Постанова

від 10.02.2023 по справі 910/5978/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2023 р. Справа № 910/5978/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022

у справі №910/5978/22 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 145845,06 грн, з яких: 116000,00 грн - основний борг, 7839,58 грн - 3% річних та 22005,48 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" порушило умови укладеного між сторонами договору №010416 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.04.2016 та не здійснило оплату наданих послуг в сумі 116000,00 грн у строки, передбачені умовами договору. У зв`язку з цим, позивачем, окрім суми заборгованості, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також заявлено до стягнення з відповідача 7839,58 грн 3% річних та 22005,48 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 відкрито провадження у справі №910/5978/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22 позов Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на користь позивача інфляційні втрати в сумі 21661,18 грн та 3% річних у сумі 7839,58 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

17.10.2022 Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною подано заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22 заяву Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3034,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Відповідач вказує на неврахування судом першої інстанції його доводів стосовно того, що позивачем не доведено суду дати підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а отже і початок відліку строку для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. У зв`язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" зазначає, що зобов`язання з оплати наданих послуг виникло за результатами отримання претензії від позивача, а не з дати складення актів приймання-передачі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 18.11.2022 від відповідача у встановлений процесуальний строк надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Фізичній особі-підприємцю Кравець Наталії Михайлівні строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

До суду 06.12.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення додаткового рішення порушено норми процесуального права.

На переконання відповідача, місцевим господарським судом порушено норми процесуального закону та принципи рівності і змагальності сторін, оскільки позивачем не було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус+" копію заяви з доданими документами засобами поштового зв`язку. У зв`язку з цим, та оскільки питання про ухвалення додаткового рішення вирішувалося без повідомлення сторін, відповідач був позбавлений можливості подати свої заперечення з приводу обґрунтованості та розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22, об`єднано її в одне провадження зі скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022, вирішено здійснювати розгляд скарги за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна у встановлений процесуальний строк не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає його перегляду в апеляційному порядку.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2016 між Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус.+» (замовник) укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №010416, відповідно п. 1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору щомісяця в останній робочий день звітного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Форма акту встановлюється замовником, який зобов`язаний довести її до відома виконавця при укладенні цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені у акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 договору узгоджено, що винагорода виконавця встановлюється за домовленістю сторін щомісяця в останній день місяця, що передує звітному, сума якої відображається в акті приймання-передачі наданих послуг. Замовник виплачує виконавцю винагороду за надані ним послуги виходячи з фактично наданого обсягу послуг, визначеного в акті приймання-передачі наданих послуг. Виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

Згідно з п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору сторони не висловили письмово своє бажання про його розірвання, договір пролонговується на такий же термін на тих же умовах.

На виконання умов договору в період з вересня по грудень 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 116000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- актом №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 29000,00 грн;

- актом №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 29000,00 грн;

- актом №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму 29000,00 грн;

- актом №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року від 31.12.2019 на суму 29000,00 грн.

Оскільки відповідачем вказані послуги не було оплачено у встановлений договором строк, 17.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №15/02/2022-2 від 15.02.2022 про сплату заборгованості в сумі 116000,00 грн у строк до 28.02.2022.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Також місцевим господарським судом встановлено, що 10.05.2022 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ у справі №910/3474/22 за заявою Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" про стягнення заборгованості у розмірі 116000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 22005,48 грн та 3% річних у розмірі 7839,58 грн, що виникла внаслідок невиконання останнім грошового зобов`язання за договором №010416 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.04.2016.

02.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" про скасування судового наказу від 10.05.2022 у справі №910/3474/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/3474/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" задоволено та скасовано судовий наказ Господарського суду м. Києва від 10.05.2022 у справі № 910/3474/22.

З урахуванням викладеного та оскільки відповідач не сплатив заборгованість за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" 116000,00 грн основного боргу, 7839,58 грн 3% річних та 22005,48 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що до дати складення позовної заяви і звернення до суду він повністю сплатив борг за надані позивачем послуги, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №1895 від 24.05.2022 на суму 116000,00 грн.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус+" вказувало на те, що неможливо встановити строк оплати послуг за актами, оскільки такі акти містять дати їх виготовлення, однак відсутні дати їх підписання. Тому, відповідач вважає, що зобов`язання з оплати наданих послуг виникло за результатами отримання претензії від позивача, а не з дати складення актів. У зв`язку з цим, відповідач посилався на невірний розрахунок позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, встановив факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати послуг за договором. В той же час, судом відхилено доводи відповідача з приводу відсутності дати підписання актів здачі-прийняття робіт та, відповідно, неможливості встановлення дати виникнення зобов`язання з оплати, оскільки в актах міститься як дата їх складення, так і дата підписання. При цьому, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу своїх заперечень чи зауважень щодо актів на підставі п. 3.2 договору.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем сплачено основну заборгованість у сумі 116000,00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням №1895 від 24.05.2022. Оскільки заборгованість сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 116000,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є інфляційні втрати у загальному розмірі 21661,18 грн, у зв`язку з чим в наведеній частині позовні вимоги задоволено частково. Розрахунок 3% річних в сумі 7839,58 грн судом визнано арифметично вірним.

Також, як було зазначено вище, після ухвалення рішення суду 17.10.2022 Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною подано заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, стосовно яких подано заяву, підтверджений належними доказами і відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності. Поряд з цим, оскільки позовні вимоги у справі задоволені частково, суд розподілив витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог та стягнув з відповідача 3034,12 грн таких витрат.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову.

Натомість, на переконання колегії суддів, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 прийнято з порушенням норм процесуального закону.

Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма також кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.3 договору про надання послуг сторонами узгоджено, що виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору в період з вересня по грудень 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 116000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№9-С+ від 30.09.2019 на суму 29000,00 грн, 10-С+ від 31.10.2019 на суму 29000,00 грн, 11-С+ від 30.11.2019 на суму 29000,00 грн та 12-С+ від 31.12.2019 на суму 29000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" підписало вказані акти та прийняло надані позивачем послуги без заперечень та зауважень щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Таким чином, враховуючи умови п. 4.3 договору, відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг у наступному порядку:

- за актом №9-С+ від 30.09.2019 - до 08.10.2019;

- за актом №10-С+ від 31.10.2019 - до 08.11.2019;

- за актом №11-С+ від 30.11.2019 - до 09.12.2019;

- за актом №12-С+ від 31.12.2019 - до 10.01.2020.

Разом з цим, доказів оплати відповідачем вартості послуг, тобто проведення остаточних розрахунків, у встановлений договором строк станом на час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус.+" суду не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус+" вказувало на те, що неможливо встановити строк оплати послуг за актами, оскільки такі акти містять дати їх виготовлення, однак відсутні дати їх підписання. Тому, зобов`язання з оплати наданих послуг виникло за результатами отримання претензії від позивача, а не за дати складення актів.

Проте, суд зазначає, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься як дата складання актів, так і дата їх підписання сторонами, а саме у рядку нижче підписів уповноважених представників. Тому, вказані аргументи відповідача не підтверджені жодними належними, допустимими і достовірними доказами.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені у акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Отже, відповідач міг направити позивачу свої заперечення чи зауваження щодо актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Проте, в матеріалах справи відсутні докази висловлення заперечень чи зауважень відповідача стосовно дат підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Окрім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+" вказувало на те, що останнім погашено заборгованості за договором в сумі 116000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення №1895 від 24.05.2022. У призначенні платежу вказаного платіжного доручення зазначено: «Часткова оплата, згідно судового наказу по справі №910/3474/22 від 10.05.2022. Без ПДВ».

З приводу цього судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2022 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ за заявою Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" про стягнення заборгованості у розмірі 116000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 22005,48 грн та 3% річних у розмірі 7839,58 грн, що виникла внаслідок невиконання останнім грошового зобов`язання за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №010416 від 01.04.2016.

Проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/3474/22 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" та скасовано судовий наказ Господарського суду м. Києва від 10.05.2022.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що датою виконання зобов`язання з оплати послуг, надання яких підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №9-С+від 30.09.2019, №10-С+від 31.10.2019, №11-С+ від 30.11.2019 та №12-С+від 31.12.2019, є 28.02.2022, а тому саме з відповідної дати у стягувача виникло право вимогами від боржника сплати інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, боржник повідомив про сплату ним основної суми боргу у розмірі 116000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1895 від 24.05.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт сплати відповідачем основної заборгованості в сумі 116000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної процесуальної норми можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Отже, оскільки грошові кошти в сумі 116000,00 грн сплачені відповідачем на підставі платіжного доручення №1895 від 24.05.2022 до відкриття провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 116000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 7839,58 грн 3% річних та 22005,48 грн інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, правомірно встановив, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 21661,18 грн, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування вказаної суми. Отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних щодо стягнення інфляційних втрат.

Також, колегія суддів вважає правомірним висновок з приводу обґрунтованості розрахунку позивачем 3% річних в сумі 7839,58 грн та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову в наведеній частині.

З урахуванням викладеного, спростовуються доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" стосовно того, що позивачем не доведено суду дати підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а отже і початок відліку строку для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Апеляційний суд зауважує на тому, що наявні у матеріалах справи акти містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, для визнання їх належними доказами на підтвердження здійснення господарських операцій, а саме: назву документа, дату складення, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, їх особисті підписи, а також і дати підписання актів.

Підсумовуючи викладене, на переконання колегії суддів суд першої інстанції прийшов до правомірних висновків щодо часткового задоволення заявленого позову, а доводи апеляційної скарги відповідача, які відхилено судом вище, не спростовують таких висновків суду.

Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 2 ст. 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Беручи до уваги те, що розгляд даної справи здійснювався господарським судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, яке не передбачає наявності такої стадії судового процесу як судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви позивачем не додано доказів, якими б підтверджувалися обставини понесення стороною судових витрат, передбачених ст. 126 ГПК України. Поряд з цим, відповідні документи долучені позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення, що була подана до суду 17.10.2022.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що оскільки оскаржуване рішення було ухвалено 07.10.2022, то п`ятиденний строк на подання доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат закінчився 12.10.2022 включно. Проте, як було зазначено, такі докази подано до суду лише 17.10.2022.

Водночас, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною не викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення судових витрат. При цьому, суд не вправі поновити пропущений процесуальний строк за власною ініціативою, а лише за клопотанням учасника справи, так як в силу приписів ст. ст. 14 та 119 ГПК України вчинення судом процесуальної дії з поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, здійснюється на підставі клопотання учасника справи.

Наслідки подання доказів на підтвердження понесення судових витрат з порушенням строку, встановленого процесуальним законом, визначено абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд повинен був залишити подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду на підставі абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України, а не розглядати її по суті.

Окрім цього, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом під час ухвалення додаткового рішення порушено норми процесуального закону та принципи рівності і змагальності сторін, оскільки позивачем не було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус+" копію заяви з доданими документами засобами поштового зв`язку. У зв`язку з цим, та оскільки питання про ухвалення додаткового рішення вирішувалося без повідомлення сторін, відповідач був позбавлений можливості подати свої заперечення з приводу обґрунтованості та розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вказує на обґрунтованість таких доводів скаржника з огляду на наступне.

Дійсно, як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, не надав доказів направлення заяви з доданими до неї доказами відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим кодексом. У випадках, коли цим кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у ст. 170 ГПК України.

Разом із тим, положення ч. ч. 1 та 2 ст. 174 ГПК України в частині залишення позовної заяви без руху, не можуть бути застосовані до заяви з процесуальних питань, а у даному випадку, до заяви про ухвалення додаткового рішення. Натомість, вимоги до заяви з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені ст. 170 ГПК України.

Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог ч. ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України). Вказаної позиції притримується і Верховний Суд в ухвалі від 25.02.2021 у справі №906/977/19.

Як було зазначено вище, позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено доказів надіслання заяви з доданими документами відповідачу у справі.

Положеннями ст. 80 ГПК України встановлено загальний порядок подання доказів. Вказаною правовою нормою передбачено, що копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи положення зазначеної норми та беручи до уваги, що позивач не направив відповідачу копію заяви про ухвалення додаткового рішення, чим в силу положень ч. 9 ст. 80 ГПК України порушив права останнього на надання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, додані позивачем до заяви докази понесених витрат на професійну правничу допомогу не могли бути прийняті судом до уваги.

При цьому, неповідомлення учасників судового процесу про звернення з відповідним клопотанням порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України та позбавляє останніх, надати відзив, заперечення або пояснення по суті поданої заяви.

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що звичайною практикою є постановлення судом ухвали про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення з наданням іншій стороні строку на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. У випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи розгляд заяви слід здійснювати у такому ж порядку, тобто без призначення до розгляду у судовому засіданні, однак із зазначенням про це в ухвалі суду.

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений права вчинити відповідні процесуальні дії і в такому випадку відповідач, отримавши копію ухвали суду, дізнався б про подану позивачем заяву та за необхідності міг ознайомитися з доказами на підтвердження розміру понесених судових витрат з метою подання своїх заперечень.

Підсумовуючи викладене, оскільки при зверненні з заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем було пропущено строк на подання доказів, клопотання про поновлення якого не заявлялося, а також беручи до уваги, що подана заява не містить доказів надсилання відповідачу доданих документів, суд першої інстанції, розглянувши заву по суті, припустився порушення норм процесуального права, що мало наслідком ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за наявності правових підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судового збору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22 ухвалене з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на додаткове рішення підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, суд не здійснює розподіл витрат зі сплати судового збору в цій частині, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору, як за подання зави про ухвалення додаткового рішення, так і за подання апеляційної скарги на додаткове рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №910/5978/22.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус.+".

5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус.+" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22 задовольнити.

6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/5978/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

7. Заяву Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов