Ухвала

від 20.02.2023 по справі 420/23769/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 лютого 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/23769/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до МОЗ України, у якому просив визнати протиправними рішення про відмову у наданні публічної інформації та зобов`язати відповідача надати таку інформацію за його запитом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у задоволенні цього адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову МОЗ України у наданні інформації на інформаційний запит позивача від 30.06.2021 року. Зобов`язано МОЗ України надати позивачу публічну інформацію на його інформаційний запит від 30.06.2021 року з урахуванням висновків суду. З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

6 лютого 2023 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення по справі додаткового рішення про розподіл судових витрат, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.

До заяви було додано розрахунок суми судових витрат, рахунок, акт виконання робіт, копія заяви із додатками для відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

За приписами частин першої - третьої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною дев`ятою статті 79 КАС України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Ґрунтуючись на зазначеному колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача не було додано до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат доказів направлення на адресу відповідача доданих до неї документів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, для реалізації відповідачем свого права подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, висловити свою позицію з цього питання та надати необхідні докази.

Колегія суддів зауважує, що у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання, суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №902/844/18.

Отже, колегія суддів не може приймати до уваги подані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Слід також додати, що згадані докази подані суду в порушення приписів частини сьомою статті 139 КАС України, що також є окремою підставою для їх неврахування.

Водночас в матеріалах справи містяться документи на підтвердження судових витрат на 3 арк., поданих позивачем разом із апеляційною скаргою, а саме договір №54 про надання правничої (правової) допомоги від 12.11.2022, рахунок №SNV-000092 від 12.11.2022, квитанція від 13.11.2022 (а.с.172-174).

З цього приводу колегія суддів вважає наступне.

Згідно умов згаданого Договору, Клієнт (позивач) доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничу (правову) допомогу, у всіх судових інстанціях України (пункти 1.1,1.2).

За надання правової допомоги за цим договором Сторони встановили погодинну оплату з розрахунку роботи адвоката: гонорар становить - 2000 грн. за годину надання правової допомоги. Обсяг наданої правової допомоги, виражений у годинах, визначається на основі облікових даних Адвоката про фактично витрачений час на виконання конкретних завдань (доручень), необхідних для належного надання правової допомоги (пункт 2.1).

Пунктом 2.3 Договору обумовлено, що Клієнт оплачує юридичну допомогу на підставі виставленого Рахунку (рахунків).

Згідно до пункту 2.4 Договору, у разі погодинної форми оплати, рахунок Клієнту буде містити опис виконаної роботи (наданої послуги), дати її виконання, часу, витраченого конкретним спеціалістом на надання юридичної допомоги з вказівною його ставки, та фактичні витрати, сплачені Адвокатом за Клієнта/в інтересах Клієнта (у разі їх наявності).

Дослідивши згадані документи колегія суддів звертає увагу, що наданий рахунок №ІNV-000092 від 12.11.2022 на 6000 грн. за правовою допомогу за договором №24 від 12.11.2022 року, в порушення пункту 2.4 Договору не містить ні опису виконаних робіт (наданих послуг), ні дати їх виконання, ні часу, витраченого конкретним спеціалістом на надання юридичної допомоги.

Варто також зазначити, що ні згаданий Рахунок ні Квитанція №14BP-XPE4-6XHC-PPB7 від 13.11.2022 (а.с.174 звор. бік) про сплату 6000 грн. за послуги з правничої допомоги за дог. 54 від 12.11.2022, рах. ІNV-000092 від 12.11.2022, не містять жодної згадки про те, що витрати позивача пов`язані саме із розглядом даної справи №420/23769/21.

Колегія суддів не приймає до уваги і Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат по даній справи (а.с. 173 звор. бік), що складає 13000,00 грн. (5000 грн. транспорті витрати; 2000 грн. за ознайомлення з матеріалами справи; 4000 грн. складання апеляційної скарги, 2000 грн. за участь у справі представника), оскільки в матеріалах справи відсутні докази згаданих транспортних витрат, доказів ознайомлення представника з матеріалами справи та доказів участі представника позивача у судовому засіданні.

Щодо складання апеляційної скарги за підписом Діброва С.М., то її зміст та оформлення в порівняні з процесуальними документами, що були складені позивачем (позовна заява (а.с. 1-15), відповідь на відзив (а.с.84-91), клопотання про витребування доказів (а.с. 168, 169) та процесуальних документів, складених його представником (заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції (а.с. 188, 189), клопотання про ухвалення додаткового рішення, безсумнівно свідчить про те, що апеляційна скарга була складена саме ОСОБА_1 , а не його адвокатом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суду не були надані належні та допустимі докази на підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.

Відтак, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 252, 256 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяІ.П.Косцова

СуддяЮ.В.Осіпов