Постанова

від 18.01.2024 по справі 524/3587/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3587/20 Номер провадження 22-ц/814/254/24Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 15307», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення шкоди заподіяної внаслідок ДТП,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 15307»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» про стягнення шкоди заподіяної ДТП. 20.06.2022 року, уточнивши позов просила: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на її користь у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 490 грн 00 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на її користь у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 74 015 грн 91 коп., витрати на транспортування автомобіля евакуатором 500 грн 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн 00 коп.

Позов мотивовано тим, що 01.07.2017 року о 09-45 год. по просп. Свободи, б. 58/2 у місті Кременчуці сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 з припаркованим біля проїжджої частини автомобілем позивачки «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення заст. 124 КУпАП, було закрито на підставіст. 38 КУпАПу зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Листом від 15 травня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» повідомило про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу, як власнику автомобіля пошкодженого у ДТП, яке сталося 01.07.2017 року.

Автомобіль «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», а водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював водієм автотранспортних засобів на вказаному підприємстві. Тому, різницю між страховою виплатою та завданою матеріальною шкодою, має відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307».

Згідно з висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля без врахування втрати товарної вартості Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 173 505,91 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 74 015 грн 91 коп., витрати на транспортування автомобіля евакуатором 500 грн 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього 79 515 грн 91 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 99 490 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 795 грн 60 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 995 грн 30 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач з поважних причин пропустила річний строк для звернення до страховика, та прийшов до висновку про стягнення зі страхової компанії розміру страхової суми, а з володільця джерела підвищеної небезпеки ТОВ «АТП-15307» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З вказаним судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «АТП-15307» не погодився останній, оскарживши його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення в частині задоволених вимог до ТОВ «АТП-15307» скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення та відмовити в задоволенні вимог до ТОВ «АТП-15307».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі № 753/19288/14-ц. Вказує, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі, розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення.

Зазначає, що позивач не заперечувала, що відновила пошкоджений автомобіль за власний рахунок, проте доказів фактично понесених витрат не надала.

Позивач, розпорядившись своїм процесуальним правом на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт та доказів того, що вони понесені ним, суду не надав.

Крім того, місцевий суд не взяв до уваги, що визначена експертом величина матеріального збитку в розмірі173 505, 91 грн. включає як витрати на запасні частини (деталі, матеріали), так і витрати на проведення відновлювальних робіт. Однак такі роботи позивач, як слідує із пояснень його представника, виконав самостійно, тобто відповідні затрати не поніс, що само по собі виключає можливість їх стягнення на користь позивача.

В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з сумою моральної шкоди, а також вважає, що витрати на транспортування автомобіля евакуатором повинен нести страховик.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, на не прийняття судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/192888/14, так як обставини у вказаній справі не є аналогічними даній справі. Натомість звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верхованого суду від 07.12.2021 року у справі № 194/1262/18.

Позивач погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується самим володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосереднь водієм.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено,що 01.07.2017 року о 09-45 год. по просп. Свободи, б. 58/2 у місті Кременчуці сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення автомобіля «ЗИЛ А-75», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 з припаркованими біля проїжджої частини автомобілями «PEUGEOT EXPERT», д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ); автомобіль «MG550», д.н.з. НОМЕР_4 , (водій ОСОБА_4 ) автомобіль «NISSAN NOTE», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5 ). Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року провадження у справі № 524/4808/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 березня 2019 року залишено без змін.

Розглядаючи справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , було встановлено, що останій, керуючи транспортним засобом «ЗИЛ А-75», державний д.н.з. НОМЕР_1 , у якого виникла перешкода для руху, яку об`єктивно останній спроможний виявити не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані біля проїжджої частини автомобілі, у тому числі автомобіль належний позивачці, чим порушив п. 12.3 ПДР України. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди спричинено пошкодження транспортних засобів. Водій автомобіля «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , повинен був діяти у відповідності з технічними вимогами п.п. 10.1., 12.3. «Правил дорожнього руху України»; дії водія автомобіля «ЗИЛ-А75» з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Зіткнення автомобілів «NISSAN NOTE» та «ЗИЛ-А75», відбулося за рахунок невідповідності дій водія автомобіля «ЗИЛ-А75» ОСОБА_2 вимогам п.п. 10.1 та 12.3 «Правил дорожнього руху України» (а.с. 131-156).

Встановивши відповідні обставини, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість визнання не винуватим ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП (01.07.2017 року) працював водієм автотранспортних засобів на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», в користуванні якого на підставі Договору позички транспортного засобу від 07.09.2015 року та тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_5 , перебував автомобіль «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого був ОСОБА_6 .

Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля без врахування втрати товарної вартості «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 173 505 грн 91 коп.

Транспортний засіб ЗИЛ модель А-75, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований за полісом АМ-0170435 від 05.05.2017 року у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Брокбізнес». Страхова сума по даному полісу за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн 00 коп., розмір франшизи становить 510 грн 00 коп.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустила річний строк для звернення до страховика, та прийшов до висновку про стягнення зі страхової компанії розміру страхової суми. У вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Стягуючи з ТОВ «АТП-15307» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду, завдану внаслідок ДТП необхідно стягнути з володільця джерела підвищеної небезпеки. Суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «АТП-15307» моральної шкоди у розмірі 5000 грн та витрат на транспортування автомобіля у розмірі 500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Згідно зі статями76,77,79 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 81, частинах першій-третійстатті 89 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частинах першій та другійстатті 1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина другастатті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «тлумаченнястатті 1187 ЦК Українисвідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою.

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення статей 11 та 1167ЦК Українидозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою».

Згідно з пунктом 22.1статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно достатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У справі встановлено, що ОСОБА_2 , на момент вчинення ДТП (01.07.2017 року) керував транспортним засобом «ЗИЛ-А75», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи свої трудові обов`язки, працюючи водієм автотранспортних засобів на ТОВ «АТП-15307» та керував належним ОСОБА_6 транспортним засобом - який на підставі Договору позички транспортного засобу від 07.09.2015 року перебував в користуванні ТОВ «АТП-15307».

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТОВ «АТП-15307» має відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, виходячи з розміру майнової шкоди визначеної висновком судового експерта Сумцова С.С. № 92 від 03 червня 2020 року. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування відповідного розміру майнової шкоди.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому,оскільки такий висновокзроблений Верховним Судом за інших обставин справи.

Зокрема, в наведеній справі суди встановили, що автомобіль фактично відремонтований, але докази щодо понесення позивачем витрат на ремонт автомобіля і їх розміру відповідач не надав,висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Київській області № 19 від 31 травня 2010 року, на який посилався позивач, виконаний з порушенням його проведення, з позовом у цій справі позивач звернувся більш, ніж через рік після смерті власника іншого автомобіля. Тому за встановлених обставин цієї справи і суд першої інстанції, і апеляційний суд зробили висновок про недоведеність позовних вимог, з яким погодився суд касаційної інстанції.

Законодавством не заборонено потерпілій особі здійснювати ремонт пошкодженого майна власним коштом, розмір майнової шкоди у такому разі належним чином визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного у встановленому порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі достатніх, допустимих та належних доказів визначив розмір матеріального збитку завданого позивачу, який відповідачем не спростовано.

Крім того, відповідач просив зменшити розмір моральної шкоди, проте обгрунтування у даній частині, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо стягнення моральної шкоди визначеної судом у розмірі 5000 грн, достатньо вмотивованим, тому підстав для зменшення розміру моральної шкоди заданої позивачу в наслідок ДТП, немає.

Доводи ТОВ «АТП-15307» про помилковість стягнення з останнього витрат, пов`язаних з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу евакуатором з місця ДТП, колегія суддів відхиляє. Так як, стягнення цих коштів зі страховика у відповідності до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевищить ліміт відповідальності страховика за шкоду майну.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відстуні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду. Суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 15307» залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль