Ухвала

від 11.10.2022 по справі 926/2341/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Чернівці

11 жовтня 2022 року Справа № 926/2341/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., розглянувши заяву Національного природного парку "Вижницький" про відстрочення виконання рішення вх. № 2458 у справі

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до Національного природного парку "Вижницький"

про відшкодування шкоди в сумі 234842 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 234842 грн, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 234842 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 - А, код 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. академіка Сахарова, 23 - А, код 42702233) шкоду в сумі 234842 грн на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності": р/р UА468999980333119331000024010, отримувач - Вижницьке УК/смт. Берегомет, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37984590, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет в сумі 117421 грн; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 46968,40 грн; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 70452,60 грн. Стягнуто з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 - А, код 21438930) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. академіка Сахарова, 23 - А, код 42702233) судовий збір в сумі 3522,64 грн на рахунок Державної екологічної інспекції Карпатського округу: р/р UА308201720343140003000095363, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020 року.

05.07.2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі № 926/2341/20 залишено без змін.

31.08.2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року по справі №926/2341/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 року.

22.09.2021 року на адресу господарського суду від Національного природного парку "Вижницький" надійшла заява (вх.№ 3875) про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою суду від 01.10.2021 року у задоволені заяви Національного природного парку "Вижницький" про визнання наказів від 31.08.2021 року такими, що не підлягають виконанню по справі № 926/2341/20 за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 234842 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду - відмовлено.

Ухвала суду від 01.10.2021 року НПП "Вижницький" оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

21.10.2021 року супровідним листом № 02.04 -21/808/21 на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 матеріали справи № 926/2341/20 надіслані на адресу Західного апеляційного господарського суду.

14.12.2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду ухвала Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2021 року у справі № 926/2341/20 залишено без змін.

13.01.2022 року через канцелярію суду від Національного природного парку "Вижницький" надійшла заява вх. № 150 про заміну боржника його правонаступником.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року постановлено відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Національного природного парку "Вижницький" про заміну боржника його правонаступником вх. № 150 до повернення матеріалів справи № 926/2341/20 до Господарського суду Чернівецької області з Західного апеляційного господарського суду.

02.03.2022 року матеріали справи № 926/2341/20 повернулись на адресу Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 02.03.2022 року розгляд заяви Національного природного парку "Вижницький" про заміну боржника його правонаступником призначено на 11.03.2022 року о 11:00 год.

Ухвалою суду від 11.03.2022 року постановлено відмовити у задоволенні заяви Національного природного парку "Вижницький" вх. № 150 від 13.01.2022 року про заміну боржника його правонаступником.

27.06.2022 року супровідним листом № 02.04 -21/415/22 на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 року матеріали справи № 926/2341/20 надіслані на адресу Західного апеляційного господарського суду.

26.07.2022 року постановою Західного апеляційного господарського суду ухвала Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2022 року у справі № 926/2341/20 залишено без змін.

30.06.2022 року на адресу суду від Національного природного парку "Вижницький" надійшла заява вх. № 2458 про відстрочення виконання рішення.

Заява обґрунтована тим, що Національний природній парк "Вижницький" є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, основним видом діяльності якої є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, отже є бюджетною установою з нижнім рівнем розпорядником коштів, то витрати, які необхідно сплатити за наслідком розглянутої справи не відповідають заходам передбаченим бюджетною програмою 27101160 "Збереження природно-заповідного фонду", а тому виконання рішення суду за рахунок коштів загального фонду неможливе. Враховуючи зазначене, а також зважаючи те, що в Україні продовжено строк дії воєнного стану заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення на період дії воєнного стану в Україні, а також встановити порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, відкриття окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішення суду, як це передбачено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою суду віл 30.06.2022 року постановлено відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Національного природного парку "Вижницький" про відстрочення виконання рішення вх. № 2458 до повернення матеріалів справи № 926/2341/20 до Господарського суду Чернівецької області з Західного апеляційного господарського суду.

06.07.2022 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від Державної екологічної інспекції Карпатського округу надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення вх. № 2542 в яких зазначено, що боржником (заявником) від моменту ухвалення судового рішення (01.12.2020 року) не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду, яке тривалий час залишається без виконання. Посилання боржника на те, що Національний природний парк "Вижницький" є бюджетною, неприбутковою установою, та на даний час коштів на відшкодування шкоди у останнього не має, оскільки не передбачено кошторисом - не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для відстрочення виплати шкоди, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин. Несплата заборгованості порушує матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього, особливо враховуючи те, що мова йде про стягнення збитків на користь держави у дохід відповідних бюджетів. Крім того, нормами ГПК України передбачено, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а рішення у справі № 926/2341/20 ухвалене 01.12.2020 року.

29.09.2022 року матеріали справи № 926/2341/20 повернулись на адресу Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року розгляд заяви Національного природного парку "Вижницький" про відстрочення виконання рішення призначено в судовому засіданні 11.10.2022 року - 12:30 год.

Заявника було повідомлено про розгляд заяви, шляхом розміщення на сайті Господарського суду Чернівецької області оголошення про виклик 04.10.2022 року, а також електронним листом від 03.10.2022 року на офіційну електронну адресу Національного природного парку "Вижницький" - vyzhpark@ukr.net.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду даної заяви, проте явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду заяви, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву Національного природного парку "Вижницький" (вх. № 2458) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі 926/2341/20 на період дії воєнного стану в Україні та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України відкриття окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, суд зазначає наступне:

Статтею 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України унормовано, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Також, в рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (пункт 40), вказано, що захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь якій зі сторони. Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (абзац 1 частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 331 ГПК України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів ст. 331 ГПК України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово викладалась у постановах суду, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, зазначена заявником підстава для надання відстрочки - відсутність бюджетного фінансування і наявність витрат тільки на захищені видатки, не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки обов`язкового до виконання судового рішення, яке вступило в законну силу.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорну обставину (обставина непереборної сили), а саме запровадження воєнного стану в Україні, що підтверджує неможливість виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Форс-мажорна обставина звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

В постанові Верховного Суду у справі № 904/3886/21 від 25.01.2022 року зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Заявник на підтвердження наявності форс-мажорної обставини у вигляді воєнного стану долучив до матеріалів поданої заяви копію загального офіційного листа Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, твердження, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі №912/3323/20 від 21.07.2021).

Сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для відстрочки виконання судового рішення. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість відповідача виконати свій обов`язок. Сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану НПП "Вижницький" не працює, а тому не є обставиною, що перешкоджає виконанню рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не додано до матеріалів справи належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про намір виконати рішення суду. Окрім цього, відповідачем не доведені наявність обставин, які б підтверджували факт вживання реальних заходів щодо виконання рішення у даній справі, наявність причинного зв`язку між запровадженням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю в даний час виконати відповідачем ухваленого рішення суду. Подання до суду заяви про відстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.

В основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 ГПК України , визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у ст. 79 ГПК України , наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. ст.73,74,76,77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, за приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд звертає увагу, що рішення у справі № 926/2341/20 ухвалене 01.12.2020 року, а відтак рік після його ухвалення закінчився 01.12.2021 року, у зв`язку з чим станом на 30.06.2022 року у суду взагалі відсутні процесуальні права на надання відстрочки його виконання.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України та не доведення заявником обставин, які викладені у заяві про відстрочення виконання рішення, суд приходить висновку, у задоволені заяви Національного природничого парку "Вижницький" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року - відмовити.

Відповідно до частин 1-3,7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З наведеної норми слідує, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.

Слід відмітити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. В силу ст. 74 ГПК України обов`язок подання відповідних доказів покладається на заявника.

Приписами п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.06.2019 по справі № 350/426/16-ц: «Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб».

Таким чином, рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, а правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

При цьому, зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб та порядок, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.

Так, заявник звертаючись із заявою, в якій просить суд встановити порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України відкриття окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішення суду, фактично просить змінити рішення суду та змінити первісно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Суд зазначає, що підставою для встановлення порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про встановлення порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Разом з тим, як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а твердження заявника про відсутність закладеного у кошторис Національного природничого парку "Вижницький" на 2022 рік грошових коштів на забезпечення виконання рішення суду не може звільнити останнього від необхідності виконати ухвалене судом рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, встановлення порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинно відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні. Окрім того, на стадії виконання судового рішення, суд не наділений процесуальним правом встановлювати додатковий порядок виконання рішення суду, окрім того, що зазначений в резолютивній частині рішення, яке підлягає виконанню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду від 01.12.2020 року у даній справі, а також те, що заявник здійснює підміну понять та просить суд не встановити порядок виконання рішення суду, а змінити по суті вже прийняте судом рішення, яке набрало законної сили, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви вх. № 2458.

Крім того слід зазначити, що ч. 1 ст. 331 ГПК України, передбачено право, звернення із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду, виключно стягувача чи виконавця, а не боржника.

Керуючись статтями 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Національного природного парку "Вижницький" (вх. № 2458) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі 926/2341/20 на період дії воєнного стану в Україні та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України відкриття окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.10.2022 року.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254 - 259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець