Рішення

від 10.10.2022 по справі 420/23769/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23769/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Одеса

Зала судових засідань №17

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Болдир Я.Ю.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Зуєв Д.С., Яковенко О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925; адреса: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними рішення Міністерства охорони здоров`я про відмову у наданні публічної інформації за запитом громадянина ОСОБА_1 б/н від 30.06.2021, яке було ухвалено згідно листа №10.5-07/17/1914/ЗПІ-21//2257 від 15.07.2021 року;

зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України надати громадянину ОСОБА_1 інформацію, що була запитана 30.06.2021 шляхом надсилання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 :

копії угоди № 5 від 25.01.2021 на закупівлю вакцин (з подальшими змінами та доповненнями) та інформацію про її виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок).

копії угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів) на придбання товарів за бюджетні кошти, інформація про які була розмішена на офіційному сайті МОЗ 11 квітня 2021 року і є доступною за адресою: https://moz.gov.ua/article/news/moz-ukraina-zakontraktuvala-42-mln-doz-vakcin-proti-covid-19 , та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок), а саме:

вакцини проти COVID-19 виробництва Pfizer - 20 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва AstraZeneca - 2 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва NovaVax - 10 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва Sinovac - 1,9 млн доз;

копії угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів), які передбачають поставку 8 млн доз вакцин проти COVID-19 від глобальної ініціативи Covax, та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок).

копії інших угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів), які передбачають закупівлю вакцин проти COVID-19 за бюджетні кошти, та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.11.2021 року справа №420/23769/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є фізичною особою, громадянином України та позаштатним кореспондентом ТОВ «Телерадіокомпанія «Моя Одеса», тележурналістом, тобто творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. Здійснюючи вказані функції, ОСОБА_1 30.06.2021 року надіслав на електронну адресу відповідача інформаційний запит про надання інформації, яка зазначена у прохальній частині позову. 09.08.2021 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому відмовив у наданні запитуваної інформації, оскільки дійшов висновку, що шкода від надання запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні; інформація, що захищається Міністерством охорони здоров`я України у цьому випадку важливіша, ніж право позивача на інформацію. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

08.12.2021 року від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 17.01.2022р.

22.12.2021 року відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні запиту на публічну інформацію, відповідач належним чином обґрунтував свою відповідь. Враховуючи рекомендації ВООЗ щодо боротьби з СОVID-19, відповідно до компетенції, органами виконавчої влади України ведуться перемовини з виробниками вакцин з метою забезпечення громадян України вакцинами. Відповідно до вимог компаній - виробників будь-яка інформація що стосується вакцин є конфіденційною та не підлягає розголошенню. Наслідком порушення МОЗ вимог виробників/постачальників вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID - 19 щодо нерозголошення та конфіденційності, є відмова від постачання в Україну вакцини. Для забезпечення масштабної вакцинації проти СОVID -19 у відповідь на пандемію в Україні, для подальшого контрактування для країни необхідної кількості доз вакцин, МОЗ змушене дотримуватись договірних умов із провідними виробниками вакцини проти СОVID -19. Таким чином, обмеження в доступі до запитуваної інформації здійснюється для охорони здоров`я населення та захисту прав інших людей, відповідно до досягнутих домовленостей.

06.01.2022 року позивач подав суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що всі без виключення договори та звіти про їх виконання, надання яких за запитом є предметом позову, були укладені саме зі спеціалізованими організаціями.

13.01.2022 року ОСОБА_1 заяву про надання дозволу на здійснення трансляції судового засідання 17.01.2022 року та всіх інших засідань.

Підготовче засідання, призначене на 17.01.2022 року не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді та було перенесено на 22.02.2022 року.

Підготовче засідання, призначене на 22.02.2022 року не відбулось не відбулось у зв`язку з карантинними обмеженнями відповідно до Наказу Голови суду Глуханчука О.В. №5-ОСДС від 31.01.2022 року та було перенесено на 15.03.2022 року.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 року не відбулось.

29.07.2022 року у справі призначено підготовче засідання на 08.09.2022 року.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.10.2022 р. об 11.10 год.; постановлено провести судове засідання 04.10.2022 року в режимі відеоконференції, в якому прийматиме участь представник Міністерства охорони здоров`я України, в приміщенні Вищого антикорупційного суду.

В судовому засіданні 04.10.2022 року позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та не наполягав на здійсненні трансляції судового засідання.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є кореспондентом ТОВ «Телерадіокомпанія «Моя Одеса» (а.с.16), при цьому подав позов як громадянин України.

30.06.2021 року ОСОБА_1 надіслав до Міністерства охорони здоров`я України інформаційний запит, в якому просив надати наступну публічну інформацію:

копії угоди № 5 від 25.01.2021 на закупівлю вакцин (з подальшими змінами та доповненнями) та інформацію про її виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок).

копії угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів) на придбання товарів за бюджетні кошти, інформація про які була розмішена на офіційному сайті МОЗ 11 квітня 2021 року і є доступною за адресою: https://moz.gov.ua/article/news/moz-ukraina-zakontraktuvala-42-mln-doz-vakcin-proti-covid-19 , та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок), а саме:

вакцини проти COVID-19 виробництва Pfizer - 20 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва AstraZeneca - 2 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва NovaVax - 10 млн доз;

вакцини проти COVID-19 виробництва Sinovac - 1,9 млн доз;

копії угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів), які передбачають поставку 8 млн доз вакцин проти COVID-19 від глобальної ініціативи Covax, та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок).

копії інших угод (контрактів, договорів, протоколів про наміри, інших документів), які передбачають закупівлю вакцин проти COVID-19 за бюджетні кошти, та інформацію про їх виконання (копії документів про здійснення оплат та поставок) (а.с.17).

15.07.2021 року відповідач надіслав позивачу лист (відмову) №10.5-07/17/1914/ЗПІ-21//2257, в якій зазначив наступне. Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ) розглянуло запит па публічну інформацію від 30.06.2021 № б/н щодо падання копій угод на закупівлю вакцин та повідомив таке:

Відповідно до угод, укладених Міністерством охорони здоров`я України з постачальниками вакцини, будь яка інформація, що стосуються угоди, вакцини, конкретних графіків поставок із зазначенням дат є суворо конфіденційною та не підлягає розголошенню. Жорсткі вимоги до нерозголошення та конфіденційності інформації стосовно виробників, постачальників та вартості вакцини ініційовані саме виробниками вакцини.

Згідно з частиною другою етапі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог;

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Враховуючи зазначене положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» МОЗ як розпорядник запитуваної інформації вжило механізм «трискладового тесту», закріплений у частині другій статті 6 Закону, і дійшло таких висновків.

Обмеження в доступі до запитуваної інформації здійснюється для охорони здоров`я населення та захисту прав інших людей, оскільки наслідком порушення МОЗ вимог виробників/постачальників вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID - 19 щодо нерозголошення інформації, є відмова від постачання в Україну вказаної вакцини.

В той же час вакцинація є ключовим соціальним і економічним заходом боротьби з СОVID -19 (спалах якої є надзвичайною подією в сфері громадського здоров`я міжнародного масштабу) серед населення, реалізація якої дозволить істотно знизити інтенсивність епідемічного процесу та тягар його соціально- економічних наслідків.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Щодо Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби СОУІП-І9, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, до кінця 2021 року», введеного в дію Указом Президента України від 3 квітня 2021 року № 139/2021, Міністерству охорони здоров`я України доручено вжити невідкладних дієвих заходів щодо поставки в Україну в максимально стислі строки необхідної кількості вакцин для специфічної профілактики коронавірусної хвороби СОVID -19) та забезпечення доступу населення до вакцинації з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Таким чином порушення вимог щодо нерозголошення та конфіденційності нанесе істотну шкоду державі та її населенню.

Для забезпечення масштабної вакцинації проти СОУЮ-19 у відповідь на пандемію СОVID -19 в Україні, для подальшого контрактування для країни необхідної кількості доз вакцин, МОЗ змушене дотримуватись договірних умов із провідними виробниками вакцини проти СОVID -19. Шкода від надання запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, так як інформація, що захищається МОЗ у даному випадку, важливіша, ніж право на інформацію (а.с.20).

Вважаючи відмову Міністерства охорони здоров`я України у наданні запитуваної ОСОБА_1 інформації протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідач не заперечує, що він є розпорядником запитуваної інформації.

Відповідно до положень ч.1, 2, 4, 5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідач визнає, що є розпорядником запитуваної інформації.

Згідно ч.1-5 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Згідно із ч.2 ст.6 Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90, Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах: епідеміологічного нагляду (спостереження), імунопрофілактики. промоції здорового способу життя та запобігання факторам ризику, попередження та зниження рівня вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, безпеки харчових продуктів, регламентації факторів середовища життєдіяльності населення, гігієнічної регламентації небезпечних факторів, створення національної системи крові, управління системою якості щодо безпеки крові, біологічної безпеки та біологічного захисту, боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів, реагування на небезпеки для здоров`я та надзвичайні стани в сфері охорони здоров`я, а також забезпечення формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення; розвитку медичних послуг, впровадження електронної системи охорони здоров`я, забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; технічного регулювання медичних виробів, медичних виробів для діагностики invitro, активних медичних виробів, які імплантують, косметичної продукції; забезпечення населення якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також безпечних медичних виробів та косметичної продукції; розвитку кадрового потенціалу системи охорони здоров`я, вищої медичної, фармацевтичної освіти та науки.

Відповідно до підпункту 17 пункту 4 Положення, МОЗ України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МОЗ України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Враховуючи рекомендації Всесвітньої організації здоров`я, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 272 «Про внесення змін до Правил санітарної охорони території України» в додаток 1 «Перелік нозологічних форм інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення» до Правил санітарної охорони території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2011 р. № 893, доповнено позицією: «COVID-19 U07.1 2019-nСоV» .

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Щодо Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 до кінця 2021 року», введеного в дію Указом Президента України від 03.04.2021 року №139/2021, Міністерству охорони здоров`я України доручено вжити невідкладних дієвих заходів щодо поставки в Україну в максимально стислі строки необхідної кількості вакцин для специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID -19) та забезпечення доступу населення до вакцинації з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розглянув інформаційний запит позивача, та застосувавши механізм «трискладового тесту», закріплений у ч.2 ст.6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», відмовив ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації, зазначивши, що МОЗ повинне дотримуватись договірних умов із провідними виробниками вакцини проти COVID-19.

Суд встановив, що Печерським районним судом міста Києва розглядалась справа №757/26296/21-п щодо притягнення заступника Міністра охорони здоров`я України до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, за ненадання відповіді на запит від 02.03.2021 року про надання інформації стосовно дати виробництва та строку придатності партії вакцин «Covishield» виробництва Serum Institute of India, що надійшли в Україну 23.02.2021 з метою вакцинації населення проти коронавірусу.

Печерський районний суд міста Києва постановою від 10.06.2021 року закрив провадження у вищезазначеній справі у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. У постанові зазначено, що як убачається з долученого захисником листа № 10.5-10/6913/2-21 від 03.03.2021, Міністерство охорони здоров`я України дійсно звернулося до ОСОБА_3 ( Crown Agents ) з проханням проінформувати щодо можливості надання інформації.

Пізніше, за результатами розгляду вищевказаного листа, ОСОБА_3 ( Crown Agents ) було направлено Міністерству охорони здоров`я України відповідь № CA110249/24/6913 від 26.05.2021 наступного змісту: «Разом з тим, статтею 9 Угоди від 25 січня 2021 року на закупівлю вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Угода) передбачені особливі умови щодо конфіденційності, які базуються на підставі (а) наших договірних зобов`язань перед постачальниками вакцини, з якими вже укладені угоди, а також щодо (б) вимог, які ставлять потенційні постачальники для проведення переговорів щодо умов постачання. Вимоги щодо нерозголошення інформації є різними у кожного із постачальників. Запити щодо розкриття інформації, що суперечать таким вимогам, можуть зашкодити переговорному процесу з потенційними постачальниками та можуть затримати поставки за укладеними угодами. Це заважатиме виконанню Угоди та забезпеченню вакциною народу України». Враховуючи вищезазначену відповідь, знайшли своє підтвердження доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що умовою постачання виробниками вакцин проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 в певну державу є дотримання конфіденційності щодо нерозголошення положень таких договорів на постачання. Водночас вакцинація є ключовим соціальним і економічним заходом боротьби з COVID-19 серед населення, реалізація якої дозволить істотно знизити інтенсивність епідемічного процесу та тягар його соціально-економічних наслідків, а відтак для забезпечення колективної вакцинації проти COVID-19 Міністерство охорони здоров`я України вимушене дотримуватися договірних умов. Недотримання вимог конфіденційності може мати наслідком одностороннє розірвання договорів поставки вакцин проти COVID-19 та стати підставою для застосування до країни-покупця цілого ряду договірних санкцій. Отже, конфіденційна інформація, яка визначена в угоді про закупівлю вакцини, не може бути розголошена і доступ до неї був правомірно обмежений, оскільки розголошення інформації може завдати істотної шкоди державі та її населенню. При цьому шкода, яка проявляється в неотриманні запитувачем інформації, не переважає суспільний інтерес щодо охорони життя і здоров`я населення України шляхом вакцинації від COVID-19. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98770319).

Оцінюючи відмову відповідача у наданні запитуваної ОСОБА_1 інформації, суд зазначає, що в даному випадку ненадання відповідачем запитуваної інформації було заходом, пропорційним меті дотримання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки негативні наслідки від надання такої інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні та можуть порушити права інших осіб.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» («Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary») (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):

- Мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- Характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

- Особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

- Готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.

Доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування.

Обмеження доступу до конкретної інформації, яка є в її розпорядника, допускається за умови застосування цим розпорядником вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ у сукупності. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18 та від 10.12.2019 року у справі № 9901/249/19).

Суд констатує, що ОСОБА_1 у позовній заяві не конкретизовано, він діяв як фізична особа, чи як журналіст при поданні запиту, в позовній заяві позивач стверджує, що при поданні запиту здійснював функції як журналіст, чим спрямованість його позову потрапляє у стан правової невизначеності щодо того, на захист якого саме права (громадянина України чи журналіста) подана позовна заява.

Разом з цим, у запиті у графі «Запитувач» зазначено: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку НОМЕР_2 без зазначення того, що запитувач інформації є журналістом.

Суд звертає увагу, що надання інформації на журналістські запити регулюється іншим Законом, ніж ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Враховуючи вищевикладені висновки суду, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв на підставах, встановлених законом та у межах своїх повноважень, обґрунтувавши листом відмову у наданні запитуваної інформації.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Оцінивши докази у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому підстави для стягнення судових витрат за рахунок відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925; адреса: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 14.10.2022 року.

Суддя М.М. Аракелян

.