Постанова

від 31.01.2023 по справі 918/539/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Справа № 918/539/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Ковальчук І.Л.

позивача - Фандич Л.І

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

органу ДВС - Ясько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022, повний текст складено 14.10.2022, у справі №918/539/16 (суддя Войтюк В.Р.)

за скаргою Керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області на постанову начальника Сарненського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036

за позовом Керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Рівненській області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0.4940 га та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного її зайняття у розмірі 14 150 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 задоволено скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036; визнано рішення начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16 неправомірним; скасовано постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою від 04.10.2022 у справі №918/539/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційної інстанції поновити ТОВ "Селищанський гранітний кар`єр" пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 року по справі №918/539/16; скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 по справі №918/539/16 повністю та ухвалити нову, якою у задоволенні скарги Керівника Сарненської окружної прокуратури відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апелянт вважає ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, необґрунтованою, у зв 'язку з неправильним дослідженням та оцінкою обставин справи та доказів, якими сторони обґрунтовували свої доводи.

Зазначає, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені ст.ст. 26, 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", а отже оскаржувана постанова прийнята в повній відповідності до вимог закону.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/539/16/6137/22 від 14.11.2022 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області. 22.11.2022 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/539/16.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/539/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.

Відповідно до відомостей табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Василишин А.Р. у період з 21.11.2022 по 25.11.2022 включно перебував у відпустці. В той же час, відповідно до відомостей табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Василишин А.Р. продовжував перебувати на лікарняному у період з 28.11.2022 по 06.12.2022 включно.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/662 від 06.12.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустці, а в подальшому на лікарняному головуючого судді Василишина А.Р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/539/16.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/539/16 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16; зупинено дію ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2023 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 23.01.2023 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано третій особі та органу ДВС у строк до 23.01.2023 надати суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги та докази надсилання копії письмових пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копія ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 направлена учасникам справи та Сарненському районному відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на їх електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 60, т. 5).

25.01.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшов відзив, в якому, з підстав, висвітлених в ньому, просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 відмовити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 - залишити без змін.

Також 25.01.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 - без змін.

Третя особа та орган ДВС процесуальним правом на подання письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги не скористались.

30.01.2023 на електронну адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" надійшло клопотання про відкладння розгляду справи у зв`язку з тим, що представник апелянта адвокат Гринчук О.Ю. станом на дату розгляду апеляційної скарги не може прибути в судове засідання у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні у м. Києві.

В судове засідання 31.01.2023 з`явились прокурор та представник позивача, які заперечили доводи, викладені в апеляційній скарзі та начальник Сарненського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ясько Д.В., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи таке.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотанння не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без його участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

06.07.2016 керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Рівненській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0,4940 га.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16 позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" (34552, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Селище, код ЄДРПОУ 14338719) звільнити самовільно зайняту, внаслідок розміщення відвалу вскришних порід, земельну ділянку площею 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан.

07.10.2016 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі 918/539/16 видано накази про примусове виконання рішення суду.

Постановою в.о. начальника Сарненського РВ ДВС Ціпана В.В. від 02.02.2017 відкрито виконавче провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16 від 20.09.2016.

28.08.2020 начальником Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53290036.

18.05.2021 до Господарського суду Рівненської області від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла скарга на дії органу ДВС, в якій останній просить суд визнати рішення начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (.м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16 неправомірним та скасувати постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2021 відмовлено Сарненській окружній прокуратурі у поновленні строку на подання скарги на дії органу ДВС; скаргу Сарненської окружної прокуратури на дії органу ДВС, а саме на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (.м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16 неправомірною та скасувати постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі № 918/539/16 залишено без розгляду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2022 апеляційну скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2021 у справі №918/539/16 задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2021 у справі №918/539/16 скасовано та скаргу керівника Сарненської окружної прокуратури №53-540вих-21 від 18.05.2021 на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження № 53290036 передано на розгляд Господарського суду Рівненської області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №918/539/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2022 у справі № 918/539/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 задоволено скаргу керівника Сарненської окружної прокуратури на постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036; визнано рішення начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16 неправомірним; скасовано постанову начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 у справі №918/539/16.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою та мотивами суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Селещанський гранітний кар`єр", звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно із ст.ст. 339, 341 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.

Процесуальні правовідносини щодо розгляду відповідних скарг на рішення, дію або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, регулюються розділом VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Судовий контроль це - це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі "контрольного санкціонування" вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі №201/12569/16 виклав наступну правову позицію, яка стосується виконавчого провадження. Забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 вказано, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі №916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі №924/315/17.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону №1404-VIII наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом із цим Закон №1404-VIII передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (п.п. 6.9, 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).

Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Враховуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження" саме на органи ДВС покладається обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення та вчинення всіх послідовних дій щодо такого виконання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні.

Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження" представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою закінчення виконавчого провадження згідно постанови начальника Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яська Д.В. від 28.08.2020 №53290036 стало те, що наказ у справі №918/539/16 від 07.10.2016 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,494 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан не може бути виконано без участі боржника, у зв`язку з чим підлягає застосуванню абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження №53290036 від 02.02.2017 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/539/16 від 20.09.2016 державним виконавцем 07.09.2017 надіслано лист на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" з вимогою повідомити про виконання рішення суду, оскільки станом на 04.09.2017 до відділу ДВС жодних документів, підтверджуючих виконання наказу про звільнення земельної ділянки та повернення останньої у придатний для використання стан не надходило.

25.07.2017 державним виконавцем здійснено виїзд на дільницю, за адресою: Рівненська обл, Сарненський р-н, с. Селище та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан, про що складено відповідний акт.

Окрім того, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" надано документи про оренду транспортних засобів від 07.04.2017 з метою виконання рішення суду та наказ № 54 від 18.04.2017 про звільнення самовільно зайнятої Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" земельної ділянки площею, 0,4940 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району шляхом переміщення розміщених на ній вскришних порід на відвал, що знаходиться в межах земельного відводу товариства.

16.11.2018 державним виконавцем здійснено виїзд на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково, на території Селищанської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 га проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

20.02.2019 державним виконавцем здійснено виїзд на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково: на території Селищанської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 га проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

26.02.2020 заступником начальника Сарненського РВ ДВС на боржника накладено штраф у зв`язку із невиконанням рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

13.03.2020 державним виконавцем здійснено виїзд на дільницю, за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Селище та встановлено, що рішення суду виконано частково, на території Селищанської сільської ради, де розташована самовільно зайнята земельна ділянка, площею 0,4940 га проводяться роботи з вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід про що, державним виконавцем складено акт.

13.03.2020 заступником начальника Сарненського РВ ДВС складено акт, відповідно до якого станом на час складання боржником без поважних причин не виконано рішення Господарського суду Рівненської області у зв`язку з чим 13.03.2020 за повторне невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у подвійному розмірі.

В подальшому начальником Сарненського РВ ДВС скеровано повідомлення до Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про вчинення керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" кримінального правопорушення.

Постановою начальника Сарненського РВ ДВС від 28 серпня 2020 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження".

Так, згідно п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вищевказана постанова старшого державного виконавця від 28.08.2020 про закінчення виконавчого провадження №53290036 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. З Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону).

Враховуючи викладене, саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16.

Апеляційним судом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем не дотримано вимоги ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а також пунктів 14, 18 та 19 частини 2 зазначеної статті, якими визначено, що виконавець зобов`язаний: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З дати відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не вжито передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення суду, старшим державним виконавцем боржник жодного разу не викликався, пояснення в боржника не відбирались, причини невиконання рішення суду державним виконавцем не з`ясовувались.

В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем не встановлювалось чи використовується боржником земельна ділянка та у якому стані вона перебуває.

Також, державними виконавцями не направлялися запити до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо отримання інформації про внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей щодо земельної ділянки, яка підлягає поверненню.

Крім того, державним виконавцем не з`ясовувалися фактичні дані, що перешкоджають поверненню земельної ділянки стягувачу та реальному виконанню рішення суду, не долучено відомостей про реальне проведення будь-яких дій.

Колегія суддів враховує, що в силу ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України орган ДВС також наділений правом звертатись до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).

Так, згідно ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у визначеному законом розмірі та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Згідно положень ч. 3 ст. 63 Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону).

З аналізу наведених норм вбачається, що неможливість виконати рішення без участі боржника є законодавчою підставою закінчення виконавчого провадження в тому випадку, коли таке виконання безпосередньо пов`язано з особою боржника і саме боржник має особисто вчиняти певні дії для його виконання.

На думку начальника Сарненського РВ ДВС, наказ у справі №918/539/16 від 07 жовтня 2016 року про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" звільнити самовільно зайняту внаслідок розміщення відвалу вскришних порід земельну ділянку площею 0,494 га на території Селищанської сільської ради Сарненського району та повернути у придатний для використання стан не може бути виконано без участі боржника, у зв`язку з чим підлягає застосуванню абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону.

Разом з тим до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою статті 75 наведеного вище Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", до викладення такого Закону в новій редакції кореспондується із ч. 3 ст. 63 Закону, зміст якої викладено вище.

Отже, суд зазначає, що державний виконавець помилково пов`язав можливість виконання рішення суду про зобов`язання боржника привести земельну ділянку у попередній стан шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки лише з наявністю особи-боржника, не перевіривши фактичний характер та природу цих дій.

Крім того, державним виконавцем не вивчалося питання та не вживались дії щодо залучення інших осіб, суб`єктів господарювання до забезпечення швидкого виконання зазначеного судового наказу.

Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

Таким чином, законодавець не визначає виключного (завершеного) переліку осіб, які можуть залучатися виконавцем при виконанні судового рішення.

Крім того, посилання ТОВ "Селищанський гранітний кар`єр" на ст.ст. 20, 21 Закону України "Про виконавче провадження" як доказу відсутності в законодавстві положень про залучення (будівельних, транспортних, землевпорядних організацій) є некоректним, оскільки стосуються питання залучення осіб, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, а також для проведення оцінки майна. Водночас, залучення осіб, діяльність яких направлена на виконання певних робіт (транспортування, демонтаж та інше) не регулюється зазначеною нормою.

В свою чергу, відповідно до ч.ч. 4, 5 розлілу II Інстукціїї з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012, у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання.

Залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.

Таким чином, державний виконавець не позбавлений можливості вчинити дії по виконанню вказаного рішення шляхом укладення договору з підрядною організацією - суб`єктом господарювання.

Водночас, з метою виконання рішення суду, державним виконавцем жодних дій, спрямованих на залучення підприємств, установ, організацій не здійснено.

Колегія суддів зауважує, що державним виконавцем у акті від 20.02.2019 зафіксовано часткове виконання рішення суду. Однак, державним виконавцем не встановлено, який саме обсяг робіт проведено щодо вивезення та звільнення від відвалу вскришних порід, яку площу земельної ділянки звільнено.

З огляду на викладене, постанова начальника Сарненського РВ ДВС від 28 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду без участі боржника винесена передчасно, безпідставно застосовано абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/539/16 від 07.10.2016.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем не доведено здійснення всіх необхідних виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження" з метою примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/539/16 від 07.10.2016, не надано доказів неможливості виконання судового рішення без участі боржника - ТОВ "Селищанський гранітний кар`єр", формально проведено мінімальні виконавчі дії, які не були спрямовані на дійсне виконання рішення суду, за результатами яких складені такі ж формальні документи без заглиблення у обставини провадження та встановлення обсягу виконання рішення суду боржником.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271. 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/539/16 залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №918/539/16 повернути доГосподарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "06" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.