Ухвала

від 21.10.2022 по справі 147/154/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/154/22

Провадження № 2-з/147/15/22

УХВАЛА

іменем України

21 жовтня 2022 року смт Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Мудрак А.М., розглянувши заяви представника позивача адвоката Гінгуляка О.М. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Т» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2022 року представником позивача адвокатом Гінгуляком О.М. подано до суду заяву про забезпечення позову по справі №147/154/22. В обгрунтування заяви покликається на те, що у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа №147/156/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Україна-Т» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Підставою позовної заяви являється вчинення відповідачем дій спрямованих на безпідставне, самовільне (без належних на те правових підстав) користування земельною ділянкою площею 3,8340 га, кадастровий номер 0524155100:01:001:0045, яка знаходиться на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району, Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Як зазначено в позовній заяві, що 29.10.2021 року позивачем було відправлено на адресу відповідача рішення-повідомлення про розірвання Договору оренди земельної ділянки, одночасно із угодою про розірвання договору оренди землі та атом прийому-передачі земельної ділянки. Однак, відповіді на рішення-повідомлення від відповідача позивач не отримав. Відповідач з моменту отримання повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку до дня подачі позовної заяви не повернув позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку та продовжує утримувати, користуватися нею без правових на те підстав. Позовна заява про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою була подана до Тростянецького районного суду Вінницької області 18.02.2022 року, провадження у справі відкрито судом 04.03.2022 року. Відповідно ТОВ «Україна-Т» було відомо про відкрите провадження у справі, починаючи з березня місяця 2022 року. Однак, незважаючи на відкрите провадження, ТОВ «Україна-Т» продовжує безпідставно використовувати вказану земельну ділянку. Більше того, як стало відомо позивачу під час розгляду справи та як неодноразово стверджувалося представником відповідача в судових засіданнях (зокрема з часу коли відповідач запропонував укласти мирову угоду), що на вище зазначеній земельні ділянці ТОВ «Україна-Т» в період квітня місяця 2022 року було здійснено засів земельної ділянки кукурудзою. Тобто, ТОВ «Україна-Т» всупереч отриманому повідомленню від 29.10.2021 року про намір позивачки не продовжувати з ТОВ «Україна-Т» договірних відносин та при цьому вказала, що бажає самостійно використовувати земельну ділянку та за наявності відкритого провадження у справі предметом якого являється усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою про яке ТОВ «Україна-Т» відомо, останній продовжує без належних на те правових підстав користуватися спірною земельною ділянкою по сьогодні. Дані обставини підтверджуються поясненнями представника відповідача (адвокат Дудін Л.В.), показами свідків, що були допитані в судовому засіданні, а також з тексту мирової угоди. Укладання мирової угоди було запропоновано відповідачем з метою врегулювання спору мирним шляхом. Однак, сторони не дійшли взаємної згоди, щодо умов мирової угоди. Зокрема, як зазначив та підтвердив сам представник відповідача у судовому засіданні яке відбулося 13.10.2022 року, що дійсно ТОВ «Україна-Т» здійснено засів спірної земельної ділянки, сільськогосподарською культурою (кукурудза). Підстави, які б слугували для подальшого користування земельною ділянкою відсутні. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що ТОВ «Україна-Т» здійснювала спроби укладання з позивачкою будь-яких договірних відносин з метою законного користування земельною ділянкою. Всі вище вказані обставини підтверджують користування спірною земельною ділянкою без правових на те підстав та як наслідок призвело до самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ «Україна-Т».

За таких обставин відповідач своїми діями перешкоджає позивачу в його праві на користування земельною ділянкою та як наслідок отримання від користування земельної ділянки корисних властивостей, а саме майбутнього врожаю, який позивачка могла б виростити на земельній ділянці, що належить її на праві власності.

Вважає за необхідне просити суд забезпечити позов шляхом зобов`язання відповідача утриматися від чинення дій. Тому просять суд зобов`язати ТОВ «Україна-Т» (код ЄДРПОУ 03734375, адреса реєстрації: вул.Соборна 91, смт. Тростянець, Гайсинський р-н, Вінницька область, 24300) утриматися від вчинення дій спрямованих за збір врожаю 2022 року, сільськогосподарської культури (кукурудзи), яка зростає на земельній ділянці площею 3,8340 га кадастровий номер 0524155100:01:001:0045, яка знаходиться на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимогст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбаченихстаттею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зст.151ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.150ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Дійсно в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа №147/156/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Україна-Т» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивачем ставиться вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,8340 га, кадастровий номер 0524155100:01:001:0045, яка належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові №9від 22.12.2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заборона вчинення дій спрямованих за збір врожаю 2022 року сільськогосподарської культури (кукурудзи) на спірній земельній ділянці є прямим втручанням у господарську діяльність підприємства. Основним видом діяльності підприємства є сільськогосподарська діяльність.

Суд наголошує, що обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та подання на підтвердження своїх доводів відповідних доказів є процесуальним обов`язком заявника.

Разом з тим, при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява позивача про забезпечення позову не містить обгрунтування, яким чином заборона вчинення дій спрямованих за збір врожаю 2022 року, сільськогосподарської культури (кукурудзи) ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, адже позовними вимогами ставиться повернення земельної ділянки, що призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

У заяві про забезпечення позову позивач, на думку суду, не навів достатніх доводів щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що це спричинить неефективний захист або поновить порушені чи оспорювані права чи інтереси позивача за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідач будь- яким чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і що саме такий вид забезпечення позову має бути застосований судом у даному випадку.

На підставі викладеного, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, зважаючи, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а заявником таких доказів не надано, не доведено існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття такого заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що заява не обґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 151-153, 259 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Гінгуляка О.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Т» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М. Мудрак