Постанова

від 04.10.2022 по справі 914/2476/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2476/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідачів - Мошенець Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бонк Т. Б., Матущак О. І.) і рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 (суддя Коссак С. М.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни

до Дрогобицької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас"

про визнання незаконним і скасування рішення Стебницької міської ради в частині та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2020 року фізична особа-підприємець Стасюк Христина Володимирівна (далі - ФОП Стасюк Х. В.) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Стебницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" (далі - ТОВ "Канзас") про визнання незаконними та скасування пункту 2 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 № 591 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" (далі - рішення від 05.03.2019), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500,00 м2 на вул. Куліша, в м. Стебнику Львівської обл., кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; пункту 3 рішення від 05.03.2019, яким надано вказаному товариству в оренду строком на три роки зазначену земельну ділянку; а також про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15.03.2019 між Стебницькою міською радою та ТОВ "Канзас" і зареєстрованого у Стебницькій міській раді 15.03.2019 за № 141 (далі - договір оренди землі від 15.03.2019) щодо надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 2500,00 м2, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, розташованої на вул. Куліша, в м. Стебнику Львівської обл.

На обґрунтування позову позивачка посилалася на незаконну, без проведення земельних торгів, передачу в оренду ТОВ "Канзас" спірної земельної ділянки, на частині якої розташоване належне позивачці на праві власності майно цілісного майнового комплексу Стебницької автобусної станції, та позбавлення її у зв`язку з цим можливості отримання в оренду такої земельної ділянки та права на вільне користування та розпорядження нею.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Канзас" просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на непорушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування прав та інтересів позивачки, яка не була ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки; відчуження нею частини майна ОСОБА_1., який оформив право користування земельною ділянкою під таким майном; та зазначаючи про те, що сама ж позивачка зверталася до органу місцевого самоврядування щодо відведення їй земельної ділянки орієнтовним розміром 0,0844 га, яка фактично й була їй виділена.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2021 за клопотанням позивачки Стебницьку міську раду (відповідача) було замінено на її правонаступника - Дрогобицьку міську раду.

2.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, позов в частині вимог до Дрогобицької міської ради задоволено частково, а саме визнано незаконним і скасовано пункт 2 рішення від 05.03.2019. В решті позовних вимог відмовлено. В частині позовних вимог до ТОВ "Канзас" суд відмовив в повному обсязі.

2.3. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що першочергове право на отримання земельної ділянки у необхідних розмірах для обслуговування належить власнику нерухомого майна та у випадку залишку земельної ділянки виникає можливість її передачі в оренду на конкурентних засадах за наявності двох і більше претендентів та за наявності визначених у земельному законодавстві умов. За встановлених судом обставин того, що позивачці на праві власності належить автостанція під літ. "А-1", що розташована в АДРЕСА_1, (до нежитлової будівлі належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтне покриття, площадка для стоянки), суд дійшов висновку про те, що позивачка беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, та частини ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування. Позивачка неодноразово зверталася до Стебницької міської ради із заявами про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5206 м2 на вул. Куліша, 1 у м. Стебнику для обслуговування автостанції та надання цієї ділянки в оренду, проте всупереч поданим заявам та без врахування факту знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить на праві власності позивачці, Стебницька міська рада прийняла рішення від 11.07.2017 № 281, згідно з яким надала позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею меншою, ніж площа, на якій це майно розташоване відповідно до наданих документів. Разом із тим, як установив суд, земельна ділянка площею 2500,00 м2 на АДРЕСА_1, яка накладається на земельну ділянку, на якій розташовані належні позивачці об`єкти нерухомого майна, була надана в оренду ТОВ "Канзас". Отже, за висновком місцевого господарського суду, право оренди на спірну земельну ділянку комунальної власності підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) і можливе після оформлення спірної земельної ділянки за позивачкою як власником нерухомого майна з метою його обслуговування. Натомість земельна ділянка була надана в оренду ТОВ "Канзас", який звернувся за укладенням договору оренди значно пізніше за позивачку без проведення земельних торгів, без доказів належності йому нерухомого майна на праві власності, розташованого на цій земельній ділянці, за наявності бажання позивачки отримати земельну ділянку в повному розмірі для обслуговування будівлі, власником якої вона є.

За таких встановлених обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність передачі в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Канзас" за оспорюваним договором, проте, оскільки цей договір укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, то він є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, натомість вимога про визнання нікчемного договору недійсним не є належним способом захисту, тому підстав для задоволення позову у наведеній частині немає. Водночас місцевий господарський суд наголосив, що оскільки договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди та цей момент не пов`язується з моментом видання розпорядчого документа про передання в оренду земельної ділянки, то вимога про визнання незаконним і скасування пункту 3 спірного рішення стосовно надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Канзас" теж не підлягає задоволенню, позаяк така вимога не відповідає належному способу захисту. При цьому судом були враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Канзас" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанції порушено норми матеріального права та належно не з`ясовано усі істотні обставини справи; на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18, від 06.07.2021 у справі № 920/1102/19, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20; посилається також на постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (щодо обов`язку суду з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову) наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб).

Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивачка не є ні власником спірної земельної ділянки, ні її землекористувачем; вона сама визначила розмір земельної ділянки, який необхідний їй для обслуговування нежитлової будівлі, що належить їй на праві власності; рішенням Стебницької міської ради від 21.06.2019 № 641, яке прийнято з ініціативи позивачки та не оскаржувалося, було внесено зміни в рішення Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 щодо надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання її в оренду орієнтовною площею 790 м2 для обслуговування автостанції. Водночас, як зазначає скаржник, суд не взяв до уваги, що на момент розгляду справи в суді позивач є лише власником нежитлової будівлі автостанції, а посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтне покриття, площадка для стоянки відчужено ОСОБА_1 ; будівля автостанції позивачки розташована в межах земельної ділянки, яка виділена їй рішенням Стебницької міської ради від 21.06.2019 № 641, і жодного її майна саме на спірній земельній ділянці немає.

3.2. Від ФОП Стасюк Х. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивачка посилалася на порушення вимог земельного законодавства під час надання в оренду спірної земельної ділянки відповідачеві та порушення у зв`язку із цим її прав.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 13.09.2001 № 232 Відкритому акціонерному товариству "Львівавтотранс" (далі - ВАТ "Львівавтотранс") надано в постійне користування земельну ділянку площею 5305 м2 в м. Стебнику на вул. Дрогобицькій.

20.04.2012 між ВАТ "Львівавтотранс" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю автостанції (літ. "А-1"), розташовану в АДРЕСА_1 ; загальна площа будівлі 287,1 м2. До відчужуваної нежитлової будівлі належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтове покриття, площадка для стоянки. Нежитлова будівля розташована на неприватизованій земельній ділянці. Загальна площа земельної ділянки 0,5206 м2, кадастровий номер 4610670500:01:004:0032, призначення - обслуговування автостанції.

У пункті 1.3 вказаного договору зазначено, що нежитлова будівля, яка є його предметом, належить продавцеві на праві приватної власності на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 27.12.1995 № 3023 та Переліку нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ "Львівавтотранс" і зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 06.04.2000 за № 38 в книзі 1. Реєстраційний номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 24287620.

Реєстрація права власності на вказане майно за ОСОБА_2 здійснена 17.06.2012, що підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав, наявним у матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.05.2014 (спадкова справа № 321/2013, зареєстрована в реєстрі за № 684) Яртим Х. В. (наразі Стасюк Х. В. у зв`язку зі зміною прізвища) успадкувала як дочка ОСОБА_2 нежитлову будівлю автостанції літ. "А-1", розташовану в АДРЕСА_1 , належну спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 20.04.2012 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б. В. за № 166.

16.01.2015 Яртим Х. В. звернулася до міського голови м. Стебника із заявою від 12.01.2015 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5206 га на вул. Куліша, 1, для обслуговування автостанції та надання такої ділянки в оренду.

25.11.2016 позивачка повторно звернулася до міського голови м. Стебника із заявою про розгляд питання щодо передачі в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га за адресою: АДРЕСА_1 (автостанція).

06.03.2017 здійснена державна реєстрація фізичної особи Стасюк Х. В. як підприємця.

Рішенням Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" ФОП Стасюк Х. В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 635 м2 на АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП Стасюк Х. В. у заяві від 09.11.2017 просила внести зміни до рішення Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 в частині площі земельної ділянки, а саме 0,52 га.

Стебницька міська рада (лист від 01.12.2017) повідомила позивачку, що згідно з протоколом голосування сесії дозволу на внесення таких змін не надано.

08.12.2017 ФОП Стасюк Х. В. знову звернулася до Стебницької міської ради, однак у листі від 06.02.2018 остання повідомила заявницю про те, що відповідно до протоколу голосування сесії дозволу на внесення запропонованих нею змін не надано.

13.02.2018 ФОП Стасюк Х. В. вчергове звернулася до Стебницької міської ради із заявою про внесення змін до рішення Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 стосовно надання їй в оренду земельної ділянки площею 0,52 га, яка зазначена у державному акті № 040932.

У відповідь на цю заяву Стебницька міська рада повідомила, що заява була розглянута на сесії ради, однак дозволу на внесення змін до рішення не надано (лист від 01.03.2018 вих. № 271).

У подальшому ФОП Стасюк Х. В. ще неодноразово зверталася до Стебницької міської ради із відповідними заявами про зміну (збільшення) площі наданої в оренду земельної ділянки для обслуговування будівлі автостанції, проте такі заяви позивачки не були задоволені.

Разом із тим попередніми судовими інстанціями установлено, що 12.02.2018 ТОВ "Канзас" звернулося з заявою до міського голови м. Стебника про надання його автотранспортному підприємству дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 м2 на вул. Куліша в м. Стебнику для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства. До заяви додано свідоцтво та витяг про державну реєстрацію підприємства та план-схему земельної ділянки.

Рішенням Стебницької міської ради від 03.05.2018 № 430 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання її в оренду", зокрема пунктом 1, ТОВ "Канзас" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 м2 на вул. Куліша, з метою надання її в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Рішенням Стебницької міської ради від 27.06.2018 № 446 "Про надання дозволу на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" надано дозвіл виконавчому комітету Стебницької міської ради на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території м. Стебника Львівської області, а саме земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га на вул. П. Куліша (пункт 1 цього рішення).

Рішенням Стебницької міської ради від 28.09.2018 № 494 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" затверджено детальний план території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташованої на території м. Стебника Львівської області, орієнтовною площею 0,2500 га на вул. Куліша (пункт 1 рішення).

Рішенням Стебницької міської ради від 07.12.2018 № 533 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500 м2 на вул. Куліша, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 2 цього рішення ТОВ "Канзас" надано в оренду земельну ділянку площею 2500 м2 на вул. Куліша у м. Стебнику, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства строком на три роки.

За рішенням Стебницької міської ради від 05.03.2019 було скасовано рішення Стебницької міської ради від 07.12.2018 № 533 (пункт 1).

Водночас згідно з пунктом 2 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500 м2 на вул. Куліша, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а пунктом 3 цього рішення надано в оренду вказану земельну ділянку ТОВ "Канзас" строком на три роки.

На виконання вказаного рішення 15.03.2019 між Стебницькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Канзас" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, розташовану у м. Стебнику, на вул. Куліша.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка площею 2500 м2.

Договір укладається терміном на 3 роки (пункт 8 договору оренди).

У пункті 3 оспорюваного договору оренди відсутні відомості про розміщення на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктами 15, 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Цільове призначення земельної ділянки 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу 4/100 ідеальних часток нежитлової будівлі від 25.05.2019 Стасюк Х. В. продала, а ОСОБА_1 придбав 4/100 ідеальних часток нежитлової будівлі автостанції, позначеної на плані літ. "А-1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 287,1 м2, до якої належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтне покриття, площадки для стоянки.

Поза тим, рішенням Стебницької міської ради від 21.06.2019 № 641 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесії Стебницької міської ради" було внесено зміни в рішення міської ради від 11.07.2017 № 281, а саме: Стасюк Х. В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 790 м2 на АДРЕСА_1 , для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

Згідно з рішенням Стебницької міської ради від 05.09.2019 № 684 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1589 м2 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Стасюк Х. В. про визнання незаконними та скасування пунктів 2 і 3 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15.03.2019 між ТОВ "Канзас" і Стебницькою міською радою.

4.4. Ці вимоги місцевим господарським судом були задоволені частково, а саме визнано незаконним і скасовано пункт 2 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500,00 м2 на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. В частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 3 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 щодо надання ТОВ "Канзас" в оренду вказаної земельної ділянки строком на три роки та визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного 15.03.2019 між ТОВ "Канзас" і Стебницькою міською радою, суд відмовив.

Суд апеляційної інстанції залишив без змін вказане рішення місцевого господарського суду. Так, зокрема, апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій справі, зазначив, що пункт 2 рішення від 05.03.2019 (про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ "Канзас") суперечить вимогам законодавства стосовно дотримання конкурсної процедури при наданні в користування земельної ділянки комунальної власності та порушує право позивачки на отримання земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного їй на праві власності нерухомого майна, а також її право на участь у конкурсі щодо отримання частини земельної ділянки, що залишилася та є вільною від будь-якого нерухомого майна, зважаючи на подані нею заяви раніше, ніж із відповідною заявою звернулося ТОВ "Канзас", тому суд першої інстанції правомірно визнав спірний пункт рішення незаконним і скасував його.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди; цей момент не пов`язується з моментом видання розпорядчого документа про передання в оренду земельної ділянки, а отже, вимога про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення від 05.03.2019 (про надання в оренду спірної земельної ділянки) не відповідає належному способу захисту, а тому задоволенню не підлягає.

Також, за висновком суду, не підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання недійсним договору оренди від 15.03.2019, позаяк не є належним способом захисту права чи інтересу позивача вимога про визнання недійсним договору, якщо правочин є нікчемним; оспорюваний договір є нікчемним в силу положень частині 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Канзас", який звернувся за укладенням договору оренди значно пізніше за позивачку, без проведення земельних торгів та без наявності доказів належності йому на праві власності будь-якого нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, за наявності бажання позивачки отримати земельну ділянку у повному розмірі для обслуговування будівлі, власником якої вона є.

4.5. Проте висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у цій справі колегія суддів суду касаційної інстанції визнає передчасними та такими, що зроблені без дослідження усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

4.6. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та (або) є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Згідно із частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Проте, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в порушення зазначених положень процесуального законодавства не надав оцінки доводам ТОВ "Канзас", наведеним ним в апеляційній скарзі (а. с. 163 ІІ т.с.), зокрема, стосовно того, що ТОВ "Канзас" є власником спірної земельної ділянки площею 2500,00 м2 на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, яку воно придбало у Стебницької міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак О. В. № 615, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, суд не досліджував та не встановлював обставини стосовно того, чи може такий обраний позивачкою спосіб захисту, зокрема, в частині вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ "Канзас" (яка була задоволена судом), з огляду на зазначене, вирішити спір щодо захисту прав і законних інтересів позивачки як особи, яка у наведеному випадку разом із ТОВ "Канзас" (як то зазначено у позові та встановлено судами) претендує на отримання в оренду спірної земельної ділянки, тобто чи є такий спосіб захисту у наведеній частині ефективним та чи зможе в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачці поновлення її порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду. Відповідні докази, наявні у матеріалах справи (а. с. 91- 95 ІІ т. с., а. с. 200 (зворот) І т. с.), також судом оцінені не були.

Викладене свідчить про недослідження судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження доводів учасників справи, зібраних у ній доказів та невстановлення обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а отже, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасним.

Таким чином, зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги (зокрема, щодо способу захисту порушеного права) у зазначеній частині отримали підтвердження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже, таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

5.3. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. Такі порушення Верховний Суд не може усунути самостійно, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу передати на новий апеляційний розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 914/2476/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак