Ухвала

від 30.08.2022 по справі 392/474/21

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/474/21

Провадження № 2/392/99/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Карабаєва А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мала Виска цивільну справу №392/474/21 за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

за участю учасників справи:

прокурора Паращука А.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього І.В., -

встановив:

Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , в якому просив:

- усунути перешкоди власнику Кіровоградська обласна державна адміністрація у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, шляхом визнання недійсним розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 громадянину України ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 0141 га та 0, 5131 га відповідно;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087, зокрема площею 0,5325 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, зокрема площею 0, 2891 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури 6810 грн судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Новоукраїнського району с. Оникієве Новоукраїнською окружною прокуратурою Кіровоградської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Оникієвське лісове господарство» земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу її у власність громадян.

Так, розпорядженням Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 935-р від 01.11.2012 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) у власність за рахунок земель ФГ «Пік 2012», що на території Оникіївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, на підставі розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок» членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 5708 га, в тому числі ріллі 6, 5708 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

Опрацюванням документів установлено, що розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року винесено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого повинно бути визнано недійсним, з посиланням на норми Конституції України, Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Вказує в позові, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Так, факт віднесення спірних земельних ділянок, з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 та кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісове господарство» 2016 року, Планом лісових насаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» лісовпорядкування 2009 року.

Окрім того, за інформацією ДП «Оникіївське лісове господарство» від 11.02.2021 №13-14/99вих спірні земельні ділянки, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2009 року розташовані на землях державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство», відноситься до кварталу 130 виділ №1-5.

Відповідно до листа ДП «Оникіївське лісове господарство» 11.02.2021 №13-14/99 вих спірні земельні ділянки частково накладається на земельну ділянку ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 1-5), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу.

Зокрема, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площа 2, 0141 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 5325 га.

Крім того, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площа 0, 5131 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 2891 га., тобто земельна ділянка, яка розташована на землях державного лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 4-5)

Тобто, земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 накладаються на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, які перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство».

Крім того,згідно відповідіДП «Оникіївськелісове господарство» спірні земельні ділянки відносились і на даний час обліковуються в землях лісогосподарського призначення лісового фонду Оникіївського лісового господарства, квартал 130 виділа 1-5 згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року.

ДП «Оникіївське лісове господарство», як постійний користувач спірних земельних ділянок повідомило, що на момент винесення оспорюваного розпорядження згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площею 0, 5325 га. та частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площею 0, 2891 га не надавало.

Таким чином, надані у приватну власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки мали лісогосподарське призначення та після їх надання у власність з Державного лісового фонду своє цільове призначення не змінили.

Водночас, частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087,3523184000:02:000:9088,які спірнимрозпорядженням МаловисківськоїРДА №1123-рвід 10.12.2012надані увласність ОСОБА_1 ,відносились доземель лісогосподарськогопризначення державноївласності таперебували упостійному користуванніДержавного підприємства«Оникіївське лісовегосподарство» (загальноюплощею 0,8216га), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Рішення про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення має право примати орган державної влади в силу положень ст.ст. 6,14, 19 Конституції України в межах ст..ст. 122,149 Земельного кодексу України.

Вказує, що аналіз приписів ч.5 ст.116. ст. 141, ч.3 ст.142, ч.ч.1,2 ст. 149, п.б ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, свідчить, що Маловисківська РДА всупереч вищезазначених норм законодавства передала у приватну власність землі лісового фонду, за відсутності згоди землекористувача, що вказує на перевищення передбачених законом повноважень.

З огляду на викладене, відведення розпорядженням Маловисківської РДА у приватну власність земельної ділянки дя цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст.ст. 56, 84, 116, 122, 141, 142, 149, Земельного кодексу України, ст.ст.6, 16, 42 Лісового кодексу України. Також, вважає, що вказаним розпорядженням про передачу у власність земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель. Відтак, вважає, що розпорядження Маловисківської РДА №1123-р від 10.12.2012 має бути визнане недійсним в судовому порядку.

Крім того, на думку позивача, з огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Оникіївське лісове господарство» поза його волею пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельну ділянку про її витребування на підставі ст.ст. 387,388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону.

Порушення вимог земельного та лісового законодавства при передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства становить суспільний інтерес. За таких обставин, звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів по справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

З посиланням на положення ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення, або загроза порушення інтересів держави, а також те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор в позові зазначає, що вилучення з порушенням земельного законодавства земельної ділянки лісового фонду, зміна її цільового призначення та передача у власність порушує права та інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України використовувати спірну земельну ділянку. Крім того, витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність становить суспільний інтерес. Таким чином, наявне порушення інтересів держави, що є підставою для їх захисту в судовому порядку. Крім того, ДП «Оникіївське лісове господарство» як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство, яке відповідно до положень п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України, на підставі матеріалів лісовпорядкування є постійним землекористувачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, має право на звернення до суду за захистом інтересів держави з даним позовом в порядку ст.396 ЦК України. Вказує, зазначені обставини відповідно до вимогст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України є виключним випадком та підставами представництва інтересів держави прокурором в суді з даним позовом.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній І.В. заперечив проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмовій промові, яку судом, за його клопотанням, долучено до матеріалів справи. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Від відповідача Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача, вирішення спору виніс на розсуд суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду у постанові 23 листопада 2021 року (справа № 359/3373/16-ц) підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства «Оникіївське лісове господарство», а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відтак, позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» до Новоукраїнської районної державної адміністрації кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнаннянезаконним таскасування розпорядженнята витребуванняземельної ділянкиіз чужогонезаконного володіння підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.260-261, 353 ЦПК України, суд,-

постановив:

Позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнаннянезаконним таскасування розпорядженнята витребуванняземельної ділянкиіз чужогонезаконного володіння - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 05.09.2022 року.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова