Постанова

від 14.02.2023 по справі 914/2476/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа №914/2476/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Марка Р.І.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Желік М.Б.,

Секретар судового засідання: Багряк Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Шпак В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас», б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 (підписане 12.04.2021 року)

у справі №914/2476/20 (суддя Коссак С.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-1 Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас», м. Стебник, Львівська область

про скасування рішення Стебницької міської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» та Стебницькою міською радою

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року фізична особа-підприємець Стасюк Христина Володимирівна (далі - ФОП Стасюк Х. В.) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Стебницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" (далі - ТОВ "Канзас") про визнання незаконними та скасування пункту 2 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 № 591 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" (далі - рішення від 05.03.2019), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500,00 м2 на АДРЕСА_3, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; пункту 3 рішення від 05.03.2019, яким надано вказаному товариству в оренду строком на три роки зазначену земельну ділянку; а також про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15.03.2019 між Стебницькою міською радою та ТОВ "Канзас" і зареєстрованого у Стебницькій міській раді 15.03.2019 за № 141 (далі - договір оренди землі від 15.03.2019) щодо надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 2500,00 м2, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, розташованої на АДРЕСА_3

На обґрунтування позову позивачка посилалася на незаконну, без проведення земельних торгів, передачу в оренду ТОВ "Канзас" спірної земельної ділянки, на частині якої розташоване належне позивачці на праві власності майно цілісного майнового комплексу Стебницької автобусної станції, та позбавлення її у зв`язку з цим можливості отримання в оренду такої земельної ділянки та права на вільне користування та розпорядження нею.

У відзиві на позов ТОВ "Канзас" просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на не порушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування прав та інтересів позивачки, яка не була ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки; відчуження нею частини майна Асафату І. Б., який оформив право користування земельною ділянкою під таким майном; та зазначаючи про те, що сама ж позивачка зверталася до органу місцевого самоврядування щодо відведення їй земельної ділянки орієнтовним розміром 0,0844 га, яка фактично й була їй виділена.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 у справі №914/2476/21 позов Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано: пункт 2 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Канзас" площею 2500кв.м. на вул. Куліша, в м. Стебник Львівської області, кадастровий номер - 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та стягнуто з Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055972) на користь Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2102,00грн. судового збору та 10 846,32грн. витрат на правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 відмовлено у задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас», рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 у справі №914/2476/20 залишено без змін.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що першочергове право на отримання земельної ділянки у необхідних розмірах для обслуговування належить власнику нерухомого майна та у випадку залишку земельної ділянки виникає можливість її передачі в оренду на конкурентних засадах за наявності двох і більше претендентів та за наявності визначених у земельному законодавстві умов. За встановлених судом обставин того, що позивачці на праві власності належить автостанція під літ. "А-1", що розташована в м. Стебнику на вул. Куліша, 1, (до нежитлової будівлі належать посадочні платформи №№ 1-6, асфальтне покриття, площадка для стоянки), суд дійшов висновку про те, що позивачка беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, та частини ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування. Позивачка неодноразово зверталася до Стебницької міської ради із заявами про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5206 м2 на вул. Куліша, 1 у м. Стебнику для обслуговування автостанції та надання цієї ділянки в оренду, проте всупереч поданим заявам та без врахування факту знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить на праві власності позивачці, Стебницька міська рада прийняла рішення від 11.07.2017 № 281, згідно з яким надала позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею меншою, ніж площа, на якій це майно розташоване відповідно до наданих документів. Разом із тим, як установив суд, земельна ділянка площею 2500,00 м2 на вул. Куліша, в м. Стебнику Львівської області, яка накладається на земельну ділянку, на якій розташовані належні позивачці об`єкти нерухомого майна, була надана в оренду ТОВ "Канзас". Отже, за висновком місцевого господарського суду, право оренди на спірну земельну ділянку комунальної власності підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) і можливе після оформлення спірної земельної ділянки за позивачкою як власником нерухомого майна з метою його обслуговування. Натомість земельна ділянка була надана в оренду ТОВ "Канзас", який звернувся за укладенням договору оренди значно пізніше за позивачку без проведення земельних торгів, без доказів належності йому нерухомого майна на праві власності, розташованого на цій земельній ділянці, за наявності бажання позивачки отримати земельну ділянку в повному розмірі для обслуговування будівлі, власником якої вона є.

За таких встановлених обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність передачі в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Канзас" за оспорюваним договором, проте, оскільки цей договір укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, то він є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, натомість вимога про визнання нікчемного договору недійсним не є належним способом захисту, тому підстав для задоволення позову у наведеній частині немає. Водночас місцевий господарський суд наголосив, що оскільки договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди та цей момент не пов`язується з моментом видання розпорядчого документа про передання в оренду земельної ділянки, то вимога про визнання незаконним і скасування пункту 3 спірного рішення стосовно надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Канзас" теж не підлягає задоволенню, позаяк така вимога не відповідає належному способу захисту. При цьому судом були враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 914/2476/20 скасовано, а справу № 914/2476/20 - передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний суд вказав, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ТОВ "Канзас", наведеним ним в апеляційній скарзі (а. с. 163 ІІ т. с.), зокрема, стосовно того, що ТОВ "Канзас" є власником спірної земельної ділянки площею 2500,00 м2 на вул. Куліша, в м. Стебнику Львівської області, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, яку воно придбало у Стебницької міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак О. В. № 615, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, суд не досліджував та не встановлював обставини стосовно того, чи може такий обраний позивачкою спосіб захисту, зокрема, в частині вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ "Канзас" (яка була задоволена судом), з огляду на зазначене, вирішити спір щодо захисту прав і законних інтересів позивачки як особи, яка у наведеному випадку разом із ТОВ "Канзас" (як то зазначено у позові та встановлено судами) претендує на отримання в оренду спірної земельної ділянки, тобто чи є такий спосіб захисту у наведеній частині ефективним та чи зможе в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачці поновлення її порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду. Викладене свідчить про не дослідження судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження доводів учасників справи, зібраних у ній доказів та не встановлення обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а отже, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасним, що і стало підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено таку до розгляду на 28.11.2022.

Ухвалою суду від 28.11.2022 розгляд даної справи відкладено на 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 розгляд даної справи відкладено на 12.01.2023.

Ухвалою суду від 12.01.2023 оголошено перерву у розгляді даної справи до 30.01.2023.

16.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» адвоката Шпака В.В. на електронну адресу суду надійшла промова б/н б/д (вх. №01-04/272/23) у судових дебатах у письмовому вигляді (для долучення до матеріалів справи). В поданому документі представник відповідача-2 вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки, того що позивачка на момент розгляду справи в суді позивачка є лише власником нежитлової будівлі автостанції, а посадочні платформи №№1-6, асфальтне покриття, площадка для стоянки відчужено Асафату І.Б.

Також, апелянтом зазначає, що ТОВ "Канзас" є власником спірної земельної ділянки площею 2500,00 м2 на вул. Куліша 1, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, яку воно придбало у Стебницької міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак O. B. № 615, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 30.01.2023 розгляд даної справи відкладено на 14.02.2023.

У судовому засіданні 14.02.2023 відповідач 2 заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни відмовити.

Позивач та відповідач 1 уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, з урахуванням вказівок вказаних у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2022, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Стасюк Х. В. про визнання незаконними та скасування пунктів 2 і 3 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15.03.2019 між ТОВ "Канзас" і Стебницькою міською радою.

Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частинами першою та другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 13.09.2001 № 232 Відкритому акціонерному товариству "Львівавтотранс" надано в постійне користування земельну ділянку площею 5305 м2 в

АДРЕСА_2 вказаного рішення відмінено рішення виконкому Стебницької міської ради від 10.08.2000 №210 та вирішено вважати його таким, що втратило чинність.

Крім того, п.3 вказаного рішення зобов`язано ВАТ «Львівавтотранс» виготовити Державний акт на право постійного користування землею в Дрогобицькому міському центрі державного земельного кадастру.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ВАТ «Львівавтотранс» здійснило оформлення земельної ділянки, як того вимагало саме рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 13.09.2001 № 232 та норми чинного на момент прийняття рішення законодавства (ст. 24 та 24 Земельного кодексу від 18.12.1990 року № 561-XII), зокрема, укладення договору тимчасового користування спірною земельною ділянкою, виготовлення Державного акту на право постійного користування, проведення державної реєстрації прав на майно.

Натомість, в матеріалах справи наявний Державний акт про право постійного користування спірною земельною ділянкою виданий Львівському обласному підприємству автобусних станцій для виробничих потреб. Даний Державний акт виготовлено 04.07.1996 на виконання рішення Стебницької міської Ради народних депутатів від 13.06.1996 №120.

Втім, слід зазначити, що у зв`язку з реорганізацією Львівського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, саме ВАТ «Львівавтотранс» було зобов`язано виготовити Державний акту на право постійного користування, на виконання рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 13.09.2001 № 232.

Відтак, враховуючи, що ВАТ «Львівавтотранс» не оформило право на користування спірною земельною ділянкою відповідно до норм чинного на момент прийняття рішення законодавства, то відповідне право не могло перейти до подальших власників нежитлової будівлі розташованої в АДРЕСА_3 , загальна площа будівлі 287,1 кв. м.

20.04.2012 між ВАТ "Львівавтотранс" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю автостанції (літ. "А-1"), розташовану в АДРЕСА_3 ; загальна площа будівлі 287,1 м2. До відчужуваної нежитлової будівлі належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтове покриття, площадка для стоянки. Нежитлова будівля розташована на неприватизованій земельній ділянці. Загальна площа земельної ділянки 0,5206 м2, кадастровий номер 4610670500:01:004:0032, призначення - обслуговування автостанції.

У пункті 1.3 вказаного договору зазначено, що нежитлова будівля, яка є його предметом, належить продавцеві на праві приватної власності на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 27.12.1995 № 3023 та Переліку нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ "Львівавтотранс" і зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 06.04.2000 за № 38 в книзі 1. Реєстраційний номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 24287620.

Реєстрація права власності на вказане майно за ОСОБА_1 здійснена 17.06.2012, що підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав, наявним у матеріалах справи.

З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 набула права власності на майновий комплекс - автостанцію, однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталась за оформленням, чи оформила право користування земельною ділянкою площею 0,52 га по АДРЕСА_3 .

З огляду на наведені вище обставини, суд критично оцінює твердження позивача про те, що ОСОБА_1 , уклавши 20.04.2012 з ВАТ «Львівавтотранс» договір купівлі-продажу нежитлової будівлі автостанції, отримала право постійного користування земельною ділянкою площею 0,52 га по АДРЕСА_3 .

Крім того, судами попередніх інстанцій, зокрема, Верховним Судом встановлено наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.05.2014 (спадкова справа № 321/2013, зареєстрована в реєстрі за № 684) ОСОБА_2 (наразі ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною прізвища) успадкувала як дочка ОСОБА_1 нежитлову будівлю автостанції літ. "А-1", розташовану в АДРЕСА_3 , належну спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 20.04.2012 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б. В. за № 166.

16.01.2015 ОСОБА_2 звернулася до міського голови м. Стебника із заявою від 12.01.2015 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5206 га на вул. Куліша, 1, для обслуговування автостанції та надання такої ділянки в оренду.

25.11.2016 позивачка повторно звернулася до міського голови м. Стебника із заявою про розгляд питання щодо передачі в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га за адресою: АДРЕСА_3 (автостанція).

06.03.2017 здійснена державна реєстрація фізичної особи ОСОБА_3 як підприємця.

Рішенням Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" ФОП Стасюк Х. В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 635 м2 на АДРЕСА_3 для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП Стасюк Х.В. у заяві від 09.11.2017 просила внести зміни до рішення Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 в частині площі земельної ділянки, а саме 0,52 га.

Стебницька міська рада (лист від 01.12.2017) повідомила позивачку, що згідно з протоколом голосування сесії дозволу на внесення таких змін не надано.

08.12.2017 ФОП Стасюк Х.В. знову звернулася до Стебницької міської ради, однак у листі від 06.02.2018 остання повідомила заявницю про те, що відповідно до протоколу голосування сесії дозволу на внесення запропонованих нею змін не надано.

13.02.2018 ФОП Стасюк Х. В. вчергове звернулася до Стебницької міської ради із заявою про внесення змін до рішення Стебницької міської ради від 11.07.2017 № 281 стосовно надання їй в оренду земельної ділянки площею 0,52 га, яка зазначена у державному акті № 040932.

У відповідь на цю заяву Стебницька міська рада повідомила, що заява була розглянута на сесії ради, однак дозволу на внесення змін до рішення не надано (лист від 01.03.2018 вих. № 271).

У подальшому ФОП Стасюк Х. В. ще неодноразово зверталася до Стебницької міської ради із відповідними заявами про зміну (збільшення) площі наданої в оренду земельної ділянки для обслуговування будівлі автостанції, проте такі заяви позивачки не були задоволені.

Слід звернути увагу, що ФОП Стасюк Х.В., незважаючи на неодноразові звернення до Стебницької міської ради з заявами про надання їй в оренду земельної ділянки площею 0,52 га, про зміну (збільшення) площі вже наданої в оренду земельної ділянки для обслуговування будівлі автостанції, рішень Стебницької міської ради про відмову в задоволенні її заяв в судовому порядку не оскаржувала.

Разом із тим рішенням Стебницької міської ради від 03.05.2018 № 430 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання її в оренду", зокрема пунктом 1, ТОВ "Канзас" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 м2 на вул. Куліша, з метою надання її в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Рішенням Стебницької міської ради від 27.06.2018 № 446 "Про надання дозволу на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" надано дозвіл виконавчому комітету Стебницької міської ради на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території м. Стебника Львівської області, а саме земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га на вул. П. Куліша (пункт 1 цього рішення).

Рішенням Стебницької міської ради від 28.09.2018 № 494 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" затверджено детальний план території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташованої на території м. Стебника Львівської області, орієнтовною площею 0,2500 га на вул. Куліша (пункт 1 рішення).

Рішенням Стебницької міської ради від 07.12.2018 № 533 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500 м2 на вул. Куліша, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 2 цього рішення ТОВ "Канзас" надано в оренду земельну ділянку площею 2500 м2 на вул. Куліша у м. Стебнику, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства строком на три роки.

За рішенням Стебницької міської ради від 05.03.2019 було скасовано рішення Стебницької міської ради від 07.12.2018 № 533 (пункт 1).

Водночас згідно з пунктом 2 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Канзас" площею 2500 м2 на вул. Куліша, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а пунктом 3 цього рішення надано в оренду вказану земельну ділянку ТОВ "Канзас" строком на три роки.

На виконання вказаного рішення 15.03.2019 між Стебницькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Канзас" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, розташовану у м. Стебнику, на вул. Куліша.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка площею 2500 м2.

Договір укладається терміном на 3 роки (пункт 8 договору оренди).

У пункті 3 оспорюваного договору оренди відсутні відомості про розміщення на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктами 15, 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Цільове призначення земельної ділянки 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Суд звертає увагу на те, що позивач - ФОП Стасюк Х.В. не є стороною вищезазначеного договору.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, Стасюк Х.В. будучи власником нежитлової будівлі автостанції літ. "А-1", розташовану в АДРЕСА_3 , до якої належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтове покриття, площадка для стоянки, за договором купівлі-продажу 4/100 ідеальних часток нежитлової будівлі від 25.05.2019 ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбав 4/100 ідеальних часток нежитлової будівлі автостанції, позначеної на плані літ. "А-1", розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 287,1 м2, до якої належать посадочні платформи №№ 1- 6, асфальтне покриття, площадки для стоянки.

Згідно з рішенням Стебницької міської ради від 05.09.2019 № 684 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 1589 м2 на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду ОСОБА_4 вказану земельну ділянку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №182295205 від 25.09.2019 р. земельна ділянка площею 1589 м2 на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131 перебувала в оренді ОСОБА_4 згідно договору оренди землі, серія та номер 150, виданий 23.09.2019р., укладеного між ОСОБА_4 та Стебницькою міською радою.

Колегія суддів проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у неї охоронюваного законом інтересу чи порушеного права щодо предмету спору у даній справі, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому слід зауважити, що підставою для оскарження правового акта індивідуальної дії (яким є рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 №591) є наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) оспорюваним рішенням права позивача.

Слід також зауважити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» та Стебницькою міською радою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалося вище, позивач не є стороною оспорюваного договору.

Верховний Суд, при розгляді подібних справ, неодноразово зазначав, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Отже, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №170273967 від 12.06.2019 р. договором про поділ нерухомого майна ОСОБА_4 перейшло від ОСОБА_3 (позивача) нежитлова будівля, до якої відносяться посадочні платформи №№1-6, асфальтне покриття, площадка для стоянки.

Рішенням Стебницької міської ради від 05.09.2019 року №684 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 1589 кв. м. на АДРЕСА_4 , кадастровий номер - 4610670500:01:005:0131, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. П1.2 даного рішення було надано вказану земельну ділянку в оренду строком на три роки.

Тобто, на момент звернення позивачки до суду з даним позовом, вона вирішила долю частини майна, яке її мати придбала у ВАТ "Львівавтотранс" і яке перейшло їй у спадщину, відчуживши його частину ОСОБА_4 , який, в свою чергу, отримав в оренду від Стебницької міської ради земельну ділянку площею 1589 м2 на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131.

Втім, відповідно до наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 11.08.2020 року, на момент розгляду справи, земельна ділянка площею 0,1589 га., кадастровий номер - 4610670500:01:005:0131 перебуває у власності ОСОБА_4 .

Суд бере до уваги той факт, що на момент розгляду справи в суді позивач є лише власником нежитлової будівлі автостанції, а посадочні платформи №№1-6, асфальтне покриття, площадка для стоянки відчужено ОСОБА_4 , про що зазначалось вище.

18.06.2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся на адресу міського голови м. Стебника із заявою про внесення змін в рішення № 281 від 11.07.2017 року, а саме змінити площу на 0,844 га згідно ситуаційного плану земельної ділянки.

Рішенням Стебницької міської ради від 21.06.2019 № 641 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесії Стебницької міської ради" було внесено зміни в рішення міської ради від 11.07.2017 № 281, а саме: ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 790 м2 на вул. Куліша, 1, у м. Стебнику, для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

Так, згідно вимог законодавства, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, користування будинком, спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна, однак, розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування.

Відтак, позивач має право вимагати оформлення користування лише земельною ділянкою, на якій розташоване її майно (нежитлова будівля автостанції), чим вона скористалась, і про що Стебницькою міською радою було прийнято рішення №641 від 21.06.2019 та надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 790 м2 на АДРЕСА_3 .

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Стебницької міської ради №641 від 21.06.2019 прийнято з ініціативи позивача і вона реалізувала своє право щодо отримання земельної ділянки під успадкованим майном і самостійно визначилася із площею, яка є необхідною їй для обслуговування нерухомого майна. Відповідні дії, вчинені позивачем були виявом власної волі із урахуванням необхідних функцій та цілей, які вона визначила за можливе здійснювати під час обслуговування належного їй нерухомого майна на земельних ділянках саме такого розміру.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Стебницької міської ради №641 від 21.06.2019 ніким не оскаржувалось.

Поряд з іншим, слід звернути увагу на той факт, що ТОВ "Канзас" є власником спірної земельної ділянки площею 2500,00 м2 на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, яку воно придбало у Стебницької міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак O. B. № 615, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачка не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, площею 2500 кв. м. на вул. Куліша в м. Стебнику Львівської області, яка перебуває у власності ТОВ "Канзас", а ні земельної ділянки площею 1589 кв. м. на АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131, яка перебуває у власності ОСОБА_4 .

Колегія суддів, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, вважає, що доводи позивача про порушення її прав, свобод чи інтересів не містять жодного обґрунтування впливу спірного рішення Стебницької міської ради на її права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Стебницької міської ради не порушують права позивача, зокрема, після відчуження частини майна саме позивач звернулася до Стебницької міської ради про внесення змін в рішення № 281 від 11.07.2017 року, а саме змінити площу на 0,844 га згідно ситуаційного плану земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Канзас" площею 2500кв.м. на вул. Куліша, в м. Стебник Львівської області, кадастровий номер - 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відтак, враховуючи встановлену колегією суддів відсутність підстав вважати, що оскарженим рішенням Стебницької міської ради №641 від 21.06.2019 та договором оренди землі від 15.03.2019 порушено право позивача, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» задоволенню.

Судовий збір, сплачений скаржником за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 у справі №914/2476/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" 12 612,00 грн судового збору за подання касаційної скарги та 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 у справі №914/2476/20

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2023.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Галушко Н.А.