Ухвала

від 13.10.2022 по справі 287/1615/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/1615/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника

майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2022 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду місця події 20.09.2022, а саме:

- автомобіль марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 та користувачем якого є ОСОБА_10 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- екскаватор - навантажувач марки VOLVO BL71, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_11 та користувачем якого є ОСОБА_12 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- каміння схоже на корисну копалину «пісковик» об`ємом близько 8 м.куб. - користувачем яких є ОСОБА_10 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_10 на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні старшого слідчого СВ ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 в частині накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ 5511», д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, звертає увагу на те, що на даний час ніякої підозри у вчиненні кримінального правопорушення власнику майна ОСОБА_8 не пред`явлено та процесуального статусу по кримінальному провадженню він не має. Наголошує, що санкція ч.1 ст.240 КК України не передбачає конфіскації майна для відшкодування завданих збитків, при тому, що арештований автомобіль не може бути конфіскований і підлягає повернення власнику, тобто ОСОБА_8 . Звертає увагу і на те, що ухвала про арешт була винесена без повідомлення власника, що є грубим порушення права власності та судовий захист своїх прав та свобод. Зазначає, що слідчим суддею було залишено поза увагою те, що автомобіль марки «КАМАЗ 5511», д.н.з. НОМЕР_1 , який було вилучено під час огляду місця події 20.09.2022 р., належить на праві власності ОСОБА_8 , який згідно матеріалів клопотання, до вчинення даного кримінального правопорушення не причетний, а вантаж схожий на каміння був придбаний ТОВ «Укргеоресур» (код ЄДРПОУ: 39739373) відповідно товарно-транспортної накладної 20.09.2022. Вважає, що висновки суду щодо мети накладення арешту, задля збереження речового доказу, з урахуванням змісту клопотання та додатків до нього, є припущеннями слідчого судді, а підстави для накладення арешту слідчий суддя взагалі не встановив, обмежившись цитуванням статей кримінального процесуального законодавства, як і не з`ясував чи є накладення арешту на дане майно дійсно доведеним задля необхідності для його збереження, а також, що накладення арешту є найбільш доцільною процесуальною дією у даному випадку. Звертає увагу і на те, що слідчий суддя не з`ясував чи є на даний час у відділенні поліції №2 є майданчик зберігання речових доказів відповідний постанові КМУ від 19.11.2012 за № 1104, як і те, що від ваги каміння (більше 10000 кг.) автомобіль приходить в несправний стан, оскільки псуються ресори, амортизатори, рама і невідомо скільки буде тривати досудове слідство і хто буде відповідати за його псування. Вважає, що ні слідчим, ні прокурором не доведено, що у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, пред`явлена підозра, не розпочато відповідні експертизи, є ризики знищення чи пошкодження майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Межами апеляційного розгляду є законність оскарженої ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно (а.п.2-5), в провадженні СВ ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022060520000120 від 21.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.09.2022 близько 16 години працівниками ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в ході профілактичного відпрацювання території обслуговування в ділянці лісового масиву, яка розташована на відстані близько 1200 метрів на північний схід від околиці смт. Нові Білокоровичі, поряд з кам`яно - видобувним кар`єром, було виявлено автомобіль марки "КАМАЗ" н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_13 , в кузові якого останній перевозив каміння схоже на корисну копалину - "пісковик" об`ємом близько 8 - ми м.куб., без відповідних документів.

20.09.2022 в ході проведення огляду місця події в ділянці лісового масиву, яка розташована на відстані близько 1200 метрів у північно - східному напрямі від околиці смт. Нові Білокоровичі було виявлено та вилучено автомобіль марки «КАМАЗ 5511» н.з. НОМЕР_3 в кузові якого завантажено каміння схоже на корисні копалини - «пісковик» об`ємом близько 8-ми м.куб. та екскаватор - навантажувач «VOLVO BL71» н.з. НОМЕР_4 . Крім того встановлено, що вилучений автомобіль «КАМАЗ 5511» н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 належить ОСОБА_8 та перебував у користуванні ОСОБА_10 , вилучений екскаватор - навантажувач «VOLVO BL71» н.з. НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 належить ОСОБА_11 та перебував у користуванні ОСОБА_12 .

Відповідно до постанови слідчого від 21.09.2022 автомобіль марки «КАМАЗ 5511» н.з. НОМЕР_1 в кузові якого завантажено каміння схоже на корисні копалини - «пісковик» об`ємом близько 8 - ми м.куб. та екскаватор - навантажувач «VOLVO BL71» н.з. НОМЕР_4 визнано речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до постанови слідчого від 21.09.2022 автомобіль марки «КАМАЗ 5511» н.з. НОМЕР_1 та екскаватор - навантажувач «VOLVO BL71» н.з. НОМЕР_4 визнано знаряддями вчинення вказаного кримінального правопорушення по кримінальному провадженню.

21.10.2022 слідчий звернувся до слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області з клопотанням про арешт вище зазначеного майна, за результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно - автомобіль марки«КАМАЗ 5511»,державний номернийзнак НОМЕР_1 , підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на автомобіль марки«КАМАЗ 5511»,державний номернийзнак НОМЕР_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт автомобіля марки«КАМАЗ 5511»,державний номернийзнак НОМЕР_1 , викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Так, судом першої інстанції було належно та завчасно повідомлено відповідних осіб (власників майна та користувачів), у тому числі, й ОСОБА_8 про призначений судовий розгляд, який проведений за участі ОСОБА_13 водія автомобіля марки «КАМАЗ», н.з. НОМЕР_3 . Тобто, розгляд клопотання слідчого, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України. При цьому, апеляційним судом створені всі умови для реалізації права на захист та доступу до суду власників майна, подання ними клопотань, заперечень, тощо.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба.

Разом з цим, апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ч.4 ст.173 КПК України, в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, автомобіль марки «КАМАЗ», н.з. НОМЕР_3 ., на праві власності належить ОСОБА_8 (а.п.14).

В суді апеляційної інстанції стороною захисту доведено той факт, що вказаним транспортним засобом користується ОСОБА_8 для ведення відповідної підприємницької діяльності.

При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду прокурором не підтверджена потреба в проведенні експертиз вказаного транспортного засобу.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

За встановлених обставин, на думку апеляційного суду, накладення арешту слідчим суддею на майно вилучене 20.09.2022 - автомобіля марки КАМАЗ 5511» н.з. НОМЕР_3 , в частині заборони користування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 об`єктивно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника та користувача, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставівикладеного,ухвала слідчогосудді підлягаєзміні вчастині накладенняарешту ззабороною користуванняавтомобілем маркиКАМАЗ 5511»н.з. НОМЕР_3 ,який направі власностіналежить ОСОБА_8 користувачем якого є ОСОБА_10 .

Керуючись ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2022 року в частині накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події 20.09.2022 - автомобіль марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 та користувачем якого є ОСОБА_10 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт шляхом тимчасового позбавлення права відчуження на вилучений в ході огляду місця події 20.09.2022 автомобіль марки «КАМАЗ 5511», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 та користувачем якого є ОСОБА_10 .

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :