Постанова

від 25.09.2024 по справі 461/6724/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6724/21 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2801/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М.Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ, Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А., орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішень, про визнання незаконними та скасування наказу з додатком до нього, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, про визнання незаконними та скасування договору про визначення часток, про визнання недійсним свідоцтва на спадщину, про припинення речових прав на квартиру, про встановлення за позивачем права на першочергове отримання квартири, -

в с т а н о в и в:

12.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ, Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. в якому, з урахуванням подальшої зміни предмета позову, просив визнати незаконним та скасувати рішення засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, оформлене протоколом №1, про надання черговику ОСОБА_2 та членам його сім`ї ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ), який перебуває в контрольному списку працівників ЛьвДУВС від 06.11.2006 року №15 та в пільговому (позачерговому) списку ЛьвДУВС з 06.11.2006 року під №1, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 95,7 кв. м. (житлова площа 51,1 кв. м.); визнати незаконними та скасувати рішення Виконкому Львівської міськради «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ» від 04.01.2013 №07, а також Рішення від 25.01.2013 №45 Виконкому міськради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 04.01.2013 №07; визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 19.01.2015 № 14-Ж-Г Про передачу квартир у власність громадян; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 19 січня 2015 року; визнати незаконним та скасувати договір про визначення часток від 19.03.2020, договір дарування від 19.03.2020, свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.2012; припинити речові права на трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; встановити за ОСОБА_1 право на першочергове отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що оскаржуваним рішенням виконкому ЛМР від 04.01.2013, зміненим рішенням виконкому ЛМР від 25.01.2013, ОСОБА_2 та членам його сім`ї: син ОСОБА_3 , батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_7 , було надано спірну квартиру за неіснуючим пільговим (позачерговим) списком ЛьвДУВС від 06.11.2006. У 2012 році при розподілі житла службовими (посадовими) особами ЛьвДУВС було грубо порушено чинне житлове законодавство та його право ( ОСОБА_1 ) на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України. Про порушення права ОСОБА_1 , пов`язаного з позбавленням його можливості здійснити (реалізувати) своє право, вказала колегія суддів Першої судової палати КЦС ВС у постанові від 27 лютого 2019 року в справі №461/4606/14-ц, оскільки згідно контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці від 27.04.2012, ОСОБА_1 мав отримати квартиру, так як перебував у контрольному списку за №9 загальної та першочергової черги, власного житла не мав і проживав з сім`єю в орендованій однокімнатній квартирі. Всупереч житловому законодавству та контрольному списку, в якому ОСОБА_2 перебував під №15, рішенням ЛьвДУВС від 19.11.2012, яке затверджене рішенням виконкому ЛМР від 04.01.2013, квартиру було надано ОСОБА_2 та членам його сім`ї за неіснуючим пільговим (позачерговим) списком ЛьвДУВС від 06.11.2006. Жодним рішенням засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС ОСОБА_2 не був включений до списку ЛьвДУВС, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, так як не користувався таким правом. Тому заяви (рапорту) про таке включення не подавав. А відтак, рішення адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС про включення ОСОБА_2 до даного списку не затверджувалось виконавчим комітетом Львівської міської ради. ОСОБА_2 не був інвалідом Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку, а також не був членом сім`ї інваліда війни ОСОБА_6 . Тому рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 6 листопада 2006 року, яке не затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради , рішення ЛьвДУВС від 19.11.2012 та рішення виконкому ЛМР від 04.01.2013 прийняті з грубим порушенням чинного житлового законодавства України. Покликався на те, що про наявність рішення ЛьвДУВС від 19.11.2012 йому стало відомо 26 вересня 2020 року, після отримання відповіді з департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на адвокатський запит в цивільній справі Личаківського районного суду м. Львова №463/4474/17-ц.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поза увагою суду залишилися його доводи про те, що на підставі контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці від 27.04.2012 року, саме він мав отримати трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а не ОСОБА_2 , який безпідставно перебував у контрольному списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 06 листопада 2006 року. Адже рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року у цивільній справі №461/4606/14 встановлено, що включення ОСОБА_2 до контрольних списків протоколом №8 засідання житлово-побутової комісії ЛьвДУВС від 06.11.2006 року не має відповідного правового значення, оскільки носить лише рекомендаційний характер, а остаточне рішення має бути прийнято на спільному засіданні адміністрації і профкому та відповідно підписано, як представниками адміністрації, так і профкому. Вказує, що як встановлено з рапорту ОСОБА_2 від 31.08.2006 року, такий повинен був розглядатися на засіданні житлової комісії, а не на спільному засіданні адміністрації та профспілкової організації установи.

Вважає, що у 2012 році у нього були усі підстави для отримання трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , а не у інших працівників ЛьвДУВС, які перебували у контрольному списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці з 27.04.2012 року. Також зазначив, що з 30 вересня 2005 року він перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді та користується правом на забезпечення житлом у першочерговому порядку (стаття 55 ЗУ «Про освіту») і у разі припинення речових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , її подальше заселення буде здійснюватися Виконавчим комітетом Львівської міської ради, а не ЛьвДУВС, який не має відношення до зазначеного житла.

Просить врахувати, що він понад 10 років захищає своє порушено право.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 скаргу підтримали з підстав, наведених у ній. Просили скаргу задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , який також діє від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_9 , та представник Львівського державного університету внутрішніх справ - Шевчук А.В. проти скарги заперечили.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абзацу першого пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.

Згідно підпункту третього абзацу другого пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні, громадяни знімаються з квартирного обліку за місцем роботи у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією, крім випадків, передбачених Житловим кодексом України, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 58 ЖК на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 05 жовтня 2015 року, оформленого протоколом від 05.10.2015, позивача ОСОБА_1 виключено з контрольних списків працівників ЛьвДУВС у зв`язку з припиненням трудових відносин з ЛьвДУВС.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2015 року у цивільній справі №466/8411/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ЛьвДУВС про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛьвДУВС про поновлення на роботі відмовлено.

Відтак, на момент звернення позивача з цим позовом до суду, позивач ОСОБА_1 є таким, що виключений з контрольних списків працівників ЛьвДУВС у зв`язку з припиненням трудових відносин.

Наведене було самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування ордера на спірну квартиру, виданого сім`ї ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування ордера у справах 461/15214/13-ц та 461/3910/16-ц.

Встановлено, що ордер на спірну квартиру сім`ї ОСОБА_2 видано на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол від 19 листопада 2012 року № 1) з врахуванням рекомендації громадської комісії з житлових питань при виконкомі (витяг з протоколу від 04 грудня 2012 року № 20) та рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 04 січня 2013 року № 07 та від 25 січня 2013 року № 4.

У справах Галицького районного суду № 461/15214/13-ц та № 461/3910/16-ц, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування ордера відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що на день пред`явлення даного позову до суду право ОСОБА_1 не було порушеним, оскільки такий виключений з контрольних списків ЛьвДУВС та чинне законодавство не передбачає можливості забезпечення жилим приміщенням громадян, які зняті з квартирного обліку за місцем праці. Крім того, позивач заявленим позовом вимагає захисту його права щодо конкретної спірної квартири, яка була надана для заселення відповідачу ОСОБА_2 . Водночас в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази того, що спірна квартира, у випадку скасування права власності відповідачів на неї, може бути надана в порядку черговості саме позивачу, в тому числі і з огляду на виключення його з контрольних списків ЛьвДУВС. Крім того суд зауважив, що Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 461/3910/16-ц вказав, що покликання позивача на те, що спірну квартиру повинен був отримати саме він, є тільки його припущенням, а тому у суду відсутні підстави для іншого висновку, відмінного від зробленого Верховним Судом у вказаній постанові. Сам по собі протокол спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС після видачі ордера та отримання свідоцтва про право власності на житло, не можна вважати беззаперечною підставою для позбавлення ОСОБА_2 і членів його сім`ї права власності на житло. Визнання незаконним та скасування протоколу №8 від 07.11.2006 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС не впливає на права та обов`язки сторін, оскільки сам по собі не є тим правовим актом, який породжує права та обов`язки сторін, на відміну від рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано ордер на житлове приміщення. Зважаючи, що ордер на спірну квартиру не було скасовано, підстави для визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР від 19.01.2015, а також для визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на квартиру від 19.01.2015 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.2018 року, договору дарування від 19.03.2020 та договору про визначення часток від 19.03.2020 відсутні, як і підстави для втручання у право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на володіння спірним майном.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

Як убачається з матеріалів справи, на день надання сім`ї ОСОБА_2 спірної трьохкімнатної квартири, у контрольному списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на обліку за місцем праці, перед позивачем ОСОБА_1 , який перебував у контрольному списку під № 9 (першочергове забезпечення житлом), з таким самим правом першочергового забезпечення житлом під № 7 перебувала сім`я ОСОБА_10 7, який право ОСОБА_2 на отримання спірного житла не оспорює.

Скасування ж оспорюваних у справі рішення засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, оформлене протоколом №1, про надання черговику ОСОБА_2 трикімнатної квартири, та у зв`язку з цим визнання незаконними та скасуванняи рішень виконавчого комітету Львівської міськради «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ» та інших похідних вимог, колегія суддів не вважає ефективним способом захисту права, оскільки задоволення таких не призведе до скасування ордеру на вселення у спірну квартиру, анулювання права ОСОБА_2 на вселення, яке виникло саме на підставі ордеру та подальших правових наслідків, обумовлених реалізацією права на приватизацію спірної квартири.

Відповідно до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи скарги правильних висновків суду не спросовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра