Ухвала

від 10.10.2022 по справі 539/2689/22

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2689/22

Провадження № 2/539/1013/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2022 року м.Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ Фірма «Сердолік ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди

встановив:

У провадження Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ Фірма «Сердолік ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей175,177 ЦПК України, а саме:

-зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів позивач в резолютивній частині позову не зазначила, яку саме заборгованість по заробітній платі вона просить стягнути з відповідача, не зазначила суму стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку;

-виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини позивачем не зазначені та не додані докази, що підтверджують обставини вказані в її позові, а саме щодо суми стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди, яка на її думку завдана.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, в силу закону позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимоги майнового характеру, а саме про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв`язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв`язку із звільненням працівника та непроведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин.

Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов`язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про стягненнясереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнівідповідно до вимогЗакону України "Про судовий збір".

Так, у відповідності до п.1. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481,00 грн та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 992,40 грн.

З огляду на положення наведених норм законів, позивачу за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) необхідно сплатити судовий збір у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір».

При цьому, позивач повинен надати суду платіжний документ про сплату судового збору.

Окрім того, пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року. Зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року та відповідно пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру у сумі 992,40 грн (1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Окрім того, на порушення ч. 4-5 ст.95 ЦПК України позивачка не посвідчила додані до заяви копії письмових доказів своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, які мають бути усунуті шляхом подання до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області:

-позовну заяву з зазначенням в її резолютивній частині заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, які вона просить стягнути з відповідача з зазначенням доказів, що підтверджують обставини вказані в її позові, а саме щодо суми стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також доказів моральної шкоди, з долученням їх до позовної заяви;

-завірених належним чином додатків до позовної заяви;

-доказів сплати судового збору за майнову вимогу - стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку;

-доказів сплати судового збору за майнову вимогу стягнення моральної шкоди, танадати суду оригінали документів,що підтверджують сплату судового збору або копії документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Фірма «Сердолік ЛТД» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та заробітної плати - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатись не поданою та повертається позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Просіна