Рішення

від 03.02.2025 по справі 509/2244/22

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2244/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивача: адвоката Артем`євої К.М.,

представників відповідача: адвокатаЛошадкіна В.О.та адвоката Петришак А.Я.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

поділ спільного майна, та усунення перешкод у користуванні майном ,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2022 року до Овідіопольського районного суду Одеської області 27.06.2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Предметом позову є поділ спільного майна, підставою позову є придбання майна під час шлюбу.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2022 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

У позовній заяви позивачка просила суд:

Визнати право власності за ОСОБА_1 наступне майно:

- Квартира, розташована за адресою - АДРЕСА_3 (право власності зареєстроване 20.10.2020 року за Відповідачем, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237)

- 250 тисяч гривень, що становить 50% вартості Автомобіль Toyota Rav4, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрованого за Відповідачем.

3) Визнати за ОСОБА_2 наступне майно:

- Квартира розташована за адресою АДРЕСА_4 (св-во про право власності від 02.12.2014 №30352784 зареєстровано за Позивачкою)

Ухвалою суду від 10.08.2022 року заяву від 08 серпня 2022 року від представника позивача, адвоката Шаврова І.І, про забезпечення позову, задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження наступного майна:

- автомобіль «Toyota Rav4», 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2

- квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_3 (право власності зареєстроване 20.10.2020 року за відповідачем, ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237);

- заборонено відповідачу ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: адресою АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2022 року ухвала від 10.08.2022 року скасована у частині заборони відповідачу ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перешкоджати користуватися спільним майном подружжя, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині ухвала суду від 10.08.2022 року залишена без змін.

20.10.2022 року від ОСОБА_3 , представника відповідача, надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26.10.2022 року від ОСОБА_3 , представника відповідача, надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 509/2244/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

26.10.2022 року від ОСОБА_3 , представника відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що відповідач визнає таки факти:

Факт укладання шлюбу 19.11.2010 року між позивачем та відповідачем.

Факт народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка є дитиною позивача та відповідача.

Також відповідач визнає факт придбання майна за час перебування у шлюбі:

Квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_4

Квартира, розташована за адресою - АДРЕСА_3

Автомобіль Toyota модель Rav4, 2013 року випуску,

Відповідач у відзиві зазначив, що він не згоден з оцінкою спільного майна, а також відповідно до ч.ч.4.5.ст.71 СК України, що компенсація за частину вартості автомобіля, яку просить позивач у позовній заяві, можливо тільки після внесення позивачем на депозитний рахунок суду коштів. Та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

08.02.2023 року від Адвоката Артем`євої К.М. надійшла заява про вступ у справу у якості представника позивача ОСОБА_1 .

14.02.2023 року від ОСОБА_5 представника позивача надійшла заява з пропозицією укласти мирову угоду.

15.02.2023 року від ОСОБА_5 , представника позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача від 26.10.2022 року про закриття провадження по справі.

Від ОСОБА_5 представника позивача 09.03.2023 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, збільшення позовних вимог на підставі частини третьої статті 49 ЦПК України.

14.06.2023 року від ОСОБА_5 , представника позивача надійшла заява про об`єднання судових справ № 509/790/23 та № 509/2244/22 в одне провадження, у справу за номером 509/2244/22, оскільки справа № 509/2244/22 була раніше прийнята у провадження, чім № 509/790/23, та дані справи взаємопов`язані.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 07 березня 2023 року суддею Гандзій Д.М. відкрито провадження по справі № 509/790/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном

У позовній заяві по справі № 509/790/23, позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані тим, що ОСОБА_7 перешкоджає користуватись її, та спільній з відповідачем дочці, майном, та просить суд усунути перешкоди у користуванні спільним майном подружжя, а саме двокімнатною квартирою, загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 право власності зареєстроване 20.10.2020 року за відповідачем, та стягнути на користь ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

15.06.2023 року від ОСОБА_3 представника відповідача надійшла заява, де він просив суд постановити ухвалу, якою повернути заявнику без розгляду заяву від 08.03.2023 р. про уточнення позовних вимог, що подана адвокатом Артем`євою К.М. в інтересах ОСОБА_1 дана заява мотивована тим, що у представника ОСОБА_5 відсуне в матеріалах справи документів, який підтверджує повноваження представника учасника справи, та подані таким представником заява, клопотання чи заперечення є такими, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

15.06.2023 року ОСОБА_3 , представник відповідача надав заяву в якої просив суд постановити ухвалу, якою повернути заявнику без розгляду клопотання від 15.06.2023 р., що подане адвокатом Артем`євою К.М. в інтересах ОСОБА_1

26.06.2023 року від ОСОБА_5 представника позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_3 від 15.06.23р. Та заява про поновлення строку на об`єднання справ № 509/790/23 та № 509/2244/22

Ухвалою суду від 26 червня 2023 року, поновлено представнику позивача ОСОБА_1 , адвокату Артем`євій К.М. строк для подання клопотання про об`єднання справ в одне провадження. Об`єднано цивільна справа №509/2244/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та цивільна справа № 509/790/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, присвоєно об`єднаній номер справі №509/2244/22.

Від ОСОБА_8 , представника відповідача, 03.08.2023 року надійшов відзив на уточненні позовні вимоги від 08.03.2023 року, у якому зазначив, що Позивач не зверталась до Відповідача в будь-якому порядку щодо усунення з боку Відповідача перешкод у користуванні спірним майном. Дії Позивача є спробами тиску на Відповідача з метою прийняття рішення про розподіл спільного майна на бажаних для Позивача умовах. За таких обставин, вважає, що Позивачем на обґрунтування заявленої вимоги про вселення не надано належних, достовірних та достатніх доказів того, що Відповідачем дійсно чинились та чиняться перешкоди в доступі до квартири, тому такі вимоги суд має визнати необґрунтованими. Крім того, задоволення позовних вимог Позивача про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення спричинить порушення дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та правом Відповідача на мирне володіння належним йому нерухомим майном, на повагу до приватного життя та на житло. Так, Позивач звертаючись до суду з даним позовом, не довела належними доказами факту завдання їй чи спільній з Відповідачем дитині моральної шкоди, наявність умов виникнення зобов`язань, щодо компенсації моральної шкоди, а саме твердження, що її завдано моральної шкоди, не може бути підставою для її стягнення, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є учасником судового процесу, на користь якого може бути стягнута моральна шкода, оскільки згідно з правилами, встановленими ст. 47 ЦПК України не має цивільної процесуальної дієздатності. Крім того, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди наразі розглядаються з порушенням правил підсудності, оскільки мають бути розгляду відповідним судом за зареєстрованим місцем проживання Відповідача.

11.08.2023 року надійшла заява від ОСОБА_5 представника позивача про залишання без розгляду уточнення позовних вимог від 09.03.2023 року.

14.08.2023 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про уточнення позовної заяви, шляхом збільшення позовних вимог, зміни предмету позову на підставі частини 2, 3 статті 49 ЦПК України з урахуванням об`єднання позовних заяв по справі №509/2244/22 та по справі № 509/790/23, яким після об`єднання присвоєно № 509/2244/22

Позивач просить суд розглянути позовні вимоги у такій редакції:

- Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 право особистої власності на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237; зареєстровано за відповідачем, ОСОБА_2 .

- Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 право особистої власності на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

- Припинити право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237

- Припинити право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

- Визнати особисте право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237 (свідоцтво про право власності від 02.12.2014 НОМЕР_4 зареєстровано за Позивачкою, ОСОБА_1 )

- Визнати особисте право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

- Припинити право власності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237

- Припинити право власності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

- Визнати особисте право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

- Припинити право власності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

- Визнати право особистою власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на диски та літню резину транспортного засобу марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013.

- Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 різницю у вартості майна у сумі 209 000 гривень.

-Усунути перешкоди у користуванні спільним майном подружжя, а саме двокімнатною квартирою, загальної площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване 20.10.2020 року, на відповідача, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237), шляхом вселення у дану квартиру ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

-Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не перешкоджати в користуванні ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартирою загальної площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване 20.10.2020 року, на відповідача, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237), зобов`язавши ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), надати комплект ключів ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ) від вхідної двері у вищезазначеної квартирі.

-Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ), та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

-Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12346,4 гривень, 00 коп.

-Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень.

У даній частині позову позивач зазначає, що після отримання акту прийому передачі двокімнатної квартири, вселились та проживали там разом родиною, з 24.02.2022 року у зв`язку з початком воєнного стану у країні, взяла дочку та виїхала тимчасово з двокімнатної квартири до батьків, за місцем реєстрації. Відповідач без її дозволу змінив замки, та у двокімнатну квартиру не пускає. Всі її особисті речі та особисті речі дитини залишились у двокімнатній квартирі. Оскільки всі іграшки та особисті речі дитини залишилися у двокімнатній квартирі, та відповідач не повертає речі дитині та позивачу. Відтак відповідач позбавив дитину привичного способу життя, та такі дії відповідача завдають дитині моральні страждання.

Відповідач, через свого представника ОСОБА_8 у відзиві від 07.07.2023 року, зазначив, що позивачка не зверталась з пропозицією вселення у двокімнатну квартиру, та залишити вирішення даного питання після вирішення справи про поділ майна. Та на даний час відповідач проживає там з новою дружиною. Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди подано не за підсудністю.

30.08.2023 року від ОСОБА_8 представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без розгляду. Дана заява мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підписала позовну заяву, та на підтвердження повноважень надала ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 , але даний позов поданий також і у інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , але у матеріалах справи відсутні докази того, що представнику ОСОБА_5 ОСОБА_1 , доручила введення справи в суді в інтересах дитини.

15.09.2023 року до матеріалів справи наданий відзив на уточнену позовну заяву за підписом ОСОБА_3 представника відповідача, у даному відзиву зазначено, що Відповідач визнає:

- факт укладення 19.11.2010 р. шлюбу між Позивачем та Відповідачем;

- факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка є дитиною Позивача таВідповідача.

Також Відповідач визнає те, що за час перебування у шлюбі подружжям набуто за спільні кошти право власності на:

- квартиру площею 32,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (далі «Квартира 1»);

- квартиру площею 53,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі «Квартира 2»);

- автомобіль марки «Toyota», моделі «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_5

(далі «Автомобіль»).

Та просить суд позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вирішення питання про поділ майна подружжя задовольнити частково, а саме:

Виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_1 таке майно:

Квартиру АДРЕСА_5 1 608 700,00 грн.; Кондиціонер - 11200,00 грн.; Шафа-купе - 24000,00 грн.; Шафа-купе - 24000,00 грн.; Кухонна стінка - 82400,00 грн.; Духова шафа - 3200,00 грн.; Ліжко дитяче - 5000,00 грн.; Стіл в дитячій кімнаті - 8000,00 грн.; Вхідні двері - 25500,00 грн. Диван - 21200,00 грн. Стінка під телевізор - 9000,00 грн. Меблі у передпокої - 4000,00 грн.; Холодильник - 6000,00 грн.; Матрас дитячий - 4000,00 грн.; Умивальник і дзеркало у ванній кімнаті - 8000,00 грн.; Телевізор - 7000,00 грн.; Витяжка - 4000,00 грн.; Плита газова - 6000,00 грн.; Стіл обідній із 3 стільцями - 6000,00 грн.; Панорамні вікна - 15000,00 грн.; Міжкімнатні двері - 5000,00 грн.; 4 килими - 4000,00 грн.; Посуд - 2000,00 грн.; Мультиварка - 1500,00 грн.; Фен - 500,00 грн. Фіранки - 5000,00 грн.; Умивальник на кухні - 5000,00 грн.; Крісло офісне дитяче - 5000,00 грн.; Тепла підлога на балконі - 80000,00 грн.; Шпалери - 8000,00 грн.; 2 крісла - 1500,00 грн.; 4 диски з літньою резиною до Автомобіля - 22000,00 грн.

Виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 таке майно: Квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 - 878430,00 грн. Автомобіль марки «Toyota», моделі «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_5 - 516000,00 грн. Холодильник - 5000,00 грн.; Телевізор - 3000,00 грн.; Газова плита - 2000,00 грн.; Кондиціонер - 4000,00 грн.; Витяжка - 2000,00 грн.; Стіл обідній з 3 стільцями - 2000,00 грн.; Меблі у передпокої - 1000,00 грн.; Ліжко - 5000,00 грн.; Шафа вбудована - 10000,00 грн.; Фіранки - 1000,00 грн. Міжкімнатні двері - 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 295635,00 грн.5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Здійснити розподіл судових витрат.

З зустрічним позовом відповідач до суду не звертався.

03.10.2023 року позивач ОСОБА_1 надала до матеріалів справи заперечення на відзив відповідача від 15.09.2023 року. Де зазначила, що відповідач надав оцінку неполільних речей, за новими цінами на час розгляду справи, які купувались у продовж шлюбу з 19.11.2010 року А також те що речі дитини, які купувались у період шлюбу, за спільні кошти, для дитини, не підлягають поділу.

05.10.2023 року надійшли заперечення від позивача ОСОБА_1 на заяви про залишення позову без розгляду від 25.10.22р., 14.04.23р., 15.06.23р., 30.08.23р. Та письмові пояснення.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Дубового А.М., від 26.10.2022 року, про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

31.10.2023 року ОСОБА_3 , представник відповідача надав до матеріалів справи заперечення (на відповідь на відзив). В якому зазначив, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вирішення питання про поділ майна подружжя задовольнити частково, виділивши кожному із колишньому з подружжя майно згідно з варіантом, запропонованим ОСОБА_2 у відзиві.

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13 годину 29.02.2024 року.

Від ОСОБА_5 представника позивача надійшла 29.02.2024р. заява про стягнення судових витрат з відповідача.

Від ОСОБА_8 , представника відповідача, 11.03.2024р. надійшла заява про попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат.

На судові засідання, які були призначені на 21.03.2024р. о 10:00 год, 22.05.2024р. о 13 год.00 хв. 11.06.2024р. о 13год.00хв., 01.07.2024р. 13 год.00хв. 23.07.24р. о 13год.00хв. ОСОБА_3 представник відповідача не з`являвся. Заяв клопотань про причину не явки не надав.

23.07.24 року відповідач ОСОБА_7 надав заяву про відкладення засідання суду у зв`язку з тим, що його представник адвокат Дубовий А.М. мобілізований, та призупинено його адвокатську діяльність згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 05.06.2024 на підставі заяви адвоката від 05.06.2024р.

13.08.2024 року надійшла заява від ОСОБА_9 представника відповідача , про вступ у справу, як представника та відкладення розгляду справи, яка була призначена на 13.08.2024р. о 13:00 год. Наступне слухання справи по суті було призначено на 01.10.2024 р. о 11 год.00хв.

27.09.2024 р. від представника відповідача, Адвоката АО "КОНОВАЛЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" Лошадкіної В.О. надійшла заява про вступ у справу та проведення засідання суду у режимі відеоконференції поза межами засідання суду.

01.10.24р. надійшла заява від Адвоката АО "КОНОВАЛЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" Лошадкіної В.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що їй, як адвокату потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи для формулювання позиції по справі. Слухання справи по суті було призначено на 17.10.24р. о 10год.30 хв.

13.01.2025 року на засіданні суду ОСОБА_10 представником відповідача була заявлена усне клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним 14.01.2025 року дане клопотання у письмовому виді було подано через електронний суд.

20.01.2025 року від ОСОБА_5 представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача від 13.01.2025р.

Засідання суду по суті було призначено на 31.01.25р. о 14год.00хв.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 19.11.2010 році. У період шлюбу сторони придбали майно:

Квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237, зареєстроване за позивачем, ОСОБА_1 .

