Ухвала

від 06.10.2022 по справі 369/9756/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9756/22

Провадження №2/369/5288/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шупика Олександра Анатолійовича про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з позовною заявою 05.10. 2022 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шупик Олександром Анатолійовичем було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:052:5264 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872995732224) та 3222485901:01:052:5265 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872988132224), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Заявлені вимоги мотивує тим, що підставами позову по даній справі є твердження сторони Позивача про те, що земельна ділянка площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485900:03:008:0327 вибула з права власності позивача всупереч її волі та бажанню, а саме гр. ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової карти платника податків (податковий номер) НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ), яка діяла начебто на підставі довіреності від 14.10.2009 р., в інтересах ОСОБА_1 , було укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фатхутдіновим С.В.

Однак, насправді Позивач з жодною особою перемовин з приводу продажу земельної ділянки ніколи не вела, продавати її у 2009 р. не збиралася та відповідно, свій підпис на довіреності від 14.10.2009 р. не ставила і взагалі не видавала жодній особі довіреність щодо Земельної ділянки, окрім ОСОБА_8 .

Так, листом Київського обласного державного нотаріального архіву № 1186/01- 17 від 11.08.2022 р. повідомляється, що:

-надати копію довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фатхутдіновим С.В. Києво-Святошинського нотаріального округу від 14.10.2009 р. за реєстровим № 364 не вбачається за можливе, оскільки за реєстровим № 364 вчинено іншу нотаріальну дію за датою 13.10.2009 р.;

-надати копію сторінки з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 364 від 14.10.2009 р. на вбачається за можливе, оскільки реєстровий № 364 записано нотаріусом 13.10.2009 р„ а за датою 14.10.2009 р. записані інші реєстрові номери.

Крім того, зі змісту листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васько А.В. № 14/01-0 від 26.05.2022 р. вбачається, що в Єдиному реєстрі довіреностей відсутня інформація про видачу від імені Позивача довіреності на ім`я ОСОБА_7 , а міститься лише інформація про видачу від імені Позивача трьох довіреностей на ім`я ОСОБА_8 в період з 15.03.2007 р. по 26.10.2010 р.

Отже, з наведеного вище випливає, що оскільки спірна довіреність від 14.10.2009 р. нотаріально не посвідчувалася, Позивачем не підписувалася (та швидше за все, ця довіреність взагалі не існує в природі), наявні всі підстави стверджувати про її нікчемність в розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Оскільки наявними у справі доказами встановлений факт вибуття нерухомого майна з володіння Позивача не з її волі (враховуючи те, що відчуження Земельної ділянки від імені Позивача здійснено на підставі неіснучої довіреності), наявні всі підстави стверджувати, що Позивач має право на витребування Земельних ділянок з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі положень статті 388 ЦК України.

Крім того, як вона повідомила у позові, земельна ділянка вперше була відчужена 14.11.2009 р., а після реєстрації права власності за «новим покупцем» ОСОБА_3 24.05.2019 р. була ще тричі відчужена, а саме 03.07.2019 р. ОСОБА_3 продав Земельну ділянку ОСОБА_4 .

В липні 2019 р. ОСОБА_4 розділив Земельну ділянку на дві земельні ділянки площею по 0,05 га, внаслідок чого утворилося два нових об`єкти нерухомого майна, яким були присвоєні такі кадастрові номери: 3222485901:01:052:5264 та 3222485901:01:052:5265.

Дана обставина, підтверджується, зокрема, тим що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:052:5264 та 3222485901:01:052:5265 мають таку ж адресу, як і земельна ділянка з кадастровим номером 3222485900:03:008:0327, а саме АДРЕСА_1 .

04.03.2020 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені два договори купівлі-продажу Земельних ділянок, а 10.12.2021 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено також два договори купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А.

Таким чином, Земельна ділянка була розділена на 2 земельні ділянки та загалом була відчужена вже чотири рази.

Крім того, в результаті здійснення пошукового запиту на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за словами «3222485901:01:052:5264» та «3222485901:01:052:5265» їй стало відомо, що спірні Земельні ділянки входять до переліку земельних ділянок на продаж від 06.08.2022, який розміщений на веб-сайті за посиланням https://www.zemos.com.ua/list cadastr.html.

Крім того, на сайті https://www.olx.ua/ наявні оголошення про продаж земельних ділянок по 5 та АДРЕСА_2 без зазначення кадастрових номерів, що також дає підстави вважати, що серед ці оголошення можуть стосуватися і спірних Земельних ділянок.

В даному контексті позивачка звертає увагу суду, що Відповідачу відомо про наявність спору щодо Земельних ділянок, що на її думку, також може свідчити про її бажання відчужити Земельні ділянки з метою не наражати себе на ризик понесення фінансових збитків у випадку задоволення позову по даній справі.

Також в даному контексті повідомляє, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням https://zml.com.Ua/uk/objects/petropavlovskaya-borshchagovk:a-uI-luganskaya-16-pod- stroitelstvo-c5cdcfl503.html досі розміщене оголошення від 20.01.2020 р. щодо продажу спірних Земельних ділянок.

В зв`язку з цим, на думку позивача, описані вище обставини дають всі підстави стверджувати, що у випадку невжиття заходів забезпечення по даній справі земельні ділянки найближчим часом будуть відчужені, що в подальшому, безсумнівно, утруднить та швидше за все, унеможливить виконання рішення суду, що в свою чергу, призведе до необхідності вжиття нею додаткових заходів для поновлення своїх прав, зокрема, шляхом подання ще одного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (що в свою чергу, може тривати безкінечну кількість разів, оскільки власники Земельних ділянок зможуть безперешкодно їх відчужувати на користь третіх осіб), визнання недійсними правочинів на користь третіх осіб.

Тому на підставі вищевказаного просили суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зміст та форма заяви відповідає вимогамст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є витребування земельних ділянок, на які позивач просить накласти арешт.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки не застосування якого може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шупика Олександра Анатолійовича про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:052:5264 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872995732224) та 3222485901:01:052:5265 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872988132224), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідно до нормЗакону України "Про виконавче провадження"ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконанняв межах строків, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація простягувача: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Інформація проборжника: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду.

Суддя Т.В. Дубас