Рішення

від 10.10.2022 по справі 308/1266/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1266/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНКОМ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

встановив:

28.01.2022 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С.П. звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Панком», в якому просив стягнути з останнього на користь позивачки суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період перебування у трудових відносинах з відповідачем в сумі 1300000 грн., а також суму компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем, розраховану на дату ухвалення рішення.

04.02.2022 судом постановлено ухвалу, якою залишено без руху означений позов через наявні у такому недоліки. Вказано, що стороні позивача необхідно привести позовну заяву у відповідність з вимогами ст.ст. 175-177 ЦПК України, а саме: зазначити ціну позову, здійснити обґрунтований розрахунок сум, заявлених до стягнення, додати докази в обґрунтування викладених в позові обставин, вказати, за наявності, підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені ЗУ «Про судовий збір».

18.02.2022 (вхідна дата документу) адвокат Бомбушкар С.П. подав заяву про усунення недоліків: на виконання ухвали суду від 28.01.2022 надав нову редакцію позову, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивачки суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в період з 01.01.2020 по 08.06.20.21 в сумі 224308, 30 грн.

В обґрунтування заявленого зазначає, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 22.01.2008 до 08.06.2021, після її було звільнено з роботи за згодою сторін, в день звільнення позивача відповідач не провів з нею всіх розрахунків, заборгованість по заробітній платі не погасив. Стверджує, що заборгованість відповідача по невиплаченій заробітній платі перед позивачем становить 229308, 30 грн. за період з січня по червень 2021 року включно, з цієї суми 75349, 66 грн. за період з листопада по червень 2021 року відповідачем визнається. Відтак інший період та сума, пред`явлена до стягнення, є спірним.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 04.05.2022 та 08.07.2022 директором ТОВ «Панком» ОСОБА_2 надано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 тощо.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, в матеріалах справи наявні їх заяви про розгляд такої без їх участі, вимоги уточненої позовної заяви підтримують в повному обсязі, просять такі задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, в заява від 13.05.2022 просив здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без його участі.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

В період з 22.01.2008 по 08.06.2021 позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що стверджується копіями наказів №1 від 2.01.2008 про призначення її на посаду та наказу №19 від 08..06.2021 про звільнення її з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, а також копією трудової книжки.

З копії оборотно-сальдової відомості з 01.01.08 по 30.09.2021 видно, що за період з 01.01.08 по 01.06.21 їй нараховувалася заробітна плата (кредит) та виплачувалася така (дебет). За період з 01.01.08 по 01.10.20 сума кредиту та дебету збігається, а за період з 01.11.20 по 01.06.21 різниться.

З довідки про заробітну плату ОСОБА_1 № 1 від 13.05.2022, виданої ТОВ «Панком», видно, що в розрахунковий період з листопада 2020 по червень 2021 їй було нараховано заробітну плату в сумі 91271, 72 грн., при цьому сума не виплаченої заробітної плати становить 75349, 96 грн.

Відомість на виплату готівки за період з листопада 2020 по червень 2021 років підтверджує цю суму.

В розрахунку, наданому стороною позивача, відображена сума заборгованості, яка підтверджується вищевказаною довідкою, виданою відповідачем, а також вказано, що в січні

Вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що наявність нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2020 по червень 2021 року в сумі 75349, 96 грн., заявлена стороною позивача, відповідачем не оспорюється, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Щодо заявленої позивачкою суми заборгованості за період із січня 2020 року по жовтень 2020 року в сумі 148958, 34 грн., то суд зазначає, що такий не узгоджується з наявними матеріалами справи, зокрема з вищеописаної оборотно-сальдової відомості, де за період з 01.01.08, в тому числі з 01.01.20, по 01.10.20 сума нарахованої та сума виплаченої заробітної плати збігається, а відтак суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості, зазначений в позові, та доводи сторони позивача про наявність такої заборгованості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вказані положення, обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог покладається на позивача.

В розглядуваному випадку стороною позивача не доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачкою по виплаті заробітної плати за період з січня 2020 по жовтень 2020 року в сумі 148958, 34 грн. Таким чином ненадання позивачем суду під час розгляду справи будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування обов`язку відповідача перед позивачкою щодо означеного позбавляють суд можливості вирішити питання про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивачки такої заборгованості.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачкою щодо заробітної плати за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року в сумі 148958, 34 грн. недоведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Також в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 992, 40 грн., оскільки позивачка від його сплати звільнена відповідно до Закону.

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНКОМ» (89422, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Минай, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 4, код ЄДРПОУ 31544492) суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2020 року по червень 2021 року (включно) в сумі 75349 (сімдесят п`ять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 96 копійок без урахування податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНКОМ» (89422, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Минай, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 4, код ЄДРПОУ 31544492) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов