Ухвала

від 05.07.2023 по справі 914/2476/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2476/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Міщенко І. С.

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стасюк Христини Володимирівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (колегія суддів: Марко Р. І. - головуючий, Желік М. Б., Галушко Н. А.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Стасюк Христини Володимирівни

до 1. Дрогобицької міської ради Львівської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас»

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю: відповідача-2 Мошенець Д.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Фізична особа - підприємець Стасюк Христина Володимирівна звернулася до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» (далі - відповідач-2), у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Стебницької міської ради від 05.03.2019 № 591 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду» (далі - Рішення), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 площею 2500,00 м2 на вул. Куліша, в м. Стебнику Львівської області, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124 (далі - земельна ділянка), для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (далі - вимога 1);

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 Рішення, яким надано відповідачу-2 в оренду строком на три роки земельну ділянку;

- визнати недійсним договір оренди землі, який укладений 15.03.2019 між Стебницькою міською радою та відповідачем - 2 та зареєстрований у Стебницькій міській раді 15.03.2019 за № 141 (далі - договір оренди землі) щодо надання в оренду земельної ділянки.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти Рішення є незаконними, оскільки без проведення земельних торгів, відповідачу-2 була передана в оренду земельна ділянка, на частині якої розташоване належне позивачу на праві власності майно цілісного майнового комплексу Стебницької автобусної станції, що позбавило його можливості отримати в оренду земельну ділянку та право на вільне користування та розпорядження нею.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 (суддя Коссак С.М.), позов задоволено частково, задоволено вимогу 1, в іншій частині позову відмовлено.

2.3 Рішення суду мотивовано тим, що спірний пункт Рішення є незаконним, оскільки право оренди на земельну ділянку підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) і можливе після її оформлення за позивачем як власником нерухомого майна з метою його обслуговування. Натомість земельна ділянка була надана в оренду відповідачу-2, який звернувся для укладення договору оренди землі значно пізніше за позивача без проведення земельних торгів, без доказів належності йому нерухомого майна на праві власності, розташованого на цій земельній ділянці, за наявності бажання позивача отримати земельну ділянку в повному розмірі для обслуговування будівлі, власником якої вона є.

2.4 Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, вищевказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.5 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього охоронюваного законом інтересу чи порушеного права щодо предмета спору, що виключає правові підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказану постанову суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що постанова суду в оскаржуваній частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради, правонаступником якої є відповідач-1, від 13.09.2001 № 232 Відкритому акціонерному товариству «Львівавтотранс» (далі - ВАТ "Львівавтотранс") надано в постійне користування земельну ділянку площею 5305 м2 в м. Стебнику на вул. Дрогобицькій, але воно не оформило право користування земельною ділянкою відповідно до норм чинного на момент прийняття рішення законодавства.

4.2 20.04.2012 між ВАТ "Львівавтотранс" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі (далі - договір), за умовами якого ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю автостанції (літ. "А-1"), розташовану в АДРЕСА_1 ; загальна площа будівлі 287,1 м2 (далі - будівля автостанції). До будівлі автостанції належать посадочні платформи № № 1- 6, асфальтове покриття, площадка для стоянки. Будівля автостанції розташована на неприватизованій земельній ділянці, площа якої становить 0,5206 м2, кадастровий номер 4610670500:01:004:0032, призначення - обслуговування автостанції.

4.3 17.06.2012 оформлено право власності на будівлю автостанції за ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав.

4.4 Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.05.2014 (спадкова справа № 321/2013, зареєстрована в реєстрі за № 684) ОСОБА_2 (наразі Стасюк Х. В. у зв`язку зі зміною прізвища) успадкувала як дочка ОСОБА_1 будівлю автостанції, належну спадкодавцю на підставі договору.

4.5 16.01.2015 ОСОБА_2 звернулася до міського голови м. Стебника із заявою від 12.01.2015 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5206 га на АДРЕСА_1 , для обслуговування автостанції та надання такої ділянки в оренду.

4.6 25.11.2016 позивач повторно звернуся до міського голови м. Стебника із заявою про розгляд питання щодо передачі в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га за адресою: АДРЕСА_1 (автостанція).

4.7 06.03.2017 здійснена державна реєстрація фізичної особи Стасюк Х. В. як підприємця.

4.8 Рішенням Стебницької міської ради (далі - Рада) від 11.07.2017 № 281 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 635 м2 на АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

4.9 Позивач неодноразово звертався із заявами до Ради, у яких порушував питання про внесення змін до рішення Ради від 11.07.2017 № 281 у частині площі земельної ділянки, а саме 0,52 га, але ці заяви не були задоволенні.

4.10 12.02.2018 відповідач-2 звернувся з заявою до міського голови м. Стебника про надання його автотранспортному підприємству дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 м2 на вул. Куліша в м. Стебнику для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства. До заяви додано свідоцтво та витяг про державну реєстрацію підприємства та план-схему земельної ділянки.

4.11 Рішенням Ради від 03.05.2018 № 430 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання її в оренду», зокрема пунктом 1, відповідачу-2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 м2 на вул. Куліша, з метою надання її в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

4.12 Рішенням Ради від 27.06.2018 № 446 «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» надано дозвіл виконавчому комітету Стебницької міської ради на виготовлення детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території м. Стебника Львівської області, а саме земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га на вул. П. Куліша (пункт 1 цього рішення).

4.13 Рішенням Ради від 28.09.2018 № 494 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» затверджено детальний план території земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташованої на території м. Стебника Львівської області, орієнтовною площею 0,2500 га на вул. Куліша (пункт 1 рішення).

4.14 Рішенням Ради від 07.12.2018 № 533 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу - 2 та надано її в оренду строком на три роки.

4.15 Рішенням скасовано рішення Стебницької міської ради від 07.12.2018 № 533, але пунктом 2 Рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2, а пунктом 3 цього ж рішення надано йому в оренду земельну ділянку строком на три роки.

4.16 15.03.2019 між Радою (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку на три роки.

4.17 Апеляційним судом встановлено, що за договором купівлі-продажу 4/100 ідеальних часток нежитлової будівлі від 25.05.2019, позивач продав, а ОСОБА_4 придбав 4/100 ідеальних часток будівлі автостанції, позначеної на плані літ. "А-1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 287,1 м2, до якої належать посадочні платформи № № 1- 6, асфальтне покриття, площадки для стоянки.

4.18 Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2019 № 170273967, на підставі договору про поділ нерухомого майна ОСОБА_4 перейшло від позивача будівля автостанції, до якої відносяться посадочні платформи № № 1-6, асфальтне покриття, площадка для стоянки.

4.19 Рішенням Ради від 21.06.2019 № 641 «Про внесення змін та доповнень до рішень сесії Стебницької міської ради» було внесено зміни в рішення Ради від 11.07.2017 № 281, згідно з яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 790 м2 на АДРЕСА_1 , для обслуговування будівлі автостанції з метою надання її в оренду.

4.20 Згідно з рішенням Ради від 05.09.2019 № 684 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 1589 м2 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Пунктом 2 цього рішення надано в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку.

4.21 Також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.2020, земельна ділянка площею 1589 м2, кадастровий номер 4610670500:01:005:0131 перебуває у власності ОСОБА_4

4.22 Крім того встановлено, що відповідач-2 є власником земельної ділянки, яку він придбав у Ради на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2020, право власності на земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку.

4.23 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.24 Предметом касаційного скарження є судові рішення в частині вимоги 1.

4.25 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.26 Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.27 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.28 Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги 1 та приймаючи в цій частині нове про відмову у позові, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що: позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки та земельної ділянки площею 1589 кв.м, яка перебуває у власності ОСОБА_4 ; Рішення не порушує прав позивача, зокрема, після відчуження частини майна, так як саме позивач звернувся до Ради з проханням внести зміни до рішення від 11.07.2017 № 281, а саме змінити площу на 0,844 га згідно з ситуаційним планом; позивач відповідно до рішення Ради від 21.06.2019 № 641 реалізував своє право щодо отримання земельної ділянки під успадкованим майном і самостійно визначився із площею, яка є необхідною йому для обслуговування нерухомого майна.

4.29 У справі № 910/18560/16 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018) Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що на момент укладення договору купівлі-продажу військового майна та виникнення у набувача такого майна прав на оформлення його земельних прав, відповідного звернення набувача до суду встановлення та зміна цільового призначення земельної ділянки у складі земель оборони визначалися статтями 20 і 21 Земельного кодексу України у відповідній редакції. При цьому мали враховуватися особливості правового режиму земель оборони, визначені Законом України від 27.11.2003 «Про використання земель оборони», та Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483.

4.30 Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (предмет спору визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування «Про затвердження Акта узгоджувальної комісії від 7 лютого 2015 року»), погодилася з висновками судів про задоволення позову, з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте Чорногузівською сільською радою без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, з порушенням встановленого для цього порядку та з порушенням законних прав та інтересів позивача як власника частини житлового будинку та користувача земельної ділянки, на якій він розміщений. Правовідносини у справі № 713/1817/16-ц не є подібними тим, що склалися між сторонами у справі № 914/2476/20 (визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду), оскільки вони відрізняться підставами виникнення, суттю, матеріально-правовим регулюванням.

4.31 У справах № 263/6022/16-ц, № 921/158/18, на які скаржник посилається у касаційній скарзі як на підставу для такого оскарження, переглянутими Великою Палатою Верховного Суду, було розглянуто спори про: визнання дій неправомірними з прийняття рішення, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії; визнання дій незаконними щодо незатвердження проекту землеустрою, визнання укладеним договору оренди, що є відмінним від обставин та предмету спору у справі, що переглядається.

4.32 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц зазначено, що оскільки договір оренди землі укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту. Таким чином правовідносини у справах не подібні.

4.33 У даній справі, яка переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених ним обставин справи про те, що: після прийняття оспореного позивачем Рішення та укладення договору оренди землі за договором купівлі-продажу від 25.05.2019 позивач продав, а ОСОБА_4 придбав 4/100 ідеальних часток будівлі автостанції, позначеної на плані літ. "А-1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 287,1 м2, до якої належать посадочні платформи № № 1- 6, асфальтне покриття, площадки для стоянки; згідно з рішенням Ради від 05.09.2019 № 684 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду» ОСОБА_4 надано в оренду земельну ділянку площею 1589 м2 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610670500:01:005:0131, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.2020, земельна ділянка площею 1589 м2, кадастровий номер 4610670500:01:005:0131 перебуває у власності ОСОБА_4 .

4.34 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.35 Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.36 Відповідно до наведених норм права доступ до касаційного суду обмежений виключними випадками, такий доступ до касаційної інстанції залежить від того, чи є зазначений скаржником випадок для касаційного перегляду виключним.

4.37 Таким чином право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.38 Враховуючи положення статей 287, 296 ГПК України, якщо визначений скаржником у касаційній скарзі випадок не є виключним, то суд касаційної інстанції позбавлений права на касаційний перегляд судових рішень, а касаційне провадження за такою касаційною скаргою підлягає закриттю.

4.39 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

4.40 Зважаючи на те, що у касаційній скарзі для відкриття касаційного провадження позивач зазначив лише пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а інші доводи стосуються дослідження та встановлення судом касаційної інстанції певних фактичних обставин, що згідно із положеннями статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не допускається, тому такі доводи, з огляду на можливість касаційного оскарження судових рішень лише за наявності виключних випадків, визначених у частині другій статті 287 ГПК України, не можуть буди правовою підставою для касаційного перегляду судових рішень в частині відмови у задоволенні позову щодо вимоги 1.

4.41 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Стасюк Христини Володимирівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 914/2476/20, закрити.

Ухвала набирають законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

І. С. Міщенко