Постанова

від 14.09.2023 по справі 279/5280/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 279/5280/18

провадження № 61-3534св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Коростенська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у складі судді Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Коростенська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила витребувати від відповідача, як добросовісного набувача, та передати їй земельну ділянку площею 0,0580 га, яка розташована в Обслуговуючому кооперативі садового товариства «Садко» міста Коростеня (далі - СТ «Садко») у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0580 га, яка розташована в СТ «Садко» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1928.

У подальшому отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ПІ-ЖТ № 026132, який 04 липня 2002 року зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132.

У травні 2018 року, коли вона прийшла обробляти належну їй земельну ділянку, побачила викорчувані фруктові дерева, знищений родючий шар на земельній ділянці та побудований перший поверх будинку.

Відповідач повідомив їй, що є власником земельної ділянки і у нього наявний дозвіл на будівництво.

Земельну ділянку вона не відчужувала, право власності на неї не припинялось, погоджень на вилучення земельної ділянки не надавала.

За рекомендацією державних органів Держгеокадастру нею була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0580 га для визначення кадастрового номера земельної ділянки та введення до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Кадастрова зйомка земельної ділянки, за результатами якої було складено кадастровий план меж земельної ділянки, свідчить про те, що майже вся земельна ділянка (91,4325 %) вибула з її законного володіння та перебуває у фактичному володінні останнього набувача - ОСОБА_2 .

Окрім того, рішенням № РВ-1800544982018 від 14 вересня 2018 року їй було відмовлено у внесенні даних по введенню своєї земельної ділянки до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру, оскільки в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка за кадастровим номером 10700000:02:021:0412.

Дану земельну ділянку площею 001 га, що розташована на території СТ «Садко», у яку на 91,4325 % входить належна їй земельна ділянка площею 0,0580 га, відповідачу подаровано ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 13 травня 2017 року.

Вважає, що спірну земельну ділянку протиправно, всупереч чинному законодавству, фактично та юридично було вилучено у неї, як законного власника, та передано ОСОБА_3 , яка у свою чергу подарувала її ОСОБА_2 , тому спірна земельна ділянка, яка перебувала у її власності, вибула з її володіння з порушенням вимог закону.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 18 жовтня 2022 року позов задовольнив частково.

Витребував з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 та передав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0530 га, яка розташована в СТ «Садко» у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати в загальному розмірі 26 032,30 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумах 710,80 грн та 355,40 грн, витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн та на проведення експертизи - 21 966,10 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_1 (право власності якої на спірну ділянку не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку), вибула з володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким її було передано у власність ОСОБА_3 , з подальшим її відчуженням останньою на підставі договору дарування ОСОБА_2 , тому наявні підстави про витребування земельної ділянки площею 0,0530 га, тобто в межах накладення.

Житомирський апеляційний суд постановою від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу Ковальової Я. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав їм належну оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 у березні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що посилання експертів на фактичне використання земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0520 га є безпідставним, оскільки позивач нею не користувалася, визначені координати ФОП ОСОБА_5 є недостовірними; виготовлена ФОП ОСОБА_5 технічна документація із землеустрою ОСОБА_1 розроблена з порушенням законодавства із землеустрою, не підтверджує фактичне користування земельною ділянкою позивачем та не може бути допустимим, достовірним та достатнім доказом у справі.

Позивачем не надано акт передачі межових знаків у 2002 році, який мав би бути у неї при виготовленні державного акта серії ІІІ-ЖЕ № 026132; будь-яких первинних документів на земельну ділянку ОСОБА_1 , які б стали підставою для перенесення їх в натурі на місцевості, в технічній документації, розробленої ФОП ОСОБА_5 , та яка взята за основу експертизи, не міститься; координати земельної ділянки позивача є недостовірними, не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях; ФОП ОСОБА_5 у 2018 році не проводив будь-яких польових (геодезичних) робіт (кадастрової зйомки) на його земельній ділянці.

На земельній ділянці, яку суд присудив витребувати на користь позивача, знаходиться належний йому об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Апеляційним судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18).

Судами порушено право сторони відповідача на допит свідків, експертів та призначення додаткової експертизи.

Його представником 28 вересня 2022 року було заявлено клопотання про допит експертів та про призначення судової експертизи із землеустрою з питання відповідності технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 вимогам земельного законодавства.

Також заявлялася вимога до допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у цій справі, які мають садові будинки та земельні ділянки поряд із ним і обробляють їх та, які б могли пояснити обставини, що мають значення у справі. Таке клопотання також заявлялося повторно у судовому засіданні, тричі забезпечувалась явка свідків до суду, однак вони допитані не були, що свідчить про незаконність дій суду та свідчить про грубе порушення прав відповідача на справедливий суд.

Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_9 (попередній власник земельної ділянки) не були членами СТ «Садко», не зверталися до правління про прийняття їх у члени товариства, не рахувалися у списках, наданих виконкомом та в уточнюючому списку, за даними інвентаризації земельних ділянок і в списку, завіреному та поданому до земельного управління міста у жовтні 2017 року.

Суд першої інстанції на порушення Конституції України, нормативно-правових актів та процесуальних прав учасників процесу формально провів 18 жовтня 2022 року судове засідання без учасників процесу, чим позбавив права на судові дебати.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Справа № 279/5280/18 надійшла до Верховного Суду 28 березня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського нотаріального округу Житомирської області Добролежою Л. Г. 10 квітня 1998 року та зареєстровано в реєстрі за № 1928, ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_1 купила належну продавцю земельну ділянку площею 0,058 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні СТ «Садко» міста Коростеня, надану для ведення садівництва.

Вказаний правочин на час розгляду справи ніким не оспорено та не скасовано.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 026132, зареєстрованим 04 липня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 1998 року № 1928 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,580 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території СТ «Садко».

ОСОБА_1 09 липня 2018 року замовила та виготовила технічну документацію на земельну ділянку площею 0,0580 га, що знаходиться в СТ «Садко».

Рішенням № РВ-1800544982018 від 14 вересня 2018 року державний кадастровий реєстратор Тарасенко В. А. відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки наявний перетин ділянки, яку передбачається зареєструвати в Державному земельному кадастрі з ділянкою 1810700000:02:021:0412 (площа перетину співпадає на 91,43 %). В електронному документі не коректно зазначено місце розташування земельної ділянки, а саме: «Житомирська область, Коростенський район, Коростенська міська рада, вулиця СТ «Садко».

З матеріалів справи судами також встановлено, що стороною позивача направлялись звернення на адресу Коростенської міської ради стосовно встановлення та отримання копій документів щодо спірної земельної ділянки.

На звернення позивача було надано рішення сьомої сесії VІ скликання від 07 липня 2011 року, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0,0600 га на території СТ «Садко» міста Коростеня для ведення садівництва.

Рішенням тринадцятої сесії VІ скликання від 15 березня 2012 року № 625 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян, що були раніше надані в межах міста та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення садівництва на території СТ «Садко» площею 0,1000 га.

ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Левківською Г. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 873, подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована на території СТ «Садко» з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 1810700000:02:021:0412.

Згідно з пунктами 1.4, 2 договору дарування відчужувана земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд; земельна ділянка належить дарувальнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 701050, виданого 25 червня 2012 року Коростенською міською радою на підставі рішення від 15 серпня 2012 року, 13 сесія 6 скликання № 625, зареєстрованого 25 червня 2012 року відділом Держкомзему у місті Коростені в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 181070001000683.

Набуте ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 14940/21-41/7562/22-41 від 19 квітня 2022 року, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 частково площею 0,0530 га сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у власності іншої особи на підставі Держакта № 026132, і як об`єкт цивільних прав сформована раніше ніж земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га громадянці ОСОБА_3 для ведення садівництва на території СТ «Садко», за якою визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 та яка погоджена рішенням Коростенської міської ради Житомирської області від 15 березня 2012 року № 625, не відповідає за складом та змістом в нормативним документам з питань станом на 15 березня 2012 року

Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 площею 0,1000 га з цільовим призначення для індивідуального садівництва, яка розташована у місті Коростень, територія СТ «Садко», кадастровий номер 1810700000:02:021:0412, зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, згідно з даними Державного земельного кадастру та межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:

з південно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 1 до точки 4 зміщені на відстані від 0,14 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

із західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 4 до точки 5 зміщені на відстані від 0,44 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 5 до точки 6 зміщені на відстані від 0,23 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6 до точки 6' зміщені на відстані від 0,23. м. до 0,76 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6' до точки 7 зміщені на відстані від 0,35 м до 1,88 м у внутрішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки Від точки 7 до точки 1 зміщені на відстані від 0,24 м до 4,67 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;

В графічному Додатку № 1 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.

Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 площею 0,0580 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована у місті Коростень, територія СТ «Садко», зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:

з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки в точці 1 зміщені на відстань 0,46 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з північно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 2 до точки 3 зміщені на відстані від 3,09 м до 3,60 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з південно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 3 до точки 4 зміщені на відстані від 0,83 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9 до точки 9' зміщені на відстані від 0,15 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9' до точки 1 зміщені на відстані від 0,20 м до 0,46 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;

В графічному Додатку №2 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.

В результаті проведеного дослідження, було виявлено співпадіння меж згідно з координатами поворотних точок меж спірних земельних ділянок, визначених відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Точки співпадіння (перетинання меж земельних ділянок) становлять точки за №№ 1, 2, 3, 6.

В результаті проведеного дослідження, було встановлено накладення (взаємне пересічення) відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Площа накладення становить 0,0530 га.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав манно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку. Встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 81 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з положеннями ЗК України від 25 жовтня 2001 року, ЗК УРСР від 18 грудня 1990 року, постанови Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У від 10 листопада 1944 року «Про впорядкування користування державними будівлями житлового і нежитлового фонду і земельними ділянками, які обслуговують їх», Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про право громадян на купівлі та будівництво індивідуальних жилих будинків» від 26 серпня 1948 року, постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року, Декрету Кабінету Міністрів «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 та інших нормативних актів, документами, що посвідчують право користування земельними ділянками та право власності на земельні ділянки в період з 1922 року до 01 січня 2013 року (в різний час) були: рішення виконкомів та місцевих Рад депутатів трудящих про відвід земельних ділянок громадянам, установам, підприємствам і організаціям; акти відводу земельних ділянок громадянам, установам, підприємствам і організаціям; рішення загальних зборів колгоспів, накази директорів радгоспів про надання земельних ділянок в користування; державні акти на безстрокове (вічне) користування землею; на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею; договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатацію будівель; акти тимчасового користування землею; витяги із реєстрових, земельно-шнурових та погосподарських книг місцевих рад; державні акти на право приватної власності на землю; державні акти на право власності на земельні ділянки; договори оренди землі; цивільно-правові угоди та інше. Зазначені документи мають містити інформацію про місце розташування земельної ділянки, цільове призначення, строк користування, землекористувача, підстави набуття права на земельну ділянку.

Матеріалами, за якими можливо визначити розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), право на які посвідчено вказаними документами, у разі відсутності їх координат, можуть бути: графічні матеріали інвентаризації земель; схеми розташування земельних ділянок; плани земельних ділянок; матеріали технічної інвентаризації, плани - проекти розміщення будівель, тощо.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 14940/21-41/7562/22-41 від 19 квітня 2022 року, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 , частково, а саме площею 000530 га, сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі державного акта № 026132, і як об`єкт цивільних прав сформована раніше, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, безпідставно вибула з володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким її було передано у власність ОСОБА_3 , з подальшим її відчуженням останньою ОСОБА_2 на підставі договору дарування, тому наявні підстави про витребування земельної ділянки площею 0,0530 га в межах її накладення.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18), не заслуговують на увагу, з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Правові висновки, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не релевантні до спірних правовідносин, тому не підлягають застосуванню у справі, що переглядається.

Посилання у касаційній скарзі на те, щосудом порушено права відповідача на справедливий суд, оскільки не здійснено допит свідків, суд касаційної інстанції відхиляє з таких підстав.

У статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша і п`ята статті 81 ЦПК України).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу (стаття 90 ЦПК України).

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду (частини перша, друга, четверта статті 91 ЦПК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦПК України свідчить про те, що передумовою для виклику свідка є суперечливість досліджених доказів або наявність у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відповідно до положень частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене відмова у допиті свідків не вплинула на правильність вирішення справи, у зв`язку з тим, що у матеріалах справи достатньо доказів накладення спірної земельної ділянки, належної відповідачу, на раніше сформовану земельну ділянку, належну позивачу.

Вказані доводи були предметом перегляду апеляційним судом, який обґрунтовано зазначив, що у даному випадку належним доказом у цій справі є висновок експерта, який підтвердив факт накладення земельної ділянки відповідача на раніше сформовану земельну ділянку позивача.

Аргументи касаційної скарги про порушення права сторони відповідача на допит експертів та призначення додаткової експертизи, Верховний Суд також відхиляє.

28 вересня 2022 року представником відповідача - адвокатом Ковальовою Я. В. було подано клопотання про призначення судової експертизи із землеустрою та виклик експертів.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 28 вересня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Вказана ухвала мотивована тим, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмета доказування. З урахуванням меж заявлених вимог, стадії судового розгляду, наявності у справі висновку експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 28 вересня 2022 року, оформленою протоколом судового засідання, задовольнив клопотання представника відповідача та викликав до суду експертів.

12 жовтня 2022 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшла заява про участь експертів у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням технічних засобів по програмі «EASYCON» поза приміщенням суду.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 13 жовтня 2022 року вирішив участь експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у судовому засіданні 18 жовтня 2022 року здійснювати дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно з протоколом судового засідання Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року експерти не вийшли на відеоконференцзв`язок.

Враховуючи викладене, місцевим судом було допущено порушення норм процесуального права, проте вказане порушення не призвело до неправильності вирішення спору.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак, 28 вересня 2022 року представником відповідача - адвокатом Ковальовою Я. В. на порушення норм процесуального права подано було подано клопотання про призначення судової експертизи, а не повторної.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції на порушення Конституції України, нормативно-правових актів та процесуальних прав учасників процесу формально провів 18 жовтня 2022 року судове засідання без учасників процесу, чим позбавив права на судові дебати, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Із матеріалів справи встановлено, що 04 травня 2022 року на адресу надійшов висновок експертів від 19 квітня 2022 року № 14940/21-41/7562/22-41.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 20 травня 20222 року поновив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 29 червня 2022 року на 10-30 год.

ОСОБА_2 28 червня 2022 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю підготовки письмових заперечень та клопотань.

29 червня 2022 року розгляд справи відкладено на 10 серпня 2022 року на 11-00 год.

10 серпня 2022 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальової Я. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника у відпустці.

10 серпня 2022 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2022 року на 10-00 год.

28 вересня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву на 18 жовтня 2022 року на 11-00 год, про що сторони повідомлено належним чином.

18 жовтня 2022 року в судове засідання Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з`явилася лише позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Ковальова Я. В. у судове засідання не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункт 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частина третя стаття 223 ЦК України).

Встановивши, що відповідач та його представник, які були належним чином повідомлені про судове засідання, повторно не з`явилися в судове засідання, розглянув справу за відсутності таких учасників, що узгоджується з викладеними нормами цивільного процесуального законодавства.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання у касаційній скарзі на те, що 18 жовтня 2022 року судове засідання було проведено без учасників процесу є помилковими, оскільки розгляд справи проводився за участю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується проколом судового засідання Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що проведення 18 жовтня 2022 року судом першої інстанції судового засідання без участі відповідача та його представника, не призвело до неправильного вирішення спору; сторони на час ухвалення рішення суду вже надали свої пояснення, висловили позицію у спорі, а питання, які бажав поставити представник відповідача експертам та які відображені у клопотанні поданому апеляційному суду від 18 січня 2023 року, носили суто правовий характер і не потребували спеціальних знань.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його участю

ОСОБА_2 у березні 2023 року подав доВерховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема просить справу розглядати за його участю.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд за його участю справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Коростенська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров