Рішення

від 27.09.2022 по справі 686/8799/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №686/8799/21

Провадження №2/359/626/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

представників третьої особи Куксюка А.Л., Ярошенка Р.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Гратісс Ленд» про визнання недійсними правочинів щодо внесення земельних ділянок до статутних фондів та перехід права власності на земельні ділянки, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права приватної власності на частку земельної ділянки,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та посилається на те, що 16 жовтня 1999 року сторони уклали шлюб. 13 квітня 2010 року ОСОБА_2 придбав земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Дударківської сільської ради Бориспільського району. Ці ділянки були придбані за згодою позивача і є об`єктами спільної сумісної власності сторін. На підставі розпоряджень Бориспільської РДА №198, №199, №201, №203 - №206 від 20 березня 2014 року цільове призначення земельних ділянок було змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва. 18 липня 2014 року ОСОБА_2 передав до статутного фонду ТОВ «Гратісс» вказані вище земельні ділянки всупереч ч.3 ст.65 СК України без отримання нотаріальної згоди співвласника земельних ділянок ОСОБА_1 . Без нотаріального посвідчення угоди була проведена державна реєстрація переходу права власності на ці земельні ділянки від відповідача товариству «Гратісс». На даний час ТОВ «Гратісс» припинило своє існування, і власниками земельних ділянок є ТОВ «Гратісс Ленд». Тому позивач просить суд визнати недійсним договір (угоду) про перехід права власності на земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс», як такого, що укладений другим подружжя без згоди ОСОБА_1 , так як цей договір (угода) виходять за межи дрібного побутового.

У листопаді 2021 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначила, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі №359/4096/17, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс Ленд» про встановлення нікчемності та визнання недійсними правочинів про перехід права власності на земельні ділянки, витребування цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Позивач з урахуванням уточнень у позовній заяві просить суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області; розділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме вищевказані земельні ділянки; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частки вищевказаних земельних ділянок; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частки вищевказаних земельних ділянок; припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки; визнати недійсними правочини щодо внесення земельних ділянок до статутних фондів та перехід права власності на вищевказані земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс» та ТОВ «Гратісс Ленд», як такого, що укладений другим із подружжя без згоди ОСОБА_1 , так як цей договір (угода) виходять за межи дрібного побутового; стягнути понесені судові витрати.

2. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору(угоди) про перехід права власності на земельні ділянки було передано для судового розгляду за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (а.с.52 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2021 року (а.с.65 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «Гратісс Ленд» (а.с.115-117 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року (а.с.167-169 т.1) було залишено без руху заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 лютого 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с.201-203 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було прийнято до розгляду уточнення до позовної заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с.244-245 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2022 року (а.с.242-243 т.1) було відмовлено у прийнятті визнання ОСОБА_2 позову, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року (а.с.18 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2022 року (а.с.34-35 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Куксюка А.Л. про залишення позову без розгляду.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

ОСОБА_1 направила на адресу суду заяви (а.с.29 т.2, а.с.46 т.2), в яких просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

ОСОБА_2 направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.185-186), зазначив, що позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог визнає, просить позов задовольнити.

Представник ТОВ «Гратісс Ленд» Куксюк А.Л. заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половину вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Тому передане відповідачем ТОВ «Гратісс Ленд» майно є майном цього товариства, і у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Представник ТОВ «Гратісс Ленд» Ярошенко Р.В. заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що відповідно до п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013р. в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин не вимагалось подачі державному реєстратору акту приймання-передачі саме в нотаріальній формі. Також не було передбачено і обов`язковості нотаріального посвідчення будь-яких документів, на підставі яких визначався розмір статутного капіталу господарських товариств, розподіл часток власників та підтверджувався факт передачі майна до статутного капіталу господарських товариств. Також відповідно до ст.82 ЗК України ТОВ «Гратісс Ленд» мало право набути у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі внесення земельних ділянок її засновником ОСОБА_2 до статутного капіталу. Також позивачем не доведено, що у відповідача було відсутнє волевиявлення на відчуження спірних земельних ділянок шляхом передачі до статутного фонду, тому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16 жовтня 1999 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 . Після укладення шлюбу ОСОБА_1 було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». Це підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 1999 року (а.с.27 т.1).

13 квітня 2010 року ОСОБА_2 уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок (а.с.12-18 т.1), за якими він придбав земельні ділянки, площею по 2,0000 га, з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209 - 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213 - 3220883600:04:006:0216, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Дударківської сільської ради Бориспільського району. Відповідно до п.15 кожного з договорів купівлі-пропажу земельних ділянок від 13 квітня 2010 року усі ці договори були нотаріально посвідчені за згодою дружини покупця ( ОСОБА_2 ) і ці згоди посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О.Г. від 12 квітня 2010 року.

На підставі розпоряджень Бориспільської РДА №198, №199, №201, №203 - №206 від 20 березня 2014 року (а.с.28-34 т.1) цільове призначення земельних ділянок, придбаних ОСОБА_2 , було змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

Судом були досліджені матеріали цивільної справи №359/4096/17, а також постанову Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2021 року (а.с.105-108 т.1) у цій справі, якою були встановлені наступні обставини.

18 липня 2014 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «Гратісс», на яких були прийняті рішення про прийняття ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ «Гратісс», а також внесення його земельних ділянок до статутного фонду ТОВ «Гратісс». Це підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Гратісс» №2 від 18 липня 2014 року (а.с.104-122 т.2 справи №359/4096/17).

У той же день ОСОБА_2 та ТОВ «Гратісс» склали акт приймання-передачі і оцінки нерухомого майна учасника ТОВ «Гратісс», на підставі якого ОСОБА_2 передав до статутного фонду ТОВ «Гратісс» земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209 - 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213 - 3220883600:04:006:0216 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовані на території Дударківської сільської ради Бориспільського району (а.с.36 т.1).

14 вересня 2015 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «Гратісс», на яких було прийнято рішення про передачу вказаних земельних ділянок до статутного фонду ТОВ «Гратісс ленд». Ця обставина підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Гратісс» №3 від 14 вересня 2015 року (а.с.221-226 т.2 справи №359/4096/17).

В той же день ТОВ «Гратісс» та ТОВ «Гратісс ленд» склали акт приймання-передачі та оцінки вартості майна, що вносилось до статутного капіталу ТОВ «Гратісс ленд», №14/09/15 (а.с.130-134 т.2 справи №359/4096/17), на підставі якого ТОВ «Гратісс» передало до статутного фонду ТОВ «Гратісс ленд» земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209 - 3220883600:04:006:0211, 3220883600: 04:006:0213 - 3220883600:04:006:0216 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовані на території Дударківської сільської ради Бориспільського району.

Зі змісту інформаційної довідки №182610338 від 26 вересня 2019 року (а.с.97-104) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки площею по 2,0000 га з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209 - 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213 - 3220883600:04:006:0216 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва належать ТОВ «Гратісс ленд».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 11 лютого 2021 року по справі №359/4096/17 встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10 жовтня 2017 року внесені відомості про припинення ТОВ «Гратісс», що свідчить про припинення процесуальної правосуб`єктності цієї юридичної особи, а відтак ТОВ «Гратісс» було виключено зі складу відповідачів у цій справі (а.с.37 т.1).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року (а.с.138-140 т.1) у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс ленд» про встановлення нікчемності та визнання недійсними правочинів про перехід права власності на земельні ділянки, витребування цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2021 року (а.с.105-108 т.1, а.с.141-144 т.1) рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Спірні правовідносини є комплексними та регулюються главою 16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення», главою 26 «Право спільної власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України, главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 569/6236/16-ц та від 12.11.2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі N 6-3058цс16. Водночас із зазначеної постанови випливає, що для визнання договору недійсним суду слід також встановити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від зазначеного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-3058цс16.

Сформульовані вище висновки частково не узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження N 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, наведеного в зазначеній постанові, шляхом уточнення, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що спірні земельні ділянки були придбані в період часу, протягом якого ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Отже, відповідно до ст.60 СК України презюмується, що земельні ділянки були об`єктами спільної сумісної власності позивачів. В матеріалах цивільної справи відсутні докази, що спростовують презумпцію спільності права власності позивачів на земельні ділянки. А отже позивач мала право на Ѕ частину спірних земельних ділянок.

У п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

У разі коли така передача здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат».

ОСОБА_1 не надавала ОСОБА_2 згоду на відчуження спірних земельних ділянок у власність ТОВ «Гратісс». Ця обставина свідчить про те, що правочин щодо внесення ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Гратісс» земельних ділянок з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209 - 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213 - 3220883600:04:006:0216, оформлений в акт приймання-передачі і оцінки нерухомого майна учасника ТОВ «Гратісс» від 18 липня 2014 року суперечить вимогам ст.65 СК України та ст.369 ЦК України.

Відповідач безумовно діяв недобросовісно, як і ТОВ «Гратісс», яке згідно з умовами договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13 квітня 2010 року не могло не знати про перебування у шлюбі ОСОБА_2 , оскільки у п.15 кожного з договорів, які подавались ТОВ «Гратісс» для проведення державної реєстрації права власності за товариством на ці земельні ділянки, зазначено про надання згоди дружини покупця ОСОБА_1 на їх придбання. Як вбачається з ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, вказана обставина є підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину щодо внесення ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Гратісс» вказаних вище земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з ст.175 ЦПК України позовна заява серед іншого повинна містити найменування сторони (відповідача), а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Якщо позивач невірно визначився зі складом учасників, він може уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Встановлено, що позивачем пред`явлено вимогу про визнання недійсним правочину щодо внесення земельних ділянок до статутного фонду ТОВ «Гратісс Ленд» та перехід права власності на земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс» та в подальшому до ТОВ «Гратісс Ленд», як такого, що укладений другим із подружжя без згоди ОСОБА_1 , так як цей договір виходить за межи дрібного побутового. У разі задоволення цієї вимоги позивача ТОВ «Гратісс Ленд», яке станом на день прийняття рішення є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216, позбавиться свого права власності на ці земельні ділянки, що безумовно порушить права товариства. Отже, існує спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою - ТОВ «Гратісс Ленд», за якою зареєстроване речове право на це майно.

ТОВ «Гратісс Ленд» залучено третьою особою до участі у справі, в тому числі, за клопотанням представника позивача від 12 жовтня 2021 року (а.с.69).

Разом з тим, права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Питання про залучення належного співвідповідача судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляла.

Отже, суд висновує, що позивач не визначилась з колом осіб, які повинні відповідати за її позовом.

З урахуванням викладених обставин, суд позбавлений можливості задовольнити позов ОСОБА_1 щодо визнання недійсним правочину щодо внесення земельних ділянок до статутного фонду ТОВ «Гратісс Ленд» та перехід права власності на земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс» та в подальшому до ТОВ «Гратісс Ленд», як такого, що укладений другим із подружжя без згоди ОСОБА_1 . І оскільки судом не задовольняється вищевказана вимога, суд також не може задовольнити і вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 3220883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216; розділ цих земельних ділянок між подружжям та припинення права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на них, оскільки в такому випадку титул власника майна будуть мати і ОСОБА_1 і ТОВ «Гратісс Ленд».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Гратісс Ленд» Ярошенко Р.В. подав заяву про застосування позовної давності (а.с.226-227 т.1)

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Верховний Суд України виклав подібну правову позицію й у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, вказавши, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.1,2 ст.264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Встановлено, що 23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду (а.с.47 т.2, а.с.5 справи №359/4096/17) з позовом до ТОВ «Гратісс» та ТОВ «Гратісс Ленд», в якому разом ОСОБА_2 просила: встановити нікчемність правочину про перехід права власності на земельні ділянки від до ТОВ «Гратісс»; визнати недійсним правочин про перехід права власності на земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс», витребувати від ТОВ «Гратісс Ленд» земельні ділянки і повернути у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5-16 т.1 справи №359/4096/17). Фактично позивач не зазначає точної дати, коли дізналась про порушення своїх прав. Однак, судом встановлено, що 18 липня 2014 року ОСОБА_2 було прийнято рішення про внесення земельних ділянок належних подружжю до статутного фонду ТОВ «Гратісс». У тексті позову у справі №359/4096/17 зазначено, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 квітня 2017 року без отримання згоди співвласника земельних ділянок ОСОБА_1 була проведена державна реєстрація переходу права власності на земельні ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «Гратісс». Подання ОСОБА_1 позову до ТОВ «Гратісс» та ТОВ «Гратісс Ленд» 23 травня 2017 року щодо частини вимог, право на яку має позивач, перервало перебіг позовної давності.

Подання наступного позову ОСОБА_1 у цивільній справі №686/8799/21 5 квітня 2021 року (дата подання позову до поштового відділення, а.с.48,49) подано у межах позовної давності. Крім того, заява про застосування строку позовної давності подана представником ТОВ «Гратісс Ленд», яке не було залучено до розгляду справи, як відповідач, а є третьою особою у справі.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов`язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн, 11350,00 грн, 908,00 грн, 908,00 грн, 908,00 грн. Ці обставини підтверджуються квитанціями від 02.04.2021 (а.с.11 т.1), від 22.12.2021 (а.с.179-182 т.1).

Пред`явлений ОСОБА_1 позов задоволений частково. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати пропорційно до задоволеної вимоги, а саме у розмірі 908,00 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Гратісс Ленд» про визнання недійсними правочинів щодо внесення земельних ділянок до статутних фондів та перехід права власності на земельні ділянки, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права приватної власності на частку земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_2 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Гратісс» земельних ділянок з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 342776032208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0209, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 342822132208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0210, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 339808432208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0211, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 339929432208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0213, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 342797432208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0214, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 339914332208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0215, площею 2,0000 га; з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 339948532208, кадастровим номером 3220883600:04:006:0216, площею 2,0000 га; з цільовим призначенням земельних ділянок - для ведення індивідуального садівництва, що знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 7 жовтня 2022 року.

Суддя О.Ю. Семенюта