Квартиру144, загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237; зареєстровано за відповідачем, ОСОБА_2 .

Автомобіль марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за відповідачем, ОСОБА_2 , та знаходиться у його користуванні.

Сторони не спростовують наявність рухомого майна у квартирах.

У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Шлюб між сторонами рішенням Любашівського міського суду від 25 липня 2022 року розірваний.

Позивач у остаточній редакції позовних вимог у частині поділу майна, просить суд відділити у її одноосібну власність двокімнатну квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ..

Квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 , залишити у одноосібній власності відповідача.

Відповідач у відзивах зазначав, що в цієї частині позовних вимог визнає позовні вимоги та згоден з таким розподілом майна. Але сторони не найшли згоди що до вартості майна та компенсацій сум різниці у вартості нерухомого та рухомого майна.

У матеріалах справи сторонами були надані звіти та рецензії вартості майна.

Від позивача надійшли до матеріалів справи звіти та рецензії:

Звіт ТОВ «Будексперт-Т» про ринкову вартість об`єкта нерухомості квартири загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 станом на 16 лютого 2023 року становить 1247000 гривень. (курс 1 дол. США 36,5686 гривень).

Звіт ТОВ «Будексперт-Т» про ринкову вартість об`єкта нерухомості квартири загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 станом на 16 лютого 2023 року становить 920000 гривень, (за курсом 1 дол. США 36,5686 грн.)

Цінову довідка № 645 від 16.09.2023 року «Експертне Бюро «Айстра» зазначена вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_8 , становить 974390 гривень, Двокімнатної квартири АДРЕСА_9 , вартість зазначена - 1585 440 гривень. Середній показник вартості однокімнатних квартир зазначено 30167 грн. за кв.м. та двокімнатні квартири - 29524 грн. за кв.м.

Цінова довідка №646 від 16.09.2023 року «Експертне Бюро «Айстра» автомобіля Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 рік випуску, зазначена вартість 930596 гривень.

Рецензія від 15 09.2023 року, яка виконана «Експертне Бюро «Айстра» на звіт про ринкову вартість об`єкту нерухомості виготовленого ТОВ «Будексперт Т» в особі Оцінювача Дзінка А.І., однокімнатної квартири АДРЕСА_8 загальною площею 32,3 м.2, вартість якої зазначено 920000 гривень, де зазначено, що звіт станом на 16 лютого 2023 року становить не повною мірою відповіде вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням.

Рецензія від 15 09.2023 року, яка виконана «Експертне Бюро «Айстра» на звіт про ринкову вартість об`єкту нерухомості виготовленого ТОВ «Будексперт Т» в особі Оцінювача Дзінка А.І., двокімнатної квартири АДРЕСА_9 загальною площею 53,7,м.2., вартість якої зазначено 1247 000 гривень, де зазначено що звіт станом на 16 лютого 2023 року становить не повною мірою відповіде вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням.

Рецензія від 15.09.2023р. яка виконана «Експертне Бюро «Айстра» на звіт про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2013, виготовленого ТВО «УкрПрофі» від 04.09.2023 року, ринкова вартість встановлена 516000 гривень, де зазначено що даний звіт є таким, що не відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, є не якісним і не може бути використаний.

Також позивач надала до матеріалів справи скріншот з сторінки забудовника, де вартість квартир у даному мікрорайонні, з ремонтом зазначено однокімнатні від 26800 27050 грн., за кв.м., за двокімнатну. Та скрін шот з сайту auto RIA, де автомобіль Toyota RAV4, 2013 року випуску становить від 706304 грн. 912640 грн

Від відповідача надійшли до матеріалів справи звіти та рецензії:

Звіт від 04.09.2023р. про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , становить 516000 гривень, де курс 1 дол. США становить 36,5686 гривень.

Звіт ПП «Трікод» про незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна, станом на 07.09.2023 року в кількості 10 одиниць, на суму 213500 гривень , де курс 1 дол. США становить 36,5686 гривень.

Звіт ФОП ОСОБА_11 про незалежну оцінку вартості двокімнатної квартири № 144 від 02.09.2023 року, зазначена вартість 1 608 700 гривень. (курс 1 дол. США становить 36,5686 гривень)

Звіт № К090623 -2 виготовлений ПП «Приват-Інвеста», про незалежну оцінку вартості квартири станом на 09.06.2023 року вартість зазначена 878430 гривень, де курс 1 дол.США становить 36, 57 гривень

Рецензія від 08.02.2024 року, яка виготовлена ТОВ «Експерт ІН» на звіт про ринкову вартість об`єкту нерухомості виготовленого ТОВ «Будексперт Т» в особі Оцінювача ОСОБА_12 , двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , вартість якої зазначено 1247 000 гривень, де зазначено, що даний звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може ви користуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Рецензія від 14.10.2023 року, звіту № К09062-2 про незалежну 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 площею 32,3 м.2., ПП «Приват-Інвеста», яку виготовлена оцінювачем ФОП ОСОБА_13 від 09.06.2023 року, вартість квартири встановлено 878430 гривень, де зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, та може бути використаний з митою зазначеному у ньому.

Рецензія від 16.10.2023 року, виготовлену ТОВ «Ліга Експерт» на звіт від 02.09.2023 року яка виготовлена ФОП ОСОБА_11 , двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , вартість квартири зазначено 1 247 000 гривень, в якому зазначено, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки але має незначні недоліки, які не вплинуть на достовірність оцінки

Рецензія від 16.10.2023 року, виготовлену ТОВ «Ліга Експерт» на звіт від 04.09.2023р, про незалежну оцінку вартості автотранспортний засіб - Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 рік випуску, який виготовлений ТОВ «УкрПрофі», де зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинуть на достовірність оцінки.

Сторони про призначення судової експертизи не заявляли.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Постанова КЦС ВС від 21.11.2024 № 759/9508/16 (61-7900св24)

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. (Постанова КЦС ВС від 20.11.2024 № 686/28882/23 (61-13125св24)

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18) у постанові від 06 лютого 2018 року зазначив: «у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України). Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина перша, друга статті 89 ЦПК України).»

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 347/955/16 (провадження № 61-44843св18) у постанові від 25 травня 2020 року зазначив: «у статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до статті 70 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (Постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18 )

Відтак при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.

У даному спорі позивач просить суд припинити її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно (автомобіль) та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача, а також у внесенні відповідачем суми компенсації на депозитний рахунок суду.»

Верховний Суд від 12 жовтня 2022 року справа №757/64512/16-ц (провадження №61-12274св21) у постанові від 12 жовтня 2022 року зазначив, що «головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відтак, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року, по справі № 2-7539/08 (провадження № 61-36868св18). висловив позицію, що суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про поділ нерухомого майна подружжя, керувався тим, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію. Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

З урахуванням того що вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи в суді, та дослідивши надані звіти та рецензії від сторін, суд критично ставиться до наданих доказів.

Судом встановлено, що квартири були придбані у власність сторонами на підставі договорів купівлі продажу майнових прав, від забудовника з ремонтом. На сайті забудовника різниця між вартістю однокімнатної та двокімнатною становить кв.м. становить 1900 грн. Вартість кв.м. однокімнатної становить 27050 грн., двокімнатної 28950 грн. Тобто вартість від забудовника однокімнатної квартири 32,3 кв.м. становить 873715 грн., та двокімнатної 53,7 кв.м. становить 1554615 гривень. Ринкова вартість автомобіля на час розгляду справи на сайті auto Ria, яка продана, становить 724160 гривень. Загальна вартість майна у грошовій одиниці становить - 31552490 гривень, по 1576245 гривень кожного.

Позивач просить суд виділити у власність двокімнатну квартиру вартістю 1554615 грн. Та просить суд припинити її право власності на однокімнатну квартиру вартістю 873715 грн., та автомобіля вартістю 724160 грн, компенсувавши їй різницю у вартості.

Відповідач не заперечує, прийняти у одноосібну власність однокімнатну квартиру, а також автомобіль. Різниця між вартістю майна складає 1576245 грн (половина вартості всього майна) 159 7875 грн. (1 кім.кв, та машина) = - 21630 гривень.

Відтак відповідач повинен сплатити позивачу компенсацію різниці вартості майна у розмірі 21630 гривень. (двадцять одна тисяча, шістсот тридцять гривень)

Щодо позовних вимог про поділ рухомого майна.

У постанові по справі № 753/1902/21 Верховний Суд висловив позицію, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69, 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суд має застосувати положення ч. 4 та ч. 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду із таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності.

Так, відповідач не заперечував право позивача на спільне майно, придбане ними за час шлюбу. У судовому засіданні відповідач та позивач, визнали наявність рухомого майна у квартирах. Відповідач надав Звіт ПП «Трікод» про незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна, станом на 07.09.2023 року, також у відзиві зазначив майно, та надав фотографії рухомого майна, яке знаходиться у двокімнатній квартирі, АДРЕСА_5 а саме: Кондиціонер; Шафа-купе; Шафа; Кухонна стінка; Духова шафа; Ліжко дитяче; Стіл в дитячій кімнаті; Диван; Стінка під телевізор. Меблі у передпокої.; Холодильник; Матрас дитячий; Умивальник і дзеркало у ванній кімнаті; Телевізор; Витяжка; Плита газова; Стіл обідній із 3 стільцями; 4 килими; Мультиварка; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Умивальник на кухні; Крісло офісне дитяче; 2 крісла.

Відповідач зазначив у відзиві, позивачка не заперечувала, що у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 находиться таке майно: Холодильник; Телевізор; Газова плита; Кондиціонер; Витяжка; Стіл обідній з 3 стільцями; Меблі у передпокої; Ліжко; Шафа вбудована; Фіранки.

Суд критично ставиться до Звіту ПП «Трікод» про незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна, станом на 07.09.2023 року в кількості 10 одиниць, на суму 213 500 гривень, оскільки, даний звіт складений за цінами на нові речі, та відповідач з зустрічним позовом не звертався, крім того що до поділу речей, які позивач та відповідач придбали для користування спільної дитини, а саме: стіл в дитячій кімнаті; ліжко дитяче; матрас дитячий; мафа, оскільки майнові права дитини захищені нормами чинного законодавства, тож ті об`єкти права власності, котрі належать дитині, не є спільною сумісною власністю подружжя, то дані речі не підлягають поділу між сторонами.

Оскільки суд при розподілі майна відділів в натурі та визнав право власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_5 , то доцільним буде відділити в натурі і задовольнити позовні вимоги у частині визнання права власності ОСОБА_2 на диски та літню резину до даного транспортного засобу марки «Toyota».

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що сторони визнали наявність рухомого майна у квартирах, то суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині розподілу рухомого майна.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні двокімнатною квартирою:

Судом встановлено, що позивач разом з дочкою у двокімнатній квартирі не проживає з 22.02.2022 року, що і не заперечується відповідачем. На підтвердження даних фактів, до матеріалів справи були надані акти від 13.02.2023 року, 14.02.23р., 15.08.2023р. які підписані: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . ОСОБА_24 в яких зазначено, що ОСОБА_1 не змогла зайти у двокімнатну квартиру, так як змінені замки.

Також протокольною ухвалою суду від 30.05.23 року суддею Гандзій Д.М. було задоволено клопотання про витребування доказів, а саме зобов`язано відповідача надати до матеріалів справи договір про охорону квартири АДРЕСА_11 .

Так в матеріалах справи наявний договір про охорону об`єкта за допомогою ПЦС, який укладений 12 березня 2022 року між ТОВ «Карабінер» та відповідачем ОСОБА_2 де зазначено встановлення охоронної системи з 12.03.2022 року, у квартирі АДРЕСА_11 .

У листі від Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради від 18.08.2022 року, зазначено, що у квартирі АДРЕСА_9 мешканці відсутні.

У заключенні КНП «Авангардівської» АЗПСМ Одеської області від 20.02.23р., та у амбулаторній картці пацієнта № 1068 від 18.02.2023 року, ОСОБА_4 , зазначений, діагноз тривожний розлад. Порушення нічного сну. Логоневроз.

До матеріалів справи була надана довідка № 02-15/46 від 15.02.2023 року, про те що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в 2 Б класі в ЗЗСО «Прилиманський Ліцей» Авангардівської селищної ради.

Як роз`яснено ВСУ в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, відповідно до ч.2 ст.386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права. Верховний Суд України зазначив, що норми статей 15, 16, 386, 391 ЦК гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За результатами розгляду 03 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 210/1857/15-ц, (провадження № 61-9505св18) прийняв постанову, в якій зазначив таке. Проживання дитини за місцем проживання своєї матері не є підставою для втрати права користування житлом за місцем проживання батька, оскільки він має рівні з матір`ю права та обов`язки щодо дитини, зокрема щодо забезпечення її права на користування житлом, власником якого він є. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України). Малолітня дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Глава 28 ЦК України визначає житло об`єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК).

У частинах 1, 3 ст. 12, частинах 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_4 31.01.2015 року, є дитиною позивача та відповідача. До 24.02.2022 року проживавала разом з батьками у двокімнатній квартирі АДРЕСА_11 . Відповідач не заперечує факт наявності дитячих речей у квартири, та те що у даній квартирі дитина не проживає.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. (ст. 176 Сімейного кодексу України).

Зокрема в ч. 1 ст. 405 ЦК України вказано, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Члени сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) (ч. 1 ст. 156 ЖК України). Діти - члени сім`ї власника житлового приміщення - мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником (ч. 2 ст. 18 Закону України № 2402-Ш від 26.04.2001 р. "Про охорону дитинства").

Таким чином, якщо дитина проживає в житловому будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності її батькам або одному з них, вона набуває право користування цим житлом (сервітут). Такий сервітут встановлюється законом, тому для його виникнення не потрібне укладення батьками та дітьми спеціального договору про користування житлом (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Що до позовних вимог, у частині усунення перешкод у користуванні спільним майном подружжя, а саме квартирою АДРЕСА_11 , позивачкою, то суд враховуючі, що прийняв рішення стосовно визнання за нею особистого права власності на дану кватиру №144, то після набрання рішення суду законної сили, та не виконання його відповідачем, позивачка може звернутися в подальшому з відповідним позовом.

Судом також встановлено, що дитина не має доступу до своїх особистих речей з 24.02.2022 року, та дії (бездіяльність) відповідача, саме зміна замків у квартирі, встановлення охоронної системи, не повернення дитячих речей, привели до негативних наслідків та зміну звичного образу життя дитини, з вини відповідача. Відтак моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19)) При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Таким чином, суд погоджується з розміром моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 10000 гривень.

Керуючись ст.ст.12,1167ЦК України, ст. ст. 12,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, та усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право особистої власності на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237; зареєстровано за відповідачем, ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право особистої власності на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237.

Припинити право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237 (свідоцтво про право власності від 02.12.2014 НОМЕР_4 зареєстровано за Позивачкою, ОСОБА_1 ).

Визнати особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнати особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнати право особистою власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на диски та літню резину транспортного засобу марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , рік випуску 2013.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , компенсацію у різниці вартості майна у сумі 21630 грн.

Зобов`язати ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , не перешкоджати в користуванні ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартирою загальної площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване 20.10.2020року, на відповідача, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237), зобов`язавши ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , надати комплект ключів ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , від вхідної двері у вищезазначеної квартирі.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Зняти (скасувати) заходи забезпечення позову, а саме заборони відчуження майна накладений ухвалою суду від 10.08.2022року, та залишеним у силі постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2022року.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 14.02.2025 року.

Суддя А.І.Бочаров