Рішення

від 26.09.2022 по справі 524/3587/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3587/20

Провадження №2/524/16/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Швець Д.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП

УСТАНОВИВ:

15.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» про стягнення шкоди заподіяної ДТП. 20.06.2022 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на її користь у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 490 грн 00 коп.,

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на її користь у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 74 015 грн 91 коп., витрати на транспортування автомобіля евакуатором 500 грн 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що 01.07.2017 року о 09-45 год. по просп. Свободи, б. 58/2 у місті Кременчуці сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 з припаркованим біля проїжджої частини автомобілем позивачки «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП розглядалась судом тривалий час, водій ОСОБА_2 свою вину у скоєнні ДТП не визнав, а для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.07.2017 року судом було призначено проведення двох судових автотехнічних експертиз. Зазначене підтверджує, що встановлення судом обставин ДТП, яке сталося 01.07.2017 року та винної особи зайняло більше двох років з моменту вчинення ДТП (з 01.07.2017 року по 04.03.2020 року).

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року провадження у справі № 524/4808/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, було закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Автомобіль «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», а водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював водієм автотранспортних засобів на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», отже, між ОСОБА_2 та Товаристовом з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на момент ДТП існували правовідносин, які виникли по факту укладеного між цими особами трудового договору, тому завдану позивачу шкоду внаслідок ДТП, яка мала місце 01 липня 2017 року, має відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307».

Відповідальність за шкоду заподіяну майну потерпілого у розмірі страхової суми повинен нести страховик - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», а володілець джерела підвищеної небезпеки Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Листом від 15 травня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» повідомило про відмову у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 , як власнику автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП, яке сталося 01.07.2017 року за участю забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 .

Згідно з висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля без врахування втрати товарної вартості Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 173 505,91 грн.

Моральну шкоду позивач обґрунтувала тим, що внаслідок пошкодження автомобіля вона була змушена змінити свої плани, вживати додаткові зусилля для організації життя та витрачати кошти на ремонт автомобіля.

Ухвалою судді від 19.06.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року до участі у справі залучено в якості третьої особи Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес».

Ухвалою суду від 18.12.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.07.2021 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2022 року до участі у справі за клопотанням позивача залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» в якості співвідповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Також пояснив, що станом на час розгляду справи судом пошкоджений у ДТП автомобіль був відновлений власними силами, придатного для експлуатації стану, але у зв`язку з відсутністю достатніх коштів для відновлення автомобіля були використані бувші у вжитку деталі, які потребують подальшої заміни та якісного ремонту для повноцінного використання автомобіля.

Представник позивача, посилаючись на висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі 147/66/17 (постанова від 14 грудня 2021 року) зазначав, що встановлення судом обставин ДТП, яке сталося 01.07.2017 року та винної особи зайняло більше двох років з моменту вчинення ДТП Позивач у цій справі не міг раніше подати заяву про залучення належного відповідача, або заявити вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», оскільки це суперечило б попереднім висновкам Верховного Суду стосовного того, що однорічний строк встановлений пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є присічним і поновленню не підлягає (зокрема, постанова від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» правом на подання відзиву не скористалось. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що відповідальність за шкоду, заподіяну майну потерпілого у розмірі страхової суми, повинен нести страховик - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», а не володілець джерела підвищеної небезпеки Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307».

Також представник відповідача зазначав, що позивачем не доведено розмір заподіяних йому збитків, оскільки не доведена вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля. Наполягав, що у разі відновлення автомобіля своїми силами позивач збитків не зазнав, оскільки кошти на його відновлення не витратив.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» з позовними вимогами не погодилось, подало письмовий відзив, який мотивований тим, що позивачем було подано заяву про страхове відшкодування через 1 рік та 9 місяців, тобто з пропуском однорічного строку, передбаченого п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаний строк не підлягає поновленню.

Також представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» зазначав, що довготривалий розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 не є поважною причиною пропуску строку подання заяви про страхове відшкодування.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

01.07.2017 року о 09-45 год. по просп. Свободи, б. 58/2 у місті Кременчуці сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 з припаркованими біля проїжджої частини автомобілями «PEUGEOT EXPERT», д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ); автомобіль «MG550», д.н.з. НОМЕР_4 , (водій ОСОБА_4 ) автомобіль «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5 ). Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цього ж дня працівниками Управління патрульної поліції у місті Кременчуці був складений протокол Серії БР № 167741 на водія ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП по факту дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, 01.07.2017 року по просп. Свободи 58/2 в місті Кременчуці водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого виникла перешкода для руху, яку об`єктивно останній спроможний виявити не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані біля проїжджої частини автомобілі «PEUGEOT EXPERT», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль «MG550», д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 12.3 ПДР України.

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року провадження у справі № 524/4808/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року залишено без змін.

Розглядаючи справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанції встановили наступні фактичні обставини:

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 167741 від 01.07.2017 року, 01.07.2017 року о 09-45 по просп. Свободи, б. 58/2 в м. Кременчук ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗИЛ А-75», державний д.н.з. НОМЕР_1 , у якого виникла перешкода для руху, яку об`єктивно останній спроможний виявити не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані біля проїжджої частини автомобілі: «PEUGEUT EXPERT», д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ); «MG 550», д.н.з. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4 ); «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5 ), чим порушив п. 12.3 ПДР України. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди спричинено пошкодження транспортних засобів.

Згідно схеми місця ДТП, складеної до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 167741 від 01.07.2017 року, вбачається місце зіткнення автомобіля «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , за керуванням ОСОБА_2 з автомобілями, які були припарковані біля правого краю проїзної частини по просп. Свободи, б. 58/2 в місті Кременчук, зокрема:

- NISSAN NOTE, CAP 881430, легковий хетчбек-В, 204078, д.н.з. НОМЕР_2 , належністю ОСОБА_1 , пошкодження ТЗ внаслідок ДТП: передній бампер, решітка радіатора, капот, передній правий колісний диск, переднє праве крило, правий колісний задній диск, задній бампер, заднє скло багажника, задній лівий стоп, заднє ліве крило, задні ліві двері, кришка багажнику;

- ЗИЛ А-75, CXT 388261, автобус-Д, В19022, д.н.з. НОМЕР_1 , належністю ОСОБА_6 , водій ОСОБА_2 , пошкодження ТЗ внаслідок ДТП: переднє праве крило, решітка радіатора, передній бампер.

За даними висновку судової авто-технічної експертизи № 1727 від 25.06.2018 року, проведеної старшим судовим експертом Юр`євим І.В., зокрема, встановлено, що у ДТП, яке відбулося 01.07.2017 року о 09-45 год. по просп. Свободи, б. 58/2 за участю: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 :

- водій автомобіля «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з технічними вимогами п.п. 10.1., 12.3. «Правил дорожнього руху України»;

- дії водія автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- зіткнення автомобілів «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 (№ 2), та «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 (№ 3), відбулося за рахунок невідповідності дій водія автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 вимогам п.п. 10.1 та 12.3 «Правил дорожнього руху України». Застосований водієм ОСОБА_2 маневр, з технічної точки зору, був необґрунтованим;

- водій автомобіля «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з технічними вимогами п.п. 10.1., 12.3. «Правил дорожнього руху України»;

- дії водія автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

За даними висновку № 1584 від 28.12.2018 року додаткової судової авто-технічної експертизи проведеної старшим судовим експертом Юр`євим І.В. встановлено, що у ДТП, яке відбулося 01.07.2017 року о 09-45 по просп. Свободи, б. 58/2 в місті Кременчуці за участю: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 :

- водій автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 , за умови руху із зміною свого напрямку праворуч, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 (№ 2), водія ОСОБА_1 шляхом виконання вимог п. 12.3. «Правил дорожнього руху України»;

- питання стосовно причинного зв`язку з технічної точки зору дій водія автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди експертом не вирішувалося з мотивів вказаних в дослідницькій частині висновку. У дослідницькій частині висновку експерт зазначив (оцінка дій водія, що знаходиться в такій дорожній ситуації не входить в компетенцію експертів-автотехників, не підлягають експертній оцінці і по цій причині експертом не проводилася). Дане питання суд має можливість вирішити самостійно з урахуванням вимог п.п. 12.3 і 10.1 «Правил дорожнього руху» після оцінки суб`єктивних якостей водія ОСОБА_2 , проведених експертом розрахунків і зібраних по справі доказів (а.с. 131-156).

Встановивши відповідні обставини, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість визнання не винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та відхилив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13.03.2019 року у справі № 524/4808/17.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини щодо місця, дій та їх вчинення відповідачем ОСОБА_2 , як водієм, за обставин, вказаних у постанові суду, повторному доказуванню не підлягають.

Власником автомобіля «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП був ОСОБА_6 , що підтверджується, даними протоколу про адміністративне правопорушення БР № 167741 від 01.07.2017 та копією технічного паспорту серії НОМЕР_5 .

На момент вчинення ДТП автомобіль «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у користуванні ТОВ «АТП-15307» на підставі Договору позички транспортного засобу від 07.09.2015 року та тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_6 .

Водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП (01.07.2017 року) працював водієм автотранспортних засобів на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», що підтверджується відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» від 04.04.2020 року та копіями наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» від 25.05.2015 року № 56/к про прийняття ОСОБА_2 на посаду водія автотранспортних засобів та від 05.02.2018 року № 15/к про звільнення ОСОБА_2 з посади водія.

Отже, між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на момент ДТП існували правовідносин, які виникли по факту укладеного між цими особами трудового договору.

Згідно з висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля без врахування втрати товарної вартості «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 173 505 грн 91 коп.

Транспортний засіб ЗИЛ модель А-75, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований за полісом АМ-0170435 від 05.05.2017 року у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Брокбізнес».

Страхова сума по даному полісу за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн 00 коп., розмір франшизи становить 510 грн 00 коп.

Листом від 15 травня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» повідомило про відмову у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 , як власнику автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП яке сталося 01.07.2017 року, за участю забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Згідно з роз`ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс18.

14 грудня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі 147/66/17, у якій сформульовані наступні висновки:

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності (пункт 135 постанови).

Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У даній справі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» було залучено за клопотанням позивачки, поданим після оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17, до розгляду якої було зупинено розгляд даної справи ухвалою суду від 12.07.2021 року.

Суд приймає до уваги доводи позивачки щодо підстав незаявлення раніше вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», оскільки це суперечило б попереднім висновкам Верховного Суду стосовного того, що однорічний строк встановлений пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є присічним і поновленню не підлягає (зокрема, постанова від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

Оскільки, у даній справі встановлення винуватця ДТП тривало довше за один рік, тому сплив такого строку може невиправдано призвести до втрати потерпілим права вимоги про відшкодування завданої йому шкоди до страховика особи, винної в завданні такої шкоди. Отже, тлумачення наведених вище норм права таким чином, що сплив річного строку з моменту настання ДТП призводить також і до втрати вимоги до заподіювача шкоди, позбавлятиме потерпілу особу взагалі можливості відшкодувати завдану їй шкоду будь-якою особою.

З наведений підстав суд відхиляє доводи представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відсутність поважних підстав для незвернення до страховика за виплатою страхового відшкодування, оскільки позивачем було здійснено розумних необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, зокрема, одразу після ухвалення судом першої інстанції постанови від 13.03.2019 року у справі № 524/4808/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності позивачка 26.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» за виплатою страхового відшкодування та надала копію постанови суду. В подальшому позивачка 22.05.2019 року повторно зверталась до страховика з заявою у якій просила переглянути прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, виплатити їй страхове відшкодування та скаржилася, що представник страховика у місті Кременчуці не надав їй кваліфіковану допомогу та не повідомив про необхідність та строки подання заяви про страхове відшкодування.

Водночас, суд звертає увагу на той факт, що відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» не обґрунтовано, у чому полягає неможливість встановити обставини страхового випадку, що могло бути пов`язаною зі спливом строку подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до пункту 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» не було заявлено у суді першої інстанції про застосування позовної давності до спірних відносин, а обґрунтовано власні заперечення пропуском річного строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Враховуючи висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17, відповідальність за шкоду заподіяну майну потерпілого у розмірі страхової суми повинен нести страховик - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», а володілець джерела підвищеної небезпеки ТОВ «АТП-15307» у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля без врахування втрати товарної вартості «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 173 505 грн 91 коп.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП 15307» заперечував проти розміру матеріального збитку та зазначив, що належним доказом розміру матеріального збитку може слугувати у даному випадку виключно вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля.

Суд відхиляє такі доводи з огляду на наступне.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розмір матеріального збитку власнику автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , без врахування втрати товарної вартості визначений згідно з висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року.

Відповідачем не доведено підстав для відхилення висновку судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, як і не обґрунтовано підстав незгоди з визначеним судовим експертом розміром збитків.

Доводи представника Товариства з обмежено відповідальністю «АТП-15307» про те, що відповідач не зазнав збитків, оскільки відновлював автомобіль власними силами на увагу не заслуговують, оскільки збитків позивач зазнав в результаті пошкодження в ДТП належного йому майна автомобіля.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 99 490 грн 00 коп. (100000 грн. ліміт відповідальності - 510 грн 00 коп. франшиза), а з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто 74 015 грн 91 коп. (173 505,91 99 490,00) матеріального збитку заподіяного у результаті ДТП.

Також з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» підлягають стягненню документально підтверджені витрати позивачки у сумі 500 гривень, пов`язані з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу евакуатором з місця ДТП. Стягнення цих коштів зі страховика у відповідності до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевищило б ліміт відповідальності страховика за шкоду майну.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000 грн 00 коп., яка обґрунтована тим, що позивачу була заподіяна моральна шкода у вигляді моральних страждань внаслідок пошкодження належному їй автомобіля, у зв`язку з чим позивачу довелося змінювати свої життєві плани, докладати додаткових зусиль для організації свого життя через необхідність здійснення ремонту транспортного засобу, здійснення непередбачених витрат грошових коштів для ремонту автомобіля, затрати часу. Позивач зазнала глибоких та тривалих страждань, переживши психотравмуючу ситуацію, яка вплинула на її звичний спосіб життя.

Вирішуючи спір у частині стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. ч 1, 2 ст. 1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у цій частині та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 991 грн 00 коп.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 795 грн 60 коп., а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» - судовий збір в розмірі 995 грн 30 коп.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 74 015 грн 91 коп., витрати на транспортування автомобіля евакуатором 500 грн 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 79 515 грн 91 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 490 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 795 грн 60 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 995 грн 30 коп.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» (номер ЄДРПОУ 35939400, адреса: вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська обл.).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (номер ЄДРПОУ 20344871, адреса: вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 06.10.2022 року

Суддя Ж.О. Кривич