Вирок

від 20.10.2022 по справі 509/5737/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5737/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні №12021162380000572 від 04.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Душанбе, Таджикістан, особа без громадянства, росіянин за національністю, офіційно не зареєстрований, фактично проживає в АДРЕСА_1 , офіційно не працює, освіта середня, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимий: 25.10.2013 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, 02.02.2015 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробування та направлено в місця пзбавлення волі для відбування покарання строком на 5 років, звільнений з місць відбування покарання 31.01.2020 року по відбуттю строку покарання, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2021 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, через не зачинені вхідні двері, проник у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де, скориставшись тим, що мешканка будинку ОСОБА_6 спить, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими, діючи з прямим умислом, у приміщенні житлової кімнати, з підлоги таємно, повторно викрав бензопилу "Міinsk" МТ-3, вартістю 2000 гривень, належну ОСОБА_7 , спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим майном залишив будинок потерпілого ОСОБА_7 та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 01.09.2021 року приблизно о 06 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, прийшов до огородженої території ТОВ «ГРААЛЬ», розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Новоградківка, Комплекс будівель і споруд №1, де через огорожу проник на територію зазначеного підприємства.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне, таємне викрадення майна, обвинувачений ОСОБА_4 , шляхом демонтажу фанери у вікні будівлі цеху розливу, проник всередину цеху, де з підлоги вирвав, тобто таємно, повторно викрав 12 метрів електрокабеля ВВГнг 4x2,5 33 ЦМ, вартістю 48 гривень за 1 м.кв., на загальну суму 576 гривень, чим спричинив ТОВ «ГРААЛЬ» матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим електрокабелем залишив територію підприємства та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 02.09.2021 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, прийшов до огородженої території ТОВ «ГРААЛЬ», розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Новоградківка, Комплекс будівель і споруд №1, де через огорожу проник на територію зазначеного підприємства.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне, таємне викрадення майна, обвинувачений ОСОБА_4 , шляхом демонтажу фанери у вікні будівлі цеху розливу, проник всередину цеху, де з підлоги вирвав, тобто таємно, повторно викрав 15 метрів електрокабеля ВВГнг 4x2,5 33 ЦМ, вартістю 48 гривень за 1 м.кв., на загальну суму 720 гривень, чим спричинив ТОВ «ГРААЛЬ» матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим електрокабелем залишив територію підприємства та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 03.09.2021 року приблизно о 06 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, прийшов до огородженої території ТОВ «ГРААЛЬ», розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Новоградківка, Комплекс будівель і споруд №1, де через огорожу проник на територію зазначеного підприємства.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне, таємне викрадення майна, обвинувачений ОСОБА_4 , шляхом демонтажу фанери у вікні будівлі цеху розливу, проник всередину цеху, де з підлоги вирвав, тобто таємно, повторно викрав 15 метрів електрокабеля ВВГнг 4x2,5 33 ЦМ, вартістю 48 гривень за 1 м.кв., на загальну суму 720 гривень, чим спричинив ТОВ «ГРААЛЬ» матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим електрокабелем залишив територію підприємства та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 26.07.2022 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 внаслідок раптово виниклого умислу, з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння своєї знайомої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, у період дії правового режиму воєнного стану, який введено в Україні відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженого Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженого Законом України від 21.04.2022 року №2212-ІХ та Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року, затвердженого Законом України від 22.05.2022 року №2263-ІХ, будучи обізнаним про відсутність паркану вказаного домоволодіння зі сторони городу, проник на територію двору, де виявив відчиненими вхідні двері окремо розташованої будівлі літньої кухні, куди він проник без пошкодження замикаючих пристроїв дверей.

Перебуваючи у приміщенні будівлі літньої кухні, обвинувачений ОСОБА_10 виявив один кілограм м`яса телятини, вартістю 180 гривень; десять куриних «домашніх» яєць, вартістю 30 гривень та грошові кошти у сумі 400 гривень, які таємно, повторно викрав та покинув приміщення літньої кухні та територію домоволодіння ОСОБА_8 , чим завдав їй матеріальну шкоду на загальну суму 610 гривень.

Викраденими продуктами харчування та грошовими коштами обвинувачений ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло та в інше приміщення, а також за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, судимість за які непогашена в установленому законом порядку, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, повторно вчинив ряд тяжких корисливих злочинів проти власності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, за обставин викладених в обвинувальних актах, визнав повністю, надавши показання, що вчинив кримінальні правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчинених ним злочинів. Просив суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представник потерпілого ТОВ "Грааль" ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилися, подали до суду окремі заяви про розгляд справи без їх участі, обставини справи та докази, які в ній є, ними не оспорюються, не заперечують та визнають не доцільним досліджувати докази по справі. Також в заявах потерпілих зазначено, що вони розуміють, що на випадок визнання судом не доцільності дослідження доказів, вони будуть позбавлені можливості оскаржувати вказані обставини в апеляційному суді. Цивільні позови потерпілими не заявлено.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_4 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло та в інше приміщення, а також за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді та висновку Одеського районного відділу №2 філії Державної установи "Центр пробації в Одеській області, яку було подано до суду ще 02.02.2022 року, тобто до вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо вчинення правопорушень обвинуваченим ОСОБА_4 , вважають, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). Якщо суд вирішить питання про можливість відбування покарання з іспитовим строком, в цьому випадку уповноважений орган з питань пробації вважає доцільним застосування обов`язку для даної особи, передбаченого п. 4 ч.3 ст. 76 КК України. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як високий та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється, як середній.

Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується незадовільно, не одружений, утриманців не має, офіційно не працює, перебуває на "Д" обліку у лікаря налколога КНП "Овідіопольська лікарня" Овідіопольської селищної ради, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий: 25.10.2013 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, 02.02.2015 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробування та направлено в місця пзбавлення волі для відбування покарання строком на 5 років, звільнений з місць відбування покарання 31.01.2020 року по відбуттю строку покарання, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне йдостатнє для її виправленнята попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно ч.1 ст.70КК України при сукупності злочинів суд призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань, а відповідно до ч.4 цієї статті за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим умисних тяжких злочинів, позицію представника потерпілого ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , якими не заявлено цивільних позовів, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого, особу винного, його сімейний стан, зокрема відсутність дружини та утриманців, наявність незадовільної характеристики з постійного місця проживання, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 та ч.4 ст. 185 КК України слід призначити у межах мінімальної санкції даних частин статті у виді позбавлення волі, а також на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання,на думкусуду,є справедливим,а такожнеобхідним тадостатнім длявиправлення тапопередження вчиненнянових кримінальнихправопорушень обвинуваченим,оскільки здня відбуттяпокарання завироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.10.2013 року, до дня вчинення повторного умисного корисливого злочину минуло лише один рік та шість місяців, в установах виконання покарання обвинувачений ОСОБА_4 провів 5 років, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливі злочини у період не знятої у встановленому законом порядку та не погашеної судимості.

Вказане свідчить про схильність обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинення корисливих злочинів та його підвищену суспільну небезпечність.

Пом`якшуюча обставина, наведена у вироку у виді щирого каяття не може суттєво знизити ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_4 злочинів, та не може бути достатньою для призначення покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

Підстав для застосування ст.69КК України чи ст.69-1КК України до обвинуваченого,суд також невбачає,у зв`язкуз відсутністюпередумов,за якихдані правовінорми можутьбути застосованіта з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості вчинених злочинів та їх систематичність, суд не вбачає, так як прийшов до твердого переконання, що його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_4 за цим вироком необхідно рахувати з дати застосування слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 28.07.2022 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.10.2021 року, необхідно скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили, обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 за цим вориком обчислювати з дня взяття його під варту 28 липня 2022 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.10.2021 року, скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- бензопилу "Minsk" МТ-3, яка знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 вважати повернутою потерпілому ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1