Постанова

від 14.10.2022 по справі 440/11471/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 р. Справа № 440/11471/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, по справі № 440/11471/21

за позовом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника,

ВСТАНОВИВ

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС у Полтавській області, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (далі по тексту ДП «ПУГР»), в якому просило суд надати Головному управління ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (код ЄДРПОУ 00147921) у розмірі 2993 399,09 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за ДП «ПУГР» рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2 993 399,09 грн, з метою погашення якого контролюючий орган звертався до Полтавського окружногоадміністративного суду з позовною заявою про стягнення з розрахункових рахунків коштів. Рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 440/672/20, від 11.08.2020 року у справі № 440/3187/20, від 09.02.2021 року у справі № 440/7285/20 стягнуто з рахунків відповідача кошти відповідно у розмірах 2 423 449,92 грн, 780 012,05 грн, 247 993,423 грн.З метою виконання зазначених рішень в порядку статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем направлялися до банків інкасові доручення, які повернуті до контролюючого органу без виконання, податковий борг не погашено. Враховуючи непогашення відповідачем у добровільному порядку всієї суми податкового боргу, з огляду на відсутність коштів на банківських рахунках, контролюючий орган виніс рішення про опис майна в податкову заставу від 01.08.2018 № 287/16-01, на підставі якого складено акт опису майна № 5/16-31-17-02-23 від 28.08.2018. На виконанняпункту95.3 ст. 95 ПК України позивач звернувся до суду з вимогою про наданнядозволу на погашення податкового боргу ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 440/11471/21 адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області(вул. Європейська, 4, м.Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код ВП 44057192) до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (вул.Заводська, 16, м.Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 00147921) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платниказадоволено повністю.

Надано Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» (ідентифікаційний код 00147921) у розмірі 2 993 399,09 грн. за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі по тексту Регіональне відділення, апелянт), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції залучити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до участі у справі №440/11471/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП «ПУГР», скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 440/11471/21 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 14.07.2021 № 1220 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)», єдиний майновий комплекс державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт, за адресою: вул. Заводська. 16, м. Полтава, Полтавська область, код за ЄДРПОУ 00147921, включено до переліків об`єктів малої приватизації в 2021 році, органом приватизації визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях. На виконання вищезазначеного наказу Регіональним відділенням прийнято рішення про приватизацію ЄМК ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» (наказ від 15.07.2021 № 780), що свідчить про перехід ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» як єдиного майнового комплексу у власність держави.

Посилаючись на ст. 191 Цивільного кодексу України, п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VIII (далі Закон № 2269 - VIII) вказує, що до складу ДП «ПУГР», як єдиного майнового комплексу, входить все майно підприємства, в тому числі, яке перебуває у податковій заставі, а повноваження власника цього майна у процесі приватизації здійснює апелянт в силу ч. 2 ст. 7 Закону № 2269-VIII, тому відповідно до п. 95.9 ст. 95 ПК України продаж цілісного майнового комплексу підприємства, майна, яке перебуває у державній або комунальній власності, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. Апелянт звернув увагу, що на час подання апеляційної скарги контролюючий орган із поданням відповідно до зазначених вимог до Регіонального відділення не звертався.

Наводячи положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-III (далі Закон № 2864-III) та висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25 березня 2021 року у справі №806/1453/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі № 818/2857/14 та від 19 січня 2021 року у справі № 808/3932/15, наполягав на відсутності підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, оскільки таке майно належить державі та відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України є основним засобом виробництва, що свідчить про неможливість його відчуження до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна в силу ст.ст.1, 2 Закону 2864-III.

Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 440/11471/21 залишити без змін.

Зазначив, що приватизація Регіональним відділенням єдиного майнового комплексу державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» ніяк не впливає на обов`язок контролюючого органу щодо звернення до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оскільки в силу пунктів 89.1, 89.2, 89.3 ст. 89 ПК України податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу. З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2020 у справі № 826/18574/14, зазначив, що предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації.

Щодо тверджень апелянта про необхідність застосувати до спірних правовідносин положення Закону № 2864 стосовно встановлення мораторію на примусову реалізацію майна звернув увагу, що вказаний закон прийнято для вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, в той час механізм і процедуру погашення податкового боргу з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України, який прийнято 02.12.2010. Крім того, дія Закону № 2864 розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. на підтвердження такої правової позиції наволить висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 24.04.2022 у справі № 822/1262/17.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі № 440/11471/21.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Полтавське управління геофізичних робіт» код ЄДРПОУ 00147921 зареєстроване як платник податків з 21.12.1991 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Станом на дату звернення до суду згідно інтегрованої картки особового рахунку платника податків, що ведеться в ГУ ДПС у Полтавській області, за ДП «ПУГР» рахувався податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 993 399,09 грн, який виник внаслідок подання ДП «ПУГР» до ДПІ у м. Полтаві податкових декларацій з ПДВ:

№ 9132079957 від 20.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 501838,00 грн (за травень 2019 року), частково погашено за рахунок наявної переплати у розмірі 161 574,08 грн та часткового стягнення у розмірі 1167,31 грн (сума боргу на дату подання позову по даній декларації складає 339 096,61 грн) по терміну сплати 30.06.2019;

№ 9158991984 від 22.07.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 321584,00 грн (за червень 2019 року) по терміну сплати 30.07.2019;

№ 9186579241 від 20.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 339784,00 грн (за липень 2019 року) по терміну сплати 30.08.2019;

№ 9214684193 від 19.09.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмір 230813,00 грн (за серпень 2019 року) по терміну сплати 30.09.2019;

№ 9244834758 від 21.10.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 106633,00 грн (за вересень 2019 року) по терміну сплати 30.10.2019;

№ 9276513753 від 20.11.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 297977,00 грн (за жовтень 2019 року) по терміну сплати 30.11.2019;

№ 9304731124 від 18.12.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 212898,00 грн (за листопад 2019 року) по терміну сплати 30.12.2019;

№ 9332249084 від 20.01.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 220303,00 грн (за грудень 2019 року) по терміну сплати 30.01.2020;

№ 9029374945 від 19.02.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 232684,00 грн (за січень 2020 року) по терміну плати 01.03.2020;

№ 905694688 від 18.03.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 148323,00 грн (за лютий 2020 року) по терміну сплати 30.03.2020;

№ 19517439 від 21.04.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 99596,00 грн (за березень 2020 року) по терміну сплати 30.04.2020;

№ 9110250627 від 19.05.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 24142,00 грн (за квітень 2020 року) по терміну сплати 01.06.2020;

№ 9206099111 від 19.08.2020 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 45511,00грн (за липень 2020 року) по терміну сплати 31.08.2020;

№ 9238120216 від 21.09.2020 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 163389,00 грн (за серпень 2020 року) по терміну сплати 30.09.2020;

№ 9305414189 від 19.11.2020 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 9924.00 грн (за жовтень 2020 року) по терміну сплати 30.11.2020.

Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України в автоматичному режимі в обліковій картці з ПДВ за період з 29.01.2019 по 13.11.2020 нарахована пеня у загальному розмірі 200 241,48 грн.

Відповідно до статті 59 ПК України, ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми «Ю», яка вручена відповідачу 03.08.2018.

Не погодившись з податковою вимогою форми "Ю" №23759-17 від 01.08.2018, ДП «ПУГР» оскаржило її до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі № 440/367/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 року, відмовлено в задоволенні позову ДП «ПУГР» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги повністю.

Отже, податкова вимога форми "Ю" №23759-17 від 01.08.2018 є чинною.

ГУ ДФС у Полтавській області ініційовані звернення до Полтавського окружного адміністративного суду щодо стягнення коштів з рахунків за податковим боргом з ДП «ПУГР», за результатами розгляду яких:

- рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 440/672/20 позов задоволено, стягнуто з рахунків ДП "ПУГР" кошти у розмірі 2423449,92 грн. Рішення суду згідно ЄДР судових рішень набрало законної сили 14.06.2021;

- рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року у справі № 440/3187/20 позов задоволено, стягнуто з рахунків ДП "ПУГР" кошти у розмірі 780 012,05 грн. Рішення суду згідно ЄДР судових рішень набрало законної сили 15.02.2021;

- рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у справі № 440/7285/20 позов задоволено, стягнуто з рахунків ДП "ПУГР" кошти у розмірі 247 993,423 грн. Рішення суду згідно ЄДР судових рішень набрало законної сили 12.03.2021.

На виконання вищенаведених рішень Полтавського окружного адміністративного суду в порядку статті 95 ПК України виставлено інкасові доручення від 02.03.2021 № 76, №75, № 78, № 77, № 74, № 79, № 80, від 16.03.2021 № 107, № 106, № 105, № 104, № 103, № 102, № 101, від 22.06.2021 № 373, № 366, № 380, № 372, № 379, № 365, № 360, № 367, № 374, № 370, № 376, № 375, № 361, 363, № 362, № 369, № 368, № 377, № 378, № 371, № 364, які повернуті без виконання, зокрема, через відсутність на рахунках коштів.

Станом на часрозгляду справи податковий борг відповідача з ПДВ в розмірі 2 793 157,61 грн, кошти за яким стягнуто з відкритих у банках рахунків ДП "ПУГР" рішеннями суду, які набрали законної сили, не погашений, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків.

З метою виконання зазначених судових рішень в порядку статті 95 ПК України позивач звернувся до суду з позовом про наданнядозволу на погашення податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для надання дозволу позивачу на погашення податкового боргу ДП «ПУГР» в розмірі 2 993 399,09 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки вжиття контролюючим органомвсіх заходів, які повинні передувати здійсненню продажу майна платника податків, а саме, звернення до суду з позовом до ДП "ПУГР" про стягнення з розрахункових рахунків коштів на погашенняподаткового боргу та на виконання рішеннь суду, які набрали законної сили, направлення до банків інкасових дорученнь (розпорядженнь) на відповідні суми, які повернуті за недостатністю коштів, не призвели до фактичного погашення податкового боргу.

При цьому, суд дійшов висновку, що в подальшому продаж такого майна можливий з урахуванням вимог пункту 95.9 статті 95 ПК України, однак згода відповідного органу в даному випадку на даній стадії не є необхідною, оскільки предметом даного спору є лише надання дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегію суддів встановлено, що спірні правовідносини по даній справі виникли з приводу отримання податковим органом дозволу на погашення податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, сума заборгованості та правомірність прийняття актів опису майна сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

У розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За визначенням п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст. 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами п. 88.2. ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 89.3 ст. 89 ПК України).

Згідно з пунктом89.2 статті 89 Податкового кодексу Україниз урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт89.6 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт95.1 статті 95ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт95.1 статті 95 ПК України).

Пунктом95.3 статті 95ПК Українивстановлено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом пункту95.9. статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставіст. 95 ПК Українипозивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків товариства податкового боргу, які повернено без виконання.

Так, в інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв`язку : з відсутністю грошових коштів; кошти, які є на окремих рахунках, забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, та відсутністю інших коштів на рахунку, що можуть забезпечити виконання інкасових доручень контролюючого органу; кошти є страховими та не можуть бути використані для стягнення згідно виконавчих та інших документів.

Таким чином, інкасовими дорученнями (розпорядженнями) підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Як зазначено вище, майно платника податків передано у податкову заставу, згідно з актом опису від 28.08.2018 №5/16-31-17-02-23.

На підставі цього акту зареєстровано право податкової застави, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна:№ 274205057 від 10.09.2021, № 266644749 від 20.07.2021, № 56761275 від 30.08.2018, № 56762402 від 30.08.2018.

Надіслана на адресу відповідача податкова вимога форми «Ю» від 01.08.2018 № 23759-17 на суму податкового боргу 3293213,75 грн, за наслідками оскарження її до суду залишилися чинною.

Таким чином, контролюючим органом було вжито всіх заходів, які повинні передувати здійсненню продажу майна платника податків, який має дійсний непогашений у добровільному порядку податковий борг.

Разом з цим, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 14.07.2021 № 1220 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)», єдиний майновий комплекс державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт, за адресою: вул. Заводська. 16, м. Полтава, Полтавська область, код за ЄДРПОУ 00147921, включено до переліків об`єктів малої приватизації в 2021 році, органом приватизації визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Так, на виконання вищезазначеного наказу Регіональним відділенням прийнято рішення про приватизацію ЄМК ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» (наказ від 15.07.2021 № 780), що свідчить про перехід ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» як єдиного майнового комплексу у власність держави.

Згідно преамбули Закону № 2864-III вінспрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Статтею 1 Закону № 2864-III встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" ( 1630-20 ) (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Закону № 2864-III для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (1630-20) цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З аналізу наведеного слідує, що Законом № 2864-IIIвстановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється, зокрема, відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

Вирішуючи спори у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2020 року справа №818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі № 818/2857/14, від 19 січня 2021 року у справі № 808/3932/15, від 25 березня 2021 року у справі № 806/1453/17, від 15 червня 2021 року у справі №815/5238/15, константував, що майно підприємств (відповідачів у справах), яке описане в податкову заставу належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідачів становить не менше 25 %, та приходив до висновку про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, застосовуючи положенняЗакону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Для того щоб встановити чи розповсюджується дія мораторію, передбаченого статтею 1 Закону № 2864-III на спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне встановити чи віднесене майно підприємства, що описано в податкову заставу до об`єктів приватизації, яка його балансова вартість та чи є воно основним засобом виробництва, що забезпечує виробничу діяльність підприємства.

Колегією суддів встановлено, що позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «ПУГР» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна від 28.08.2018 №5/16-31-17-02-23.

Відповідно до акту опису, в податкову заставу передано майно (65 найменувань) на суму 368716,27 грн.

Так, як вбачається з дослідженого колегією суддів наказу Фонду державного майна України від 14.07.2021 № 1220 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)», ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» як єдиний майновий комплекс за адресою: вул. Заводська. 16, м. Полтава, Полтавська область, код за ЄДРПОУ 00147921, включено до переліків об`єктів малої приватизації в 2021 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

Наведене дає підстави стверджувати, що все майно позивача, яке описано в податкову заставу, віднесено до об`єктів приватизації, оскільки ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» підлягає приватизації як єдиний майновий комплекс підприємства, а не його окремі частини, що в свою чергу свідчить про приватизацію всього майна підприємства.

При цьому, на підтвердження того, що спірне майно відноситься до основних засобів ДП «ПУГР» апелянтом надано матеріали інвентаризації підприємства, проведеної станом на 01.11.2019, а саме копії інвентаризаційних описів необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 01.11.2019.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що майно відповідача описане в податкову заставу відноситься до необоротних активів ДП «ПУГР».

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, необоротні активи - всі активи, що не є оборотними. Оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, визначено основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як встановлює пункт 5 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).

Колегія суддів зазначає, що План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

Підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією.

Відповідно до зазначеної Інструкції Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих єдиних (цілісних) майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, виконання робіт, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта; сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об`єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" також відображається сума створеного забезпечення, зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки: 100 "Інвестиційна нерухомість", 101 "Земельні ділянки", 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель", 103 "Будинки та споруди", 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні засоби", 106 "Інструменти, прилади та інвентар", 107 "Тварини", 108 "Багаторічні насадження та плодоносні рослини", 109 "Інші основні засоби".

Так, з доданих до матеріалів справи копій інвентаризаційних описів необоротних активів ДП «ПУГР» вбачається, що відповідальною посадовою особою виконано зняття фактичних залишків основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, капітальних інвестицій, які обліковуються на субрахунках за номерами - 105, 106, 104, 103, 1091.

Таким чином, на вказаних рахунках обліковуються лише основні засоби виробництва, все майно, інформація щодо якого внесена в інвентаризаційні описи є залишками основних засобів виробництва ДП «ПУГР».

Отже, з порівняльного аналізу інвентаризаційних описів та акту опису майна в податкову заставу вбачається, що в перелік інвентаризованих необоротних активів входить описане в податкову заставу майно, яке в свою чергу відноситься до основних засобів виробництва відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що майно ДП «ПУГР», яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25%, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

В свою чергу, що стосується посилань позивача на те, що в контексті спірних правовідносин нормиПодаткового кодексу Українимають прерогативу по відношенню до інших законодавчих актів, аЗаконом № 2864-ІІІне введено мораторій на примусову реалізацію майна у процедурі погашення податкового боргу, то колегія суддів вважає останні безпідставними, адже пунктом87.2 статті 87 ПК Україничітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, а відтак нормиЗакону № 2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, мають застосовуватися в обов`язковому порядку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 року по справі № 818/1604/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Посилання позивача на практику Верховного Суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 враховуванню підлягає саме остання правова позиція Верховного Суду, тобто, висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.07.2022 по справі № 280/3620/20.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та надання Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» у розмірі 2 993 399,09 грн. за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 315 КАС Українисуд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1ст.317 КАС Українинеправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 440/11471/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Головному управлінню ДПС у Полтавській області.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243,250,308,310,315,317,321,322,325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі № 440/11471/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Полтавській області(вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код ВП 44057192) до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (вул. Заводська, 16, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 00147921) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова