Номер провадження: 22-ц/813/7881/22
Справа № 509/2244/22
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Цюра Т. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області 10 серпня 2022 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна
В С Т А Н О В И В:
У червні 2022 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області 10 серпня 2022 року заяву задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження наступного майна:
- автомобіль «Toyota Rav4», 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване 20.10.2020 року за відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237);
- заборонено відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області 10 серпня 2022 року про забезпечення позову.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 06.10.2022 року та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися: представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Дубовий А.М. та представник ОСОБА_3 адвокат Шавров І.І.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не в повній мірі відповідає, з огляду на таке.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що вимоги про обтяження предметів спору сторона позивача обґрунтувала можливістю відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, тому, відчуження такого майна на користь інших осіб може призвести до істотного ускладнення розгляду справи та неможливості захисту права позивача у обраний ним спосіб, ускладнить, а у деяких випадках унеможливить виконання можливого рішення у справі про задоволення позову.
Проте, апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника); метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується серед іншого забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до наданих з приводу такого процесуального питання роз`яснень, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить вчинити особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Апеляційним розглядом справи встановлено, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Відповідно до заявлених позовних вимог, ОСОБА_3 просить суд:
1) визнати за нею право власності на наступне майно:
- квартира, розташована за адресою - АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване 20.10.2020 року за відповідачем, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237);
- 250 тисяч гривень, що становить 50% вартості автомобіля «Toyota Rav4», 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 ;
2) визнати за ОСОБА_1 наступне майно:
- квартира, розташована за адресою - АДРЕСА_2 , зареєстровану за позивачкою.
Оскільки квартира та автомобіль є предметом спору, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_3 , шляхом заборони на їх відчуження.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, про те, що до заяви не додано жодного доказу, який би свідчив про існування обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушення чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся та що до заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір відчужити майно, яке є предметом позову, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо розподілу майна подружжя, відповідно до змістуст. 149 ЦПК Україниумовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Крім того, звертаючись із заявою про забезпечення вищезазначеного позову, позивачка посилалася на те, щов приватному спілкуванні, відповідач погрожував продати автівку та квартиру без її згоди, тобто існує загроза, що майно може бути відчужене без її згоди до вирішення питання про його розподіл після розірвання шлюбу. Крім того, позивачка зазначала, що відповідач змінив замки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В даній квартирі знаходяться її особисті речі та речі спільної дитини подружжя, до яких немає доступу.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявниці ОСОБА_3 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення з урахуванням заявлених вимог, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, спроможності забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову про поділ майна подружжя; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про обґрунтованість заяви в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на автомобіль «Toyota Rav4», 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване 20.10.2020 року за відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237).
При цьому, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер, тому апеляційний суд не вбачає порушень прав ОСОБА_1 .
Вказаний вид забезпечення позову лише направлений на збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суд першої інстанції в частині вирішення вимог заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 , перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з наступного.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно, тощо. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Разом з тим, постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу ОСОБА_1 перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , суд не врахував вказаних положеньЦПК України, а також зазначені роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України, та не пересвідчився, чи буде такий спосіб забезпечення позову співмірним заявленим вимогам, та чи збережено баланс прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин.
Як вбачається із виділених матеріалів даної цивільної справи, заявниця, звертаючись до суду першої інстанції, не навела правових підстав для задоволення вимоги про забезпечення позову саме шляхом заборони відповідачу перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, не надала будь-яких доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.
Колегія суддів вважає, що забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу перешкоджати користуватися спільним майном подружжя не відповідає заявленим позовним вимогам та не може вплинути на виконання рішення в разі задоволення позову щодо поділу майна подружжя. У разі вирішення даного спору на користь позивача вона може звернутися в подальшому з відповідним позовом.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню в частині заборони відповідачу ОСОБА_1 перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 із прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в цій частині. В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно вимог ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Також, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 19.08.2022 року на електрону пошту апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , у якій представник просить суд апеляційної інстанції постановити окрему ухвалу, у якій попередити ОСОБА_1 про недопустимість невиконання ухвали Овідіопослького районного суду Одеської області про забезпечення позову в частині заборони перешкоджання ОСОБА_3 у користуванні спільної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов`язання впродовж 5 днів зі дня постановлення такої ухвали надати ОСОБА_3 доступ до вказаної квартири.
Разом з тим, такі вимоги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.
За правиламист. 385 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції у випадках і в порядку встановленихст. 262 цього кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Так,ст. 374 ЦПК України, чітко визначено повноваження апеляційного суду. Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Тому, вимоги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо винесення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України, на переконання суду, є взагалі безпідставними.
Крім того, апеляційний суд скасовує цією постановою оскаржувану ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області 10 серпня 2022 року в частині заборони відповідачу ОСОБА_1 перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області 10 серпня 2022 року скасувати в частині заборони відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 в цій частині відмовити.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.10.2022 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2022 |
Оприлюднено | 12.10.2022 |
Номер документу | 106687175 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Цюра Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні