Рішення

від 15.10.2007 по справі 5/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

15.10.2007                                                                                           Справа  № 5/81

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Берегівський консервний завод”, м. Берегово

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали”, с. Мужієво Берегівського району

про стягнення 480000  грн.

Суддя Г.Й. Бобрик

Представники:

від позивача: Островська Д.В. - представник по дор. від 20.09.2007 р.

від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Берегівський консервний завод”, м. Берегово заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали”, с. Мужієво Берегівського району про  стягнення 480000  грн.

          Рішенням господарського суду Закарпатської області від  28.04.2007 р. позов задоволено, стягнуто з ТзОВ „Закарпатполіметали” на користь  ТзОВ „Берегівський консервний завод” 480000 грн. відшкодування шкоди, 4800 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Вищий господарський суд України постановою від 26 липня 2007 р. скасував вищеназване рішення по справі № 5/81 від 28.04.2007 р., а справу передано на новий розгляд для достовірного з”ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

          При касаційному перегляді встановлено наступне: сторонами у справі 15.03.2000 р. було укладено договір купівлі-продажу № 1, згідно з яким, ДП „Мужієвський золото - поліметалевий рудник”, правонаступником якого є відповідач, придбав у позивача будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163/1.

          На виконання даного правочину, позивач передав відповідачеві об”єкт нерухомості, що складав предмет купівлі-продажу, а той, в свою чергу повинен був здійснити оплату придбаного майна у встановлений договором спосіб.

          Власних зобов”язань щодо сплати вартості придбаного об”єкту нерухомості відповідач не здійснив, з огляду на що рішенням господарського суду закарпатської області від 24.11.2006 р. у справі за № 5/399 (яке набрало законної сили 05.12.2006 р.) згаданий вище договір купівлі-продажу № 1 від 15.03.2000 р. було розірвано.

          Посилаючись на факт розірвання договору купівлі-продажу позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача збитки у сумі 480000 грн.

          Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що предмет продажу на момент звернення із позовом, у відповідача відсутній. Об”єкт нерухомості, який відповідно до п. 2 ст. 697 ЦК України може бути витребуваний у спірній ситуації, відповідачем було продано ТОВ „Енергоресурси” на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.09.2005 р. за ціною 480000 грн., який є належним набувачем майна.

          Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 р. у справі за № 5/399 договір купівлі-продажу № 1 від 15.03.2000 р., на підставі якого позивач передав відповідачу будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163/1 було розірвано через невиконання відповідачем умов  оплати. Факт передачі спірного майна відповідачу встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 р. у справі за № 5/399.

          Згідно із п. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни, або розірвання  договору, якщо інше не встановлено законом чи договором.

          Як встановлено у ході судового розгляду справи № 5/399, приміщення  гуртожитку, розташованого за адресою: м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163/1 відповідач продав ТОВ „Енергоресурси”, якого рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 р. у справі за № 5/399, визнано належним набувачем майна (ст. 35 ГПК України), а це позбавляє позивача права вимагати повернення  цього майна від ТОВ „Енергоресурси”, через відсутність підстав, встановлених п. 1  ст.  388 ЦК України.

          У відповідності до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір розірвано у зв'язку із істотним порушенням договору, однієї із сторін, друга сторона може вимагати  відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

          Вищим господарським судом в постанові, якою було скасовано попереднє рішення наголошено, що задовольняючи позов місцевий господарський суд не врахував, що предметом позову ТзОВ „Берегівський консервний завод” до ТзОВ „Закарпатполіметали” є стягнення збитків в сумі 480000 грн. завданих порушенням зобов'язання.

          Відтак, приймаючи рішення про задоволення цього позову про відшкодування збитків, господарським судом не враховано, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу, зазначені положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.  

          Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов”язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

          Господарськими судами під час розгляду даної справи не враховано, що згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона  одержала б у разі належного виконання зобов”язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

 Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:                                                      1) припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язань, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов”язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих  порушенням зобов”язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов”язання має бути виконане, а якщо вимога не була  задоволена добровільно, - у день пред”явлення позову, якщо інше не встановлено  договором або законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності  можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом –правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого  зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд, враховуючи вказівки Вищого господарського суду, викладені в мотивувальній частині постанови від 28 квітня 2007 р., досліджував (з”ясовував) наявність складу цивільного правопорушення та правову підставу позову.  

Втім, у судових засіданнях позивач на дані питання відповіді не дав.

В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача, причинний зв”язок між протиправною поведінкою і збитками, вину правопорушника, жодні розрахунки чи докази, які б підтверджували заподіяння збитків відповідачем на суму 480 000 грн.

За змістом ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а за положенням ст. 34 цього ж Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за результатами нового розгляду з огляду на те, що позивач не подав суду жодних розрахунків чи доказів, які б підтверджували заподіяння збитків відповідачем на суму 480000 грн. Стягненню підлягає сума 154 400 грн., яка доведена та підтверджена позивачем як втрата, яку зазнав позивач у зв”язку з невиконанням відповідачем грошового зобов”язання за договором купівлі –продажу № 1 від 15.03.2000 р.

Факт невиконання відповідачем зобов”язання по оплаті згідно договору купівлі –продажу № 1 від 15.03.2000 р. встановлений рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 5/339.

Відповідач у запереченнях, викладених у поясненнях, поданих суду 11.10.2007 р., позов не визнав з наступних мотивів: позивач з моменту укладення договору купівлі –продажу № 1 від 15.03.2000 р. не вимагав оплати вартості спірного гуртожитку. Операцію про відчуженню спірного об”єкту позивач не оскаржував тому, що останній було продано відповідачеві в рахунок погашення податкової заборгованості за позивача в розмірі 154 400 грн. Сума позову 480000 грн. не є коректною і не може бути судом стягнута з відповідача як збитки тому, що з часу передачі позивачем відповідачеві спірної будівлі до її продажу ТзОВ „Закарпатполіметали” затратило значні кошті для реконструкції та ремонту.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги з огляду на приписи ст. 35 ГПК України.  

Керуючись ст.ст. 16, 22, 610, 611, 623, 653, 697 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 224 - 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

                                         СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали”, с. Мужієво, вул. Чіпі, 2, Берегівського району (код 30350742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Берегівський консервний завод”, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького ,163 (код 00377928) суму 154 400 грн. та 1 581,96 грн. відшкодування судових витрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                     Г.Й.Бобрик

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 15.10.2007 р.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 19.10.2007 р.