Ухвала

від 05.10.2022 по справі 375/59/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021116250000247 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Рокитне Рокитнянського району Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, малолітніх дітей на утриманні не маючого, пенсіонера, інваліда війни ІІ групи, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2022 року

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2022 року застосовано щодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Судом встановлено, що 08 грудня 2021 року близько 08 години ОСОБА_8 , прибув до Кагарлицького відділення Рокитнянської дільниці АТ Київоблгаз, що за адресою: вул. Окружна, 1 смт Рокитне Білоцерківського району Київської області, де працює на посаді майстра аварійно-диспетчерської служби (АДС).

Цього ж дня близько 10 години, отримавши наряд на роботу щодо здійснення заміни лічильників строком служби більше 5 років по інвестиційній програмі на нові, ОСОБА_8 спільно з іншими двома працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у форменому одязі аварійно-диспетчерської служби на службовому автомобілі Кагарлицького відділення Рокитнянської дільниці AT Київоблгаз поїхали по отриманим адресам абонентів, що проживають в смт Рокитне Білоцерківського району Київської області.

08 грудня 2021 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_8 спільно з іншими працівниками прибув до місця знаходження абонента ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , де їх зустріла ОСОБА_9 , яка проживає у вказаному будинку.

Під час бесіди з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 відрекомендувався працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 та пояснив причину прибуття, а саме здійснення заміни лічильника строком служби більше 5 років по інвестиційній програмі на нові на що ОСОБА_9 добровільно надала доступ до подвір`я та вказала місце знаходження лічильника газу.

В подальшому ОСОБА_8 провівши обстеження лічильника, не виявивши факту втручання в його роботу приступив до його демонтажу.

В цей час з будинку у подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 , вийшов ОСОБА_7 , який став оскаржувати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлюючи своє невдоволення щодо їх перебування на території його домоволодіння та словесно виганяв останніх з території садиби.

Після цього ОСОБА_7 наблизившись до ОСОБА_8 бризнув дратівливою рідиною з балончика, який утримував у правій руці в обличчя ОСОБА_8 завдавши останньому фізичного болю та спричинивши тілесне ушкодження у виді хімічного опіку легкого ступеня кон`юнктиви обох очей, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_7 підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

Проте встановлено, що ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій та на даний час страждає на органічний розлад особистості за МКХ F-07.0. і тому за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії і керувати ними та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що у відповідності до вимог чинного КПК України, суд, при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру, повинен встановити наявність в діях особи ознак суспільно небезпечного діяння і лише після цього постановлювати відповідну ухвалу. Скороченої процедури доказів по такій категорії справ кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Разом з тим, згідно доводів апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції під час розгляду справи, обмежився допитом ОСОБА_7 , потерпілого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_7 та вивченням висновку судово-психіатричної експертизи, чим на думку прокурора істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки допустив однобічність і неповноту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Враховуючи, що прокурором фактичні обставини справи та кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України не оскаржуються, тому колегія суддів переглядає ухвалу місцевого суду відповідно дост. 404 КПК Українив межах апеляційної скарги.

Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентованийглавою 39 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1ст. 513 КПК України: підчас постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до роз`яснень, які містить п.14Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»ухвала (постанова) у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і крім вирішення питань, передбаченихст.420 КПК, містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті.

Згідно із ч. 2ст. 19 КК Українине підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Як встановлено п. 1 ч. 1ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3ст. 94 КК Українизалежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом. Госпіталізація до психіатричного закладу із посиленимнаглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду. При цьому, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК України), - висновку судово-медичної експертизи.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, зокрема встановив, що ОСОБА_7 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Висновки щодо наявності в діях ОСОБА_7 ознак кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було зроблено судом першої інстанції на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказах, перевірених у відповідності до вимог КПК України. Зокрема, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було допитано ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_8 , досліджено висновок судово-психіатричної експертизи №3 від 05 січня 2022 року та дані, що характеризують особу ОСОБА_7 .

Сукупність зазначених доказів є достатньою для взаємозв`язку та встановлення в діях ОСОБА_7 ознак вище вказаного суспільно небезпечного діяння та прийняття рішення про застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.

Вище наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора про однобічність і неповноту судового розгляду справи, а також щодо застосування судом першої інстанції скороченої процедури дослідження доказів.

Крім того, зважає колегія суддів і на ті обставини, що вказуючи на неповноту судового розгляду справи, прокурор не зазначає, які на його думку докази не були дослідженні судом першої інстанції в ході розгляду клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2022 року, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2022 року про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3