Рішення

від 18.10.2022 по справі 279/5280/18

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 2/279/4/22

Справа № 279/5280/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.,

з секретарем Павленко Д.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Коростені цивільну справу №279/5280/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Коростенська міська рада Житомирської області, Головне Управління Держагеокадастру у Житомирській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що 10 квітня 1998 року відповідно до Договору купівлі- продажу земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , державний акт серії НВ № 0929302, зареєстрований в реєстрі за № 1928, стала власником земельної ділянки площею 0.0580 га, яка розташована в обслуговуючому кооперативі садового товариства «Садко» м. Коростеня (юридична адреса: вул. Грушевського, 135-А, м. Коростень Житомирської обл., ідентифікаційний код юридичної особи 35299183).

У подальшому вона отримала державний акт на право приватної власності на | землю серії ПІ- ЖТ № 026132, зареєстрований 04.07.2002 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132.

Земельна ділянка ОСОБА_4 надана рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 18 лютого 1998 року № 48 у відповідності до вимог ст. ст. 11, 18, 22, 23, 57 Земельного кодексу України, чинного на той час.

У травні 2018 року, коли вона прийшла обробляти належну їй земельну ділянку, то побачила викорчувані фруктові дерева своєї власності, знищений родючий шар на земельній ділянці та побудований перший поверх чужого будинку.

ОСОБА_2 повідомив, що земельна ділянка належить йому, він змінив її цільове призначення та що у нього є дозвіл на будівництво. Також повідомив, що купив зазначену земельну ділянку, але на її запитання, у кого її було придбано, інформації не надав

Вона земельну ділянку не відчужувала, право власності на неї не припинялось , погоджень на вилучення земельної ділянки не надавала.

Проведеною Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції перевіркою встановлено, що забудовником ОСОБА_2 допущено порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, відповідно до яких будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

За рекомендацією державних органів Геокадастру нею була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0.0580 га для визначення кадастрового номера земельної ділянки та введення до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Місце розташування належної їй земельної ділянки підтверджується планово-картографічними матеріалами, викопіюванням з генерального плану міста Коростеня з позначенням місця її розташування та наявністю трьох межових знаків, встановлених раніше, криницею, викопаною ОСОБА_4 та закріпленою восьми метровою залізобетонною трубою для трубопроводів, що збереглися, що відповідає сформованій земельній ділянці.

Кадастрова зйомка земельної ділянки, за результатами якої було складено кадастровий план меж земельної ділянки, площею 0,0580 га, що належить їй, свідчить про те, що майже вся земельна ділянка (91,4325 %), яка належить їй на праві приватної власності, вибула з її законного володіння та перебуває у фактичному володінні останнього набувача, відповідача - ОСОБА_2 .

Вона отримала рішення № РВ-1800544982018 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, а саме за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 .

Дану земельну ділянку відповідачу площею 0,1 га, яка розташована на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, у яку на 91,4325 % входить належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,058 га, згідно договору дарування 13 травня 2017 року безоплатно подарувала ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення № 280 сьомої сесії VI скликання Коростенської міської ради від 07 липня 2011 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0600 га на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» міста Коростеня для ведення садівництва.

Відповідно до рішення 13 сесії VI скликання Коростенської міської ради від 15 березня 2012 року № 625 вирішено:

- погодити ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га та безкоштовно передати у власність земельну ділянку для ведення садівництва на території обслуговуючого кооперативу садового І товариства Садко площею 0.1000 га.

Рада, приймаючи рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, порушила вимоги ст. ст. 118, 123 ЗК України з таких підстав:

а) у відповідності до вимог ст. 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Тобто, не можуть бути встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_3 у 2011 році, коли дана земельна ділянка знаходилася у власності ОСОБА_1 з 1998 року;

б) у відповідності до вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав та отримання документів, що посвідчують це право. Відповідно, факт перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки може бути підтверджений правовстановлюючим документом - державним актом на право приватної власності на землю серії III- ЖТ № 026132, зареєстрованим 04 липня 2002 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132.

Виходячи з наведених доказів, Радою неправомірно прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою (присвоєний пізніше кадастровий номер 1810700000:02:021:042), а відповідно вимог ЗК України необхідно проводити формування земельної ділянки за проектом землеустрою, так як правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування у відповідності до ст. 126 ЗК України відсутні і межі земельної ділянки не встановлені. Відповідно, прийняте з порушенням вимог Законодавства рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_3 підлягає скасуванню;

в) Рада порушила п. 5 ст. 116 ЗК України, прийнявши рішення без погодження з власником земельної ділянки ОСОБА_1 , тому дане рішення із даної підстави також підлягає скасуванню.

Відповідно, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, проводячи державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3 за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, також прийняло протиправне рішення стосовно земельної ділянки, яка вже на той час знаходилася у приватній власності Позивача.

ОСОБА_1 вносились дані по введенню своєї земельної ділянки до бази даних АС ДЗК, у чому рішенням № РВ-1800544982018 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з надходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, земельної ділянки, а саме за кадастровим номером 10700000:02:021:0412.

Виходячи з вище викладеного, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області порушило п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр», проводячи державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, відомості про яку при введені до Державного земельного кадастру не відповідають існуючим характеристикам об`єкта у натурі (на місцевості), тому у відповідності до п. 1 ст. 155 ЗК України реєстрація земельної ділянки земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 підлягає скасуванню, для забезпечення права позивача зареєструвати уже сформовану земельну ділянку власності, у відповідності, до вимог п.2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр, у Державному земельному кадастрі.

Рада, у порушення вимог чинного законодавства України (що зазначені вище), прийняла рішення, у результаті чого земельна ділянка приватної власності ОСОБА_1 , без на те її згоди була передана у власність іншій особі, тому дані рішення підлягають скасуванню.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, провело державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 11810700000:02:021:0412 з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України, що зазначено вище, тому підлягає негайному скасуванню державна реєстрація даної земельної ділянки.

Відповідно до рішення Радою було надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0600 га, а відповідно до іншого рішення Ради погоджено технічну документацію із Землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка безкоштовно передана у власність для ведення садівництва на території обслуговуючого кооперативу садового товариства Садко ОСОБА_3 площею 0, 1000 га.

Виникає питання, де взялись ще 0,0400 га в рішенні Ради. Очевидно, що це є земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 ..

Згідно ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду.

Жодної з перерахованих у ЗК України підстав по відношенню до земельної ділянки на даний час не виникало і тому дана земельна ділянка залишається її приватною власністю , рішення про відчуження та реєстрація її у складі ділянки ОСОБА_3 , за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, неправомірні та незаконні.

Більш того, от. 154 ЗК України забороняє органам місцевого самоврядування без рішення суду втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Відділ земельних ресурсів у місті Коростені, надалі перейменований у Держкомзем, був у підпорядкуванні Ради. Як стосовно неї так і у рішенні по ОСОБА_3 внести відповідні зміни у земельно-облікові документи доручалось одній і тій самій посадовій особі - ОСОБА_5 , яка достовірно знала про належність земельної ділянки ОСОБА_1 ..

Таким чином, земельна ділянка неправомірно та незаконно вибула з її володіння та передана відповідачу безоплатно не з її волі, а тому, на підставі ст, ст. 330, 388 ЦК України, вона має право витребувати земельну ділянку від відповідача як добросовісного набувача у будь-яких випадках.

Разом з тим, Коростенською міською радою протиправно, всупереч вимог чинного законодавства, спірну земельну ділянку фактично та юридично було вилучено у законного власника - ОСОБА_1 та передано ОСОБА_3 , яка у свою чергу безоплатно передала її ОСОБА_2 , що ще раз підтверджує незаконність дій ради та ОСОБА_3

Коростенська міська рада та ОСОБА_3 , з огляду на вищенаведене, не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця ділянка перебувала у власності ОСОБА_1 , а тому вибула з її володіння з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Таким чином, відповідач та ОСОБА_3 не могли законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість вони набули такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності Відповідача та ОСОБА_3 на землю стало можливим у результаті прийняття міською радою низки неправомірних рішень та наступного укладення договору дарування земельної ділянки.

Так, на адвокатський запит від 04 вересня 2018 року адвоката Костюкевич- Тарнавської О.В листом від 13 вересня 2018 року за № 29-6-0.17-906/113-18 відділом Держгеокадастру у Коростенському районі надано копію технічного звіту по встановленню меж та виготовленню державного акту на право приватної власності ОСОБА_1 у наданні документації із землеустрою по ОСОБА_3 було безпідставно відмовлено з посиланням на конфіденційність інформації.

На адвокатський запит від 18 вересня 2018 року листом № 02-16-01/1510 від 25 вересня 2018 року, відповідачем відмовлено надати копію заяви ОСОБА_3 та інші документи, які додавалися до її заяви стосовно рішення (без документів, що становлять державну таємницю та персональні дані - копій паспорта та ідентифікаційного коду) з поясненням про те, що дані документи втрачені.

Просить витребувати від Відповідача як добросовісного набувача та передати Позивачу земельну ділянку, площею 0,0580 га, яка розташована в обслуговуючому кооперативі садового товариства «Садко» м. Коростеня (юридична адреса : вул. Грушевського, 135-А, м. Коростень Житомирської обл., ідентифікаційний код юридичної особи 352991-83) у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 гривень 00 коп. та сплачені останньою судові витрати.

В судових засіданнях, які неодноразово проводились у справі, сторона позивача зазначала, що є державний акт на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка сформована, використовувалась за призначенням, була придбана на законних підставах шляхом укладення договору купівлі-продажу. На земельну ділянку запрошувався землевпорядник, були встановлені межові знаки. Також був колодязь. Додатково позивач пояснила, що до 2007 року обробляла земельну ділянку, потім почалась засуха, городина перестала приносити врожай, однак не зважаючи на це вона щовесни приїздила на земельну ділянку, садила фруктові дерева, мала намір будуватись, однак у 2017 році виявила на своїй земельній ділянці закладений фундамент, відсутність колодязя та 8 метрової труби, яка була проведена до нього. Вона неодноразово намагалась з`ясувати підстави передачі її земельної ділянки у власність іншій особі, однак ніхто їй ніякої документації не надав, посилаючись на її відсутність у земельному відділі. Рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 нею в судовому порядку нею не оскаржувалось. При складанні технічної документації у 2018 році виявилось неможливим провести реєстрацію оскільки право власності вже було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Одночасно представник позивача зазначив, що право позивача на спірну ділянку не оспорено, таке право було набуто ОСОБА_1 набагато раніше. Просив витребувати у відповідача земельну ділянку площею 0, 0530га, згідно висновку експерта, а не площею 0, 0580 га, як зазначалось у позовній заяві.

Сторона відповідача 18.10.2022 року в судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила.

В попередніх судових засіданнях сторона відповідача проти позову заперечувала, вказуючи на те, що ОСОБА_2 власником земельної ділянки, кадастровий номер 1810700000:02:021:0412 на підставі договору дарування від 13.05.2017 року. Технічна документація ним не розроблялась оскільки земельна ділянка придбавалась на підставі вказаного договору. До 2017 року до земельної ділянки ніхто не навідувався, фруктових дерев , колодязя та труби , на що посилається позивач, на ній не було. Після того, як почалось будівництво на земельній ділянці ОСОБА_6 звернувся до виконкому за отриманням будівельного паспорта де і було з`ясовано, що на земельну ділянку претендує ОСОБА_1 .. Доводи позивача про належність їй земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_6 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки земельна ділянка, яка належить позивачу на підставі державного акту від 10.04.1998 року взагалі відрізняється від земельної ділянки, яка є у власності ОСОБА_7 , лежить у інших координатах. До 2012 року земельною ділянкою користувалась ОСОБА_3 , якій земельна ділянка належала на підставі державного акту від 25.06.2012 року, проектно технічна документація щодо зміни цільового призначення не змінювалась. Ознайомившись з висновком було встановлено, що за основу взято технічну документацію, яка не включена до державного кадастру. ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах, є членом товариство «Садко», натомість у позивача відсутні документи щодо її членства у товаристві.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу земельної ділянки , що розташована в садовому товаристві «Садко» в м.Коростень.

З Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ №026132 слідує, що вказаний документ видано ОСОБА_1 4.07.2022 року на земельну ділянку площею, 0. 0580 га в межах згідно з планом , розташовану на території м.Коростень, с/т «Садко», для ведення садівництва. Підставою для видачі Державного акту на право приватної власності став договір купівлі продажу земельної ділянки від 10 квітня 1998 року №1928.

Так, з договору купівлі-продажу земельної ділянки слідує, що ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0. 058 га розміщену на землях, що знаходяться у віданні с/т «Садко» м.Коростеня, надану для ведення садівництва. Невід`ємною частиною договору є: план земельної ділянки з визначенням її розміру, Державний акт на право приватної власності на землю, довідка про визначення нормативної ціни земельної ділянки, рішення відповідної місцевої ради про продаж земельної ділянки. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Коростенського нотаріального округу Добролежею Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1928.

Вказаний правочин на час розгляду справи ніким не оспорено та не скасовано.

09.07.2018 році ОСОБА_1 замовила та виготовила технічну документацію на земельну ділянку площею 0, 0580 га, що знаходиться в садовому товаристві «Садко» міста Коростеня Житомирської області.

Рішенням №РВ-1800544982018 від 14.09.2018 року Державний кадастровий реєстратор Тарасенко В.А. відмовив у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки наявний перетин ділянки, яку передбачається зареєструвати в Державному земельному кадастрі з ділянкою 1810700000:02:021:0412 (площа перетину співпадає на 91,43%). В електронному документі не коректно зазначено місце розташування земельної ділянки, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З матеріалів справи слідує, що стороною позивача направлялись звернення на адресу Коростенської міської ради стосовно встановлення та отримання копій документів щодо спірної земельної ділянки.

На звернення позивача було надано рішення сьомої сесії VІ скликання від 07.07.2011 року яким надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0, 0600 га на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» міста Коростеня для ведення садівництва.

Рішенням тринадцятої сесії VІ скликання від 15.03.2012 року №625 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян, що були раніше надані в межах міста та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення садівництва на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко». Площею 0, 1000 га.

ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Левківською Г.С., зареєстрованого в реєстрі за №873, подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 1 га, яка розташована на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» м.Коростень Житомирської області, з цільовим призначенням земельної ділянки-для індивідуального садівництва, кадастровий номер земельної ділянки -1810700000:02:021:0412. Відчужувана земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд ; належить дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №701050 виданого 25 червня 2012 року Коростенською міською радою на підставі Рішення від 15.08.2012 року, 13 сесія 6 скликання №625, зареєстрованого 25.06.2012 року відділом Держкомзему у місті Коростені в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №181070001000683.

Набуте ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 за адресою: Житомирська область, м.Коростень, «Садко» садове товариство обслуговуючий кооператив, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

За змістом ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 81 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі :

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з положеннями Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року, постанови Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У від 10.11.1944 року "Про впорядкування користування державними будівлями житлового і нежитлового фонду і земельними ділянками, які обслуговують їх", Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про право громадян на купівлі та будівництво індивідуальних жилих будинків" від 26.08.1948 року, постанови Верховної ради Української РСР "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року, Декрету Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992 року, рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 та інших нормативних актів, документами, що посвідчують право користування земельними ділянками та право власності на земельні ділянки в період з 1922 року по 01.01.2013 року ( в різний час) були:

- рішення виконкомів та місцевих Рад депутатів трудящих про відвід земельних ділянок громадянам, установам, підприємствам і організаціям;

-акти відводу земельних ділянок громадянам, установам, підприємствам і організаціям;

-рішення загальних зборів колгоспів, накази директорів радгоспів про надання земельних ділянок в користування;

-державні акти на безстрокове (вічне) користування землею; на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею;

-договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатацію будівель;

-акти тимчасового користування землею;

- витяги із реєстрових, земельно-шнурових та погосподарських книг місцевих рад;

-державні акти на право приватної власності на землю;

-державні акти на право власності на земельні ділянки;

-договори оренди землі;

-цивільно-правові угоди та інше.

Зазначені документи мають містити інформацію про місце розташування земельної ділянки, цільове призначення, строк користування, землекористувача, підстави набуття права на земельну ділянку.

Матеріалами, за якими можливо визначити розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), право на які посвідчено вказаними документами, у разі відсутності їх координат, можуть бути:

-графічні матеріали інвентаризації земель;

-схеми розташування земельних ділянок;

-плани земельних ділянок;

- матеріали технічної інвентаризації , плани - проекти розміщення будівель, тощо.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів . поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст.13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Крім того, згідно пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: зберігаються в ДЗК постійно разом з відомостями відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Одночасно суд зазначив, що доказом для визначення місця, де відбулось накладення земельних ділянок, є висновок експерта чи спеціаліста.

Аналогічна позиція щодо необхідності наявності у справі висновку відповідної експертизи висвітлена у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21).

За клопотанням сторони позивача у справі призначалась земельно-технічна експертиза.

Одночасно стороні відповідача надавалась можливість поставити свої питання перед експертами.

З висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №14940/21-41/7562/22-41 від 19.04.2022 року слідує, земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 частково, площею 0, 0530 га сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у власності іншої особи на підставі Держакту №026132, і як об`єкт цивільних прав сформована раніше ніж земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га громадянці ОСОБА_3 для ведення садівництва на території обслуговуючого кооперативу "Садко" міста Коростень Коростенської міської ради Житомирської області, за якою визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 та яка погоджена рішенням Коростенської міської ради Житомирської, області від 15.03.2012 № 625, не відповідає за складом та змістом в нормативним документам з питань станом на 15.03.2012 року

Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , площею 0,1000 га з цільовим призначення для індивідуального садівництва, яка розташована у м. Коростень, територія обслуговуючого кооперативу садового товариства "Садко", кадастровий номер 1810700000:02:021:0412, зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, згідно даних Державного земельного кадастру та межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:

з південно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 1 до точки 4 зміщені на відстані від 0,14 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

із західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 4 до точки 5 зміщені на відстані від 0,44 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 5 до точки 6 зміщені на відстані від 0,23 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6 до точки 6 зміщені на відстані від 0,23. м. до 0,76 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6 до точки 7 зміщені на відстані від 0,35 м до 1,88 м у внутрішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки Від точки 7 до точки 1 зміщені на відстані від 0,24 м до 4,67 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

В графічному Додатку №1 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.

Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 площею 0,0580 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована у м. Коростень, територія обслуговуючого кооперативу садового товариства "Садко", зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:

з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки в точці 1 зміщені на відстань 0,46 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з північно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 2 до точки 3 зміщені на відстані від 3,09 м до 3,60 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з південно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки З до точки 4 зміщені на відстані від 0,83 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9 до точки 9 зміщені на відстані від 0,15 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9 до точки 1 зміщені на відстані від 0,20 м до 0,46 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

В графічному Додатку №2 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.

В результаті проведеного дослідження, було виявлено спів падіння меж згідно з координатами поворотних точок меж спірних земельних ділянок, визначених відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Точки співпадіння (перетинання меж земельних ділянок) становлять точки за №№ 1, 2, 3, 6.

В результаті проведеного дослідження, було встановлено накладення (взаємне пересічення) відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Площа накладення становить 0,0530 га.

За нормою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння:

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав манно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку. Встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджуєтьсяз правовимивисновками,викладеним упостанові ВерховногоСуду Українивід 21грудня 2016 рокуу справі№ 1522/25684/12та постановіВерховного Судувід 15травня 2019у справі№ 285/3414/17 (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №752/3089/19 (провадження№ 61-16519св21).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Враховуючи, що земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_1 ( право власності якої на спірну ділянку не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку) вибула з володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким її було передано у власність ОСОБА_3 , з подальшим її відчуженням останньою , на підставі договору дарування ОСОБА_2 , тому наявні підстави про витребування земельної ділянки площею 0, 0530 га, тобто в межах накладення, згідно статті 388 ЦК України, що є підставою для часткового задоволення позову, оскільки позовна вимога висувалась щодо земельної ділянки, площею 0, 0580 га..

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи питання судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат по сплаті судового збору в справі наявні квитанції на суму 710, 80 гривень та 355, 40 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як передбачено ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадку надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір судових витрат встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В справі наявний договір про надання правничої допомоги від 23.10.2018 року, акт прийняття передачі виконаних робіт від 07.11.2018 року згідно вказаного договору, в якому зазначено детальний розрахунок робіт (наданих послуг), квитанція про оплату правничої допомоги від 07.11.2018 року про сплату ОСОБА_1 коштів в сумі 3000 гривень.

Витрати за проведену у справі судово земельно-технічну експертизу склали 21966, 10 гривень, які сплачено ОСОБА_1 , що стверджується меморіальним ордером № 31 -471708/2 від 31.05.2021 року.

Отже, понесені судові витрати у загальному розмірі 26032 гривень 30 копійок, у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 321, 328, 387, 388 ЦК України, ст.78, 81, 152, 153 ЗК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 0530 га, яка розташована в обслуговуючому кооперативі садового товариства "Садко" м.Коростеня (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати в загальному розмірі 26032 гривень 30 копійок, які складаються з витрат: по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумах 710, 80 гривень та 355, 40 гривень; на правову допомогу в сумі 3000 гривень; на проведення експертизи в сумі 21966, 10 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи:

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- Коростенська міська рада Житомирської області: місцезнаходження: 11500, м.Коростень, вул.Грушевського, 22, ЄДРПОУ 13576977;

- Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області , місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, ЄДРПОУ 39765513.

Суддя: Шульга О.М.

Повний текст рішення складено 19.10.2022 року.