Постанова

від 19.10.2022 по справі 467/1145/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.10.22

22-ц/812/821/22

Справа № 467/1145/21 Головуючий у 1-й інстанції Кірімова О. М.

Провадження №22ц/812/821/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 жовтня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Ковальським Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану від її імені

адвокатом Літвіном Ігорем Миколайовичем,

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, ухваленого 6 липня 2022 року під головуванням судді Кірімової О. М. у приміщенні суду в смт. Арбузинка Миколаївської області о 9 год 30 хв, із складенням його повного тексту 11 липня 2022 року по справі

за позовом

ОСОБА_1

до Селянського (фермерського) господарства «Олексієнко Тетяна Миколаївна»

(далі - СФГ «Олексієнко Т. М.»)

про припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до СФГ «Олексієнко Т. М.» про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та відповідачем 8 лютого 2017 року шляхом його дострокового розірвання.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,1724 га кадастровий номер 4820355000:11:000:0118, що розташована в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.

8 лютого 2017 року за договором оренди землі, укладеним нею з СФГ « ОСОБА_2 » строком на 7 років, та продовженим 1 вересня 2020 року на такий же самий строк шляхом укладення додаткової угоди, спірна земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Посилаючись на укладення у 2017 році договору оренди на вкрай невигідних умовах через розрахунок орендних платежів в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки визначеної в розмірі 47522 грн 80 коп., позивачка просила орендаря про добровільне розірвання цього договору через зменшення розміру орендної плати, і як наслідок недоотримання її у повному обсязі, а також бажання обробляти свою земельну ділянку самостійно. Зазначала про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки, визначену станом на 11 жовтня 2020 року в розмірі 481164 грн 42 коп., з розрахунку якої протягом 2017 по 2020 роки орендарем систематично недоплачена позивачці орендна плата.

Ці обставини, на переконання орендодавця свідчать про систематичне невиконання орендарем свого обов`язку по виплаті орендної плати у повному обсязі, та є підставою для дострокового розірвання договору оренди, у зв`язку із суттєвим порушенням умов зобов`язання.

Відзиву на позов від відповідача СФГ «Олексієнко Т. М.» до суду першої інстанції не надійшло.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача, витребувано з відділу №4 Первомайського району Управління надання адміністративних послуг та у позивачки ОСОБА_1 інформацію про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за період 2017, 2018, 2019, 2020 роки та зобов`язано відповідачку надати такі ж відомості.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою недоведений факт систематичної несплати та наявність заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, а тому відсутні підстави для дострокового розірвання договору оренди.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Літвін І. М., посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зміст апеляційної скарги ґрунтується на цитуванні мотивувальної частини рішення суду, диспозиції різних норм матеріального та процесуального права, а її доводи зведені до різного тлумачення місту пунктів 10, 11 та 13 договору оренди, які надані судом та позивачкою. За твердженнями позивачки саме неналежне виконання орендарем цих умов договору через не сплату орендної плати у повному обсязі, виходячи з розрахунку нормативно-грошової оцінки землі, яка проведена у вересні 2021 року, є підставою для розірвання договору оренди.

Посилалася на відповідну судову практику за аналогічними правовідносинами.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка площею 14,1724 га із кадастровим номером 4820355000:11:000:0118, що розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16, 17-18, 19-20).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 8 лютого 2017 року, укладеним між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем СФГ «Олексієнко Т. М.» строком на 7 років, відповідач за використання належної орендодавцю земельної ділянки площею 14,1724га зобов`язаний сплачувати оренду плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 47522 грн 80 коп. з двома коефіцієнтами індексації або в натуральній формі у визначених межах згідно переліку продукції з урахуванням індексів інфляції щорічно до 25 грудня кожного року. Внаслідок цього нормативна грошова оцінка землі станом на 2017 рік визначена у 333549 грн 29 коп., а розмір орендної плати з її розрахунку - 26683 грн 94 коп. (а.с.21-24).

Таким чином, умовами вищевказаного договору враховано зміну грошової оцінки, передбачено коефіцієнти та індекс інфляції, а розмір орендної плати від розміру нормативної грошової оцінки землі, яка за погодженнями сторін станом на 2017рік визначена як 333549 грн 29 коп., а ніяк ні 47522 грн 80 коп..

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем, на адресу якого заяв про виплату орендної плати за користування земельною ділянкою не у повному обсязі, від позивача не поступало, у позові про таке не зазначено, і у процесі розгляду судом першої інстанції такі обставини не встановлено.

Наведене свідчить про те, що відповідачем належним чином виконувались умови договору по сплаті орендної плати.

Тому, 1 вересня 2020 року між сторонами по справі укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 8 лютого 2017 року, якою продовжено строк його дії на 7 років, а саме до 8 лютого 2031 року (а.с.25-26).

За таких обставин твердження представника позивача у апеляційній скарзі щодо не відповідності мотивувальної частині рішення суду вимогам процесуального законодавства, та її викладення не у відповідності до існуючих обставин, невірної аргументації позиції позивача по отриманню орендної плати не у повному обсязі, є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки наведене свідчить про те, що сторонами узгоджено суттєві умови договору, їх виконання влаштовувало позивачку, наслідком чого стало продовження строку дії договору.

Тому обґрунтовуючи позов про дострокове розірвання договору оренди позивач посилалася, як на вимоги Цивільного кодексу України стосовно обов`язковості належного виконання зобов`язання так і на положення Закону України «Про оренду землі».

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. При цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно положень статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Як вбачається із змісту договору оренди (а.с.8-11), сторони при його укладенні визначили розмір, форму і строки внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, та враховуючи те, що позивачем та її представником у суді першої інстанції зазначалося та не заперечувалося щодо отримання орендної плати за договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди за відсутністю доказів про несистематичну сплату орендної плати. Доказів того, що нормативно-грошова оцінка землі до проведення її повторної оцінки орендарем 2 вересня 2021 року була більшою, ніж 333549 грн 23 коп., жодним із учасників суду не надано.

За витягом нормативної грошової оцінки землі, яка складена на замовлення СФГ у вересні 2021 року, грошова вартість спірної землі склала 481164 грн 42 коп. (а.с.31), з розрахунку якої орендарем і була нарахована орендна плата.

Але наприкінці 2021 року позивачку перестала влаштовувати орендна плата, яку вона отримувала за договором та додатковою угодою, і вона замовила проведення експертної оцінки належної їй землі, за змістом якої станом на 6 жовтня 2021 року ринкова вартість ділянки складає 1255675 грн (а.с.42-52), та розрахована із застосуванням коефіцієнтів, які є відмінними від розрахунку, який застосовується для визначення нормативної грошової оцінки ділянки для виплати орендної плати, а саме: коефіцієнт на торг, коригування на наявність земельних ділянок, курс долара США до національної валюти тощо.

Тому визначена на замовлення позивачки вартість є ринковою та не може бути покладена у розрахунок розміру орендної плати за договором оренди. Інших відомостей про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2017-2020 роки позивачкою не надано, внаслідок чого усі її посилання на невірний розрахунок орендної плати за договором та несистематичну сплату є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, на виконання ухвали суду Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області повідомлено, що не передбачено визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минулі роки (а.с.138-139).

Незважаючи на наведене, позивачка звернулась до відповідача з листом про припинення дії договору оренди, посилаючись на недоплату орендної плати за період 2017-2020 рр. із застосуванням нормативної грошової оцінки або ринкової вартості станом на вересень-жовтень 2021 року (а.с.35-40).

Відповідачем на лист орендодавця надана відповідь про відмову у розірванні договору оренди з посиланням на своєчасність та належність проведених виплат (а.с.33).

Як вбачається з наданих відповідачем копій розрахунково-платіжних відомостей за 2017 -2020 роки позивачкою отримано передбачену згідно оспорюваного договору оренду плату в розмірі 26 683 грн 94 коп. за кожен рік (а.с.127-130).

Разом з тим, діючи за принципом добросовісності та належності, відповідач погодився додатково та добровільно здійснити доплату по орендній платі, і як вбачається з наданих копій розрахункових відомостей за користування ділянкою у 2018, 2019 та 2020 роках доплатив 33057 грн та сплатив за користування земельною ділянкою у 2021 році уже 38493 грн 15 коп., з урахуванням відрахувань за виконавчим провадженням з виконання зобов`язань ОСОБА_1 (а.с.107,132).

Більш того, позивачкою наперед отримано орендну плату за 2022 та 2023 роки в розмірі 38493 грн 15 коп. за кожен рік, також з урахуванням відрахувань за виконавчим провадженням (а.с.133, 134).

Зазначене також вбачається і з наданої бухгалтерської довідки (а.с.122).

За наведеного та виходячи з того, що права позивачки на отримання своєчасно орендної плати не порушене, так як орендна плата на її користь сплачувалася вчасно та у відповідності до умов договору, а спірні суми, які позивачка вважала належними до сплати, відповідач погодився добровільно доплатити за попередній час, незважаючи на відсутність у нього такого обов`язку, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову.

За відсутності нормативної грошової оцінки, яка б спростовувала що розмір орендної плати за 2018-2020 роки складав більше 333549 грн 23 коп. ( з урахуванням коефіцієнтів) жодною із сторін по справі не надано. Нормативна грошова оцінка визначена станом на вересень 2021 року не є підставою для її застосування за минулий період, але за погодженням сторін такі умови на час виникнення спору узгоджені, що свідчить про добросовісність орендаря.

Висловлене позивачкою твердження про укладення нею договору на вкрай невигідних умовах не відноситься до підстав розірвання договору, що належним чином виконується, а встановлення таких обставин стосується іншого способу захисту порушеного права, якщо це мало місце.

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про процесуальні порушення, не знайшли свого підтвердження та є помилковим тлумаченням процесуального законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги позивача та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені адвокатом Літвін Ігорем Миколайовичем, залишити без задоволення,а рішенняАрбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від6липня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова