Ухвала

від 04.10.2022 по справі 918/539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" жовтня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/539/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Керівника Сарненської окружної прокуратури на дії державного виконавця

у справі

за позовом: Керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області

в інтересах держави в особі: Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Рівненській області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0.4940 га та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного її зайняття у розмірі 14150 грн. 43 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Накопалов Євгеній Олександрович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Від ДВС: не з`явився;

Від прокуратури: Ковальчук Інна Леонідівна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Рівненській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0,4940 га.

20 вересня 2016 року господарським судом Рівненської області по даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено.

07 жовтня 2016 року на виконання рішення суду від 20 вересня 2016 року видано накази про примусове виконання рішення суду.

18 травня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла скарга на дії органу ДВС, в якій останній просить суд визнати рішення начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (.м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 неправомірним та скасувати постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2021 року, зокрема: відмовлено Сарненській окружній прокуратурі у поновленні строку на подання скарги на дії органу ДВС; скаргу Сарненської окружної прокуратури на дії органу ДВС, а саме на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (.м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 неправомірною та скасувати постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 залишено без розгляду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 березня 2022 року апеляційну скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2021 року у справі № 918/539/16 задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2021 року у справі № 918/539/16 скасовано та скаргу керівника Сарненської окружної прокуратури № 53-540вих-21 від 14 травня 2021 року на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 передати на розгляд Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено справу № 918/539/16 до розгляду у судовому засіданні на 11 квітня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2022 року відкладено розгляд справи № 918/539/16 на 26 квітня 2022 року.

18 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від органу ДВС надійшли додаткові пояснення.

19 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли пояснення.

26 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2022 року відкладено розгляд справи № 918/539/16 на 16 травня 2022 року.

16 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2022 року відкладено розгляд справи № 918/539/16 на 30 травня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2022 року відкладено розгляд справи № 918/539/16 на 11 липня 2022 року.

30 червня 2022 року на виконання ухвали Верховного Суду від 08 червня 2022 року супровідним листом № 918/539/16/481/22, матеріали справи скеровано до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2022 року у справі № 918/539/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 березня 2022 року у справі № 918/539/16 залишено без змін.

26 липня 2022 року матеріали справи № 918/539/16 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2022 року призначено скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на дії державного виконавця до розгляду у судовому засіданні на 22 серпня 2022 року на 12 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року відкладено розгляд скарги Керівника Сарненської окружної прокуратури на дії державного виконавця на 19 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2022 року відкладено розгляд скарги Керівника Сарненської окружної прокуратури на дії державного виконавця на 04 жовтня 2022 року.

В судовому засіданні 04 жовтня 2022 року представник прокуратури підтримав подану скаргу на дії ДВС та просив суд задоволити останню у повному обсязі.

Відповідач та орган ДВС в судове засідання 04 жовтня 2022 року не забезпечили явку уповноважених представників.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності явки представників відповідача та органу ДВС.

Дослідивши матеріали скарги, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги стягувача, виходячи з наступних підстав.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до пункту 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу статті 129-1 Конституції України та статті 241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) виконавця, оформлені відповідною постановою.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою в.о. начальника Сарненського РВ ДВС Ціпана В.В. від 02 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16 від 20 вересня 2016 року.

07 вересня 2017 року державним виконавцем надісланолистна адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" з вимогою повідомити про виконання рішення суду, оскільки станом на 04 вересня 2017 року до відділу ДВС жодних документів, підтверджуючих виконання наказу про звільнення земельної ділянки району та повернення останньої у придатний для використання стан не надходило.

25 липня 2017 року державним виконавцем здійсненовихідна дільницю, за адресою: Рівненська обл.. Сарненськші р-н, с. Селище та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан про що складено відповідний акт.

Окрім того, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" надано документи про оренду транспортних засобів від 07 квітня 2017 року з метою виконання рішення суду та наказ № 54 віл 18 квітня 2017 року про звільнення самовільно зайнятої Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" земельної ділянки площею, 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району шляхом переміщення розміщених на ній вскришних порід на відвал, що знаходиться в межах земельного відводу товариства.

16 листопада 2018 року державним виконавцем здійснено вихід на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненського р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково, на території Селищанської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 га проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

20 лютого 2019 року державним виконавцем здійснено вихід на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненського р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково: на території Сел міланської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 та проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

26 лютого 2020 року заступником начальника Сарненського РВ ДВС на боржника накладено штраф у зв`язку із невиконанням рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

13 березня 2020 року державним виконавцем здійснено вихід на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненського р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково, на території Селищанської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 га проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

13 березня 2020 року заступником начальника Сарненського РВ ДВС складено акт, відповідно до якого станом на час складання боржником без поважних причин не виконано рішення Господарського суду Рівненської області у зв`язку з чим 13 березня 2020 року за повторне невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у подвійному розмірі.

В подальшому начальником Сарненського РВ ДВС скеровано повідомлення до Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про вчинення керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" кримінального правопорушення.

Постановою начальника Сарненського РВ ДВС від 28 серпня 2020 року виконавче провадження закінчене на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що вищевказана постанова старшого державного виконавця від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №53290036 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

В ході проведення виконавчих дій не дотримано вимоги ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також пунктів 14, 18 та 19 частини 2 зазначеної статті, якими визначено, що виконавець зобов`язаний: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З дати відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не вжито передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення суду, старшим державним виконавцем боржник жодного разу не викликався, пояснення в боржника не відбирались, причини невиконання рішення суду державним виконавцем не з`ясовувались.

В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем не встановлювалось чи використовується боржником земельна ділянка та у якому стані вона перебуває.

Також, державними виконавцями не направлялися запити до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо отримання інформації про внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей щодо земельної ділянки, яка підлягає поверненню.

Крім того, державним виконавцем не з`ясовувалися фактичні дані, що перешкоджають поверненню земельної ділянки стягувану та реальному виконанню рішення суду, не долучено відомостей про реальне проведення будь-яких дій, зміни стану у провадженні.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).

Так, згідно ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у визначеному законом розмірі та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Згідно положень ч. 3 ст. 63 Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону).

З аналізу наведених норм вбачається, що неможливість виконати рішення без участі боржника є законодавчою підставою закінчення виконавчого провадження в тому випадку, коли таке виконання безпосередньо пов`язано з особою боржника і саме боржник має особисто вчиняти певні дії для його виконання.

На думку начальника Сарненського РВ ДВС, наказ у справі №918/539/16 від 07 жовтня 2016 року про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,494 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан не може бути виконано без участі боржника, у зв`язку з чим підлягає застосуванню абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону.

Разом з тим до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою статті 75 наведеного вище Закону.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", до викладення такого Закону в новій редакції кореспондується із ч. 3 ст. 63 Закону, зміст якої викладено вище.

Отже, суд зазначає, що державний виконавець помилково пов`язав можливість виконання рішення суду про зобов`язання боржника приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом звільнення самовільно зайнятої внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельної ділянки площею 0,494 га та повернути самовільно зайняту земельну ділянку з участю/без участі боржника лише з наявністю особи-боржника, який до вчинення таких дій зобов`язується рішенням особисто, не перевіривши фактичний характер та природу цих дій.

Крім того, державним виконавцем не вивчалося питання щодо залучення інших осіб, суб`єктів господарювання для забезпечення швидкого виконання зазначеного судового наказу.

Відповідно до ч. 4, 5 розділу II Інстукціїї з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання. Залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.

Таким чином, державний виконавець не позбавлений можливості вчинити дії по виконанню вказаного рішення шляхом укладення договору з підрядною організацією - суб`єктом господарювання.

З огляду на викладене, постанова начальника Сарненського РВ ДВС від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду без участі боржника винесена передчасно, оскільки державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16 від 07 жовтня 2016 року.

Згідно п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 -рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (станом на 28 серпня 2020 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на піде гавах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону).

Враховуючи викладене, саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16, виданого 07 жовтня 2016 року судом, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан, та неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, суд оцінює критично твердження державного виконавця служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. про причини неможливості вчинення виконавчих дій без участі боржника, а саме, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" є об`єктом, що перебуває під охороною, значний обсяг робіт, що мають бути проведені задля приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, виконання неможливе без залучення спеціальної техніки та підрядної організації на платній основі, відсутність авансових витрат виконавчого провадження та відсутність спеціально розробленого техніко-економічного обґрунтування та робочого проекту розміщення тимчасового відвалу в кар`єрі.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, крім іншого, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, до суду який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувана; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 Розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішення, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року 512/5 (далі - Інструкції), зазначено, що у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання.

Відповідно до п. 5 Розділу 2 Інструкції, залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.

Згідно п. 6 Розділу 2 Інструкції, залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб. У цій постанові обов`язково зазначаються опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості. Копія постанови надсилається відповідному органу, установі, організації, суб`єкту господарювання, особі не пізніше наступного дня з дня її винесення, але не пізніше ніж за три дні до запланованих заходів.

Водночас, з метою виконання рішення суду, державний виконавець жодних дій, спрямованих на залучення підприємств, установ, організацій по виконанню даного наказу не здійснив.

Статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати викон авчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 3 Розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - наказ), одним з видів витрат виконавчого провадження є послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, зокрема, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

Крім того, відповідно до п. 1 Розділу II, розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Водночас, державним виконавцем жодних дій спрямованих на виділення коштів для залучення підприємств, установ, організацій щодо оцінки обсягів робіт, їх вартості, переліку техніки та інших необхідних засобів, розробки техніко-економічного робочого проекту розміщення тимчасового відвалу в кар`єрі, не вжито.

Крім того, вивченням матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем у акті від 20 лютого 2019 року зафіксовано часткове виконання рішення суду.

Однак, державним виконавцем не встановлено, який саме обсяг проведених робіт щодо вивезення та звільнення від відвалу вскриш них порід проведено, яку площу земельної ділянки звільнено.

Враховуючи викладене, у порушення вимог ст. ст. 2, 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ясько Д.В. під час виконання наказу господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16, з 02 лютого 2017 року (дата відкриття виконавчого провадження) обмежився лише накладення на боржника штрафів, що і послугувало у подальшому скеруванням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 серпня 2020 року.

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побуд ованої споруди, суд, за результатами розгляду скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження, визнав скаргу обґрунтованою, а постанову державного виконавця такою, що підлягає скасуванню.

Приймаючи зазначене рішення, Суд звернувся до висновків, викладених у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (п. 13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення зобов`язального характеру. У постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14 Верховний Суд зазначив, що та обставина, що саме Боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 821/362/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 552/3995/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/2606/17.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має широке коло прав щодо виконання рішення суду.

Таким чином, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Чинне законодавство України, у тому числі Закон України "Про виконавче провадження", надає виконавчій службі широке коло повноважень для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Однак у даній справі, державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів щодо виконання рішення суду, що передбачено частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, органом Державної виконавчої служби не надано доказів неможливості виконання судового рішення без участі боржника. За таких обставин, державний виконавець формально провів мінімальні виконавчі дії, які не були спрямовані на дійсне виконання рішення суду, за результатами яких склав такий же формальний документ без заглиблення у обставини провадження та обґрунтування своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що виконавчою службою не доведено здійснення всіх необхідних виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", з метою примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/539/16 від 07 жовтня 2016 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року по справі №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано триває затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19 березня 1997 року "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Так, у справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

В розрізі встановлених обставин справи, беручи до уваги прецеденту практику Європейського суду з прав людини в частині необхідності виконання рішення суду, зважуючи на ту обставину, що стягувач має законні сподівання на виконання рішення суду, яке винесено на його користь, беручи до уваги, що державним виконавцем не здійснювались за період з 20 вересня 2019 року по 19 липня 2020 року активних дій, покликаних на виконання рішення суду, суд доходить до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена протиправно, передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справі № 17/116/2011).

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що вимоги скарги ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.

При зазначених вище за даним текстом обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги прокуратури та визнання рішення начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 неправомірним та скасування постанови начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16.

Керуючись статтями 232-236, 342, 343 ГПК України, господарський суд Рівненської області, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 - задоволити.

2. Визнати рішення начальника Сарненського районноговідділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусовоговиконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 неправомірним.

3. Скасувати постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусовоговиконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 14 жовтня 2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.