Постанова

від 29.09.2022 по справі 125/1609/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1609/21

Провадження № 22-ц/801/1253/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 рокуСправа № 125/1609/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Ковальчука О.В.

за участю секретаря Олійник Г.Є.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2022 року, повний текст якого складений 25.04.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Салдан Ю.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та скасування реєстрації договорів оренди , -

В с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (далі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс») про витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та скасування реєстрації договорів оренди. Вказала, що їй на праві власності належать три земельні ділянки, а саме: на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН №104492 від 15.10.2004 року - земельна ділянка площею 2,7114 га., кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-4065 від 20.12.2011 року - земельна ділянка площею 2,4688 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0077 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-4066 від 20.12.2011 року - земельна ділянка площею 2,3546 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0078, що розташовані на території колишньої Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 15.11.2013 року між нею та ТОВ ВП «Імпульс Плюс» було укладено договір оренди № 542 земельної ділянки площею 2,7114 га., кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, строком на 5 років. 12.12.2013 року між нею та ТОВ ВП «Імпульс Плюс» було укладено договори оренди №571 та №572 земельних ділянок площами 2,4688 га і 2,3546 га з кадастровими номерами 0520281400:02:001:0077 і 0520281400:02:001:0078 відповідно, строком на 5 років. За усною домовленістю сторін, оформленням зазначених договорів оренди та їх державною реєстрацією займався відповідач, який екземплярів цих договорів так їй і не надав. Після закінчення терміну дії вищевказаних договорів, вона звернулась до відповідача з проханням звільнити належні їй земельні ділянки, однак дізналась, що зазначені договори укладені терміном на 20 років, тому відсутні підстави для дострокового їх розірвання . Звернувшись до відповідача з вимогою надати реєстраційні справи з договорами оренди на вищевказані земельні ділянки та ознайомившись із ними, вона виявила, що в пункті 8 договорів зазначений строк дії 20 років, на який вона не погоджувалась. Крім того, перший, другий та третій аркуші договорів цих договорів оренди не є аркушами одного цілого документа.

На підставі вищевикладеного, просила суд витребувати у ТОВ ВП «Імпульс Плюс» з чужого незаконного користування належні їй земельні ділянки: площею 2,3546 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0078 ; площею 2,4688 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0077 і площею 2,7114 га, кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, що розташовані на території колишньої Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області. Просила скасувати державну реєстрацію договорів оренди №571 від 12.12.2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №13080347 від 02.02.2016 року; №572 від 12.12.2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №13645891 від 11.03.2016 року; №542 від 15.11.2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №13079661 від 02.02.2016 року.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 26.11.2021 року у справі призначено судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручено експерту Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2022 року позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» належні ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 2,3546 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0078; площею 2,4688 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0077; площею 2,7114 га, кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, що розташовані на території колишньої Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області. Скасовано державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520281400:02:001:0078, площею 2,3546 га, запис № 13645891 від 11.03.2016; щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520281400:02:001:0077, площею 2,4688 га, запис № 13080347 від 02.02.2016; щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, площею 2,7114 га, запис №13079661 від 02.02.2016.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказало, що суд не звернув увагу на те, що позивач не довела того факту, що оспорювані договори оренди земельних ділянок укладались саме строком на 5 років, а не на інший термін; на те,що висновком експертизи не встановлено, що істотні умови договорів оренди щодо строку дії цих договорів були замінені відповідачем при проведенні державної реєстрації цих договорів; суд не встановив походження наданих позивачем реєстраційних справ, оскільки документація такого роду повинна зберігатись у архіві державного реєстратора. Посилання на ненадання на вимогу суду відповідачем оригіналів договорів оренди на вимогу суду є помилковим, оскільки суд не витребовував у відповідача оригіналів цих договорів. Оскаржуване рішення всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України грунтується на припущеннях, оскільки позивачем не доведено позовні вимоги, оскільки заміна відповідачем першого та другого аркушів договору не може беззаперечно підтверджувати факт зміни умов щодо строку дії цього договору. Крім того, позивач пропустила строк позовної давності , оскільки реєстрація права оренди була проведена у лютому-березні 2016 року, а з позовом до суду вона звернулась лише у 2021 році, при цьому не довела факту неможливості отримання інформації щодо оспорюваних договорів у 2016 році.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Чубар О.В. вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок: площею 2,4688 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0077; площею 2,3546 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0078; площею 2,7114 га, кадастровий номер 0520281400:01:002:0112, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гулівської сільської ради Барського (наразі Жмеринського) району Вінницької області.

У 2013 році ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» три договори оренди вказаних земельних ділянок: № 571 від 12.12.2013 щодо земельної ділянки, площею 2,4688 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0077; № 572 від 12.12.2013 щодо земельної ділянки, площею 2,3546 га, кадастровий номер 0520281400:02:001:0078; № 542 від 15.11.2013 щодо земельної ділянки площею 2,7114 га, кадастровий номер 0520281400:01:002:0112. Факти укладення вищевказаних договорів оренди у 2013 році та досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору сторонами не оспорювалися. Передача земельних ділянок в оренду у фактичне володіння ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» підтверджується актами приймання передачі земельних ділянок до договорів оренди землі № 571 від 12.12.2013 ; № 572 від 12.12.2013 ; № 542 від 15.11.2013 року.(а.с.15,27,41)

Речове право оренди вказаних земельних ділянок було зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2016 році щодо земельних ділянок , кадастрові номери 0520281400:02:001:0077 і 0520281400:01:002:0112 - 02.02.2016 ,щодо земельної ділянки 0520281400:02:001:0078 -11.03.2016 (а.с.20,33,46)

Право оренди вищевказаних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» у 2016 році, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №260988214 від 10.06.2021, №260993024 від 10.06.2021, №272254894 від 28.08.2021 та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0521972102021 від 10.06.2021, № НВ-0521972772021 від 10.06.2021, № НВ-0522485272021 від 01.09.2021.

ОСОБА_1 отримувала через уповноважену особу від ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» орендну плату за користування її земельними ділянками за 2018-2020 роки в грошовій та натуральній формі ,що визнано сторонами під час судового розгляду.

До позовної заяви позивач надала документи, які з її тверджень їй були передані відповідачем після закінчення п`ятирічного строку з часу укладення договорів, зокрема, скріплені за допомогою степлера три комплекти оригіналів документів, з назвою «Реєстраційна справа» , кожен з яких містить договори оренди землі разом з невід`ємними додатками до нього, які були передбачені чинним на той момент законодавством. Виконавцем робіт з підготовки документації щодо земельної ділянки являлось ПП "ЛеВаДа", а замовником робіт - ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» ,який займався оформленням договорів оренди землі і державною реєстрацією прав оренди ,що не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Суд , з урахуванням застосованих судом наслідків ухилення відповідача від надання витребуваних судом доказів, які передбачені частиною 10 статті 84 ЦПК України , надав експерту для проведення експертизи отримані позивачем від відповідача три реєстраційні справи із оспорюваними договорами оренди земельних ділянок .

Оцінивши висновок судово-технічної експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ №9109-9111/21-21 від 07.02.2022 року про те ,що три аркуші договорів оренди землі №571 від 12.12.2013, № 572 від 12.12.2013 і № 542 від 15.11.2013 раніше одне ціле - не складали , в матеріалах реєстраційної справи були замінені 1-й та 2-й аркуші цих договорів договору ,а третій аркуш (сторінка) договорів оренди землі не замінювався ,суд виходив із того, що після підписання ОСОБА_1 зазначених договорів оренди , перший та другий аркуші кожного із них були замінені на інші , із зазначеним строком дії 20 років .Відтак, позивачем було доведено факт не підписання нею договорів оренди зі строком дії 20 років.

Оскільки ніпозивач,ні відповідачне надалисуду доказівщодо дійсногоузгодженого сторонами строкудії договоріворенди і враховуючите,що оренда є строковимкористуванням землею,суд застосував длявирішення питанняпро строкдії орендинорми ч.2ст.530ЦК України ,згідно якої якщо строк (термін)виконання боржникомобов`язкуне встановленийабо визначениймоментом пред`явленнявимоги,кредитор маєправо вимагатийого виконанняу будь-якийчас і боржникповинен виконатитакий обов`язоку семиденнийстрок віддня пред`явленнявимоги,а також ст.387ЦК України,враховуючи що земельні ділянки перебувають у фактичному володінні відповідача, дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідача. При цьому вважав ,що моментом пред`явлення вимоги позивача про повернення земельних ділянок є дата звернення її до суду з позовом.

Колегія суддів , хоча і погоджується з висновком суду про те, що позивачем доведено факт підміни аркушів договору і не підписання нею договорів оренди зі строком дії 20 років, однак з висновком суду про те, що права позивача підлягають захисту на підставі ст.530 ч.2,ст.387 ЦК України, погодитись не може.

Застосовуючи останню статтю,згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ,суд фактично визнав ,що договірні відносини на час звернення до суду припинились через закінчення вказаного позивачем 5 - річного строку, що фактично суперечить висновку суду про те,що ні позивач, ні відповідач не довели узгодженого ними строку дії договорів оренди.

Разоміз тим,суд оцінюючидокази обставин,наякі посилаласяпозивач ,неврахував ,що остання не довела ,що строк дії укладених нею договорів оренди складав 5 років, по закінченню яких договори припиняються,а ділянка підлягає поверненню орендодавцю, оскільки крім своїх пояснень ,не надала суду жодних належних,допустимих ,достовірних і достатніх доказів цьому ,а встановлення підміни листів договору з зазначеним строком оренди у 20 років, не може автоматично означати ,що такий строк оренди складав вказані позивачем 5 років.

За таких обставин , вирішувати вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння в зв`язку із закінченням строку дії договорів оренди відсутні правові підстави ,а тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела факту укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок строком саме на 5 років, а не на інший термін, заслуговують на увагу .

Так само не підлягають застосуванню до даних правовідносин і ч.2 ст.530 ЦК України,оскільки згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним ЗУ «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі ,наряду із іншими істотними умовами , є і строк дії договору оренди.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону ,є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів щодо дійсного строку дії договорів оренди, узгодженого ними під час укладання цих договорів.

Таким чином, з врахуванням відсутності доказів обумовленого в дійсності сторонами у договорах строку оренди, як їх істотної умови , зазначене згідно спеціального ЗУ «Про оренду землі» є підставою для визнання цих договорів недійсними ,а не підставою для застосування ч.2 ст.530 ЦК України ,вважаючи позивача кредитором,а відповідача боржником і витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідача.

Однак, звертаючись до суду з позовом про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, позивач виходила із того, що 5 річний строк їх дії закінчився ,проте вказаних обставин не довела, а вимог про визнання оспорюваних нею договорів оренди недійсними , не заявляла.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У позовнійзаяві позивачнаполягала навитребуванні земельнихділянок,вважаючи,що вонизнаходяться уфактичному користуваннівідповідача без відповідних правових підстав .Разом із тим, припинення договорів оренди через закінчення строку їх дії не довела ,вимог про визнання їх недійсними в зв`язку з обманом,підробкою чи їх розірвання не заявляла , вважати,що відповідач володіє спірними земельними ділянками без вони знаходяться у фактичному користуванні відповідача без відповідних правових підстав чи такі підстави відпали відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» є обгрунтованими, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог .

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд при розгляді справи невірно оцінив докази і з`ясував обставини, що мають значення для справи ,неправильно застосував до даних правовідносин норми матеріального і порушив норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача ,відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на його користь з позивача сплачений за перегляд справи у апеляційній інстанції судовий збір в розмірі 4086 грн.

Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 14.04.2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та скасування реєстрації договорів оренди, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» 4086 грн. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді: Ковальчук О.В.

Оніщук В.В.