Постанова

від 12.10.2007 по справі а18/364-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/364-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" жовтня 2007 р.                                                             Справа №     А18/364-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ІвЧ"

до  Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції   Головного управління Державного казначейства України в Київській області

про      стягнення 101532,00 грн.

За участю представників:

Позивач -  Андреєва А.Д., Чижов А.Д., Іванов О.П.

Відповідач 1 -  Сукач В.В., Кошелєва Н.В., Ніколаєнко О.І.

Відповідач 2 - МиколенкоЕ.В.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшов  позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» (далі - позивач) до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (далі –відповідач 2) про стягнення 101532,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Провадження  в адміністративній справі № А18/364-07 було відкрите відповідно до ухвали від 26.07.2007 року.

В ході розгляду спору позивач  надав суду  письмове правове обґрунтування  позовних вимог, в якому уточнив позовні вимоги з врахування часткової сплати і просить стягнути 98008 грн. бюджетного відшкодування. Після чого, в судовому засіданні 12.10.2007 року  позивач  повідомив про  часткове відшкодування та повторно уточнив позовні вимоги і просить стягнути  97831 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем   заявлено  до бюджетного  відшкодування  суми ПДВ  у відповідних  податкових деклараціях,  які протиправно  не були відшкодовані  з Державного бюджету.

Відповідач 1  надав пояснення по суті позовних вимог та зазначив, що  частина  заявлених сум фактично  відшкодована,  для здійснення бюджетного відшкодування  решти заявлених  позивачем сум, вони  мають бути  підтверджені за наслідками  податкової перевірки  в порядку п.п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проведення якої  не  можливе, частина суми заявленого бюджетного відшкодування зменшена за податковим повідомленням-рішенням, яке є узгодженим  і не оскаржене  позивачем.

Відповідачем 2 -  Головним управлінням Державного казначейства  у Київській області    надано відзив на позов, в якому  зазначено,  органи державного казначейства здійснюють виплата сум з бюджету на підставі  висновку податкового органу чи за рішенням суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ»знаходиться на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ з 01.03.2000 р. №131. Згідно Закону України «Про податок на додану вартість»Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ»є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування у податкових деклараціях у вересні 2006 року - 718,00 грн.,  у жовтні 2006 року - 190,00 грн.,  у жовтні 2006 року - 57689,00грн.,  у листопаді 2006 року - 39411,00 грн.,  у березні 2007 року - 3524,00 грн., зокрема:

- на підставі п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач заявив у  податковій декларації, поданій 15.09.2006року за вхідним № 7294 суму бюджетного відшкодування. Згідно Акту Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції за № 80/16-0/19414052 від 17.05.2007 року, сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню становить 718,00 грн. Акт був наданий за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки за період з 01.08.2006 року по 31.08.2006 року. Як зазначає позивач, на день подання позовної заяви відповідні розрахунки не були проведені;

- крім того,  позивач  у жовтні 2006 року  заявив до відшкодування  ПДВ 11.10.2006року за вх. № 8308 з відповідним  документами. Заявлене бюджетне відшкодування  було підтверджене податковою лише 18.05.2007 року а  Акті про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за № 81/16-0/19414052 про відповідність бюджетного відшкодування на суму 190 грн. На день подання позовної заяви відповідні  розрахунки не були проведені;

- також, згідно висновку, наведеному в Довідці про результати позапланової документальної перевірки правильності визначення суми бюджетного відшкодування за №76/16-0/19414052 від 16.05.2007 року,  була підтверджена правильність розрахунку бюджетного відшкодування в сумі 3 524,00 грн. внаслідок здійснення операцій  з реалізації у березні 2006 року трьох ліній для виробництва карамелей до ТОВ «Сладкие технологии»за Договором №08/02 від 08.02.2007р. в сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка згідно ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»оподатковуються за ставкою 0 відсотків. На день подання позовної заяви такі розрахунки не були здійснені;

- відповідно до Довідки Переяслав-Хмельницької ОДПІ №137/16-0/19414052 від 21.06.2007 про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року (декларація подана 17.11.2006року за вх. № 9922)  позивач має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в жовтні 2006 року на підставі договорів продажу №04-09-06 та №8 від 04.09.2006 року про придбання токарно-карусельних верстатів на суму 57689,00 грн. На день подання позовної заяви такі розрахунки не були здійснені;

- 11.12.2006 року за вхідним № 10177 ТОВ «ІвЧ»була подана податкова декларація за листопад 2006року. Відповідно до Акту про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за № 1/16-0/ 19414052 від 10.01.2007року, платником податку порушено п. 7.7.2. «а»п. 1.1 .ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до бюджетного відшкодування суми ПДВ 39 411,00 грн. сплаченої не в попередньому податковому періоді заявленої суми до відшкодування в листопаді.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки  відповідачем 1   не здійснено передбачених п.п. 7.7.5. п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  заходів для повернення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме не надано органам державного казначейства висновок про підтвердження суми  бюджетного відшкодування .

Відповідач заперечує проти  позову, вважає,     що    заявлені    суми    не підлягають бюджетному відшкодування на підставі наступного:

По заявлених сумах: щодо 718 грн. (податкова декларація   від 15.09.2006р.), щодо 190 грн. (податкова декларація   від 11.10.2006р., щодо 57689 грн. (податкова декларація від 17.11.2006р.) зазначив, що на підставі підпункту пункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по зазначеним вище сумам.

Згідно Довідки про результати камеральної перевірки від 13.10.06р. № 225/16-0/19414052    заявлена сума бюджетного відшкодування 719,00 грн. відповідає сумі бюджетного відшкодування. Проте листом ДПА в Київській області від 06.11.2006р. № 14384/7/16-111/305 сума 719,00   грн.      була  виключена   з   реєстру  про   відшкодування   ПДВ   для проведення документальної перевірки.

Згідно Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки    від    09.11.2006    року    №    249/16-0/19414052    заявлена    сума бюджетного відшкодування в сумі 192,00 грн. не відповідає сумі заявленого бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно Акту   про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки    від    28.11.2006    року   №    252/16-0/19414052    заявлена    сума бюджетного   відшкодування   в   сумі   57689,00   грн.      не   відповідає   сумі бюджетного відшкодування ПДВ.

Причинами виключення з реєстру сум ПДВ по деклараціях є не надані платником податків копії документів, що підтверджують факт оплати товарів основними постачальниками; у зв'язку з постійним декларуванням платником податкового кредиту -

при відсутності експортних операцій   та реалізації на території (податкове зобов'язання дорівнює нулю); не можливо здійснити інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей на складі при проведенні камеральної перевірки.

Відповідач  зазначив, що для підтвердження даних фактів необхідною умовою є проведення позапланової виїзної документальної перевірки, однак, в розумінні ч.б ст. 11-1 Закону України № 509 «Про державну податкову службу в Україні»однією з обставин на підставі якої можливе проведення позапланової виїзної перевірки, є подання декларації платником податків з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн.

Так як, згідно норм законодавства у ОДПІ відсутні підстави для проведення відповідної перевірки, Переяслав-Хмельницька ОДПІ звернулась з позовними вимогами про надання дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ «ІвЧ»по заявленим з бюджету сумам податку на додану вартість, посилаючись на ч.7 ст. 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, де зазначено, що у випадку виникнення потреби у проведенні позапланової виїзної перевірки за наявності обставин, не зазначеної в ч.6 цієї статті, така перевірка може здійснюватись за рішенням суду. На даний час триває розгляд справи за касаційної скаргою ОДПІ до Вищого адміністративного суду України, тому відсутні підстави для проведення позапланової  виїзної податкової перевірки. За таких обставин,  відповідач вважає, що  заявлені суми не підтверджені і бюджетному відшкодуванню не підлягають.

 Щодо заявлених позивачем до відшкодування 39411 грн. (податкова декларація  від 11.12.2006р.) відповідач зазначив, що за наслідками проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування (акт від 10.01.2007р. №1/16-0/19414052), встановлено, що в податкову декларацію за листопад 2006р. до бюджетного відшкодування включено 39234 грн., які ТОВ «ІВЧ»в попередньому податковому періоді, тобто в жовтні 2006р., постачальникам товарів не сплачував, чим порушено пп.7.7.2 «а»п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1.п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підтверджена актом документальної невиїзними (камеральними) перевірками від 10.01.2007р. №1/16-0/19414052 Переяслав-Хмельницької ОДПІ сума податку на додану вартість 177 грн. ТОВ «ІвЧ»з бюджету відшкодовано 20.03.2007року.

Переяслав-Хмельницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення за №000000111501/0 від 11.01.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування ТОВ «ІвЧ»на суму 39234 грн., яке залишене без змін за наслідками  адміністративного  оскарження,  до суду зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення за №000000111501/0 від 11.01.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування ТОВ «ІвЧ»на суму 39234 грн. є узгодженим на день розгляду спору, тому  визначена в ньому сума  податку на додану вартість 39234 грн. вважається не підтвердженою до відшкодування за даними проведеної перевірки.

Крім того,  відповідач стверджує, що 3524 грн. (податкова декларація від 19.04.2006 року)  було відшкодовано   позивачу 26.06.2007 року.

В ході розгляду спору  позивач уточнив позовні вимоги, надавши відповідне письмове обґрунтування, просить стягнути 98008 грн. бюджетного відшкодування, що складає заявлені суми за виключенням  3524 грн., які фактично відшкодовані. Після чого, в судовому засіданні 12.10.2007 року  позивач  повідомив про  часткове відшкодування та повторно уточнив позовні вимоги і просить стягнути  97831 грн., при цьому сума  фактично відшкодованого податку на додану вартість  співпадає з зазначеною відповідачем 1.

За таких обставин,  суд  розглядає позовні вимоги в сумі 97831 грн., з яких  39234 грн. задоволенню не підлягають, оскільки зменшені до відшкодування податковим повідомленням-рішенням №000000111501/0 від 11.01.2007 року,  яке є чинним на день розгляду спору.

Щодо  заявлених позивачем 718 грн. (податкова декларація   від 15.09.2006р.), 190 грн. (податкова декларація   від 11.10.2006р., 57689 грн. (податкова декларація від 17.11.2006р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Приписами підпункту 7.7.1 цієї статті передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.  При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно вимог підпункту 7.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5. п. 7.7. статті 7 Закону  України «Про податок на додану вартість»встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, а за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Зазначений висновок є підставою для повернення підприємству органом казначейства заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини,  відповідач  в разі  відсутності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який  є підставою для повернення підприємству органом казначейства заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В разі ж наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

При цьому, вищезазначена норма закону не  визначає обов'язковою умовою проведення позапланової документальної перевірки  перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування  понад 100 тис. грн. і є самостійною підставою для проведення відповідної позапланової перевірки.  Відповідачу 1 необхідно розрізняти  визначені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження та підстави для проведення  позапланових виїзних перевірок та  визначений п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок  бюджетного відшкодування, який передбачає  обов'язок податкового органу  проводити  відповідну  позапланову перевірку  в разі  необхідності. В будь-якому випадку, в залежності від фактичних обставин  господарської діяльності платника податків,  податковий орган  має надати  висновок з приводу  заявлених сум бюджетного відшкодування чи про відмову  у наданні  такого висновку, які мають бути обґрунтовані  у визначеному  законодавством порядку, тобто за наслідками   податкових перевірок. Зволікання  з проведенням  визначених законом заходів в процедурі бюджетного відшкодування ПДВ  є протиправною бездіяльністю, яка  може порушити права платника податків.

 Відповідно до ст. 19 Конституції України  правовий порядок  в Україні  грунтується на  засадах,  відповідно до яких ніхто не може  бути примушений  робити те,  що не  передбачено законодавством.

 Органи державної влади і місцевого самоврядування  зобов'язані діяти  лише на підставі і в межах повноважень та  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Як вбачається з вимог підпункту 7.7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, відповідач 1 в порушення чинного законодавства протиправно зволікає з наданням висновку органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який  є підставою для повернення підприємству заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 58597 грн.

Оскільки відповідачем 1  в установленому законодавством порядку  не виявлено законних підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування у сумі 58597 грн. було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, висновки про відсутність права на заявлене бюджетне відшкодування  спростовані    в ході розгляду спору, суд  дійшов висновку  про  порушення права позивача на проведення заявленого бюджетного відшкодування внаслідок протиправних висновків  відповідача 1.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій є суб'єктом владних повноважень,  і відповідно позивач правомірно заявив позов про зобов'язання  провести бюджетне  відшкодування відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»до відповідача –Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної  податкової  інспекції.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктом 7 «Положення про Державне казначейство», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що в діях  відповідача 2 - Управління державного казначейства у Київській області відсутні ознаки протиправності, однак позовні вимоги  підлягають задоволенню  з врахуванням  передбаченого   пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86) шляхом стягнення  на користь позивача 58597 грн. бюджетного вішкодування   з Державного бюджету.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодовуються позивачеві з Державного бюджету пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 19, 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України  через Управління державного казначейства у Київській (01196, м. Київ, бул. Л.Українки, 1, код 24074109)  58597 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. бюджетного відшкодування  на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ»(08400, Київська обл.,   м. Переяслав-Хмельницький,  вул. Миру, 4, кв. 89, код  19414052).

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ»(08400, Київська обл.,   м. Переяслав-Хмельницький,  вул. Миру, 4, кв. 89, код  19414052)  585,97 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. судового збору.

4.    В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.