Рішення
від 05.10.2022 по справі 638/2341/20
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/2341/20

Провадження № 2/638/1274/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Ткаченко К.С., Куценко К.Д., Межирицької В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідача ОСОБА_6 ,

представника відповідача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину майна в порядку розподілу майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ОСОБА_6 , в якій просить, з урахуванням уточнень, розподілити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на: житловий будинок, загальною площею 270,0 кв. метри, житловою площею 105,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок у АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої: 6310136300:09:026:0014, яка є невід`ємною частиною вищезазначеного нерухомого майна; автомобіль легковий SKODA KODIAQ, універсал-В, 2019 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , колір - синій, показання одометра 23 710 км., повна маса - 2 4000 кг, маса без навантаження - 1 775 кг. Комплектація - STYLE (2.0 TDI/140kW (190 л.с.) 7-cт. DSG 4x4). Об`єм двигуна - 1968 см. куб. Свідоцтво про реєстрацію CXI 951220; визнати за ОСОБА_6 право власності на: двокімнатну квартиру,загальною площею44,0кв-м.,житловою площею24,0кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ;двокімнатну квартиру,загальною площею50,0кв-м.,житловою площею25,0кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_3 ;грошові кошти, перераховані позивачемна банківськийрахунок відповідача,за такимиреквізитами:accountname:TetianaKovalenko,accountnumber: НОМЕР_3 ,swiftcode: АДРЕСА_4 , НОМЕР_4 в розмірі171073доларів США. Також просив стягнути витрати на оплату судового збору в сумі 10510гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що те, що 11 листопада 2011 року між сторонами зареєстровано шлюб. Однак подружні стосунки не склались та з кінця 2018 року сторони фактично сімейні відносини не ведуть. Зазначає, що у період з 2011 по 2018 роки подружжя проживало разом та вели спільне господарство та за 7 років ними було придбано рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль легковий SKODA KODIAQ, універсал-В, 2019 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; двокімнатна квартира, загальною площею 44, 0 кв-м., житловою площею 24,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатна квартира, загальною площею 50, 0 кв-м., житловою площею 25,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, загальною площею 270,0 кв. метри, житловою площею 105,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане майно купувалось за спільні кошти, утримувалось спільним зусиллям позивача та відповідача по справі, у зв`язку із чим підлягає поділу.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого остання частково визнає позовні вимоги, лише в частині визнання за позивачем права власності на автомобіль, в іншій частині вважає позовну заяву ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню. При цьому не погоджується з викладом обставин, наданих позивачем у позовній заяві та вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що з початку 2008 року сторони у справі почали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали всі притаманні подружжю взаємні права та обов`язки, але шлюб не реєстрували, намагались спільними зусиллями налагодити спочатку побут, створити умови та перевірити відносини. Згодом 11.11.2011 року між сторонами було укладено шлюб, від якого народились двоє дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі позивач та відповідач завжди працювали на благо родини та задоволення потреб та інтересів родини, намагались створити гідні умови життя собі та дітям. За час спільного проживання сторін було придбано ряд об`єктів нерухомості, проведено будівельну реконструкцію придбаного житлового будинку, за спільні сумісні кошти відбувалось будівництво дачного будинку, відкривались рахунки в банківських установах, купувались авто тощо. Проте сімейне життя не склалось, фактично шлюбні відносини між позивачем та відповідачем було припинено з грудня 2019 року, позивач пішов з родини, почав проживати окремо. Відповідачка разом з дітьми залишилась проживати в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що було місцем постійного проживання родини. Зазначає, що саме припинення в грудні 2019 року спільного проживання та відсутність матеріального забезпечення дітей і стало підставою для звернення ОСОБА_6 24.12.2019 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей. Крім того вказує, що 12.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, що на думку сторони відповідача є підтвердженням того, що станом на кінець 2018 року шлюбні відносини ще тривали. Вказує, що 11.01.2020 року Дзержинським районним судом м.Харкова видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей та який наразі перебуває на примусовому виконанні. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 всіляко намагається уникнути питання сплати аліментів. У відзиві не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль SKODA. Вважає, що в порядку розподілу майна подружжя необхідно виділити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:09:026:0014 саме їй з метою належного захисту її законних прав та інтересів, оскільки вказаний будинок залишився у фактичному її користуванні з дітьми після припинення шлюбних відносин, у будинку є все необхідне для проживання дітей. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок є її приватною особистою власністю, право на яку набуто в порядку приватизації. Також вказує, що житловий будинок купувався на її ім`я та потім проводилась реконструкція за кошти подружжя саме для реалізації інтересів родини, їхніх дітей. Посилання позивача на наявність у нього на утриманні батьків, які є інвалідами, як на підставу для виділення йому у власність житлового будинку із земельною ділянкою, вважає необґрунтованим та такою, що не відповідає дійсності. Посилання позивача про необхідність ділити кошти у сумі 171073 доларів США, які перераховувались на рахунок 4-6 років тому, у в період з 17.04.2014 року по 19.11.2016 року та були витрачені під час перебування у шлюбі на потреби родини, та не існували на час припинення ведення спільного господарства вважає недоречним та таким, що не заслуговує на увагу, та не може включатись в перелік майна, що підлягає розподілу в судовому порядку. Щодо витрат на правничу допомогу вважає заявлений їй розмір не обґрунтованим та не доведеним належними доказами.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому посилався на обставини, зазначені у позовній заяві. Наполягав на тому, що сімейні стосунки позивача із відповідачем були припинені з кінця квітня 2018 року. Додатково зазначив, що позивач у справі приймає участь у вихованні та фінансовому забезпеченні дітей, але вважає, що ця обставина не має відношення до предмета спору. Також зауважив, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані, тому незалежно від того, на кого з подружжя було приватизовано земельну ділянку, будинок, який розташований на земельній ділянці, що було придбано або збудовано під час шлюбу, визнається спільною сумісною власністю. Наполягає на тому, що батьки позивача є інвалідами, потребують соціальної допомоги і соціального захисту, а тому в момент будівництва будинку позивач мав намір будувати будинок таким чином, аби мати можливість у майбутньому забезпечити батьків проживати разом з ним, або придбати будинок або квартиру, яка буде розташована недалеко від новобудови. Вказує, що банківський рахунок, який є предметом спору і щодо якого вирішується питання стосовно поділу, був створений з метою подальшого використання, а саме для навчання та проживання дітей за кордоном. При цьому відповідач не додає жодних доказів щодо призначення та використання грошових коштів на вказаному рахунку. Також зазначає, що позивач сумлінно та добровільно виконує покладені на нього обов`язки по утриманню дітей, має такі ж права на участь у їх вихованні, як і матір. На підставі викладеного підтримав позовні вимоги.

Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що ОСОБА_6 не визнає обставин, вказаних позивачем у відповіді на відзив, зазначає про те, що аргументи, вказані ОСОБА_1 є перекрученими, не доведеними належними та достовірними доказами. Наполягала на обставинах, вказаних у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначила, що надані позивачем до суду чеки за період до січня 2020 року підтверджують спільні витрати сторін в період спільного проживання, інші витрати батька на дітей після припинення спільного проживання. Наполягала на частковому задоволенні позовних вимог за первісною позовною заявою, а саме в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Шкода в порядку розподілу майна подружжя, а в іншій частині необхідно враховувати доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя. Вказує, що спірна земельна ділянка була нею приватизована, тому вона заперечує проти визнання її спільною сумісною власністю подружжя. Просить визнати її своєю особистою приватною власністю. Не заперечує, що житловий будинок прибудовами літ. А-1 житловою площею 31,9 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м. дійсно було придбано сторонами під час перебування у шлюбі за спільні сумісні кошти, але наполягає на тому, що житловий будинок літ «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 273,8 кв.м. та житловою площею 105,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці розміром 0,0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, в порядку розподілу майна подружжя необхідно виділити саме їй, адже цей будинок залишився у її фактичному користуванні. Щодо грошових коштів в розмірі 171 073 USD на банківському рахунку account name: Tetiana Kovalenko, account number: НОМЕР_3 , swift code: АДРЕСА_4 , НОМЕР_4 категорично заперечує щодо включення їх до маси спільного майна подружжя. Вказує, що вказані кошти було витрачено за спільною домовленністю подружжя в період перебування ОСОБА_6 в США. ОСОБА_6 зазначає, що за ці кошти також було придбано в США дитячі речі, необхідні їм до досягнення трирічного віку (візочки, ліжка, автокрісла тощо). Вказує, що вказані кошти також витрачалися під час спільних подорожей сторін до США. Також заперечує щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через недоведеність вказаних витрат.

31.03.2020 ОСОБА_6 подано до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину майна в порядку розподілу майна подружжя, стягнення грошової компенсації, в якій просить з урахуванням уточнень:

- визнати земельну ділянку розміром 0,0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (Серія ЯМ №951483) приватною особистою власністю ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 );

- виділити в порядку поділу майна подружжя в приватну особисту власність ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) житловий будинок літ «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 273,8 кв.м. та житловою площею 105,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці розміром 0,0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014;

- визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа якої складає 54,1 кв.м., житлова площа якої складає 36,1 кв.м. в порядку поділу майна подружжя;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 86184 гривні 12 копійок, з відсотками, що зберігаються на депозитному рахунку НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкритим на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 );

- визнати право власності за ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на Ѕ частину банківського вкладу на депозитному рахунку НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та в розмірі, що складає 43092 гривні 06 копійок, з відсотками, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) та на Ѕ частину банківського вкладу на рахунку № НОМЕР_8 в АТ «УкрСиббанк» та в розмірі, що складає 45932 гривні 04 копійки, з відсотками, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) в порядку поділу майна подружжя;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) загалом грошову суму в розмірі 125938 гривень 26 копійок та 257,17 доларів США, що складається з (62000 гривень в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24.12.2019 року без згоди та дозволу дружини ОСОБА_6 та витрачені не на потреби родини; 39588 гривень 63 копійки в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк»; 257,17 доларів США, в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_10 в АТ «Універсал Банк»; 24349 гривень 63 копійки в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_8 в АТ «УкрСиббанк» - в порядку поділу майна подружжя;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову суму в розмірі 10510 гривень, сплачені нею в якості судового збору за подання зустрічної позовної заяви про розподіл майна подружжя;

- залишити у власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) в порядку поділу майна подружжя: двокімнатну квартиру,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 , житловоюплощею 29,8кв.м.та загальноюплощею 44,5кв.м.; Ѕ частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м. та житловою площею 36,1 кв.м.; трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , житловою площею 39,9 кв.м., загальною площею 54,9 кв.м.; автомобіль маркиSKODAKODIAQ,загальний легковийуніверсал-В,2019року випуску,номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_2 ,синього кольору,державний номер: НОМЕР_1 ; грошові кошти,отримані відпродажу 25.05.2019року автомобілюмарки VOLKSWAGENTIGUAN2012року випуску,колір бежевий,номер кузова(шасі,рама) НОМЕР_11 ,свідоцтво прореєстрацію НОМЕР_12 ,номерний знак НОМЕР_13 ,зареєстрованого за ОСОБА_1 26.07.2012року підрозділомМВС ТСЦ6341,вартість якогона часрозгляду справив судіскладає 357060гривень; грошові коштив розмірі150738грн.внесені достатутного фондуТОВ «СІПФабрика» (кодЄДРПОУ:41449170)10.07.2017року; Ѕ частину банківського вкладу на депозитному рахунку № НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 43092 гривні 06 копійок, з відсотками, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 ; та 1/2 частину банківського вкладу на рахунку № НОМЕР_8 в АТ «УкрСиббанк» та в розмірі, що складає 45932 гривні 04 копійки, з відсотками; грошову суму в розмірі 61699 гривень 50 копійок, що були зняті з депозитного рахунку НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24.12.2019 року без згоди та дозволу ОСОБА_6 та витрачені не на інтереси сім`ї; грошову суму в розмірі 39588 гривень 63 копійок, що були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк» без згоди та дозволу ОСОБА_6 та витрачені не на інтереси сім`ї; грошову суму в розмірі 257,17 доларів США, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_10 в АТ «Універсал Банк» без згоди та дозволу ОСОБА_6 та витрачені не на інтереси сім`ї; грошову суму в розмірі 24349 гривень 63 копійок, що були зняті ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_8 в АТ «УкрСиббанк» без згоди та дозволу ОСОБА_6 та витрачені не на інтереси сім`ї.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Також зазначає, що сторони не можуть знайти спільної мови з приводу добровільного розподілу майна, яке було набуто ними у спільну сумісну власність відповідно за спільні сумісні кошти за час перебування в шлюбі. Вказує, що за час спільного проживання сторін як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та під час перебування в шлюбі сторонами придбане за спільні сумісні грошові кошти майно, що підлягає поділу: 15.03.2012 року - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 12.12.2012 року - квартира АДРЕСА_6 ;30.08.2013 року - квартира за адресою АДРЕСА_7 , 05.03.2019 року - автомобіль SKODA KODIAQ. Крім цього зазначає, що станом на 25.05.2019 року подружжю належав автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, який як виявилось було продано відповідачем без згоди та відома позивача 25.05.2019 року ОСОБА_10 , вартість якого станом на 18.03.2020 року складає 357060 грн., а отже ОСОБА_6 має право на компенсацію Ѕ частини ринкової вартості на час розгляду справи в суді відчуженого не в інтересах сім`ї майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, що складає 178530 гривень. Також під час спільного проживання сторін як чоловіка та дружини до реєстрації шлюбу ними було придбано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; 10.07.2017 року з спільні сумісні грошові кошти подружжя ОСОБА_1 як учасник ТОВ «СІП Фабрика» став співзасновником вказаної юридичної особи та відповідно здійснив внесок до статутного фонду в розмірі 150738 гривень, а тому ОСОБА_6 має право на Ѕ його частини, що складає 75369 гривень. Також вказує, що відповідачем ОСОБА_1 за рахунок спільних грошових коштів подружжя було відкрито депозитний рахунок та поточний рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», з якого без дозволу та згоди позивача ОСОБА_6 з кінця грудня 2019 року зняв грошові кошти в значній сумі, а саме в розмірі 189000 гривень, а повернув на рахунок лише 65000 грн.. Станом на 05.03.2020 року на депозитному рахунку залишок грошових коштів складає 86184, 12 грн., які також підлягають розподілу між сторонами, Ѕ частини яких становить 43092,06 грн.. Також ОСОБА_6 має право на стягнення з ОСОБА_1 Ѕ частини грошових коштів, які він зняв без згоди та дозволу з депозитного рахунку та витратив не на інтереси сім`ї. (62000 грн.) та не повернув їх на депозитний рахунок. Також зазначає про наявність підстав для поділу грошових коштів, які станом на 01.12.2019 року перебували на депозитних рахунках АТ «Універсал Банк», та були зняті ОСОБА_1 та витрачені не на потреби родини, а саме коштів у сумі 514,25 доларів США, Ѕ від якої становить 257,17 доларів США, та кошти в сумі 79177,26 грн., Ѕ від яких становить 39588,63 грн.. Крім того вказує, що станом на початок грудня 2019 року на рахунку в АТ «УкрСиббанк» знаходились грошові кошти в розмірі 140563,34 грн., які залишились на 05.10.2020 року у сумі 91864,08 грн.. З рахуванням того, що на рахунку в банківській установі за період шлюбу станом на грудень 2019 року знаходилась сума в розмірі 140563, 34 грн., а залишилась сума в розмірі 91864,08 грн., то ОСОБА_6 належить компенсація в порядку розподілу майна подружжя у розмірі 24349,63 грн., та визнання за ОСОБА_6 права власності на Ѕ частини вкладу, що залишилась на рахунку в розмірі 91864,08 грн., що складає 45932,08 грн.

Представником відповідача подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив зустрічну позовну заяву частково задовольнити. Зазначає, що під час перебування в шлюбі, 15 березня 2012 року ОСОБА_1 в інтересах сім`ї було придбано житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . На час укладання договору купівлі-продажу титульним власником вказаного житлового будинку в договорі купівлі продажу було зазначено ОСОБА_6 , а тому 26.09.2012 року відповідним рішенням 19 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області № 843/12 було вирішено передати земельну ділянку загальним розміром 0,0605 га розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 . Проте, ОСОБА_1 зазначає, що за кошти, отримані від його господарської діяльності, в інтересах покращення побутових умов сім`ї вказаний житловий будинок було реконструйовано. В результаті реконструкції характеристики житлового будинку було змінено та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_14 від 16.04.2015 року, а саме на житловий будинок літ. «А3» за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 273 кв.м. та житловою площею 105, 2 кв. м. Враховуючи, що відповідно до первісного правовстановлюючого документу титульним власником на зазначене вище нерухоме майно була ОСОБА_6 , то вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно також було видане на її ім`я. ОСОБА_1 не має заперечень, що зазначений житловий будинок відповідно до норм чинного законодавства є спільною власністю подружжя в рівних частках (по Ѕ за кожним).

Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що з 26.07.2012 року у спільній власності подружжя (титульний власник ОСОБА_1 ) перебував автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN. З метою матеріального забезпечення родини за усною згодою ОСОБА_6 вказаний автомобіль було продано третій особі. Отримані з продажу автомобіля кошти були витрачені на компенсацію спільних коштів витрачених на придбання автомобіля SKODA, який ОСОБА_1 беззаперечно визнає спільною власністю подружжя, тому в даній частині вимоги зустрічної позовної заяви, щодо залишення грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля VOLKSWAGEN, на думку відповідача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що квартира АДРЕСА_8 виходить за межі обсягу майна придбаного сторонами під час шлюбу та не може бути предметом розгляду в даному спорі, адже придбання зазначеного нерухомого майна відбулось за три роки до укладання шлюбу між сторонами 01.02.2008 року. Щодо поділу статутного капіталу вказує, що за згодою подружжя до статутного капіталу підприємства ОСОБА_1 вніс внесок до статутного капіталу в розмірі 150738 грн. 00 коп. З моменту реєстрації ТОВ «СІП Фабрика» розпочало господарську діяльність, а прибуток який ОСОБА_1 отримував від діяльності товариства використовувався на забезпечення родини та їх спільних побутових потреб. Зазначає, що під час проживання однією сім`єю з відповідачкою весь прибуток який отримувався від діяльності ТОВ «СІП Фабрика» використовувався спільно подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 добровільно згоден і в подальшому передавати ОСОБА_6 50 відсотків отриманого від господарської діяльності підприємства прибутку.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що банківські рахунки НОМЕР_15 та НОМЕР_6 було відкрито на ім`я ОСОБА_1 в період, коли подружжя не проживало разом та не вело спільне господарство, у зв`язку з чим, гроші на даних грошових рахунках не можуть вважатись такими, що є спільним сумісним майном подружжя, а отже, поділу не підлягають. У свою чергу, банківські рахунки НОМЕР_16 та НОМЕР_17 є рахунками фізичної-особи підприємця, а отже, поділу не підлягають. Щодо банківського рахунку № НОМЕР_18 в АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 зазначає, що вказаний рахунок прив`язаний до кредитної картки, яка ніколи ним не використовувалась та баланс на вказаному рахунку в період з 04/03/2019 і до 04/06/2020 року є нульовим. Щодо грошового рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 зазначає, що відкрив цей грошовий рахунок з метою збереження коштів та проведення розрахунків у магазинах, розважальних центрах, закладів громадського харчування, тобто витрачав кошти на благо сім`ї та відповідно до потреб дітей.

З огляду на викладене, не заперечує щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя наступних об`єктів: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, загальною площею 0.0605, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_6 Б, квартири АДРЕСА_9 , автомобіля SKODA KODIAQ, універсал-В, 2019 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , колір синій, грошові кошти в розмірі 171 073 дол.США, що зберігаються ( зберігались ) на банківському рахунку account name: Tetiana Kovalenko, account number: НОМЕР_3 , swift code: АДРЕСА_10 . Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 100% частки спільного майна подружжя, а саме житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , автомобіль Шкода. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 100% частки спільного майна подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_9 , грошові кошти в розмірі 171 073 дол.США, та 50% розміру внеску статутного капіталу ТОВ «СІП Фабрика» в розмірі 75369 грн..

В подальшому представником відповідача за зустрічним позовом подано до суду доповнення до відзиву на зустрічний позов, в якому зазначив про збільшення розміру судових витрат на правову допомогу за написання та подання відзиву на зустрічний позов в розмірі 10000 гривень, які просив покласти на ОСОБА_6 ..

Представником позивача за зустрічним позовом надано до суду відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій наполягала на невизнання обставин, вказаних відповідачем у відзиві на зустрічну позовну заяву. Посилалась на обґрунтування, викладені у зустрічній позовній заяві. Вкотре наголошувала, що земельна ділянка перебуває у її приватній власності у зв`язку з приватизацією. Зазначила, що якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК. Виходячи із фактичного перебування у її володінні житлового будинку, вважає за необхідне саме їй виділити в порядку розподілу майна подружжя житловий будинок. Щодо наявності заборгованості у ОСОБА_6 по оплаті житлово-комунальних послуг зазначає, що вона виникла за період дії карантину та частково з причин помилок у розрахунках та жодним чином не підтверджує обставину неспроможності останньої утримувати будинок, на теперішній час всі комунальні послуги сплачено. Зазначає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано чому саме ОСОБА_6 необхідно виділити в порядку поділу майна подружжя дві квартири, хоча він фактично їх використовує шляхом самостійного вирішення питань щодо здачі їх або в оренду, або надає в користування своїм родичам без будь-яких погоджень цих питань з співвласником ОСОБА_6 .. Тому вважає за необхідне вказане майно розподілити саме ОСОБА_1 .. Не заперечувала проти розподілу автомобіля SKODA у власність ОСОБА_1 , оскільки він перебував у його фактичному користуванні. Заперечує щодо того, що автомобіль VOLKSWAGEN було продано з усної згоди ОСОБА_6 , оскільки такої згоди вона не надавала, натомість вказаний автомобіль є цінним рухомим майном та ОСОБА_1 повинен був погодити цей продаж з нею. Тому є необхідність врахування вартості проданого автомобіля під час вирішення питання щодо розподілу майна подружжя. Наполягала, що квартира за адресою АДРЕСА_5 , яка була придбана 01.02.2008 року, належить до спільного майна подружжя та знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 .. Щодо внеску до статутного фонду наполягала на компенсації вартості внесеного майна, оскільки ОСОБА_1 не отримує дивіденди та дохід як співзасновник товариства. Також додатково зазначає, що ОСОБА_1 перекручує у власних інтересах питання моменту припинення шлюбних відносин сторін під час відкриття рахунків у банку. Крім того наполягала, що майно ФОП належить до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Ухвалою судді від 21.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення допущених недоліків заяви.

Ухвалою судді від 03.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину майна в порядку розподілу майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року за клопотанням представника позивача витребувано у відповідача ОСОБА_6 письмові докази.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року за клопотанням відповідача за первісним позовом витребувано докази від АТ «УкрСиббанк», АТ «УніверсалБанк», АТ «Укргазбанк».

Ухвалою суду від 21.09.2020 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом доручено Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Харків) звернутися до компетентного органу Сполучених Штатів Америки, із судовим дорученням про витребування доказів з банку «Bank of America» 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, СА 91355, реквізити: Account name: Tetiana Kovalenko (рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_6 , прізвище та ім`я за закордонним паспортом ОСОБА_11 ), account number: НОМЕР_3 , swift code: BOFAUS3N, провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді від 19.08.2021 року провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням до суду документів, складених в ході виконання доручення про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.10.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у поданих заявах. Наполягали, що шлюбні відносини між сторонами припинені з кінця квітня 2018 року. Щодо вимог за зустрічним позовом заперечували.

Відповідач за первісним позовом та її представник проти задоволення вимог за первісним позовом заперечували з підстав, викладених у поданих заявах по суті справи. Наполягали, що шлюбні відносини між сторонами припинені з грудня 2019 року. Зустрічні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві.

Суд, заслухавши вступне слово сторін та їх представників, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позовні вимоги за обома позовами підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захис прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані до суду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 11 листопада 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що також підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_20 (а.с.237 том 1).

При цьому стороною позивача за зустрічним позовом не надано належних та достовірних доказів встановлення факту спільного сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у період з початку 2008 року до укладення шлюбу. Крім того суду не надано доказів стійких сімейних відносин, наявність спільного сімейного бюджету та ведення спільного господарства. При цьому стороною позивача за первісним позовом заперечується факт спільного сумісного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_6 як чоловіка та дружини у вказаний період.

Придбання квартири за адресою: АДРЕСА_5 , не спростовують зазначених вище висновків суду.

Натомість судом встановлено, що 01.02.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 у спільну часткову власність по Ѕ частині кожний. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 01.02.2008 року по Ѕ частині (а.с. 38-40 том.2).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та даних автоматизованої системи документообігу суду рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.06.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. Судове рішення набрало законної сили 24.07.2020 року.

11.01.2020 року Дзержинським районним судом м.Харкова винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 24.12.2019 року і до досягнення кожною дитиною повноліття (а.с. 159 том 1). Зазначене судове рішення набрало законної сили 11.01.2020 року та пред`явлений до виконання.

Відповідно ч.5 ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом констатується, що обставини, встановлені в межах цивільних справ №638/19391/19 та №638/20093/19 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи та як наслідок доказуванню не підлягають.

Вказаними рішеннями встановлено, що сторони у справі мають спільних дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в позовній заяві та в подальшому в поданих заявах по суті справи, а також в судовому засіданні наполягав, що сімейні стосунки та ведення спільного господарства з ОСОБА_6 припинені з квітня 2018 року.

Відповідач в зустрічній позовній заяві та в подальшому в поданих заявах по суті справи, а також в судовому засіданні наполягала, що сімейні стосунки та ведення спільного господарства з ОСОБА_1 припинені з грудня 2019 року.

При цьому ОСОБА_1 (його представник) за змістом позовної заяви та в поданих ним заявах по суті справи та і судовому засіданні не заперечує, що автомобіль SKODA KODIAQ, універсал-В, 2019 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 відноситься до об`єктів спільного сумісного майна подружжя. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вказаний транспортний засіб позивачем за первісним позовом було придбано 05.03.2019 року.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність належних та достовірних доказів існування подружніх відносин між сторонами та ведення ними спільного господарства у період після березня 2019 року, а також заперечення одним із подружжя існування шлюбно-сімейних відносин до грудня 2019 року, суд дійшов висновку, що припиненням між сторонами сімейних відносин та ведення спільного господарства мало місце у березні 2019 року.

Не спростовують вказаних висновків суду надані представником відповідача за первісним позовом ні копії фотознімків сторін разом з дітьми, датовані 24.12.2019 року (а.с. 190-192 том 4), ані надані копія відповіді на відзив, копія зустрічного позову (а.с. 193-211 том 4), подані до суду в рамках розгляду іншої справи. Так само не спростовують зазначених висновків суду і надані представником позивача за первісним позовом копія позовної заяви про розірвання шлюбу, копія заяви про зміну предмета зустрічного позову та копія заяви про виправлення технічної описки (а.с. 218 -230 том 4), подані до суду в рамках розгляду іншої справи.

Щодо наданих до суду стороною позивача за первісним позовом копій квитанцій (чеків) за період з листопада 2019 року по березень 2020 року(а.с.192-199 том 1), а також виписки з банку щодо руху коштів на банківському рахунку (а.с. 158-175 том 2) на придбання товарів для дітей та оплату спільного проведення часу ОСОБА_1 з дітьми, суд зазначає, що вказані докази також не доводять існування між сторонами шлюбних відносин. Натомість як вбачається з відповіді на відзив, наданого до суду представником ОСОБА_1 , останнім їх було надано саме на підтвердження обставин позитивного, доброзичливого спілкування з дітьми та підтримання з ними, а не з ОСОБА_6 сімейних відносин.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.02.2020 року №200781473 вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 27,2 кв.м., загальною площею 44,5 кв.м. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, №1631, 12.12.2012, приватний нотаріус ХМНО Некрасова Н.А. (а.с. 7-8 том 1).

Зазначена обставина також підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 12.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1631, копією Витягу з Державного реєстру правочинів №12278520 від 12.12.2012 року та копією Витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №36787631 від 18.12.2012 року (а.с.23, 24, 25 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 надала свою добровільну згоду на придбання ОСОБА_1 зазначеного об`єкту нерухомості, що підтверджується копією заяви останньої, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2921 (а.с. 26 том 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31.01.2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , вартість вказаного нерухомого майна становить 997 000 гривень, або згідно курсу НБУ 40000 доларів США (а.с.69-70 том 1).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.02.2020 року №200785085 вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 36,1 кв.м., загальною площею 54,1 кв.м. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 706, виданий 30.08.2013 року, видавник: Бідонько Л.Л., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (а.с.9-10 том 1).

Зазначена обставина також підтверджується інформаційною довідкою №204414610 від 17.03.2020 року, копією договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бідонько Л.Л. за реєстрованого в реєстрі за №706, копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8716003 від 30.08.2013 року (а.с.31-32, 33-34, 35 том 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31.01.2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , вартість вказаного нерухомого майна становить 1246 000 гривень, або згідно курсу НБУ 50 000 доларів США (а.с.71-72 том 1).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 15.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за №587 (а.с. 5 том 2). Зазначена обставина також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру правочинів №11103168 від 15.03.2012 року, копією Витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №33491178 від 16.03.2012 року (а.с.6, 7 том 2).

Зі змісту договору вбачається його предметом є житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», житловою площею 31,9 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0605 га., При будинку є такі надвірні будівлі та споруди: огорожа №1, 2, 3, погріб літ. «В», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Е».

16.04.2015 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 273,8 кв.м., житловою площею 105,2 кв.м. (а.с. 8 том 2). З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №36384503 від 16.04.2015 року вбачається, що підставою внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20730471 від 16.04.2015, державний реєстратор: Корнєєва Н.С.Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області (а.с.9 том 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31.01.2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , вартість вказаного житлового будинку загальною площею 270,00 кв.м. становить 3190 000 гривень, або згідно курсу НБУ 128 000 доларів США (а.с.75 том 1).

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб «SKODA KODIAQ», 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору, право власності на який зареєстровано останнім в період перебування у шлюбно-сімейних відносинах - 05.03.2019 року, що визнається ОСОБА_1 ..

Згідно звіту про оцінку майна від 31.01.2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , вартість вказаного транспортного засобу становить 1004000 гривень, або згідно курсу НБУ 40300 доларів США (а.с.73-74 том 1).

Встановлено, що зазначене вище майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , оскільки придбані в період сімейних відносин та ведення спільного господарства, а також за їхні спільні кошти.

Доказів протилежного сторонами у справі та їх представниками суду не надано.

Домовленість щодо поділу вказаного майна в позасудовому порядку між сторонами відсутня, шлюбний договір не укладався, що стало підставою для звернення із даними позовами до суду.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 17.04.2014 року ОСОБА_1 відкрив рахунок за кордоном (Сполучені Штати Америки) на ім`я ОСОБА_6 у банку «Bank of America» 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, НОМЕР_21 , номер рахунку № НОМЕР_3 .

Позивачем наданодо судукопії платіжнихдоручень провнесення нимкоштів нарахунок № НОМЕР_3 ,відкритий у банку «Bank of America» на ім`я ОСОБА_6 в період з 28.04.2014 року по 29.11.2016 року різними платежами у загальному розмірі 171073 доларів США (а.с.76-100 том 1).

З листа уповноваженої особи вказаного банку від 21.08.2020 року вбачається, що зазначений рахунок закрито 05.08.2019 року з нульовим балансом (а.с.36-37 том 3).

На виконання судового доручення про витребування доказів з банку «Bank of America» до суду надійшли складені у зв`язку з цим документи мовою оригіналу (а.с.109-250 том 3, а.с. 1-159 том 4).

В подальшому стороною позивача за первісним позовом подано до суду документи виписки з банківського рахунку № НОМЕР_3 про здійснені банківські операції за період з 15.02.2019 року по 17.09.2021 року мовою оригіналу з перекладом на українську мову (а.с.4-30 том 5), з яких вбачається, що станом на 18 березня 2019 року кінцевий баланс на рахунку складав 140387,19 доларів США, на 17 квітня 2019 року 140388,95 доларів США, 17 травня 2019 року 138390, 70 доларів США, на 17 червня 2019 року 122392,36 доларів США, на 18 липня 2019 року 68200,72 доларів США, на 19 серпня 2019 року 0,00 доларів США, на 17 вересня 2019 року 0,00 доларів США.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що станом на березень місяць 2019 року кінцевий баланс на рахунку № НОМЕР_3 у банку «Bank of America», відкритого під час перебування сторін у шлюбно-сімейних відносинах, складав 140387,19 доларів США, вказані кошти суд вважає об`єктом спільного сумісного майна подружжя.

Разом із тим, грошові кошти у зазначеному розмірі були зняті з рахунку ОСОБА_6 без згоди ОСОБА_1 різними сумами в період з травня 2019 року серпень 2019 року, коли сторони не перебували у сімейних відносинах, належних доказів повернення Ѕ частини вказаних коштів позивачу матеріали справи не містять на не надані стороною відповідача до суду.

Кошти в сумі 30685,81 доларів США не підлягають поділу між сторонами, оскільки стороною позивача за первісним позовом не надано до суду належних доказів, які з достовірністю підтверджували, що вказані кошти було витрачено ОСОБА_6 без його згоди та не в інтересах сім`ї.

Крім того, за змістом договору купівлі-продажу транспортного засобу 3243/2019/1485144 від 25.05.2019 року (а.с.44 том 2) встановлено, що 25.05.2019 року під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_6 , але після фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_1 здійснив відчуження транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_13 , який був зареєстрований на його 26.07.2012 (в період перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_6 ), а тому є спільною власністю подружжя без письмової згоди відповідача та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів у розмірі 350000 гривень в інтересах сім`ї. При цьому, ОСОБА_1 не надано суду доказів, що вказаний автомобіль було придбано за рахунок власних особистих коштів.

Відповідно доЗаяви Клієнтана оформленняДепозиту «Валютний»№VM1102201976647883від 17.02.2019року судомвстановлено,що рахунок НОМЕР_10 (АТ «Універсал Банк») було відкрито на ім`я ОСОБА_1 17.02.2019 року (а.с.105 том 3). З листа АТ «Універсал Банк» №10787 А-БТ від 29.09.2020 року на вказаному рахунку перебувають грошові кошти у сумі 514,35 доларів США (а.с.88 том 3), які підлягають поділу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.61 СК України).

Частиною першою статті 57 СК Українивстановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Крім того, частиною шостою статті 57 СК Українипередбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.

На відміну від частини другої статті 119 СК України, яка містить імперативний припис про те, що одним із правових наслідків встановлення режиму окремого проживання є те, що майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі, частина шоста статті 57 СК Українилише допускає можливість визнання судом особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Таким чином, законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК України).

Отже, закон передбачає презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яке набуте ними під час шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в Постанові Великої палати Верховного суду від 21.11.2018 по справі № 372/504/17 у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс 17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16.

Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11).

Відповідно до ч. 3 ст.70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст.70 СК Україниокремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст. 60 СК України).

За роз`ясненнями Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

На переконання суду квартира АДРЕСА_8 не входить до переліку об`єктів спільного майна подружжя, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, 01.02.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 у спільну часткову власність по Ѕ частині кожний. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 01.02.2008 року по Ѕ частині (а.с. 38-40 том.2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

При застосуванні ст.74 СК Українислід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Зазначені правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11 та у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 р. у справі № 6-148цс12.

Суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Тобто для правильного застосування ст.74м СК Україниу системному зв`язку зі ст.60 СК Українипри вирішення спору щодо визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити джерело його набуття.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135сц13.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира придбана сторонами за договором купівлі продажу від 01.02.2008 року у спільну часткову власність по Ѕ частині кожним. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по Ѕ частині.

Згідно ст.355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З огляду на викладене, уклавши договір купівлі-продажу спірної квартири, у сторін виникло право спільної часткової власності, де право власності кожного складає по Ѕ частині, тому режим спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8 , не розповсюджується.

Щодо внеску до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 150738 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «СІП Фабрика» (код ЄДРПОУ: 41449170), розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду складає 150738,00 грн. Судом встановлено, що вказану суму ОСОБА_1 було внесено до статутного фонду юридичної особи ТОВ «СІП Фабрика» (код ЄДРПОУ: 41449170) (а.с. 47 том 2).

Позивач за первісним позовом не заперечує той факт, що за майно подружжя було створено дане товариство.

Відповідно до ст.115 ЦК Українита ст.85 ГК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст.116 ЦК Україниучасник господарського товариства має право здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;

Сімейним кодексом України у ст. 60 встановлено, що майном набутим на праві спільної сумісної власності є те, яке набуте подружжям під час шлюбу. У Постанові Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11,а саме у п. 28 вказано, що майно, передане засновниками (учасниками) товариству знаходиться у його власності, а тому внесок до статутного капіталу господарського товариства не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту чч. 2, 3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У ст. 61 визначено, що «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя». Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст.116., 147 ЦК Україниє суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному капіталі не може вважатися відчуженням спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї. Таким чином, чоловік чи дружина учасника Товариства з обмеженою відповідальністю має право тільки на частину доходу, отриманого за договором купівлі-продажу частки, об`єктом спільної сумісної власності виступає саме він.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всуперечст.65 СК Українибули використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий з подружжя набуває права вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у Постанові від 19.02.2014 року при розгляді справи № 6-5цс 14: «Аналіз норм права: ст. ст. 63, 65 СК України, ст. ст. 66, 67 ГК України дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства».

Виходячи з вищевикладеного, заявлені ОСОБА_6 вимоги про залишення у власності ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 150738 гривень, які були внесені статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про визнання грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки вказаних грошових коштів, а також компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, що були зняті ОСОБА_1 зі вказаних банківських рахунків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до виписки про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_6 (АТ «Райфайзен Банк Аваль») судом встановлено, у виписці відображається рух грошових коштів за період з 24.12.2019 року до 06.03.2020 року (а.с.59-60 том 2). Разом з цим, як встановлено судом фактично шлюбні відносини між сторонами припинено у березні 2019 року. Отже суд вважає, що зазначений рахунок не входить до загального спільного майна подружжя, та не підлягає поділу.

Відповідно до довідок АТ «УКРСИББАНК» від 04.06.2020 та від 03.09.2020 року (а.с.155 том 2, а.с.79 том 3) судом встановлено та не заперечується сторонами, що рахунок НОМЕР_8 є рахунком фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 , відкритий 25.11.2013 року. Відповідно до виписки про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_8 (АТ «УкрСибБанк), судом встановлено, що у виписці відображається рух грошових коштів за період з 01.12.2019 року по 03.09.2020 року (а.с.80-85 том 3). Отже, в період, коли сторони хоча і перебували у зареєстрованому шлюбі, однак після фактичного припинення шлюбних відносин, тому суд вважає, що зазначений рахунок не входить до загального спільного майна подружжя, та не підлягає поділу.

Відповідно до Заяви Клієнта на оформлення Депозиту (банківського вкладу) №N90.30.0000005491 від 12.08.2019, судом встановлено, що рахунок НОМЕР_22 (АТ «Універсал Банк») було відкрито на ім`я ОСОБА_1 12.08.2019 року (а.с.104 том 3), тобто в період, коли між сторонами фактично були припинені шлюбні відносини, тому суд вважає, що зазначений рахунок не входить до загального спільного майна подружжя, та не підлягає поділу.

У відповідності дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Проте, в супереч вимогам вищевказаної статті, позивачем за зустрічним позовом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , є спільною власністю подружжя. Навпаки, відомостями, які були отримані від АТ «Райфайзен Банк Аваль», АТ «УкрСибБанк», АТ «Універсал Банк», підтверджується, що банківські рахунки НОМЕР_6 , НОМЕР_22 було відкрито на ім`я ОСОБА_1 в період, коли між сторонами фактично були припинені шлюбні відносини, а тому не підлягають поділу; рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_8 відображається за період, коли між сторонами фактично були припинені шлюбні відносини.

Щодо земельноїділянки площею 0,0605 га, кадастровий номер: 6310136300:09:026:0014 за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 270 кв.м., житловою площею 105 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці розміром 0,0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Згідно з Державним актом серії ЯМ № 951483 виданим 14 листопада 2012 власником земельної ділянки є ОСОБА_6 на підставі рішення 19 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області № 26.09.2012 № 843/12 (а.с.15 том 2).

Відповідно допостанови ВерховногоСуду від21березня 2018року посправі №686/9580/16-ц,роз`ясненьВерховного СудуУкраїни,зазначено,що учасник спільної часткової власності на будинок набуває і право на земельну ділянку пропорційно розміру його частки у спільній власності на вказаний будинок. Відповідно до п. 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від21грудня 2007року за№ 11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані. У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до ч. 2 та 3 ст.70 СК Українивідсутні.

При цьому суд бере до уваги, що під час розгляду справи ОСОБА_6 та її представником не було подано клопотання про зарахування на депозитний рахунок суду Ѕ частини грошових коштів, знятих з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_6 в Bank of America, з метою подальшого вирішення питання щодо перерахування вказаних коштів на рахунок ОСОБА_1 в якості компенсації належної йому частки в спільному майні подружжя (грошових коштів в сумі 140387,19 доларів США). Крім того, ОСОБА_6 не запропонувала в добровільному порядку компенсувати ОСОБА_1 його частку у праві власності на вказані грошові кошти.

Під час поділу майна судом також враховано думки сторін, відносин, які склалися між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (неможливість спільного користування майном).

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, для ефективного захисту прав позивача судове рішення має бути виконуваним. У справі «Будров проти Росії» Європейський суд прямо вказує, що право на звернення до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система країн-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би нечинним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Тлумачення ст. 6 Конвенції у світлі принципу верховенства права вимагає більш широкого підходу, за яким формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Отже, не можна уявити, що ст. 6 Конвенції, захищаючи право на розумний строк розгляду справи, не передбачала би захисту права на виконання судового рішення.

Таким чином,оцінюючи належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,враховуючи те,що обставини,на якіпосилаються позивачіза первіснимта зазустрічним позовамияк напідставу позовнихвимог частковознайшли своєпідтвердження всудовому засіданні,суд ухвалюєрішення прочасткове задоволенняпозову ОСОБА_1 та зустрічногопозову ОСОБА_6 ,а саме:визнати за ОСОБА_1 впорядку поділуспільного сумісногомайна подружжяправо власностіна житловийбудинок загальноюплощею 270кв.м.,житловою площею105кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та земельнуділянку для будівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка) площею 0,0605 га, кадастровий номер: 6310136300:09:026:0014 за адресою АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на автомобіль «SKODA KODIAQ», 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору; залишення у власності ОСОБА_6 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошові кошти у сумі 140387,19 доларів США, які станом на березень 2019 року перебували на банківському рахунку «Bank of America» НОМЕР_23 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, НОМЕР_21 , Account name: Tetiana Kovalenko, Account number: НОМЕР_3 ; визнання за ОСОБА_6 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м.; визнання за ОСОБА_6 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м; залишення у власності ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 350000 гривень, отримані від продажу 25.05.2019 року автомобілю марки VOLKSWAGEN TIGUAN 2012року випуску номерний знак НОМЕР_13 , а також грошових коштів на рахунку НОМЕР_10 (АТ «Універсал Банк») у сумі 514,35 доларів США.

Таким чином, на думку суду, буде збережено презумпцію рівності часток на майно, набуте подружжям під час шлюбу та фактичного спільного проживання, а рішення суду буде виконуваним.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витратина професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що представництвоце вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомогивиди адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 вказаного Законувидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним З`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК Українивбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 2статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи результат вирішення справи (часткове задоволення позовних вимог), дослідивши матеріали справи, договори про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «Неофеліс Ло Груп», рахунок від 19.02.2020 року, детальний опис послуг, акт приймання передачі наданих послуг, меморіальний ордер, рахунок від 01.07.2020 року, співмірність розрахунку з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові втрати позивача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 000 грн.

Також у відповідності до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним та зустрічним позовами підлягає стягненню з відповідачів за ними сума сплаченого судового збору, а саме з ОСОБА_6 - у розмірі 9758,90 грн., а з ОСОБА_1 у розмірі 2365,95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 43, 44, 76-82, 83, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 проподіл спільногомайна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 впорядку поділуспільного сумісногомайна подружжяправо власностіна житловийбудинок загальноюплощею 270кв.м.,житловою площею105кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та земельнуділянку для будівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка) площею 0,0605 га, кадастровий номер: 6310136300:09:026:0014 за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на автомобіль «SKODA KODIAQ», 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору.

Залишити у власності ОСОБА_6 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошові кошти у сумі 140387,19 доларів США, які станом на березень 2019 року перебували на банківському рахунку «Bank of America» НОМЕР_23 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, НОМЕР_21 , Account name: Tetiana Kovalenko, Account number: НОМЕР_3 .

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину майна в порядку розподілу майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м..

Визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м..

Залишити у власності ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 350000 гривень, отримані від продажу 25.05.2019 року автомобілю марки VOLKSWAGEN TIGUAN 2012року випуску номерний знак НОМЕР_13 .

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9758 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 2365 (дві тисячі триста шістдесят п`ять) гривень 95 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 20.10.2022 року.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_11 ;

відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк

Дата ухвалення рішення05.10.2022
Оприлюднено24.10.2022

Судовий реєстр по справі —638/2341/20

Ухвала від 01.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Постанова від 28.09.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Постанова від 28.09.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 12.01.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 02.01.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 22.11.2022

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 05.10.2022

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Рішення від 05.10.2022

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Ухвала від 28.10.2021

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні