Рішення

від 12.10.2022 по справі 446/2564/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №446/2564/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Забродоцькій Я.Р.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Цуньовської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської районної ради Львівської області про стягнення cум індексації, моральної шкоди, визнання записів в трудовій книжці недійсними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської районної ради Львівської області про стягнення cум індексації, моральної шкоди, визнання записів в трудовій книжці недійсними та зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Бродівського районного суду від 28.03.2000 р. він був поновлений на посаді директора Старояричівського САТП-1305, а з Кам`янка-Бузької районної Ради було стягнено в його користь 4992 грн. втраченого ним заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказує, що ухвалою Бродівського районного суду від 10.07.2001 р. про звернення стягнення на боржника була підтверджена вимога про негайне виконання рішення суду від 2000 р. Проте станом на день подачі позову рішення суду не було виконане.

ОСОБА_1 , вважає, що відповідно до законодавства індексації підлягає оплата праці. Так в 2000 році невиплачена сума становила 4992 грн. 78 коп, станом на день розгляду справи з урахуванням індексів інфляції протягом 2000-2022 років така сума становить 67339 грн.

Крім того, позивач, вказує, що Радехівський районний суд виніс ухвалу від 26.10.2009 року, якою зобов`язав Кам`янка-Бузьку районну раду внести записи в трудову книжку ОСОБА_1 , відповідно до Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» «Наказ №58 від 29.03.1993 р. Міністерства праці, юстиції та соціального захисту України), однак такі записи не були внесені, Кам`янка-Бузька районна рада повернула 27 липня 2007 року трудову книжку без жодного запису. Зазначає, що незаконні звільнення, порушення його законних прав, привели до моральних страждань, втрати заробітку, неможливості влаштуватись на роботу через довготривалу невидачу йому трудової книжки і як наслідок, позивач опинився у важкому матеріальному стані та пережив труднощі в забезпечені сім`ї належним утриманням. Через невидачу трудової книжки позивач не зміг в належний термін отримати належне йому пенсійне забезпечення, а пенсія була призначена йому в мінімальному розмірі, як особі, яка не працювала. Не була виплачена присуджена йому Бродівським районним судом Львівської області сума в розмірі 4992 грн. Зазначає, що все це в сукупності призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 180000 грн.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням збільшених та доповнених позовних вимог просить суд винести рішення, яким стягнути з Львівської районної ради Львівської області, як правонаступника Кам`янко-Бузької районної ради Львівської області на його суму індексації заробітної плати в розмірі 67339 грн та 180000 грн. моральної шкоди, а також зобов`язати Львівську районну раду Львівської області внести записи в трудову книжку, у яких днем звільнення вважати день отримання позивачем трудової книжки, а саме 02 листопада 2009 року.

Рух справи в суді.

Ухвалою Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області від 12 лютого 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року залучено Львівську районну державну адміністрацію в якості правонаступника відповідача Кам`янко Бузької районної державної адміністрації.

Ухвалою Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області від 20 серпня 2021 року залучено Львівську районну раду в якості правонаступника відповідача Кам`янко Бузької районної державної адміністрації.

У відзиві від 17 листопада 2021 року представник Львівської районної ради Львівської області зазначив, що з наданих позивачем доказів, не вбачається невиконання чи неналежне виконання Кам`янко-Бузькою районною радою своїх зобов`язань. Зазначає, що відомості про виконання рішення Бродівського районного суду були знищені за строком давності, що підтверджується відповідями Бродівського районного суду Львівської області та Кам`янко-Бузького відділу державної виконавчої служби на запити Львівської районної ради Львівської області. А тому, з огляду на вищенаведене неможливо встановити достовірні обставини виконання зобов`язання через знищення документів, які могли містити інформацію щодо виконавчого провадження за рішенням Бродовського районного суду, що унеможливлює розгляд та порушує право на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи. Щодо уточненої позовної заяви позивача від 20.04.2021 року, в якій останній збільшив позовні вимоги, додавши прохання внести записи до трудової книжки, представник відповідача вказує, що на думку Львівської районної ради, дане збільшення позовних вимог є неправомірним, оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Крім того, на думку представника відповідача з такою вимогою позивач повинен був звертатись до суду в трьохмісячних строк з дня, коли останній дізнався чи повинен був дізнатись про порушення свого права. Також, представник відповідача зазначає що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди та зв`язок між заподіянням йому моральної шкоди та діями відповідача, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою У зв`язку з вищенаведеним у задоволенні позову просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 14 грудня 2021 року, позивач вказує, що рішенням Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області ухвалено стягнути з Кам`янко-Бузької районної ради на його користь 4992 грн. 78 коп. На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, на основі якого в подальшому відкрито виконавче провадження, однак, станом на день подачі відповіді на відзив, таке рішення не було виконане. Щодо внесення записів в трудову книжку, позивач повідомив, що постановою Радехівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги в частині внесення записів до трудової книжки задоволено та допущено до негайного виконання. Постанова Радехівського районного суду Львівської області в цій частині не підлягала апеляційному оскарженню. У зв`язку з вищенаведеним, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року вказану цивільну справу направлено до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Кам`янко-Бузького районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року вказану цивільну справу направлено до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2022 року вказану цивільну справу направлено до Галицького районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Позиція сторін по справі.

Позивач в судовому засіданні позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов просив відмовити у задоволенні позову.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2000 року позов ОСОБА_1 до Кам`янко-Бузької районної ради задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді директора Старояричівського спецавтотранспортного підприємства № 1305 з 12 травня 1998 року. Стягнуто з Кам`янко-Бузької районної ради на користь позивача 4992 грн. 78 коп. втраченого ним заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського обласного суду від 24 квітня 2001 року рішення Бродівського районного суду від 28 березня 2000 року залишено без змін.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області 20 липня 2001 року роз`яснено державному виконавцю Кам`янко-Бузького РВ ДВС, що у разі відсутності в боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення слід звернути на належне боржникові майно. При цьому боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

У листі голови Камянко-Бузької районної ради Львівської області Марухняка В. від 19 серпня 2002 року № 473 на адресу начальника управління юстиції Камянка-Бузького району вказано, що відповідно до ухвали Бродівського районного суду Львівської області 20 липня 2001 року про стягнення звернення стягнення на майно боржника, голова Камянко-Бузької районної ради Львівської області просить провести стягнення з КП «Ортеп» на користь ОСОБА_1 в сумі 4992 грн. 78 коп. Після проведення фінансово-господарської ревізії Камянко-Бузьким відділом КРУ у Львівській області районною радою буде вказано майно, на яке слід звернути стягнення в першу чергу.

Наказом відділу управління майном та приватизації Кам`янко-Бузької районної ради№ 8 від 18 квітня 2000 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Старояричівського спецавтотранспортного підприємства № 1305. з 12 травня 1998 року.

Відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , яка заповнена 03 лютого 1966 року, 01 грудня 1997 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Старояричівського САТП-1305; 11 травня 1998 року відмінено наказ представництва ФДМУ № 34 від 28 листопада 1997 року «Про призначення на посаду директора Старояричівського САТП-1305; 12 травня 1998 року поновлено на посаді директора Старояричівського САТП-1305 згідно рішення Бродівського районного суду від 28 березня 2000 року; 11 вересня 2001 року увільнений з посади директора КП Старояричівське САТП-1305; 12 вересня 2001 року призначений на посаду директора КП « Ортеп»; 03 грудня 2002 року звільнений з посади директора КП "Ортеп» згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до виконавчого листа по справі № 2-129, виданого Радехівським районним судом Львівської області 26 жовтня 2009 року зобов`язано Кам`янко-Бузьку районну раду Львівської області внести записи в трудову книжку ОСОБА_1 , а саме 1) внести запис про призначення на посаду директора Старояричівського спецавтотранспортного підприємства № 1305 з 01 грудня 1997 року; внести запис про відміну наказу Представництва ФДМУ № 34 від 28 листопада 1997 року «Про призначення на посаду директора Старояричівського спецавтотранспортного підприємства № 1305 ОСОБА_1 ; внести запис про поновлення ОСОБА_1 на посаі директора Старояричівського спецавтотранспортного підприємства № 1305 згідно рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2000 року.

Відповідно до довідки № 918/02.23 від 01 квітня 2021 року, виданої управлінням обслуговування громадян відділу обслуговування громадян № 15 Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, ОСОБА_1 призначена пенсія по віку з 04 листопада 2009 року в сумі 1373 грн.

Згідно з рішенням Львівської районної ради № 16 від 11 грудня 2020 року створено Львівську районну раду Львівської області та визначено, що остання є правонаступником майна, прав, та обов`язків в тому числі Кам`янко-Бузької районної ради Львівської області.

Мотиви прийняття рішення судом

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З позову вбачається, що рішення суду про стягнення на користь позивача суми втраченого ним заробітку за час вимушеного прогулу під час його роботи на підприємстві станом на день ухвалення судом рішення не виконане.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробiття.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.

Індексація заробітної плати на час виникнення спірних правовідносин регулювалась Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 663 (далі - Порядок проведення індексації грошових доходів громадян).

Згідно із статтями 1, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Порядком проведення індексації грошових доходів громадян визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року. Індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема оплата праці (п. 1); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків (пункт 4).

Таким чином, при проведенні індексації заробітної плати використовуються такі поняття, як індекс споживчих цін, поріг індексації, базовий місяць та коефіцієнт індексації. Вирішуючи справи такої категорії, суди з`ясовують, зокрема, період виникнення заборгованості, щомісячний розмір заробітної плати, строк, в межах якого мало бути виконано рішення суду про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за відповідний період часу.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 ( 1427 97 п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року N 692 ( 692-99-п ), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Заборгованість відповідача складає 4992 грн. 78 коп., що встановлено рішенням суду від 28 березня 2000 року. Жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував б погашення відповідачем заборгованості, суду надано не було.

Відповідно до статей 317,318 переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, строк зберігання розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків працівників , а також відомостей на виплату грошей працівникам за відсутності розрахунково платіжних відомостей, особових рахунків) становить сімдесят п`ять років.

З огляду на вказане, суд не бере до уваги доводи представника відповідача, про те, що документи, які б підтверджували виконання Кам`янко-Бузькою районною радою своїх зобов`язань були знищені за строком давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Позивачем наданий суду розрахунок суми індексації заробітної плати, що відповідає вимогам закону. Так, відповідно до відповіді Головного управління статистики у Львівській області від 02 грудня 2020 року № 13-07/3212/10-20 на запит Шеремети Петра індекси споживчих цін (індекси інфляції) в Україні становили:2000 рік - 125.8%; 2001 рік - 106.1%; 2002 рік - 99,4%; 2003 рік - 108,2%; 2004 рік - 112,3%; 2005 рік - 110,3%;2006 рік - 111,6%; 2007 рік - 116,6%; 2008 рік - 122-3%; 2009 рік - 112,3%; 2010 рік - 109,7 %; 2011 рік - 104,9%; 2012 рік - 99,3%; 2013 рік - 100,2%; 2014 рік - 126,7%; 2015 рік - 145,2%; 2016 рік - 111,9%; 2017 рік - 113,0%; 2018 рік - 110,1%; 2019 рік - 104,2%.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 67339 грн. суми індексації заробітної плати.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення суми індексації заробітної плати підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми моральної шкоди, суд приходить наступних висновків.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Відповідно до Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таке порушення прав працівника може полягати зокрема у невиплаті працівнику належних йому грошових сум.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 травня 1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, що її було спричинено позивачеві з боку відповідача. Зокрема, протягом більш ніж двадцяти років позивачу не було виплачено присуджену йому Бродівським районним судом Львівської області суму в розмірі 4992 грн., що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків.

Однак, з врахуванням глибини, інтенсивності, характеру, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, основоположних засад виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем ОСОБА_1 розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 180000 гривень є надмірним. На думку суду, діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно певну моральну шкода, однак з урахуванням вимог розумності, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6500 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Львівської районної раду Львівської області внести записи в трудову книжку, суд зазначає, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом встановлено, шо аналогічну позовну вимогу вже було задоволено постановою Радехівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2009 року.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Оскільки позовні вимог задоволені частково, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з розрахунку (за майнову -67339 грн х 1 відсоток = 673,39 грн, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40, та 992, 40 грн. за позовну вимогу немайнового характеру, 992,40+992,40= 1984,80 грн.)

Керуючись ст. 265 України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Львівської районної ради Львівської області про стягнення cум індексації, моральної шкоди, визнання записів в трудовій книжці недійсними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Стягнути з Львівської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати в розмірі 67339 (шістдесят сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн.

Стягнути з Львівської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі - 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з Львівської районної ради Львівської області на користь держави судовий збір у розмірі - 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

В частині інших вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: 81220, Львівська обл., Львівський р-н., с. Шпильчина, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Львівська районна рада Львівської області, місце знаходження: 79009, м. Львів, вул. Винниченка, 18 код ЄДРПОУ 44101445.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко