Рішення

від 06.10.2022 по справі 461/6724/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6724/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Бобика Д.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3 , Сенківа А.І., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету внутрішніх справ (адреса: м.Львів, вул. Городоцька,26, ЄДРПОУ 08571995), Виконавчого комітету Львівської міської ради (адреса: 79006, м.Львів, пл. Ринок,1, ЄДРПОУ 26256622), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса:79008, місто Львів, пл. Галицька, будинок 15, код ЄДРПОУ 25558625), треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (адреса: 79040, Львів, вул. Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 26526811), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 (адреса: адреса: АДРЕСА_1 ) приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. (адреса: 79071, м.Львів, вул. Василя Симоненка, 12) про визнання незаконним і скасування рішень, про визнання незаконними та скасування наказу з додатком до нього, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, про визнання незаконними та скасування договору про визначення часток, про визнання недійсним свідоцтва на спадщину, про припинення речових прав на квартиру, про встановлення за позивачем права на першочергове отримання квартири,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ, Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. З врахуванням подальшої зміни предмета позову, просив визнати незаконним та скасувати рішення засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, оформлене протоколом №1, про надання черговику ОСОБА_2 та членам його сім`ї ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ), котрий перебуває в контрольному списку працівників ЛьвДУВС від 06.11.2006 року №15 та в пільговому (позачерговому) списку ЛьвДУВС з 06.11.2006 року під №1, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 95,7 кв. м. (житлова площа 51,1 кв. м.); визнати незаконними та скасувати рішення від 04.01.2013 №07 Виконкому Львівської міськради «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ», а також Рішення від 25.01.2013 №45 Виконкому міськради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 04.01.2013 №07; визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 19.01.2015 № 14-Ж-Г Про передачу квартир у власність громадян; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 19 січня 2015 року; визнати незаконним та скасувати договір про визначення часток від 19.03.2020, договір дарування від 19.03.2020, свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.2012; припинити речові права на трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_4 ; встановити за ОСОБА_1 право на першочергове отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_5 .

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що оскаржуваним Рішенням виконкому ЛМР від 04.01.2013, зміненим Рішенням виконкому ЛМР від 25.01.2013, ОСОБА_2 та членам його сім`ї: син ОСОБА_5 , батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 , було надано спірну квартиру за неіснуючим пільговим (позачерговим) списком ЛьвДУВС від 06.11.2006. У 2012 році при розподілі житла, службовими (посадовими) особами ЛьвДУВС було грубо порушено чинне житлове законодавство та право ОСОБА_1 на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України. Про порушення права ОСОБА_1 , пов`язаного з позбавленням його можливості здійснити (реалізувати) своє право, вказала колегія суддів Першої судової палати КЦС ВС у постанові від 27 лютого 2019 року в справі №461/4606/14-ц. Відповідно до контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці від 27.04.2012, ОСОБА_1 мав отримати квартиру, оскільки перебував у цьому контрольному списку за №9, загальної та першочергової черги, власного житла не мав і проживав із сім`єю в орендованій однокімнатній квартирі. Всупереч законодавству та вищезазначеному контрольному списку, у якому ОСОБА_2 перебував за №15. Рішенням ЛьвДУВС від 19.11.2012, яке затверджене рішенням виконкому від 04.01.2013, квартиру було надано ОСОБА_2 та членам його сім`ї за неіснуючим пільговим (позачерговим) списком ЛьвДУВС від 06.11.2006. Жодним рішенням засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС ОСОБА_2 не був включений до списку ЛьвДУВС, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, так, як не користувався таким правом. Тому заяви (рапорту) про таке включення не подавав. А відтак, рішення адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС про включення ОСОБА_2 до даного списку не затверджувалось виконавчим комітетом Львівської міської ради. ОСОБА_2 не був інвалідом Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку, а також не був членом сім`ї інваліда війни ОСОБА_8 . Тому рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 6 листопада 2006 року не був включений до пільгового (позачергового) списку ЛьвДУВС від 06.11.2006, яке незатверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради. Відтак, рішення ЛьвДУВС від 19.11.2012 та рішення виконкому від 04.01.2013 прийняті з грубим порушенням чинного житлового законодавства України. Покликається на те, що про наявність рішення ЛьвДУВС від 19.11.2012 йому стало відомо 26 вересня 2020 року, після отримання відповіді з департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на адвокатський запит в цивільній справі №463/4474/17-ц Личаківського районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

13.09.2022 року представником Львівського державного університету внутрішніх справ Семенюком І. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити.

16.09.2021 року представник Виконавчого комітету Львівської міської ради Тимощук О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

17.09.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзиви, в якому просив задоволити позов.

20.09.2021 року представником Міністерства внутрішніх справ України Колгановим І.В. подано до суду письмові пояснення по даній справі, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

27.09.2021 року представником Львівського державного університету внутрішніх справ Семенюком І. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

22.09.2022 року представником третьої особи ОСОБА_2 , адвокатом Дмитренко В.П., подано до суду пояснення щодо позову.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 03.06.2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львовавід 13.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, які вказані в позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову заперечили. Просили відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Вказують, що ОСОБА_1 не має права на позов, оскільки з жовтня 2015 припинив трудові відносини з ЛьвДУВС та був виключений з контрольних списків ЛьвДУВС. У спірну квартиру відповідач з членами сім`ї вселився на підставі виданого в установленому порядку, неоспореного та нескасованого ордера. Згодом спірна квартира була приватизована її мешканцями. В подальшому було укладено договір розподілу часток та договір дарування, які є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавались. Покликаються також на недоказаність того, що позивач в порядку черговості мав право саме на спірну квартиру. Звертають увагу на відсутність будь-яких ознак протиправного втручання з боку ОСОБА_2 та членів його сім`ї в процес розподілу квартир ЛьвДУВС, а відтак на безпідставність втручання в існуюче у відповідачів право власності на спірну квартиру. Вказують на те, що позивач неодноразово звертався до суду з позовами, вимагаючи скасування ордера на спірну квартиру, скасування спільного рішення адміністрації та профкому про надання спірної квартири відповідачу, а також рішення Виконкому ЛМР про надання квартири. У задоволенні таких позовів йому було відмовлено. Покликаються на те, що у справі № 461/3910/16-ц Верховним Судом в Постанові від 17 червня 2020 року, в якій ОСОБА_1 просив скасувати ордер на спірну квартиру, скасувати наказ про передання квартири у власність та свідоцтва про право власності, визнання за ним права спільної сумісної власності на спірну квартиру, дано правовий висновок, відповідно до якого відсутні підстави для втручання у справо власності відповідача, ОСОБА_2 станом на дату видачі ордера не було виключено зі списків, ордер на спірну квартиру видано правомірно. Просили також застосувати позовну давність до вимог позивача.

В судовому засідання представник відповідача Виконкому ЛМР заперечив проти задоволення позову. Надав пояснення аналогічні до викладених у відзиві на позов. Пояснив, що позивач припинив трудові відносини з ЛьвДУВС та виключений з контрольних списків працівників ЛьвДУВС. Позивачем не доказано, що ОСОБА_2 був протиправно включений до контрольного списку від 27.04.2012 або втратив право на позачергове одержання житлового приміщення. ОСОБА_2 з контрольного списку не був виключений ні ЛьвДУВС, ні Виконкомом ЛМР. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2013 року у справі 461/591/13-ц, яке набуло законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування ордеру на вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру, зобов`язання ЛьвДУВС надати ОСОБА_1 ордерна вселення в спірну квартиру відмовлено. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.05.2014 року у справі № 461/15214/13-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним ордера на вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру відмовлено. Вважає, що розподіл житла у ЛьвДУВС здійснено у відповідності із законом, було враховано інтереси усіх черговиків, відповідно Виконком ЛМР не мав жодної правової підстави відмовити у наданні ордеру на вселення сім`ї ОСОБА_10 . При постановленні рішення про надання ордеру на вселення у квартиру Виконком ЛМР керувався офіційними документами: рішення адміністрації і профкому університету про розподіл квартир, матеріалами квартирних справ черговиків, внутрішніми рішенням виконкому та міської ради. Просив у позові відмовити за безпідставністю. Просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

В судовому засіданні представник відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ, заперечив проти задоволення позову. Пояснив, що позивач припинив трудові відносини з ЛьвДУВС та виключений з контрольних списків університету. Отже, спірну квартиру позивач не зможе отримати навіть в тому випадку, якщо буде припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Акцентує, що позивач не доказав, що в порядку черговості спірна квартира мала бути надана саме йому, оскільки він не був першим на черзі ні в списку загальної черги, ні в списку «першочерговиків». Вказує, що всім тим обставинам, на які покликається позивач, суди у різних справах вже давали правову оцінку та неодноразово відмовляли ОСОБА_1 в задоволенні вимог про скасування рішення адміністрації та виконкому про надання спірної квартири ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування ордера, так само неодноразово відмовляли в перегляді відповідних рішень за нововиявленими обставинами. Вказує, що позивач зловживає правом на позов, оскільки шляхом подання нового позову фактично домагається перегляду висновків судів в справах, по яких постановлено остаточні рішення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Представник Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.09.2022 року.

Представник третьої особи, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електрону адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.09.2022 року.

Треті особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в судове засідання не з`явилися. Належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. в судове засідання не з`явилася. Належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електрону адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.09.2022 року.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст.3 ч.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу положень ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України або договором. Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що особа має право на захист саме своїх порушених прав та інтересів. А метою цивільного судочинства є ефективний захист саме таких порушених прав та інтересів особи на захист, яких подано позов.

Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2021 року у справі №522/20018/19, від 17 серпня 2021 року у справі №754/5900/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі №203/2858/18, від 17 лютого 2021 року у справі №442/4849/17, від 23 грудня 2020 року у справі №161/7053/18, дійшов правового висновку про те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом установлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року у справі №461/3910/16 за позовом ОСОБА_1 до Виконкому ЛМР, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ЛьвДУВС та інших, про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, залишеним без змін постановою від 05 липня 2018 року Львівського апеляційного суду та постановою від 17 червня 2020 року Верховного Суду, установлено наступне.

05 жовтня 2015 року на засіданні адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС було прийняте рішення, оформлене протоколом від 05.10.2015, про виключення ОСОБА_1 з контрольних списків працівників ЛьвДУВС у зв`язку з припиненням трудових відносин з ЛьвДУВС, надалі Рішення ЛьвДУВС від 05.10.2015. Рішенням від 18 лютого 2015 року Шевченківського районного суду м. Львова у цивільній справі №466/8411/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ЛьвДУВС про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, залишеним без змін ухвалою від 20 серпня 2015 року апеляційного суду Львівської області та ухвалою від 11 листопада 2015 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, було надано правову оцінку правомірності звільнення ЛьвДУВС з роботи ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні позову останнього.

Відповідно до абзацу першого пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті. Відповідно до підпункту третього абзацу другого пункту 26 Правил обліку у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, громадяни знімаються з квартирного обліку.

Відтак, суд приходить до переконання, що оскільки на момент звернення позивача з цим позовом до суду він був виключений з контрольних списків працівників ЛьвДУВС у зв`язку з припиненням трудових відносин, то його право станом на дату вчинення позову ніким не порушувалось і не підлягало захисту в обраний ним спосіб. Заявлене позивачем до захисту право станом на дату вчинення позову було відсутнє з огляду на виключення його з контрольних списків ЛьвДУВС. Чинне законодавство не передбачає можливості забезпечення жилим приміщенням громадян, які зняті з квартирного обліку за місцем праці навіть у випадку, якщо б права відповідних громадян під час їх перебування у квартирній черзі за місцем праці були порушені до моменту такого зняття.

Суд також враховує, що наведене було самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування ордера на спірну квартиру, скасування наказу про передачу її у власність та свідоцтва на право власності у справі 461/3910/16-ц.

Суд зазначає, що позивач заявленим позовом вимагає захисту його права щодо конкретної спірної квартири, яка була надана для заселення відповідачу ОСОБА_2 . Водночас в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази того, що спірна квартира, у випадку скасування права власності відповідачів на неї, може бути надана в порядку черговості саме позивачу, в тому числі і з огляду на виключення його з контрольних списків ЛьвДУВС. Крім того суд зауважує, що Верховний Суд у Постанові від 17 червня 2020 року у справі № 461/3910/16-ц вказав, що покликання позивача на те, що спірну квартиру повинен був отримати саме позивач, є тільки його припущенням. Водночас у суду відсутні підстави для іншого висновку, відмінного від зробленого Верховним Судом у вказаній постанові.

Суд не бере до уваги покликання позивача на судові рішення у справі № 461/4606/14-ц, які набрали законної сили, якими скасовано протокол № 8 від 07 листопада 2006 року в частині включення ОСОБА_2 до контрольного списку та визнано незаконним контрольний список затверджений рішенням № 1 від 27 квітня 2012 року, з наступних підстав.

На час видачі ордеру на спірну квартиру ОСОБА_2 та членам його сім`ї, не приймалось рішення про виключення його зі списків працівників, які перебувають на квартирному обліку. Сам по собі протокол після видачі ордеру та отримання свідоцтва про право власності на житло, не можна вважати беззаперечною підставою для позбавлення ОСОБА_2 і членів його сім`ї права власності на житло. Крім того, визнання незаконним та скасування протоколу №8 від 07.11.2006 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС - не впливає на права та обов`язки сторін, оскільки протокол є лише виконаним у друкованому вигляді записом, який фіксує наявність певних подій чи проведення деяких дій, і сам по собі не є тим правовим актом який породжує права та обов`язки сторін, на відміну від рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано ордер на житлове приміщення, чи про надання житлового приміщення. Контрольний список від 27.04.2012, який ведеться ЛьвДУВС, є лише формою обліку останнім своїх працівників, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень і перебувають на обліку в виконкомі Львівської міської Ради на підставі відповідного рішення цього виконавчого комітету, а тому визнання судом у цивільній справі №461/4606/14-ц незаконним лише зазначеного контрольного списку - не може породжувати жодних негативних правових наслідків для відповідачів.

Суд враховує те, що даючи правову оцінку правовідносинам, щодо заявленої у справі вимоги про втручання у право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру Верховний Суд у Постанові від 17 червня 2020 року по справі 461/3910/16-ц за позовом ОСОБА_1 дійшов правового висновку про те, що рішення органу місцевого самоврядування про видачу ордеру та передачу квартири у власність ОСОБА_2 і членам його сім`ї були фактично реалізовані та призвели до юридичних наслідків, які настали ще до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 461/4606/14-ц. На час звернення позивача із розглядуваним позовом до суду у червні 2016 року, ОСОБА_2 і члени його сім`ї вже понад два роки володіли спірною квартирою та колегія суддів не вбачає правових підстав для втручання у мирне володіння відповідачами своїм майном.

Суд констатує відсутність обставин, які б свідчили про протиправність дій ОСОБА_2 чи членів його сім`ї щодо вселення у спірну квартиру на підставі ордеру, який у справі не оспорюється та її подальшої приватизації.

В суду відсутні правові підстави для висновку, відмінного від зробленого Верховним Судом в постанові від 17 червня 2020 року по справі 461/3910/16-ц про відсутність підстав для втручання у право мирного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_5 їхнім майном.

Як встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі 461/3910/16-ц, на підставі спільного рішення адміністрації і профкому Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол від 19 листопада 2012 року № 1) та з врахуванням рекомендації громадської комісії з житлових питань при виконкомі (витяг з протоколу від 04 грудня 2012 року № 20) виконкомом Львівської міської ради прийняті рішення від 04 січня 2013 року № 07 та від 25 січня 2013 року № 45, згідно яких ОСОБА_2 та членам його сім`ї було видано ордер № 0004333 від 31 жовтня 2013 року на спірну квартиру.

Даний ордер у справі не оспорюється. Водночас в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування вказаного ордера у справах 461/15214/13-ц та 461/3910/16-ц відмовлено. Рішення від 07.05.2014 та від 16.06.2015 року, відповідно, набули законної сили.

Відповідно до ст. 58 ЖК на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Оскільки на підставі оспорюваних у справі рішення адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, а також рішення Виконкому Львівської міськради від 04.01.2013 №07 з врахуванням подальших змін, ОСОБА_2 та членам його сім`ї було видано ордер на спірну квартиру, який не оспорюється і не скасовано в установленому порядку слід прийти висновку, що заявлена позовна вимога про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень не може вважатись ефективним способом захисту прав позивача. Право на вселення в спірну квартиру відповідач отримав не на підставі оспорюваних рішень, а саме на підставі ордеру, який є єдиною підставою для вселення. Саме у зв`язку із вселенням на підставі чинного ордера на спірну квартиру, а також факту проживання в ній ОСОБА_2 та члени його сім`ї отримали право на її приватизацію, про що було видано відповідний наказ та свідоцтво на право власності що оспорюються в справі.

Скасування оспорюваних у справі рішення адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, рішення Виконкому Львівської міськради від 04.01.2013 №07 з врахуванням подальших змін, не призводить до скасування ордеру на вселення у спірну квартиру, анулювання права ОСОБА_2 на вселення, яке виникло саме на підставі ордеру та подальших правових наслідків обумовлених реалізацією права на приватизацію вказаної спірної квартири.

Відтак вимоги про скасування оспорюваних рішення адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, рішення Виконкому Львівської міськради від 04.01.2013 №07 з врахуванням подальших змін до задоволення не підлягають. Вказане виключає можливість і задоволення вимог, зазначених позивачем як похідних, в їх числі скасування наказу та свідоцтва на право власності на квартиру від 19.01.2015 року, свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконним та скасування договору про визначення часток та договору дарування від 19.03.2020 року, припинення речових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на спірну квартиру.

Стосовно вимоги про визнання незаконними та скасування договорів дарування та розподілу часток від 19.03.2020 року суд зауважує наступне.

Суд констатує відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання недійсними оспорюваних позивачем договорів дарування та розподілу часток від 19.03.2020.

Стосовно вимоги про припинення речових прав на спірну квартиру суд зазначає наступне.

Відповідно дост.328ЦК України,право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі:1) відчуження власником свого майна;2) відмови власника від права власності;3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;4) знищення майна;5) викупу пам`яток культурної спадщини;6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;9) реквізиції;10) конфіскації;11) припинення юридичної особи чи смерті власника;12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Зважаючи на те, що ордер на спірну квартиру не було скасовано, підстави для визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР від 19.01.2015, а також для визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 19.01.2015 року, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.2018 року відсутні, договір дарування від 19.03.2020 та договір про визначення часток від 19.03.2020 є чинними, підстави для втручання у право ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у їх право мирного володіння майном відсутні слід прийти висновку про те, що право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на спірну квартиру виникло правомірно.

Суд констатує відсутність визначених законом підстав для припинення речових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на спірну квартиру.

Відповідно до ст. 43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Стаття 45 ЖК України встановлюються категорії осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом. Водночас норми законодавства, надаючи право певним особам на першочергове забезпечення житлом, не передбачають існування суб`єктивного права на першочергове забезпечення житлом у вигляді конкретної квартири, як про це просить в позові позивач. Відтак його вимога про встановлення за ним права на першочергове отримання спірної квартири не ґрунтується на вимогах закону. Крім того суд враховує і правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 17 червня 2020 року у справі № 461/3910/16-ц та зауважує, що покликання позивача на те, що спірну квартиру повинен був отримати саме позивач є тільки його припущенням.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. У зв`язку з чим суд залишає без задоволення заяви ОСОБА_2 та Виконкому ЛМР про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд вирішує згідно вимог ст.141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд вважає за необхідне залишити такі витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 258,259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету внутрішніх справ (адреса: м.Львів, вул. Городоцька,26, ЄДРПОУ 08571995), Виконавчого комітету Львівської міської ради (адреса: 79006, м.Львів, пл. Ринок,1, ЄДРПОУ 26256622), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса:79008, місто Львів, пл. Галицька, будинок 15, код ЄДРПОУ 25558625), треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (адреса: 79040, Львів, вул. Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 26526811), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 (адреса: адреса: АДРЕСА_1 ) приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. (адреса: 79071, м.Львів, вул. Василя Симоненка,12) про визнання незаконним і скасування рішень, про визнання незаконними та скасування наказу з додатком до нього, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, про визнання незаконними та скасування договору про визначення часток, про визнання недійсним свідоцтва на спадщину, про припинення речових прав на квартиру, про встановлення за позивачем права на першочергове отримання квартири.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 14.10.2022 р.

Суддя В.Є.Радченко