Ухвала

від 18.10.2022 по справі 347/2528/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 347/2528/21

провадження № 61-7630св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Косівський ліцей імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Пнівчук О. В. та додаткову постанову цього суду від 13 липня 2022 року та за касаційною скаргою Косівського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Косівського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області (далі - Косівський ліцей) про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 01 вересня 2009 року він працює у відповідача на посаді вчителя інформатики та за сумісництвом - на посаді інженера-електроніка. Наказом директора Косівського ліцею Барчука В. П. від 05 листопада 2021 року № 81-к його відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати через не пред`явлення ним документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 або копії медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 - до усунення причин, що зумовили відсторонення. Вважає вказаний наказ незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), інших нормативно-правових актів, що призвело до порушення його основоположних і фундаментальних прав та свобод. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 було затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У пункті 4 згаданого наказу зазначено, що він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування. Оскільки таким днем фактично є 08 листопада 2021 року, то на момент винесення роботодавцем оспорюваного наказу про його відсторонення ще не існувало жодних правових підстав для прийняття наказу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Косівського ліцею Барчука В. П. від 05 листопада 2021 року № 81-к в частині відсторонення його від роботи з 08 листопада 2021 року; поновити його на роботі у Косівському ліцеї на посаді вчителя інформатики та (за сумісництвом) на посаді інженер-електроніка з 08 листопада 2021 року; стягнути з Косівського ліцею на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати йому моральну шкоду.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року у складі судді Крилюк М. І. позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Косівського ліцею Барчука В. П. від 05 листопада 2021 року № 81-к в частині відсторонення з 08 листопада 2021 року від роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Косівському ліцеї на посаді вчителя інформатики та (за сумісництвом) на посаді інженер-електроніка з 08 листопада 2021 року. Зобов`язано Косівський ліцей нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу його відсторонення, з 08 листопада 2021 року по час його поновлення на роботі. Стягнуто з Косівського ліцею на користь ОСОБА_1 1 000 грн судового збору. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на 05 листопада 2021 року у відповідача не існувало жодних правових підстав для винесення наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки наказМіністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року, яким затверджено Перелік № 2153, набрав чинності лише 08 листопада 2021 року. Крім того, зі змісту оспорюваного наказу випливає, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення від COVID-19, тоді як згідно з Переліком № 2153 працівники закладів освіти підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, лише на період дії карантину. Також відповідач не перевірив належним чином, чи звертався позивач в заклади охорони здоров`я з метою вакцинування та чи взагалі ним проводилася така вакцинація. Відсутність належних доказів, необхідних для відсторонення працівника від роботи, призводить до порушення його права на працю та безпідставного припинення виплати заробітної плати, необхідної для забезпечення нормального рівня життя. КЗпП України не врегульоване питання про матеріальну компенсацію працівникові часу невиконання ним трудових обов`язків у зв`язку з його незаконним відстороненням від роботи. Разом з тим, оскільки в даному випадку таке відсторонення може тривати невизначений проміжок часу, що за своєю суттю є аналогічним звільненню, то за аналогією закону у спірних правовідносинах можливо застосувати положення статті 235 КЗпП України. Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату з моменту його відсторонення (08 листопада 2021 року) по час поновлення на роботі. Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то вона не підлягає задоволенню з огляду на те, що в ході розгляду справи позивач не визначився з розміром цієї шкоди та не підтвердив заявлену ним вимогу відповідними доказами.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу Косівського ліцею задоволено. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Постановлено судові витрати, понесені Косівським ліцеєм у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 488,60 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ні станом на 08 листопада 2021 року, ні в подальшому ОСОБА_1 не пройшов вакцинування проти COVID-19 і не надав роботодавцю відповідного сертифіката. Не заперечуючи вказаних обставин, позивач посилався на те, що це його право, а не обов`язок. Однак, якщо б ОСОБА_1 діяв сумлінно, він міг і після 08 листопада 2021 року надати у стислі строки адміністрації Косівського ліцею необхідні документи про вакцинацію, що слугувало б підставою для скасування директором ліцею наказу про його відсторонення від роботи. Доводи заявника про те, що він не був повідомлений про необхідність здійснення вакцинації, не заслуговують на увагу, оскільки позивача ознайомили з наказом про відсторонення працівників від роботи, про що свідчить його особистий напис щодо незгоди з таким рішенням роботодавця. Крім того, інформацію про необхідність проходження вакцинації адміністрація ліцею поширила на сайті навчального закладу та у групі працівників ліцею в додатку «Вайбер». Аналізуючи часові рамки прийняття відповідачем оспорюваного наказу та відсторонення працівників від роботи, апеляційний суд зазначив, що винесення такого наказу 05 листопада 2021 року не було передчасним, так як відсторонення фактично відбулося саме з 08 листопада 2021 року, тобто тоді, коли набрав чинності пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким передбачено обов`язок керівників підприємств, установ та організацій відсторонювати відповідних працівників від роботи в разі не проходження ними обов`язкової вакцинації чи не надання медичного висновку про наявність протипоказань. Таким чином, відсторонюючи позивача від роботи, Косівський ліцей діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 46 КЗпП України.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Косівського ліцею 2 500 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 800 грн є завищеними та не обґрунтованими належним чином, у зв`язку з чим вони підлягають зменшенню до 2 500 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та додаткову постанову цього суду від 13 липня 2022 року, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_1 вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частини другої статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», пункту 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, у подібних правовідносинах. Оспорюваний наказ не містить відомостей на підтвердження його відмови здійснити щеплення в порядку, встановленому статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності в нього щеплення від СОVID-19, яке не є обов`язковим та не включене до переліку календаря щеплень. Крім того, на момент винесення відповідачем оспорюваного наказу про його відсторонення ще не існувало жодних правових підстав для прийняття такого наказу.

08 серпня 2022 року Косівський ліцейтакожподавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на його користь 3 800 грн витрат на правову допомогу.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, Косівський ліцей зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання. Проте в порушення принципів диспозитивності та змагальності апеляційний суд з власної ініціативи вирішив питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Косівського районного суду Івано-Франківської області.

04 жовтня 2022 року справа № 347/2528/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, на розгляд Великої Палати Верховного Судупередано справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, нечітке та взаємосуперечливе. При цьому на розгляді судів першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов`язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. В переважній більшості випадків справи цієї категорії є малозначними в силу закону, тому рішення Великої Палати Верховного Суду за наслідкам вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справ, забезпечити сталість та формування єдиної правозастосовчої практики.

Оскаржувані судові рішення в цій справі та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Судувід 07 вересня 2022 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) та призначено її до розгляду на 09 листопада 2022 року.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 347/2528/21 за позовом ОСОБА_1 до Косівського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та додаткову постанову цього суду від 13 липня 2022 року та за касаційною скаргою Косівського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко