Рішення

від 30.08.2022 по справі 392/474/21

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/474/21

Провадження № 2/392/99/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Карабаєва А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/474/21 за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

за участю учасників справи:

прокурора Паращука А.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаЗагороднього І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідачів

Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , в якому просив:

- усунути перешкоди власнику Кіровоградська обласна державна адміністрація у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, шляхом визнання недійсним розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 громадянину України ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 0141 га та 0, 5131 га відповідно;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087, зокрема площею 0,5325 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, зокрема площею 0, 2891 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області.

- стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури 6810 грн судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Новоукраїнського району с. Оникієве Новоукраїнською окружною прокуратурою Кіровоградської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Оникієвське лісове господарство» земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу її у власність громадян. Так, розпорядженням Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 935-р від 01.11.2012 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) у власність за рахунок земель ФГ «Пік 2012», що на території Оникіївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, на підставі розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок» членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 5708 га, в тому числі ріллі 6, 5708 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

Опрацюванням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам ФГ «Пік-2012» в тому числі і ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, додатків №№2,3, Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9088 площа 0,5131 га та 3523184000:02:000:9087 площа 2,0141 га установлено, розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року винесено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого повинно бути визнано недійсним, з посиланням на норми Конституції України, Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Вказує в позові, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положе ння п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Вказує, що факт віднесення спірних земельних ділянок, з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 та кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісове господарство» 2016 року, Планом лісових насаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» лісовпорядкування 2009 року.

Окрім того, за інформацією ДП «Оникіївське лісове господарство» від 11.02.2021 №13-14/99вих спірні земельні ділянки, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2009 року розташовані на землях державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство», відноситься до кварталу 130 виділ №1-5.

Відповідно до листа ДП «Оникіївське лісове господарство» 11.02.2021 №13-14/99 вих спірні земельні ділянки частково накладається на земельну ділянку ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 1-5), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу.

Зокрема, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площа 2, 0141 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 5325 га.

Крім того, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площа 0, 5131 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 2891 га., тобто земельна ділянка, яка розташована на землях державного лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 4-5)

Тобто, земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 накладаються на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, які перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство».

Крім того,згідно відповідіДП «Оникіївськелісове господарство» спірні земельні ділянки відносились і на даний час обліковуються в землях лісогосподарського призначення лісового фонду Оникіївського лісового господарства, квартал 130 виділа 1-5 згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року.

ДП «Оникіївське лісове господарство», як постійний користувач спірних земельних ділянок повідомило, що на момент винесення оспорюваного розпорядження згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площею 0, 5325 га. та частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площею 0, 2891 га не надавало.

Таким чином, надані у приватну власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки мали лісогосподарське призначення та після їх надання у власність з Державного лісового фонду своє цільове призначення не змінили.

Водночас, частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087,3523184000:02:000:9088,які спірнимрозпорядженням МаловисківськоїРДА №1123-рвід 10.12.2012надані увласність ОСОБА_1 ,відносились доземель лісогосподарськогопризначення державноївласності таперебували упостійному користуванніДержавного підприємства«Оникіївське лісовегосподарство» (загальноюплощею 0,8216га), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 справа № 368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14.

Рішення про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення має право приймати орган державної влади в силу положень ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України в межах ст.ст 122, 149 Земельного кодексу України.

Маловисківська РДА всупереч вимог ч.5 ст.116, ст.141, ч.3 ст.142, ч.ч.1,2 ст.149, п.б ч.1 ст.164 Земельного кодексу України законодавства передала у приватну власність землі лісового фонду, за відсутності згоди землекористувача, що вказує про перевищення передбачених законом повноважень.

З огляду на викладене, відведення розпорядженням Маловисківської РДА у приватну власність земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст.ст. 56, 84, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 16 Лісового кодексу України.

Також розпорядженням Маловисківської РДА № 1123-р від 10.12.2012 про передачу у власність земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель.

Із листа ДП «Оникіївське лісове господарство», як постійного користувача спірних земельних ділянок вбачається, що на момент винесення оспорюваного розпорядження згода на зміну цільового призначення частини земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 не надавалась.

Таким чином, Маловисківською РДА передано у власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення без погодження відповідного державного органу лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення.

Порушення порядку зміни цільового призначення земель відповідно до п.п. а, б ст.21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Таким чином, всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України Маловисківською РДА на підставі оспорюваного розпорядження від 10.12.2012 року відведено у приватну власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 в порушення порядку зміни цільового призначення, за відсутності погодження зміни цільового призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У відповідності до вимог ст.ст. 330, 387, 388, 396 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Оникіївське лісове господарство» поза його волею пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельну ділянку про її витребування на підставі ст.ст.387,388,396Цивільного кодексуУкраїни відповідає вимогам закону.

Крім того, порушення вимог земельного та лісового законодавства при передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, безумовно становить суспільний інтерес.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За таких обставин позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Задля того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, а земельні ділянки лісогосподарського призначення було повернуто у державну власність місцева прокуратура звертається до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації та ДП «Оникіївське лісове господарство», виконуючи субсидіарну роль та замінивши у даному випадку відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону та інтересів держави не здійснив їх захист.

Зазначені обставини відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України є виключним випадком та підставами представництва інтересів держави прокурором в суді з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній І.В. подав відзив, зареєстрований судом 06.05.2021 року за вх.№4110/21 в якому просив відмовити в задоволені позову керівнику Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Оникієвське лісове господарство» до Новоукраїнської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 . На обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 набув права власності на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які до цього перебували в користуванні у фермерському господарстві «Пік 2012» на підставі розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 19 червня 2012 року №512-р та відповідних договорів оренди землі.

З огляду на обставини набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які до цього перебували у користуванні фермерського господарства «Пік-2012», то оскаржуване позивачем розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 10.12.2012 року №1123-р не відбулося вилучення та зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, про яке вказує керівник Новоукраїнської окружної прокуратури, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення, а відтак оскаржуване рішення не є первинною підставою віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до Висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.12.2014 року у справі №6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387,388 ЦК України. Це означає, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статтей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387,388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Вважає, що позовна вимога керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 10.12.2012 року №1123-р не є ефективним способом захисту права власності, оскільки таке розпорядження не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Щодо ствердження прокурора у позові, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, які надані у власність ОСОБА_1 , частково накладаються на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0,8216 га, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, зазначив наступне. Право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення підтверджується державною реєстрацією такого права, а якщо державну реєстрацію такого права не здійснено то планово картографічними матеріалами лісовпорядкування земельних ділянок, наданих до 13.04.1994 року. У разі здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за державними лісогосподарськими підприємствами, то планово картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування такими земельними ділянками за цими лісогосподарськими підприємствами (ч.1 ст.16, ч.ч.1,3 ст. 17 ЛК України, п.5 Прикінцевих положень ЛК України).

Зазначив, що із загальнодоступних відомостей, що містяться на Публічній кадастровій карті в мережі Інтернет https:map.land.gov.ua/, відомо, що із земельними ділянками з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, які належать на праві власності ОСОБА_1 , межують земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:0924 та 3523184000:02:000:0923 відповідно.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:0923 загальною площею 7,7876 га та 3523184000:02:000:0924 загальною площею 9,7724 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг зареєстровані на праві державної власності за Кіровоградською обласною державною адміністрацією, а їх постійним користувачем є ДП «Оникіївське лісове господарство». Підставою набуття права постійного користування на вищезазначені земельні ділянки стало розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 05.11.2019 року №1124-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (загальною площею 1127, 6124 га) державному підприємству «Оникіївське лісове господарство», яким вказані земельні ділянки надано в постійне користування ДП «Оникіївське лісове господарство» на основі відповідної документації із землеустрою та планово картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Крім того, про обставини набуття ДП «Оникіївське лісове господарство» права постійного користування земельними ділянками, встановлення (відновлення) та погодження їх меж відповідно до документації із землеустрою та планово картографічних матеріалів лісовпорядкування, керівник Новоукраїнської окружної прокуратури в позові не вказує, як не згадує про це і ДП «Оникіївське лісове господарство» у листах від 08.02.2021 року №13-14/98.

Із загальнодоступнихвідомостей,що містятьсяна Публічнійкадастровій картів мережіІнтернет https:map.land.gov.ua/,відомо,що вмежах земельнихділянок ДП«Оникіївське лісовегосподарство» зкадастровими номерами 3523184000:02:000:0924 та 3523184000:02:000:0923 не знаходяться частини спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, належних на праві ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлення (відновлення) меж земельних ділянок лісогосподарського призначення ДП «Оникіївське лісове господарство» відповідно до документації із земелеустрою на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з п.5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджували за цим державним підприємством право постійного користування земельними ділянками, погодження та затвердження документації із землеустрою, прийняття головою Кіровоградської обласної державної адміністрації розпорядження від 05.11.2019 року №1124-р, погодження із ДП «Оникіївське лісове господарство», у тому числі із площею та межами наданих у постійне користування земельних ділянок, свідчить про узгодження Кіровоградською обласною державною адміністрацію та ДП «Оникіївське лісове господарство» меж та площі земельних ділянок лісогосподарського призначення та відсутність порушень при наданні ОСОБА_1 у власність спірних земельних ділянок 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088.

Щодо наданих позивачем в якості доказів: листів ДП «Оникіївське лісове господарство» від 08.02.2021 року №13-14, від 11.02.2021 року №13-14/99-вих; протоколу другої лісовпорядної наради від 27.04.2010 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісгосп»; протоколу технічної наради з розгляду і затвердження матеріалів безперервного лісовпорядкування ДП «Оникіївське лісгосп» Кіровоградської області Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства від 21.02.2017 року; скріншот Публічної кадастрової карти; інформації щодо накладки земельних ділянок, вважає, що такі докази не є планово картографічними матеріалами лісовпорядкування та не можуть бути використані, як доказ на підтвердження доводів позивача щодо накладення земельних ділянок та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Вважає, що не знайшли свого підтвердження обставини незаконного надання, вилучення та зміни цільового призначення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088.

Вказав, що позивачем у позовній заяві пред`явлено позовні вимоги віндикаційного характеру з посиланням на статті 387, 388, 396 ЦК України, при цьому зазначив, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Крім того, зазначив, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Та, таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі вищевикладеного, вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки не є належним способом захисту.

Позивач керівникНовоукраїнської окружноїпрокуратури Кіровоградськоїобласті подаввідповідь навідзив, в якому вказав, що не погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Загороднього І.В. виходячи з наступного.

Щодо тверджень, про те, що спірні земельні ділянки правомірно перебувають у приватній власності ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації №1123-р від 10.12.2012 року та не відбулося вилучення, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення. Зазначив опрацюванням зазначених документів установлено, що розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації №1123-р від 10.12.2012 року винесено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого повинно бути визнано недійсним.

Маловисківська РДА всупереч вимог ст. ст. 45, 47, 48, 54 та пункту 5 Розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, передала у приватну власність землі лісового фонду, за відсутності згоди землекористувача, що вказує про перевищення передбачених законом повноважень.

Крім того, відведення розпорядженням Маловисківської РДА у приватну власність земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель лісогосподарського виробництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст.ст. 56, 84, 116,122, 141, 142, 149 ЗК України та ст. 16 ЛК України.

Також вважає, що розпорядженням Маловисківської РДА №1123-р від 10.12.2012 про передачу у власність земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель. Так як, Маловисківською РДА передано у власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення без погодження відповідного державного органу лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення.

Таким чином, всупереч вимогам ст.6, 14 19, Конституції України, ч.4 ст.203 ЗК України, ч.3 ст.57 ЛК України Маловисківською РДА на підставі оспорюваного розпорядження від 10.12.2012 року відведено у приватну власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3523184000:02:000:9087; 3523184000:02:000:9088 в порушення порядку зміни цільового призначення, за відсутності погодження зміни цільового призначення з органами виконавчої влади з питань лісового господарства. При цьому, посилався на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №761/1554/13-ц.

Окремо наголосив, що позовна заява подана до суду у зв`язку з тим, що ДП «Оникіївське лісове господарство», яке відповідно до матеріалів лісовпорядкування є постійним користувачем земельної ділянки, за рахунок земель якого надано у власність ОСОБА_1 спірні земельну ділянку, про факт порушення інтересів держави внаслідок видачі Маловисківською РДА розпорядження від 10.12.2012 відомо не було, оскільки вони приймалися без участі вказаного державного підприємства. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено.

Щодо доводів про те, що у разі здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за ДП «Оникіївське лісове господарство», планово картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування такими земельними ділянками за ДП «Оникіївське лісове господарство», вважає необґрунтованим, оскільки, саме через часткову накладку земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088 на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0,8216га, які перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство», неможливо здійснити реєстрацію права власності земельної ділянки лісогосподарського призначення, (саме це є предметом спору).

Крім того, зазначив, що реєстрацію земельних ділянок ДП «Оникіївське лісове господарство» з кадастровими номерами 3523184000:02:000:0924 та 3523184000:02:000:0923, на які наголошує представник ОСОБА_1 у відзиві проведено частково, у зв`язку із виявленням накладки на землі лісогосподарського призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3523184000:02:000:0924;3523184000:02:000:0923. Спірна реєстрація земельних ділянок переданих у приватну власність ОСОБА_2 проведена ще у 2013 році.

ДП «Оникіївське лісове господарство», виявило дані накладки лише у 2020 році під час розроблення проекту землеустрою. Реєстрацію спірної земельної ділянки за ДП «Оникіївське лісове господарство», можливо здійснити лише після повернення земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Вважає, що позиція відповідача про відсутність належних та допустимих доказів, є надуманою та не відповідає дійсності. Відповідно до пункту 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2007 року №848, пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмежування лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року та пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (пункт 42 постанови Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц), вважає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження викладеної у позові позиції. Це, зокрема, фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та їх виділів і межами земельних ділянок, інформація ДП «Оникіївське лісове господарство», Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, копії планшетів лісовпорядкування, які відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Крім того, зазначив, що представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Загороднім І.В. не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог та на можливе спростування вимог прокурора.

Щодо твердження представником відповідача про невірно обраний спосіб захисту порушеного державного права, прокурором зазначено, що позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. У відповідності до вимог ст. ст. 330, 387, 388, 396 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15; від 16.04.2014 року у справі №6-14цс13).

З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Оникіївське лісове господарство» поза його волею пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельну ділянку про її витребування на підставі ст.ст. 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц), щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки частини земельних ділянок: 3523184000:02:000:9087; 3523184000:02:000:9089 загальною площею 0,8216 га, продовжують значитися зареєстрованими на праві власності за ОСОБА_1 і порушення прав її законного володільця ДП «Оникіївське лісове господарство» - на реалізацію усіх правомочностей власника триває та позов заявлено в межах позовної давності. На підставі вищевикладеного, Новоукраїнська окружна прокуратура вважає доводи представника відповідача ОСОБА_1 необґрунтованими та просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Новоукраїнська районна державна адміністрація правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2021 року підготовче провадження у справі №392/474/21 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» - залишено без розгляду.

На виконання ухвали суду від 09.08.2021 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відділ №4 Управління у Новоукраїнському районі надано витяг з технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП "Оникієвське лісове господарство"для ведення лісового господарства і пов"язаних з ним послуг на земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:0923 площею 7,7876 га та 3523184000:02:000:0924 площею 9,7724 га (том№2, а.с. 197-211).

На виконанняухвали суду від 09.08.2021 року Кіровоградською обласною державною адміністрацією надано копію розпорядження від 05 листопада 2019 року №1124-р з матеріалами (том №3, а.с. 3-62).

Позиції учасників справи

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Загородній І.В. в судовому засіданні просив відмовити в його задоволенні, з підстав, що позовна вимога позивача про визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 10 грудня 2012 року №1123-р не є ефективним способом захисту права власника, оскільки таке розпорядження не є первинною підставою набуття земельних ділянок з власності держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації. Крім того, вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували його позовні вимоги, відтак відповідач ОСОБА_1 правомірно набув права власності на спірні земельні ділянки. При цьому, не знайшли підтвердження обставини незаконного надання, вилучення та змін цільового призначення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088. Крім того, позивачем пред`явлено позовні вимоги віндикаційного характеру із посиланням на статті 387, 388396 ЦПК України, зокрема про зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, ДП «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину спірних земельних ділянок. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельні ділянки не є належним способом захисту права. Надав письмову промову, яка, за його клопотанням, долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача Новоукраїнської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, неодноразово надходили заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача, вирішення спору у даній справі здійснити на розсуд суду та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Судом встановлено, що Розпорядженням Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 935-р від 01.11.2012 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) у власність за рахунок земель ФГ «Пік 2012», що на території Оникіївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Том №1, а.с.150).

На підставі розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 5708 га, в тому числі ріллі 6, 5708 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради (Том №1, а.с. 29).

ТОВ «Гранд-інформ» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам ФГ «Пік-2012», в тому числі і ОСОБА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.01) за адресою Кіровоградська область Маловисківський район на території Оникіївської сільської ради (за межами населеного пункту).

Із змісту вказаного проекту землеустрою слідує, що ОСОБА_1 відведено у власність земельні ділянки не за рахунок земель лісогосподарського призначення, а виключно за рахунок та в межах земель сільськогосподарського призначення, які до цього перебували в користуванні у фермерського господарства «Пік-2012» на підставі розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 19 червня 2012 №512-р та відповідних договорів оренди землі.

Відповідність цього проекту землеустрою вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, підтверджено висновком від 23 листопада 2012 року №0099, виданого комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Маловисківському районі Кіровоградської області, та висновком державної експертизи землевпорядної документації від 24 грудня 2012 року №249, виданого головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області (Том №1, а.с. 97-149).

Перенесення в натуру (на місцевості) та погодження меж земельних ділянок проведено в присутності членів фермерського господарства, представника відділу Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області, представника Оникіївської сільської ради, суміжних землекористувачів та землекористувачів, представника ТОВ «Гранд інформ».

Згідно додатку № 2 до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погоджено межі земельної ділянки ( Вс.: 2, 0141 га) (кадастровий номер 3523184000:02:000:9087).

Згідно додатку № 3 до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погоджено межі земельної ділянки ( Вс.: 0,5131 га) (кадастровий номер 3523184000:02:000:9088) (Том №1, а.с. 97-149).

Отже, відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які до цього перебували у користуванні фермерського господарства «Пік-2012» на підставі розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 19 червня 2012 року №512-р та відповідних договорів оренди землі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площа 2,0141 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована державним реєстратором Клюшник А.О. 01.07.2013. Власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Номер запису про право власності 1477181. Підстава реєстрації свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , виданий 02.07.2013, видавник Реєстраційна служба Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площа 0,5131 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована державним реєстратором Клюшник А.О. 01.07.2013. Власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Номер запису про право власності 1477191. Підстава реєстрації свідоцтво про право власності № 5556893, виданий 02.07.2013, видавник Реєстраційна служба Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області (Том №1, а.с. 155-158).

З огляду на обставини набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які до цього перебували у користуванні ФГ «Пік-2012», то оскаржуваним позивачем розпорядженням голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 10 грудня 2012 року №1123-р не відбувалося вилучення та зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, як про це зазначає керівник Новоукраїнської окружної прокуратури, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення, а відтак оскаржуване рішення не є первинною підставою віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення.

Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури на обґрунтування позову зазначає, що розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації №1123-р від 10.12.2012 року винесено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого має бути визнано недійсним, оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, які надані у власність ОСОБА_1 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами в т.ч. про ліси якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Зокрема, статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст. 45).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. 47).

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. (ст. 48)

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування (ст. 54).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнихлісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Листом ДП «Оникіївське лісове господарство» від 08 лютого №13-14/98 повідомлено Начальника Маловисківського відділення Знам`янської місцевої прокуратури, що із загальнодоступної публічної інформації стало відомо, що на частину земель державного лісового фонду було внесено відомості до державного земельного кадастру про земельні ділянки та присвоєно кадастрові номера, крім інших, 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088, та, незаконно змінено цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільського виробництва. Додаток: інформація про накладки на 6 арк. (Том №1, а.с. 30-31, 32-37).

Факт віднесення спірних земельних ділянок, з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 та кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, до земель лісогосподарського призначення, на думку позивача, підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісове господарство» 2016 року, Планом лісових насаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» лісовпорядкування 2009 року.

За інформацією ДП «Оникіївське лісове господарство» від 11.02.2021 №13-14/99вих спірні земельні ділянки, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2009 року розташовані на землях державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство», відноситься до кварталу 130 виділ №1-5.

Відповідно до листа ДП «Оникіївське лісове господарство» 11.02.2021 №13-14/99 вих спірні земельні ділянки частково накладається на земельну ділянку ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 1-5), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу.

Зокрема, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площа 2, 0141 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 5325 га.

Крім того, до складу земель сільськогосподарського призначення по земельній ділянці з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площа 0, 5131 га входить земельна ділянка вкрита лісами площею 0, 2891 га., тобто земельна ділянка, яка розташована на землях державного лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 4-5)

Тобто, земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 накладаються на землі лісогосподарського призначення загальною площею 0, 8216 га, які перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство».

Крім того,згідно відповідіДП «Оникіївськелісове господарство» спірні земельні ділянки відносились і на даний час обліковуються в землях лісогосподарського призначення лісового фонду Оникіївського лісового господарства, квартал 130 виділа 1-5 згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року.

ДП «Оникіївське лісове господарство», як постійний користувач спірних земельних ділянок повідомило, що на момент винесення оспорюваного розпорядження згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площею 0, 5325 га. та частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площею 0, 2891 га не надавало.

До вказаного листа додано: план лісонасаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області лісовпорядкування 2009 року; планшет №4 та планшет №8 лісовпорядкування 2009 року; протокол другої лісовпорядної наради від 27 квітня 2010 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області; протокол технічної наради з розгляду і затвердження матеріалів безперервного лісовпорядкування ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства (при проведення розширеного безперервного лісовпорядкування) від 21 лютого 2017 року; проект організації розвитку та розвитку лісового господарства державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства Оникіївського лісництва 2016 року (Том №1, а.с. 40-87).

Згідно відповідіДП «Оникіївськелісове господарство»надано викопіювання зелектронної карти«Геопортал ЛісиУкраїни» по накладаннях земельних ділянок за кадастровими номерами №№3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 та 3523180300:02:000:9026 (том №1, а.с. 197-198).

Листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 21.05.2021 року повідомлено Новоукраїнську окружну прокуратуру про те, що -земельна ділянка зкадастровим номером№3523184000:02:000:9087(1),згідно матеріалівлісовпорядкування 2009року,має перетин із землямилісогосподарського призначення кв.90(заданими лісовпорядкування2009року)Оникіївського лісництваДП «Оникіївськелісове господарство»,орієнтовна площаперетину межвказаної земельноїділянки зкв.90Оникіївського лісництвастановить 0,5325га іззагальної площіділянки 2,0141га Додаток 1;-земельна ділянка зкадастровим номером№3523184000:02:000:9088(2),згідно матеріалівлісовпорядкування 2009року,має перетин із землями лісогосподарського призначення кв.90 (за даними лісовпорядкування 2009 року) Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», орієнтовна площа перетину меж вказаної земельної ділянки з кв.90 Оникіївського лісництва становить 0, 2891 га із загальної площі ділянки 0,5131 га Додаток 1 (Том том №2, а.с. 163-165).

Згідно відповіді ФОП ОСОБА_3 адресованій заступнику керівника Знам`янської місцевої прокуратури вбачається, що відповідно до загальнодоступних даних Державного земельного кадастру земельні ділянки №№3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 зареєстровані в ДКС з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва А.01.01 приватна власність. З більш детальною інформацією ознайомився на сайті за допомогою електронного цифрового ключа, який має як приватний підприємець. При перевірці місця розташування зазначених земельних ділянок, ним перевірялась їх конфігурація та наявність випадків перетину із суміжними земельними ділянками. При візуальному огляді вказаних земельних ділянок ним була встановлена невідповідність цільовому призначенню земельних ділянок, а саме частковій наявності на них лісогосподарських насаджень, в більшості які розташовані на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами: 3523184000:02:000:0924 та 3523184000:02:000:0923 (09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг державна власність). З метою перевірки інформації щодо накладок зазначених вище ділянок приватної власності із землями державної власності, ФОП ОСОБА_3 використовувалися вихідні дані Публічної кадастрової картки, копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), витяг з плану лісонасаджень, дані конфігурації зазначених земельних ділянок наявні в державній кадастровій системі та були проведені відповідні професійні консультації із сертифікованими інженерами землевпорядниками. Додано схеми (том №2, а.с. 168-170).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158 гс18).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 98).

У даній справі, позов пред`явлено керівником Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельною ділянкою державної власності фізичною особою - відповідачем.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження№ 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі керівником Новоукраїнської окружної прокуратури позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 громадянину України ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 0141 га та 0, 5131 га відповідно, не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19(провадження № 12-52гс20)(пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18(провадження № 14-125цс20)(пункт 76).

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про визнання недійсним розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10.12.2012 року, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Крім того, щодо позовної вимоги керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087, зокрема площею 0,5325 га (землі лісогосподарського призначення) та частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, зокрема площею 0,2891 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ, суд відзначає таке.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами доказування, визначеними ч.ч.3,4ст.12,ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Враховуючи встановлення (відновлення) меж земельних ділянок лісогосподарського призначення державного підприємства «Оникіївьке лісове господарство» відповідно до документації із землеустрою на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджували за цим державним підприємством право постійного користування земельними ділянками, погодження та затвердження документації із землеустрою, прийняття головою Кіровоградської обласної державної адміністрації розпорядження від 05 листопада 2019 року №1124-р (том 3, а.с.3), погодження із цим державним підприємством «Оникіївське лісове господарство», у тому числі із площею та межами наданих у постійне користування земельних ділянок, свідчить про узгодження Кіровоградською обласною державною адміністрацією та державним підприємством «Оникіївське лісове господарство» меж та площі земельних ділянок лісогосподарського призначення та відсутність порушень при наданні ОСОБА_1 у власність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з відомостями технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копію якої надано на виконання ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2021 року, відділом №4 управління у Новоукраїнському районі головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, межі належних на праві постійного користування земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:0924, 3523184000:02:000:0923 узгоджені між ДП «Оникіївське лісове господарство» та ОСОБА_1 . При цьому, слід зауважити, що ДП «Оникіївське лісове господарство» не висловило будь-яких зауважень щодо належності частини спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088 саме ДП «Оникіївське лісове господарство», а не ОСОБА_1 (Том №2, а.с. 197-211).

Окрім того, надані керівником Новоукраїнської окружної прокуратури в якості доказів листи ДП «Оникіївське лісове господарство» від 08.02.2021 року, від 11.02.2021 року, це лише один із способів обміну інформацією і листування Новоукраїнської окружної прокуратури з державними органами, протокол другої лісовпорядної наради від 27 квітня 2010 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області, протокол технічної наради з розгляду і затвердження матеріалів безперервного лісовпорядкування ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства від 21 лютого 2017 року, скриншот Публічної кадастрової карти, інформація щодо накладки земельних ділянок, не можуть свідчити та підтверджувати доводів позивача щодо накладення земельних ділянок та їх віднесення до земель лісогосподарського призначення.

Наданий в якості доказу проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісове господарство» кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства Оникіївського лісництва 2016 року розроблений після отримання у власність відповідачем ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та не містить відомостей про землекористування ДП «Оникіївське лісове господарство».

При цьому судом відзначається, що офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Зокрема такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №686/17224/18 (провадження №61-4865св21), вказав, що «офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статтей 73, 76-79 ГПК України, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України в становити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті».

Суд погоджується із твердженнями представника відповідача ОСОБА_1 , що План лісонасаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївський лісгосп», планшети №4 та №8 лісовпорядкування 2009 року, а також інформація щодо накладки земельних ділянок не є належними доказами, оскільки не містять відомостей про межі земельних ділянок, визначених за результатами кадастрової зйомки, на підставі яких можна встановити місцезнаходження і межі земельних ділянок ДП «Оникіївське лісове господарство» та фактично стверджувати про накладення земельних ділянок, пощу такого накладення з урахуванням їх місцезнаходження.

Щодо інформації щодо накладки земельних ділянок не зрозуміло походження такого документу, вимогами яких нормативно-правових актів,інструкцій чи методик керувалися при його складенні, та які вихідні дані використовувалися при його складенні.

Щодо листа ФОП ОСОБА_3 щодо накладки спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088 із землями державної власності, суд зауважує, що останній не містить реквізитів, зокрема дати його складення та вихідного номера, в листі відсутня інформація про виконання геодезичної зйомки спірних земельних ділянок, вивчення документації ОСОБА_1 та ДП «Оникіївське лісове господарство», чи співставлялися координати земельних ділянок шляхом їх суміщення, натомість вказано, що ФОП ОСОБА_3 зробив висновок про накладення шляхом візуального огляду та проведення відповідних професійних консультацій із сертифікованими інженерами землевпорядниками. Крім того, суд враховує, що ФОП ОСОБА_3 не відомостей про те, що він є особою, яка володіє спеціальними знаннями, що дозволяють йому встановити наявність накладок земельних ділянок. Отже, суд вважає неналежним доказом лист ФОП ОСОБА_3 , та таким, що не підтверджує наявність накладки спірних земельних ділянок.

Суд наголошує, що дослідження відповідної обставини накладки земельних ділянок потребує спеціальних знань, та належним засобом доказування має бути висновок експерта. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.102 ЦПК України висновок експерта- це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Відтак, з урахуванням предмету та підстав позову у даній цивільній справі для встановлення обставин знаходження частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088 в межах земель державного підприємства «Оникіївське лісове господарство » належним засобом доказування є висновок судової земельно-технічної експертизи.

Судом під час підготовчого судового засідання та під час судового розгляду з`ясовувалося у прокурора про наявність клопотань про признання судової земельно-технічної експертизи, проте з такими клопотаннями жоден з учасників справи не звертався, прокурор в судовому засіданні вказала, що на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, надано відповідні докази, які містяться в матеріалах даної справи.

Враховуючи викладені вище обставини, а також не надання позивачем належних та достатніх доказів, які б підтверджували його позовні вимоги, суд приходить до висновку про правомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, та не підтвердження, під час судового розгляду, обставин незаконного надання, вилучення та зміни цільового призначення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельні ділянки на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, у зв`язку з його необґрунтованістю.

При цьому зобов"язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, за таких встановлених судом обставин, становитиме втручання в його майнові інтереси, а відсутність компенсації за таке втручання є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції та змусить ініціювати наступні судові провадження з метою стягнення відшкодування шкоди з держави.

Щодо розподілу судових витрат

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Напідставівикладеного,керуючисьст.ст. 141,258-259,265,268,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова