Постанова

від 01.02.2023 по справі 392/474/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 392/474/21

провадження № 22-ц/4809/196/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Клюкін Антон Павлович

в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації

(на час пред`явлення позову - Кіровоградська обласна державна адміністрація),

відповідачі: Новоукраїнська районна військова адміністрація (на час пред`явлення позову

- Новоукраїнська районна державна адміністрація),

ОСОБА_1 ,

апелянт - заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерова

Олена Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Берднікова А. В.) від 30 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29 березня 2021 року керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, діючи в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство», пред`явив позов до Новоукраїнської районної державної адміністрації (правонаступника Маловисківської районної державної адміністрації) та ОСОБА_1 в якому просив:

- усунути перешкоди Кіровоградській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 0,8216 га, шляхом визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10 грудня 2012 року «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 громадянину України ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0141 га та 0,5131 га, відповідно;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087, зокрема площею 0,5325 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088, зокрема площею 0,2891 га (землі лісогосподарського призначення), які розташовані в адміністративних межах Мар`янівської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вимоги обґрунтовано тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Новоукраїнського району с. Оникієве Новоукраїнською окружною прокуратурою Кіровоградської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП «Оникіївське лісове господарство» земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу її у власність громадян. Так, розпорядженням Голови Маловисківської районної державної адміністрації від 01 листопада 2012 року № 935-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) у власність за рахунок земель ФГ «Пік-2012», що на території Оникіївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Надалі, розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 10 грудня 2012 року № 1123-р «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» затверджено проєкт землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею (ріллі) 6,5708 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

01 липня 2013 року право власності за земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що розпорядження Голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10 грудня 2012 року винесено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами: 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП «Оникіївське лісове господарство», а тому розпорядження повинно бути визнано недійсним.

Так, з 2,0141 га площі земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 вкрито лісами 0,5325 га, а з 0,5131 га земельної ділянки з кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 вкрито лісами 0,2891 га.

Прокурор стверджує, що 0,8216 га земель лісового фонду, що перебуває в постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство» (квартал 130, виділ 4-5), всупереч нормам ст. 19 Конституції України, ст. 56, ст. 84, ч. 5 ст. 116, ст. 122, ст. 141, ст. 149 ЗК України та ст. 16 ЛК України, без згоди останнього та з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, незаконно передано Маловисківською районною державною адміністрацією у власності відповідача ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що у цій справі зачіпаються державні інтереси, а Кіровоградська обласна державна адміністрація та ДП «Оникіївське лісове господарство» допустили бездіяльність у їх захисті, що спонукає саме прокурора звертатися до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року, яка не оскаржена в апеляційному порядку,позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі ДП «Оникіївське лісове господарство» до Новоукраїнської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, витребування земельної ділянки залишено без розгляду.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року позов керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, витребування земельної ділянки залишено без задоволення.

Суд виснував, що позовна вимога керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації № 1123-р від 10 грудня 2012 року не є ефективним способом захисту права у справі про витребування майна, зокрема у добросовісного набувача.

Щодо вимог керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки площею 0,5325 га та 0,2891 га, то суд вказав, що йому не було надано доказів, на підставі яких можна зробити однозначний висновок про накладення земельних ділянок ОСОБА_1 на землі лісогосподарського призначення ДП «Оникіївське лісове господарство» та площу такого накладення, зокрема, на думку суду, таким засобом доказування міг бути висновок земельно-технічної експертизи.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерова Олена Вікторівна просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі йдеться про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильність застосування судом норм матеріального права.

Прокурор наполягає, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087 та 3523184000:02:000:9088, які на підставі оскаржуваного розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації передано у власність ОСОБА_1 , сформовані частково із земель лісогосподарського призначення, що на праві постійного користування належать ДП «Оникіївське лісове господарство».

На думку прокурора, хибним є висновок місцевого суду про те, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації є неефективним способом захисту, оскільки такий спосіб прямо передбачений ч. 1 ст. 155 ЗК України, а її задоволення судом усуне на майбутнє юридичну невизначеність щодо прав учасників справи на спірні земельні ділянки.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого суду про те, що ним не було доведено факти накладення переданих у власність ОСОБА_1 земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення. Він вважає, що суд, сконцентрувавшись на відсутності у справі висновку експерта, не дав належної оцінки іншим наявним у справі доказам.

З огляду на обставини справи, позовні вимоги прокурора відповідають критеріям ст. 1 «Захист права власності» Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзив на апеляційну скаргу

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Загородній І. В. подав відзив на апеляційну скаргу в якому висловив свої заперечення щодо доводів та вимог прокурора, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Він вказав, що згідно з оскаржуваним прокурором розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації та проєктом землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам ФГ «Пік-2012», зокрема ОСОБА_1 , спірні земельні ділянки виділені за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Прокурор намагався це спростувати, але не надав доказів того, що надані у власність ОСОБА_1 земельні ділянки сформовані частково із земель лісогосподарського призначення. Суд правильно вважав, що в процесі приватизації землі неправомірного вилучення та зміни цільового призначення земельних ділянок не відбулося.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не надійшли

Позиції сторін, висловлені учасниками справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Представник апелянта - прокурор Лагода О. В. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, надала пояснення стосовно викладених у ній доводів.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Кіровоградську обласну військову адміністрацію, у зв`язку з чим Кіровоградська обласна державна адміністрація набула статусу відповідної військової адміністрації. Крім того, цим самим Указом передбачено, що у зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій, а тому Новоукраїнська районна державна адміністрація набула статусу Новоукраїнської військової державної адміністрації.

Кіровоградська обласна військова державна адміністрація повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

Відповідач Новоукраїнська військова державна адміністрація також повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але надіслала суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явився, а його представник - адвокат Завгородній І. В. апеляційну скаргу не визнав, надав пояснення по обставинах справи.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 01 листопада 2012 року № 935-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», зокрема, надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) у власність за рахунок земель ФГ «Пік - 2012», що на території Оникіївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Т. № 1, а. с. 150).

Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 10 грудня 2012 року № 1123-р «Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням та передачею у власність земельних ділянок» припинено дію шести договорів оренди земельних ділянок різної площі з ОСОБА_2 (п. 1 - 6 розпорядження), затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради (п. 8 розпорядження), передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,5708 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради (п. 9 розпорядження). Цим самим розпорядженням вирішено питання передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т. №1, а. с. 29).

ТОВ «Гранд-інформ» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам ФГ «Пік-2012» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код класифікатора видів цільового призначення земель - 01.01) за адресою Кіровоградська область Маловисківський район на території Оникіївської сільської ради (за межами населеного пункту). Згідно з вказаним проекту землеустрою ОСОБА_1 відведено у власність земельні ділянки виключно за рахунок та в межах земель сільськогосподарського призначення, які до цього перебували в користуванні у фермерського господарства «Пік-2012» на підставі розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області від 19 червня 2012 №512-р та відповідних договорів оренди землі. Відповідність цього проекту землеустрою вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, підтверджено висновком комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Маловисківському районі Кіровоградської області від 23 листопада 2012 року № 0099 та висновком державної експертизи землевпорядної документації від 24 грудня 2012 року № 249, виданим головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області. Перенесення в натуру (на місцевості) та погодження меж земельних ділянок проведено в присутності членів фермерського господарства, представника відділу Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області, представника Оникіївської сільської ради, суміжних землекористувачів, представника ТОВ «Гранд - інформ». Згідно з додатком № 2 до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погоджено межі земельної ділянки (Вс.: 2, 0141 га) (кадастровий номер 3523184000:02:000:9087). Згідно з додатком № 3 до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погоджено межі земельної ділянки ( Вс.: 0,5131 га) (кадастровий номер 3523184000:02:000:9088) (Т. №1, а. с. 97-149).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 3523184000:02:000:9087 площею 2,0141 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована державним реєстратором Клюшник А. О. у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 липня 2013 року, номер запису про право власності 1477181. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 3523184000:02:000:9088 площею 0,5131 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована державним реєстратором Клюшник А. О. у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 липня 2013 року, номер запису про право власності 1477191 (Т. №1, а. с. 155-158).

Листом від 08 лютого 2021 року № 13-14/98 ДП «Оникіївське лісове господарство» повідомило начальника Маловисківського відділення Знам`янської місцевої прокуратури, що на частину земель державного лісового фонду було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки та присвоєно кадастрові номера, крім інших, 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088, незаконно змінено цільове призначення цих земельних ділянок на ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільського виробництва (Т. № 1, а. с. 30-31, 32-37).

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокурор в інтересах держави оспорює правомірності розпорядження Маловисківської районної державної адіміністації, правонаступником якої є Новоукраїнська військова державна адміністрація, про передачу у власність ОСОБА_1 двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та, відповідно, правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, стверджуючи, що Маловисківська районна державна адміністація фактично передала у власність громадянину не лише землі сільськогосподарського призначення, а й частину земель лісогосподарського призначення не маючи на те повноважень та всупереч встановленому порядку.

Як вже зазначалося, суд першої інстанції відмовив в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року загалом відповідає, тож вимоги апеляційної скарги керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни не підлягають задоволенню.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню

(У цій постанові положення актів законодавства, які застосовуються судом, наведені у редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на грудень 2012 року).

Конституція України

Згідно з преамбулою Конституції України вона є Основим Законом України (далі - Конституція).

Положеннями ст. Конституції передбачено, зокрема, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідні положення Лісового кодексу України (ЛК України):

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (сто. 1 ЛК України).

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом (ч. 1 ст. 12 ЛК України).

За змістом частин 1 та 2 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються відповідним (державним або комунальним) спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим державним або комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 32 ЛК України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення;

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства;

7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 57 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України).

Відповідні положення Земельного кодексу України (ЗК України):

Частинами 1 та 2 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а» ст. 17 ЗК України).

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (п. «а» ст. 19 Закону), землі лісогосподарського призначення (п. «е» ст. 19 Закону).

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 2 ст. 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч. 4 ст. 20 ЗК України).

Статтею 21 ЗК України передбачено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 ЗК України).

Згідно з ч. 2 ст. 55 ЗК України До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 56 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 ЗК України).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗК України).

Частиною 9 ст. 149 ЗК України передбачено, зокрема, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб.

Щодо суті спору та доводів апеляційної скарги

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

За змістом ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Схожі висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011.

Стверджувані прокурором дії та рішення Маловисківської районної державної адміністрації про передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок лісогосподарського призначення без попереднього їх вилучення у землекористувача ДП «Оникіївське лісове господарство» уповноваженим за законом суб`єктом, фактична зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення всупереч порядку, передбаченого законодавством, можуть вказувати на порушення цивільних прав або інтересів держави та може бути підставою для звернення до суду за їх захистом.

Однак, прокурор зобов`язаний довести реальність такого порушення, надавши відповідні докази.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін та диспозитивності (п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 - 5 ч. 1 ст. 263 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує ряд питань, зокрема, чи мали місце обставини (фати), якими обгрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Як встановив суд першої інстанції, розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 01 листопада 2012 року № 935-р ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність за рахунок земель ФГ «Пік - 2012» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а розпорядженням від 10 грудня 2012 року № 1123-р затверджено проєкт землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок членам ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради (п. 8 розпорядження) та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,5708 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення ФГ «Пік-2012» на території Оникіївської сільської ради.

З матеріалів справи відомо, що до передачі ОСОБА_1 у власність землі не передували рішення про вилучення земель у ДП «Оникіївське лісове господарство» та зміну їх цільового призначення. Натомість відомо, що земля перебувала в оренді ФГ «Пік-2012».

Отже, суду належало встановити чи дійсно частина спірних земельних ділянок, право власності на які набув ОСОБА_1 , є фактично землями лісогосподарського призначення.

Місцевий суд врахував, що згідно з оспорюваним рішенням Маловисківської РДА та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам ФГ «Пік-2012» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельні ділянки виділяються із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код класифікатора видів цільового призначення земель - 01.01) (Т. № 1, а. с. 106, 107).

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

На спростування презумпції правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки через порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення, прокурор надав до суду такі докази:

проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Оникіївське лісове господарство» 2016 року, план лісових насаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» лісовпорядкування 2009 року;

лист ДП «Оникіївське лісове господарство» від 08 лютого 2021 року № 13-14/98 про те, що до Державного земельного кадастру внесено відомості про ряд земельних ділянок, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088, які належать до земель державного лісового фонду;

лист ДП «Оникіївське лісове господарство» від 11 лютого 2021 року № 13-14/99вих про те, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2009 року спірні земельні ділянки розташовані на землях державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП «Оникіївське лісове господарство», квартал 130 виділ № 1-5;

план лісонасаджень Оникіївського лісництва ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області лісовпорядкування 2009 року;

планшет № 4 та планшет № 8 лісовпорядкування 2009 року;

протокол другої лісовпорядної наради від 27 квітня 2010 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області;

протокол технічної наради Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства з розгляду і затвердження матеріалів безперервного лісовпорядкування ДП «Оникіївський лісгосп» Кіровоградської області (при проведенні розширеного безперервного лісовпорядкування) від 21 лютого 2017 року;

лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 21 травня 2021 року про те, що земельна ділянка з кадастровим номером №3523184000:02:000:9087 (1), згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року, має перетин із землями лісогосподарського призначення кв. 90 (за даними лісовпорядкування 2009 року) Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», орієнтовна площа перетину меж вказаної земельної ділянки з кв. 90 Оникіївського лісництва становить 0,5325 га із загальної площі ділянки 2,0141 га, а земельна ділянка з кадастровим номером №3523184000:02:000:9088 (2), згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року, має перетин із землями лісогосподарського призначення кв. 90 (за даними лісовпорядкування 2009 року) Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», орієнтовна площа перетину меж вказаної земельної ділянки з кв. 90 Оникіївського лісництва становить 0,2891 га із загальної площі ділянки 0,5131 га;

відповіді ФОП ОСОБА_5 керівнику Знам`янської місцевої прокуратури про те, що відповідно до загальнодоступних даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 зареєстровані в ДКС з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва А.01.01. При візуальному огляді земельних ділянок ним встановлена невідповідність цільовому призначенню земельних ділянок, а саме частковій наявності на них лісогосподарських насаджень, в більшості які розташовані на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами: 3523184000:02:000:0924 та 3523184000:02:000:0923. З метою перевірки інформації, ФОП ОСОБА_5 використовувалися вихідні дані Публічної кадастрової картки, копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), витяг з плану лісонасаджень, дані конфігурації зазначених земельних ділянок наявні в державній кадастровій системі та були проведені відповідні професійні консультації із сертифікованими інженерами землевпорядниками;

скриншоти із зображенням відомостей Публічної карти України щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088.

На переконання колегії суддів апеляційного суду місцевий суд дав правильну оцінку цим доказам.

Так суд звернув увагу на те, що ДП «Оникіївське лісове господарство» при розробці у 2018 році технічної документації щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у його постійному користуванні для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (Т. № 2, а. с. 198 - 211), підписало акт прийомки-передачі межевих знаків земельної ділянки разом з суміжним землевласником ОСОБА_1 про відсутність взаємних претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки, а згодом у 2021 році заявило про часткове накладення цих земельних ділянок.

Надані прокурором скриншоти з Публічної карти України стосуються виключно спірних земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 .

Водночас відомості з Публічної карти України щодо землекористування ДП «Оникіївське лісове господарство» станом на 2009 - 2012 роки, як і станом на тепер, суду не надавалися, тож їх порівняння на предмет накладення є неможливим для суду.

Крім того, саме по собі графічне зображення окремих земельних ділянок у різних документах не дає підстав для висновку про їх накладення на інші об`єкти в межах визначених щодо кожного з них просторово-часових координат. Інформація про точні межі та площу можливих накладень відсутня. Проте така інформація має істотне значення для доведення фактів порушення меж землеволодіння та вирішення питання про витребування земельних ділянок.

Візуальна схожість контурів об`єктів землекористування ДП «Оникіївське лісове господарство», вказаних у планшетах лісокористування, з об`єктами, які межують із земельними ділянками ОСОБА_1 і зображені на скриншотах з Публічної карти України, не є достатньою для їх ідентифікації всіх зображених на карті об`єктів та висновку про перетин їх меж. Однозначно можна ідентифікувати лише земельні ділянки ОСОБА_1 так, як на скріншотах видно не лише контури цих об`єктів, а й вказана інформація по них. Щодо інших об`єктів така інформація не вказана.

У листі ДП «Харківська державна лісова експедиція» від 21 травня 2021 року також відсутня інформація про геопросторові координати порівнюваних об`єктів При цьому зазначено про «орієнтовну», тобто лише приблизну, площу перетину та не зазначено про точне місце перетину земельних ділянок ОСОБА_1 із земельними ділянками лісокористування.

До того ж за інформацією ДП «Оникіївське лісове господарство» накладення спірних земельних ділянок із землями лісокористування має місце на території кварталу 130 виділ № 1-5, а згідно з відповідю ДП «Харківська державна лісова експедиція» - квадрату 90, що не узгоджується між собою та ставить під сумнів достовірність цієї інформації.

Надана ФОП ОСОБА_5 інформація про те, що на земельних ділянках за кадастровими номерами 3523184000:02:000:9087, 3523184000:02:000:9088 при візуальному огляді виявлені частково лісогосподарські насадження не є достатнім для висновку про накладення спірних землеволодінь так, як законодавство не виключає наявності лісонасаджень на земельних ділянках приватної власності.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідно до ст. 49 ЛК України та п. 2.1. Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01 жовтня 2010 року № 298, стверджувані прокурором факти накладення земельних ділянок могли бути підтверджені даними державного лісового кадастру, який ведеться на основі даних державного земельного кадастру, а тому містить геопросторові дані про всі земельні об`єкти всіх категорій та їх співвідношення. Однак таких відомостей суду не надано.

Суд першої інстанції не робив висновку про те, що факти накладення земельних ділянок ОСОБА_1 на землі лісогосподарсподарського призначення можуть бути підтверджені виключно висновком земельно-технічної експертизи.

Суд вказав на можливість прокурора надати такий висновок, як один із доказів у справі, поруч з іншими доказами, які вже є у справі та які суд не визнавав неналежними чи недопустимими, але вважав їх недостатніми.

Відповідно до п. 6 Роздіру ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, одним із основних завдань земельно-технічної експертизи є визначення відповідності землекористування в частині порушення меж та/або накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою.

Отже, експертним шляхом можна було встановити наявність або відсутність накладення спірних земельних ділянок.

Учасники справи вільні в надані доказів до суду, а суд не втручається в таку їх діяльність і лише роз`яснює їх права, що й зробив суд першої інстанції.

При цьому підставою відмови в позові стало не те, що прокурор не надав висновок експерта або не заявив клопотання про призначення експертизи, а те, що надані ним докази не підтвердили наведені в позовній заяві факти порушення прав держави.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з оцінкою, яку надав суд першої інстанції доказам у справі, та його висновком, що прокурор не довів фактів накладення земельних ділянок приватної та державної власності, а отже і не спростував передбачену ч. 2 ст. 328 ЦК України презумпцію правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки.

Стосовно викладених в апеляційній скарзі заперечень на висновок місцевого суду про обрання прокурором неефективного способу захисту шляхом визнання недійсним розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Проте, обговорення питання обраного позивачем способу захисту прав має сенс лише у тому випадку, коли у справі доведено факти їх порушення, які зазначені як підстави позову, що є логічним та випливає зі змісту ст. 264 ЦПК України, яка визначає не лише перелік питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, а й послідовність їх вирішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно виснував про недоведеність прокурором підстав пред`явленого ним позову, що є безумовною і достатньою підставою для відмови в позові, колегія суддів вважає недоцільним обговорення інших висновків місцевого суду, які не впливають на правильність ухваленого ним рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Про судові витрати

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 28 лютого 2023 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник