Рішення

від 12.10.2022 по справі 601/1139/22

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/1139/22

Провадження № 2/601/516/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої Мочальської В.М.,

за участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Ерлайт» про встановлення факту припинення трудових відносин, нарахування і виплату заробітної плати, стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Громадської організації «Ерлайт» про встановлення факту припинення трудових відносин, нарахування і виплату заробітної плати, стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01 липня 2021 року вона працювала на посаді юриста в Громадській організації «Ерлайт». Згідно наказу про прийняття на роботу її заробітна плата складала 14288,20 гривень на місяць. Однак відповідачем не виплачена їй заробітна плата в розмірі 57152,08 гривень за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року, та не виплачено заробітну плату в розмірі 12246,16 гривень за період з липня 2021 року по серпень 2021 року. Відповідач постійно посилався на відсутність фінансової можливості щодо оплати праці. 30 грудня 2021 року вона направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням та вимогу про виплату заборгованості по заробітній платі. Відповіді на вказану заяву не отримала. З урахуванням зазначеного, просила суд:

- розірвати трудовий договір №29/06/21 від 29.06.2021, укладений між нею та відповідачем;

- стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 69398,24 гривень;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 7014,35 гривень;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 58588,19 гривень;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в розмірі 11243,36 гривень.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.08.2022 за клопотанням представника відповідача вирішено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

20.09.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що визнає позов частково - в частині розірвання спірного трудового договору з 01.09.2021. Вказав, що визнає факт прийняття позивача на роботу з 01.07.2021, підписання ним наказу про прийняття на роботу, трудового договору та затвердження посадової інструкції працівника. Однак в наказі про прийняття на роботу наявні помилкові істотні умови, зокрема розмір оплати праці та термін трудових відносин, а в трудовому договорі термін його дії. Вказані помилки відбулися через те, що проекти вказаних документів готувала позивачка. Позивачку було повідомлено про те, що фінансування проекту, яким займається відповідач, завершиться 31.08.2021, але є перспектива отримання нового грантового проекту. Позивачка запропонувала прийняти її на роботу на постійній основі з укладенням трудового договору на невизначений строк, у разі чого вона з 31.08.2021 припинить трудовий договір. З 31.08.2021 протягом вересня-жовтня позивачка виконувала окремі доручення директора. З 05.11.2021 позивачка в односторонньому порядку припинила виконувати трудові обов`язки, передбачені трудовим договором. Будучи обізнаною про відсутність коштів у ГО «Ерлайн», позивачка сама запропонувала виконувати окремі доручення за винагороду готівкою. 31.08.2021 та 05.11.2021 отримала від директора ГО «Ерлайн» відповідно 3800 гривень та 8170 гривень. Крім цього, за виконання доручень та підготовку документів про прийняття на роботу у червні 2021 року позивачка отримала 4000 гривень. Останнє спілкування позивачки та директора ГО «Ерлайн» відбулося 05.11.2021 в месенджері Viber. Ні по телефону, ні через месенджер чи електронну пошту позивачка не повідомляла про намір припинити трудові відносини. З 01.11.2021 позивачка на робочому місці не з`являлася. Відповідач не мав можливості належним чином оформити припинення трудових відносин із нею, оскільки згідно до посадової інструкції підготувати та оформити відповідні документи повинна була позивачка. Трудова книжка позивачкою при прийнятті на роботу не надавалася. Розмір її заробітної плати складав 450 доларів США (в перерахунку на 01.07.2021 року 12268,71 грн.), а тому позивачка необґрунтовано в позовній заяві завищила собі заробітну плату. Наведений розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку є неправильними. У зв`язку із зазначеним представник відповідача просить відмовити у позові в частині стягнення заробітної плати, компенсації за затримку заробітної плати, середнього заробітку та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

26.09.2022 від представника позивачки адвоката Кульчицького П.В. надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідно до положень трудового законодавства збільшення заробітної плати не потребує підписання жодних додаткових угод, а тому погоджений сторонами розмір заробітної плати встановлений у наказі про прийняття на роботу не являється спірним. Сторони погодили розмір заробітної плати у національній валюті в розмірі 14228,20 гривень на місяць. Позивачка не була повідомлена про будь-яке припинення оплати праці з вересня, вона надалі виконувала свої трудові обов`язки, очікуючи на виплату заборгованості за липень та серпень 2021 року. Відповідачем не надано жодних доказів щодо письмового повідомлення про заплановані зміни щодо режиму роботи та розмірів оплати праці з підписом позивачки про ознайомлення. Позивачка сумлінно виконувала свої трудові обов`язки, поточні робочі завдання щодо юридичного консультування та психологічної підтримки осіб, постраждалих внаслідок російсько-української війни включаючи грудень 2021 року, при цьому очікуючи вирішення ситуації із виплатою та нарахуванням заробітної плати.

26.09.2021 від представника позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить використовувати змінене формулювання прохальної частини позовної заяви, а саме: «Встановлення факту припинення трудових відносин з 01.01.2022».

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, однак представник позивачки надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне.

Згідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 17.12.2018, наявний запис під №09 від 29.06.2021 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду юриста в Громадську організацію «Ерлайт», підстава - наказ №29/06-К від 29.06.2021.

Як видно із листа Головного управління ДПС у м. Києві від 23.11.2021 №6935/С/26-15-24-01-09/ЗВГ, ГО «Ерлайт» за встановленою формою подано повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу з 01.07.2021.

Згідно наказу керівника ГО «Ерлайт» від 29.06.2021 №29/06-К, прийнято ОСОБА_1 з 01.07.2021 на постійну роботу на посаду юриста із заробітною платою 14288,20 гривень на місяць. Підстава: заява ОСОБА_1 від 29.06.2021, трудовий договір №29/06/21 від 29.06.2021.

Відповідно до п.1.1. трудового договору №29/06/21 від 29.06.2021 (далі Трудовий договір), укладеного між роботодавцем ГО «Ерлайт» та працівником ОСОБА_1 , предметом цього договору є трудові відносини між роботодавцем та працівником, відповідно до яких працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Пунктами 1.2., 1.3., 1.5., 6.2., 7.1., 7.2 Трудового договору визначено, що працівник приймається на постійну роботу за посадою юриста. Робота за цим договором є основним місцем роботи працівника. Працівник повинен приступити до роботи 01.07.2021. Працівнику надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збереженням заробітної плати. Роботодавець зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату у розмірі 450 доларів США і виплачується в національній валюті - гривні в перерахунку за курсом НБУ на перший день місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, за яким виплачувалася заробітна плата за попередній місяць. Сторони домовилися, що збільшення заробітної плати не вимагає підписання додаткових угод до цього Договору.

01.07.2021 затверджена посадова інструкція юриста, в якій визначено завдання, обов`язки, права та відповідальність працівника.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 29.06.2022 , ГО «Ерлайт» не перебуває у стані припинення.

Як видно із довідки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , Універсалбанк), наявні надходження від ГО «Ерлайт» 04.08.2021 в розмірі 8165,12 гривень, 28.08.2021 в розмірі 8165,12 гривень.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , у 2021 році остання отримала від ГО «Ерлайт» дохід у вигляді заробітної плати за липень в розмірі 10143,00 гривень, за серпень в розмірі 10143,00 гривень.

Аналогічна інформація містяться і в Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

30.12.2021 позивачка направила до Громадської організації «Ерлайт» заяву про нарахування та виплату заробітної плати та заяву про звільнення, які вручені відповідачу 11.01.2022.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту припинення трудових відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 21КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першоїстатті 23КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)визначено, що трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 36 КЗпП України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з частиною першою статті 38КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Передбачений частиною першою статті 38КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Оскільки позивачка написала заяву про звільнення за власним бажанням та направила цю заяву Громадській організації «Ерлайн», то вказане свідчить про те, що позивачкою дотримана процедура звільнення із займаної посади юриста.

Однак, відповідач всупереч трудовому законодавству, не вчинив будь-яких дій щодо розгляду заяви позивачки про звільнення за власним бажанням та документально не оформив факту припинення трудових відносин між сторонами.

Згідно з частиною першоюстатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першійстатті 10 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 2ст. 5 ЦПК України,у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК Українипередбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 16 ЦК України,способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Враховуючи порушення права позивачки на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивачки щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи позивачки, та вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог посилався на те, що з 01.11.2021 позивачка на робочому місці не з`являлася. Однак представником відповідача на підтвердження вказаної ним обставини не надано жодного належного доказу, наприклад, актів про відсутність на робочому місці, наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни чи невиконання покладених на позивачку трудових обов`язків.

Крім цього, доводи представника відповідача, що припинення трудових відносин сторін не було оформлено належним чином з вини позивачки, оскільки згідно до посадової інструкції підготовка відповідних документів була покладена на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки в посадовій інструкції позивачки вказано, що працівник готує необхідні документи, матеріали та інформацію за дорученням роботодавця. Доказів надання позивачці будь-яких доручень щодо складання документів щодо її звільнення суду не надано.

Згідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги вказані доводи представника відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно достатті 115 КЗпП України(вредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин),заробітна платавиплачується працівникамрегулярно вробочі дніу строки,встановлені колективнимдоговором абонормативним актомроботодавця,погодженим звиборним органомпервинної профспілковоїорганізації чиіншим уповноваженимна представництвотрудовим колективоморганом (ав разівідсутності такихорганів -представниками,обраними іуповноваженими трудовимколективом),але нерідше двохразів намісяць черезпроміжок часу,що неперевищує шістнадцятикалендарних днів,та непізніше семиднів післязакінчення періоду,за якийздійснюється виплата.У разіколи деньвиплати заробітноїплати збігаєтьсяз вихідним,святковим абонеробочим днем,заробітна платавиплачується напередодні. Розмірзаробітної платиза першуполовину місяцявизначається колективнимдоговором абонормативним актомроботодавця,погодженим звиборним органомпервинної профспілковоїорганізації чиіншим уповноваженимна представництвотрудовим колективоморганом (ав разівідсутності такихорганів -представниками,обраними іуповноваженими трудовимколективом),але неменше оплатиза фактичновідпрацьований часз розрахункутарифної ставки(посадовогоокладу)працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Аналогічні положення містить і стаття 24Закону України «Про оплату праці».

Згідно до вимог ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник маєправо наоплату своєїпраці відповіднодо актівзаконодавства іколективного договоруна підставіукладеного трудовогодоговору. Розмірзаробітної платиможе бутинижчим завстановлений трудовимдоговором тамінімальний розмірзаробітної платиу разіневиконання нормвиробітку,виготовлення продукції,що виявиласябраком,та зінших,передбачених чиннимзаконодавством причин,які малимісце звини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 22 Закону України«Про оплатупраці» визначено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Отже, порушенням трудового законодавства щодо оплати праці може бути, як і виплата заробітної плати у неповному розмірі, так і несвоєчасна виплата заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідно до умов трудового договору, укладеного сторонами, роботодавець зобов`язався виплачувати позивачці заробітну плату у розмірі 450 доларів США, в національній валюті - гривні в перерахунку за курсом НБУ на перший день місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, за яким виплачувалася заробітна плата за попередній місяць.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, вважала, що її заробітна плата складала 14288,20 грн. на місяць, як зазначено у наказі про прийняття на роботу.

Однак суд не погоджується із даним розміром заробітної плати позивачки, оскільки між сторонами 29.06.2021 укладено трудовий договір, в якому, зокрема, зафіксовано умови оплати праці працівника.

Тому заробітна плата позивачки визначається укладеним нею та відповідачем договором, а не наказом про прийняття на роботу, який прийнятий в день укладення трудового договору.

Розраховуючи розмір заробітної плати, який повинен був бути виплачений позивачці, суд виходить із офіційного курсу долару США до гривні, зазначений на сайті Національного Банку України.

Зокрема, станом на 01.07.2021 року курс долара США становив 27,2275 гривень за 1 долар США.

Таким чином, заробітна плата позивача за липень становить 12252,38 гривень (450 доларів США*27,2275=12252,38 гривень).

Курс долара США станом на 01.08.2021 року становив 26,8867 гривень за 1 долар США, на 01.09.2021 року - 26,8928 гривень за 1 долар США, на 01.10.2021 року - 26,6175 гривень за 1 долар США, на 01.11.2021 року - 26,2767 гривень за 1 долар США, на 01.12.2021 року - 27,2142 гривень за 1 долар США.

З урахуванням вимог п.7.1. Трудового договору, розмір заробітної плати позивачки за період з 01.08.2021 по 31.12.2021 становить 12252,38 гривень на місяць, тобто на рівні заробітної плати за липень 2021 року, оскільки з урахуванням курсу гривні до долара США станом на перші числа серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2021 року, заробітна плата була б меншою за розмір заробітної плати за липень 2021 року.

Як видно із матеріалів справи, відповідачем було нараховано позивачці заробітну плату за липень та серпень 2021 року в розмірі 10143,00 гривень на місяць. З урахуванням податків та зборів заробітна плата до виплати склала 8165,12 гривень.

Отже, за липень та серпень 2021 року відповідачем було не в повному обсязі нараховано та виплачено заробітну плату позивачці.

З 01.09.2021 по 31.12.2021 позивачці заробітна плата взагалі не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу та не заперечується представником відповідача.

Після направлення позивачкою заяви про звільнення за власним бажанням, відповідачем заборгованість по заробітній платі так і не була виплачена позивачці.

За ч. 1ст. 47 КЗпП України,власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заборгованість із заробітної плати позивачки помісячно:

- липень 2021 року 2109,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 411,33 гривень);

- серпень 2021 року - 2109,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 411,33 гривень);

- вересень 2021 року - 12252,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 2389,21 гривень);

- жовтень 2021 року - 12252,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 2389,21 гривень);

- листопад 2021 року - 12252,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 2389,21 гривень);

- грудень 2021 року - 12252,38 гривень (без вирахування податків та зборів, які становлять 2389,21 гривень).

Таким чином, заборгованість із заробітної плати позивачки за період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року становить 53228,28 гривень (без відрахування податків та зборів).

Сума заборгованості із заробітної плати позивачки становить:

- за липень 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 1698,05 гривень;

- за серпень 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 1698,05 гривень;

- за вересень 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 9863,17 гривень;

- за жовтень 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 9863,17 гривень;

- за листопад 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 9863,17 гривень;

- за грудень 2021 року за вирахуванням податків та зборів - 9863,17 гривень.

Всього позивачці повинно було бути виплачено заробітної плати після відрахування податків та зборів 42848,78 гривень.

Вказане дає підставу суду дійти висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 53228,28 гривень (сума без відрахування податків та зборів).

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 34 Закону України «Про оплату праці»,компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

В даному випадку порядок нарахування та виплати компенсації заробітної плати регламентованоЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000року таПостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Згідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Індекс споживчих цін за період з 01.08.2021 по 30.06.2022 0,998*1,012*1,009*1,008*1,006*1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=121,3.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.08.2021 по 30.06.2022 121,3-100%=21,3.

Індекс споживчих цін за період з 01.09.2021 по 30.06.2022 1,012*1,009*1,008*1,006*1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=121,6.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.09.2021 по 30.06.2022 121,6-100%=21,6.

Індекс споживчих цін за період з 01.10.2021 по 30.06.2022 1,009*1,008*1,006*1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=120,1.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.10.2021 по 30.06.2022 120,1-100%=20,1.

Індекс споживчих цін за період з 01.11.2021 по 30.06.2022 1,008*1,006*1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=119,1.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.11.2021 по 30.06.2022 119,1-100%=19,1.

Індекс споживчих цін за період з 01.12.2021 по 30.06.2022 1,006*1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=118,1.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.12.2021 по 30.06.2022 118,1-100%=18,1.

Індекс споживчих цін за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 1,013*1,016*1,045*1,031*1,027*1,031*100=117,4.

Величина приросту споживчих цін за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 117,4-100%=17,4.

Таким чином,інфляційне збільшеннязаборгованості залипень 2021року складає 361,68гривень ((1698,05*21,3)/100=361,68), де 1698,05 гривень заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 21,3 величина приросту споживчих цін за період з 01.08.2021 по 30.06.2022.

Інфляційне збільшення заборгованості за серпень 2021 року складає 366,78 гривень ((1698,05*21,6)/100=366,78), де 1698,05 гривень заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 21,6 величина приросту споживчих цін за період з 01.09.2021 по 30.06.2022.

Інфляційне збільшення заборгованості за вересень 2021 року складає 1982,50 гривень ((9863,17*20,1)/100=1982,50), де 9863,17 гривень заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 20,1 величина приросту споживчих цін за період з 01.10.2021 по 30.06.2022.

Інфляційне збільшення заборгованості за жовтень 2021 року складає 1883,87 гривень ((9863,17*19,1)/100=1883,87), де 9863,17 грн. заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 19,1 величина приросту споживчих цін за період з 01.11.2021 по 30.06.2022.

Інфляційне збільшення заборгованості за листопад 2021 року складає 1785,23 гривень ((9863,17*18,1)/100=1785,23), де 9863,17 гривень заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 18,1 величина приросту споживчих цін за період з 01.12.2021 по 30.06.2022.

Інфляційне збільшення заборгованості за грудень 2021 року складає 1716,19 гривень ((9863,17*17,4)/100=1716,19), де 9863,17 гривень заробітна плата за вирахуванням податків та зборів, 17,4 величина приросту споживчих цін за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.

Таким чином, загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати станом на кінець червня 2022 року складає 8096,25 гривень.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 7014,35 гривень станом на час звернення до суду.

Збільшення позовних вимог в цій частині позивачка не заявляла.

Таким чином, загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати станом на кінець червня 2022 року, розрахована судом, є більшою за суму, яку просить стягнути позивачка.

Згідно ч.1, ч.3 ст.13 ЦПК України, суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ст.13 ЦПК України, суд не може вийти за межі заявлених позивачкою вимог в частині стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в частині заявлених позивачкою позовних вимог на суму 7014,35 гривень.

Щодо стягнення сум застаттею 117 КЗпП України.

Згідно із частиною першоюстатті 116КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістомстатті 117КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У частині другійстатті 2 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третястатті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку,оплата за час тимчасової непрацездатностітощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Відповідно до положень Порядку обчисленнясередньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого1995 року № 100, середньомісячна зарплата за час затримки розрахунку при звільненні працівника обчислюється виходячи з виплат за останні2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Останніми місяцями роботи позивачки є листопад та грудень 2021 року, в яких було 44 робочих дні (по 22 робочих дні в кожному з цих місяців). Заробітна плата позивачки після відрахування всіх податків та зборів за вказані місяці складає 19726,34 гривень.

Згідно проведеногосудом розрахунку,середньоденна заробітнаплата позивачкиза останнідва місяціроботи складає448,33гривень (19726,34/44=448,33).

За період звільнення по день розгляду справи судом минуло 201 робочих днів (січень 2022 року - 19 робочих днів; лютий 2022 року - 20 робочих днів; березень 2022 року - 23 робочих днів; квітень 2022 року - 21 робочих днів; травень 2022 року - 22 робочих днів; червень 2022 року - 22 робочих днів; липень 2022 року - 21 робочих днів; серпень 2022 року - 23 робочих днів; вересень 2022 року - 22 робочих днів; жовтень 2022 року по день ухвалення рішення - 8 робочих днів), а отже середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення у даній справі складає 90114,33 гривень (448,33*201=90114,33).

Щодо компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.Право на відпустки забезпечується:гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбаченихстаттею 24цього Закону.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про відпустки», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

Згідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Умовами Трудового договору, укладеного між сторонами, передбачено, що щорічна основна відпустка надається позивачці тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Невикористана відпустка позивачки станом на 31.12.2021 складає 14 днів (24/(365-55)*184=14, де 24 кількість днів відпустки за рік, 365 кількість днів в році, 55 - кількість вихідних та святкових днів, 184 - календарні дні стажу позивачки).

Згідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Заробіток позивачки за весь період роботи з 01.07.2021 по 31.12.2021 склав 73514,28 гривень.

Кількість днів для розрахунку суми оплати одного дня відпустки 129 днів.

Таким чином, оплата одного дня відпустки позивачки становить 569,88 гривень. (73514,28/129=569,88).

Компенсація за неви користану відпустку складає 7978,32 гривень (569,88*14=7978,32), тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 133 ЦПК України, судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору у вказаній справі.

Судом із відповідача стягнуто на користь позивачки грошові кошти в розмірі 158335,28 гривень, а тому із відповідача підлягає стягненню 1% від вказаної суми, тобто 1583,35 грн.

Керуючись ст.12, 76-80, 82, 141, 247, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт припинення трудових відносин працівника ОСОБА_1 із Громадською організацією «Ерлайт» із 01.01.2022 року.

Стягнути з Громадської організації «Ерлайт» на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість із заробітної плати за період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року в розмірі 53228,28 грн. (сума зазначена без відрахування податків та зборів);

- компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 01.07.2021 року по 30.06.2022 року в розмірі 7014,35 грн. (сума зазначена без відрахування податків та зборів);

- середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 01.01.2022 року по 12.10.2022 року в розмірі 90114,33 грн. (сума зазначена без відрахування податків та зборів);

- компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в розмірі 3319,96 грн. (сума з азначена без відрахування податків та зборів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Ерлайт» на користь держави судовий збір в розмірі 1536,77 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кульчицький Павло Володимирович, місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Відповідач: Громадська організація «Ерлайт», місцезнаходження вул. Антоновича, 72, м. Київ, ідентифікаційний код 40184177.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Головуюча