Ухвала

від 21.11.2022 по справі 287/1615/22

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1615/22

1-кс/287/197/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м. Олевськ

Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12022060520000120 від 21.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна вилученого у ході огляду місця події від 25.10.2022 року, а саме:

- автомобіля марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 шляхом тимчасового позбавлення права останнього на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- каміння схожого на корисну копалину «Пісковик», об`ємом близько 7 (семи) м.куб. користувачем якого є ОСОБА_5 шляхом тимчасового позбавлення права останнього на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні подане клопотання підтримали та просять його задоволити з підстав наведених у ньому.

Власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні проти вимог клопотання слідчого про арешт майна заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що 25.10.2022 року, близько 10 год. 14 хв., працівниками ВП № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області зупинено автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 в кузові якого знаходилося каміння схоже на корисну копалину «Пісковик», об`ємом 7 м.куб. без відповідних документів про походження та законність його видобутку.

Відомості про початок досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 26.10.2022 року за № 42022062350000207. Попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 240 КК України.

25.10.2022 року в ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 в кузові якого завантажено каміння схоже на корисну копалину «Пісковик»., об`ємом близько 7 (семи) м.куб.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_5

26.10.2022 року постановою прокурора матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022060520000120 від 21.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022062350000207 від 26.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України об`єднано в одне провадження за № 12022060520000120, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до постанови слідчого від 26.10.2022 року автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 з навантаженим камінням схожим на корисну копалину «Пісковик», об`ємом близько 7 (семи) м.куб. визнано речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.

Також, постановою слідчого від 26.10.2022 року автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 визнано знаряддям вчинення кримінального правопорушення по кримінальному провадженню.

Клопотання обґрунтоване тим, що на думку слідчого існують всі правові підстави для накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події майно, яке в подальшому буде досліджено та оцінено органом досудового розслідування відповідно до вимог ст. 94 кримінального процесуального закону та буде прийнято законне процесуальне рішення в розумні строки. Крім того, слідчий зазначив, що необхідність накладення арешту на майно виникла також з метою збереження речових доказів, а саме автомобіля марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 та забезпечення проведення судово гемологічної експертизи по вилученому камінню схожому на корисні копалини «Пісковик», що дасть можливість повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини вказаного кримінального провадження та сприятиме швидкому прийняттю кінцевого рішення.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1статті 7 КПК).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1статті 8 КПК).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 та 2ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно зст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Визнання стороною обвинувачення майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя зазначає, що в клопотанні відсутні посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування автомобілем марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Не приєднано таких доказів і до матеріалів клопотання та не надано слідчому судді під час розгляду клопотання.

Крім того, слід зазначити, що на території відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області відсутній спеціальний майданчик для зберігання речових доказів.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково із застосуванням найменш обтяжливого способу арешту шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_5 на відчуження, а також розпорядження автомобілем марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження та користування камінням схожим на корисну копалину «Пісковик», об`ємом близько 7 (семи) м.куб., оскільки вказане майно має доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цих речових доказів необхідне для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, а ступінь втручання у права та свободи користувача майна виправдовуюся потребами досудового розслідування.

У даному випадку застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної діяльності громадян та гарантуватиме охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечить швидке, повне та неупереджене досудове розслідування.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що на даній стадії він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимогст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним встатті 98 КПК України.

Слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ст.174 КПК України за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Керуючисьст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшогослідчого СВвідділення поліції№ 2Коростенського районногоуправління поліціїГУНП вЖитомирській області ОСОБА_4 про арештмайна вмежах кримінальногопровадження №12022060520000120від 21.09.2022року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.240КК України задоволити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене у ході огляду місця події від 25.10.2022 року, а саме:

- автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_5 на відчуження та розпорядження вказаним майном, а також передати автомобіль марки МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання;

- каміння схоже на корисну копалину «Пісковик», об`ємом близько 7 (семи) м.куб. користувачем якого є ОСОБА_5 шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України щодо незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1