Постанова

від 17.04.2024 по справі 638/2341/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/2341/20

провадження № 61-14817 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка Володимира Володимировича, представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Тетяни Миколаївни на постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н.П.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11 листопада 2011 року між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Однак подружні стосунки не склались та наприкінці 2018 року сімейні відносини фактично припинені.

Зазначав, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль легковий SKODA KODIAQ, універсал-В, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; двокімнатну квартиру, загальною площею 44, 0 кв. м, житловою площею 24, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; двокімнатну квартиру, загальною площею 50, 0 кв. м., житловою площею 25, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок, загальною площею 270, 0 кв. м, житловою площею 105, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначене майно придбавалось за спільні кошти подружжя та утримувалось їх спільним зусиллям, а тому є спільною сумісною власністю сторін у справі. Згоди щодо поділу нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, сторони не дійшли.

Вважав, що запропонований ним варіант поділу відповідає вимогам справедливості та розумності, оскільки ОСОБА_2 з дітьми постійно проживають у Америці, а його літні батьки, з якими він проживає та утримує, за станом здоров`я потребують проживання у приватному будинку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поділити спільне майно подружжя шляхом визнання за ним право власності на:

- житловий будинок, загальною площею 270, 0 кв. м, житловою площею 105, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, на якій розташований зазначений будинок;

- автомобіль легковий SKODA KODIAQ, універсал В, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- двокімнатну квартиру, загальною площею 44, 0 кв. м, житловою площею 24, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- двокімнатну квартиру, загальною площею 50, 0 кв. м, житловою площею 25, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- грошові кошти, перераховані ним на банківський рахунок ОСОБА_2 , за такими реквізитами: account name: ОСОБА_9, account number: НОМЕР_10, swift code: BOFAUS3N, Bank of America, 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, CA 91355 в розмірі 171 073 дол. США;

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору в сумі 10 510 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37 000 грн.

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовомдо ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину майна в порядку поділу майна подружжя, стягнення грошової компенсації.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що на початку 2008 року вони з ОСОБА_1 почали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство. При цьому мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, але шлюб не реєстрували, намагаючись спочатку спільними зусиллями налагодити побут, створити умови для спільного проживання та перевірити відносини.

11 листопада 2011 року між ними було укладено шлюб, у якому народились двійнята - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилалася на те, що за час шлюбу ними спільно набуто нерухоме та рухоме майно, а саме: 05 березня 2019 року - автомобіль легковий SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 12 грудня 2012 року - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 30 серпня 2013 року - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;15 березня 2012 року- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який згодом було реконструйовано за спільні грошові кошти подружжя.

Вказувала, що сімейне життя не склалось, фактично шлюбні відносини між нею та ОСОБА_1 припинено з грудня 2019 року, а не наприкінці 2018 року, як зазначає ОСОБА_1 у своєму позові.

Після припинення шлюбних відносин вона з дітьми залишилась проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Земельна ділянка, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, на якій знаходиться будинок, є її особистою приватною власністю, яке набуто в порядку приватизації у жовтні 2012 року.

Вказувала, що ОСОБА_1 за рахунок спільних грошових коштів подружжя відкрив депозитний рахунок НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», з яких без її дозволу та згоди наприкінці 2019 року зняв грошові кошти в сумі 189 000 грн, а повернув на рахунок лише 65 000 грн. Станом на 05 березня 2020 року на депозитному рахунку залишок грошових коштів складає 86 184, 12 грн, які підлягають поділу між сторонами у рівних частках (по 43 092,06 грн кожному). Також вона має право компенсацію 1/2 частини грошових коштів, які ОСОБА_1 зняв без її згоди та дозволу з депозитного рахунку та витратив не в інтересах сім`ї, в розмірі 62 000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 за рахунок спільних грошових коштів подружжя відкрив депозитні рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», з яких без її дозволу та згоди у грудні 2019 року зняв грошові кошти в сумі 514, 25 дол. США та в сумі 79 177, 26 грн, а тому вона має право на компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності, що складає 257, 17 дол. США та 39 588, 63 грн відповідно.

Також зазначала, що на початку грудня 2019 року на рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» знаходились грошові кошти в розмірі 140 563, 34 грн, які є спільною сумісною власністю подружжя, залишок яких станом на 05 жовтня 2020 року склав 91 864, 08 грн, а тому вважала, що має право на 1/2 частину цих коштів в порядку поділу майна подружжя, що дорівнює 45 932, 04 грн, та на компенсацію 1/2 частини знятих ОСОБА_1 без її згоди та дозволу з цього рахунку грошових коштів у розмірі 48 699, 26 грн, що дорівнює 24 349, 63 грн.

Також зазначала, що під час спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та дружини до реєстрації шлюбу ними 01 лютого 2008 року було придбано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , ринкова вартість якої на час розгляду справи складає 681 803 грн. Крім того, подружжю належав автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, який було відчужено ОСОБА_1 25 травня 2019 року без її згоди та не в інтересах сім`ї, вартість якого на час розгляду справи складає 357 060 грн. Тому є необхідність врахування вартості вказаної квартири та автомобіля при поділі майна подружжя.

Вказувала, що з 10 липня 2017 року ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «СІП Фабрика», внесок до статутного фонду вказаної юридичної особи в розмірі 150 738 грн здійснено за рахунок спільних грошових коштів подружжя.

Також зазначала, що грошові кошти в розмірі 171 073 дол. США, які, як вказує ОСОБА_1 у своєму позові, були перераховані на її рахунок, насправді були перераховані 4-6 років тому в період з 17 квітня 2014 року по 19 листопада 2016 року та витрачені під час перебування у шлюбі на потреби сім`ї, отже не існували на час припинення шлюбних відносин між сторонами, а тому не можуть бути предметом поділу майна подружжя.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати земельну ділянку, площею 0, 0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) - особистою приватною власністю ОСОБА_2 ;

в порядку поділу майна подружжя:

- виділити в приватну особисту власність ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 273, 8 кв. м, житловою площею 105, 2 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0, 0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 36, 1 кв. м;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 86 184, 12 грн, з відсотками, що зберігаються на депозитному рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який відкрито на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину банківського вкладу на депозитному рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що складає 43 092, 06 грн, з відсотками, який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , та на 1/2 частину банківського вкладу на рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк», що складає 45 932, 04 грн, з відсотками, який відкрито на ім`я ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загалом грошову суму в розмірі 125 938, 26 грн та 257, 17 дол. США, що складається з: 62 000 грн в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 грудня 2019 року, та 39 588, 63 грн в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк»; 257,17 доларів США в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк»; 24 349, 63 грн в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк».

Залишити у власності ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя:

- двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 5 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м;

- 1/2 частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 36, 1 кв. м;

- трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 54, 9 кв. м, житловою площею 39, 9 кв. м;

- автомобіль марки SKODA KODIAQ, загальний легковий універсал-В, 2019 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- грошові кошти, отримані від продажу 25 травня 2019 року автомобіля марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2012 року випуску, колір бежевий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстрованого за ОСОБА_1 26 липня 2012 року підрозділом МВС ТСЦ 6341, вартість якого на час розгляду справи в суді складає 357 060 грн;

- грошові кошти в розмірі 150 738 грн, внесені 10 липня 2017 року до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика»;

- 1/2 частину банківського вкладу на депозитному рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 43 092, 06 грн, з відсотками, який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , та 1/2 частину банківського вкладу на рахунку № НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» в розмірі 45 932, 04 грн, з відсотками;

- грошові кошти в розмірі 61 699, 50 грн, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 грудня 2019 року без згоди та дозволу ОСОБА_2 та витрачені не в інтересах сім`ї;

- грошові кошти в розмірі 39 588, 63 грн, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк» без згоди та дозволу ОСОБА_2 та витрачені не в інтересах сім`ї;

- грошові кошти в розмірі 257, 17 дол. США, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк» без згоди та дозволу ОСОБА_2 та витрачені не в інтересах сім`ї;

- грошові кошти в розмірі 24 349, 63 грн, які були зняті ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» без згоди та дозволу ОСОБА_2 та витрачені не в інтересах сім`ї.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору в сумі 10 510 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року у складі судді Цвірюка Д. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на житловий будинок, загальною площею 270 кв. м, житловою площею 105 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку за цією ж адресою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 0605 га, кадастровий номер: 6310136300:09:026:0014.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на автомобіль SKODA KODIAQ, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору.

Залишено у власності ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошові кошти у розмірі 140 387, 19 дол. США, які станом на березень 2019 року перебували на банківському рахунку «Bank of America» 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, СА 91355, Account name: ОСОБА_9, Account number: НОМЕР_10 .

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 5 кв. м, житловою площею 29, 8 кв. м. Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 36, 1 кв. м.

Залишено у власності ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 350 000 грн, отримані від продажу 25 травня 2019 року автомобілю марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

В іншій частині зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року.

Водночас судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено з березня 2019 року.

За час шлюбу сторони за спільні грошові кошти придбавали рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль легковий SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, отже це майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яке підлягає поділу між ними; частки майна сторін є рівними.

Також судом встановлено, що 17 квітня 2014 року ОСОБА_1 відкрив рахунок за кордоном у США на ім`я ОСОБА_2 у банку «Bank of America» 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, СА 91355, номер рахунку № НОМЕР_10 , на який в період з 28 квітня 2014 року по 29 листопада 2016 року ним внесено грошові кошти у загальному розмірі 171 073 дол. США.Встановивши, що вказаний рахунок відкрито під час перебування сторін у шлюбі, на час припинення шлюбних відносин між сторонами у березні 2019 року баланс коштів на вказаному рахунку становив 140 387, 19 дол. США, суд дійшов висновку, що ці грошові кошти є об`єктом спільного сумісного майна подружжя та в порядку поділу залишив їх у власності ОСОБА_2 . При цьому суд зазначив, що грошові кошти в сумі 30 685, 81 дол. США (171 073 дол. США - 140 387, 19 дол. США) не підлягають поділу між сторонами, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що ці кошти витрачено без його згоди та не в інтересах сім`ї.

Судом також встановлено, що 25 травня 2019 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який був придбаний за час шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя. В порядку поділу майна подружжя суд дійшов висновку про залишення у власності ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 350 000 грн від продажу вказаного автомобіля.

Суд також визнав об`єктом поділу майна подружжя грошові кошти у сумі 514, 35 дол. США, які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_4 (АТ «Універсал Банк»), відкритому 17 лютого 2019 року на ім`я ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про залишення у власності ОСОБА_1 внеску до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 150 738 грн, суд виходив із того, внесок до статутного капіталу товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», відкритому на ім`я ОСОБА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки грошових коштів, які знаходяться на цьому рахунку, а також компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, що були зняті ОСОБА_1 з цього банківського рахунку, суд виходив із того, що цей рахунок відкрито після припинення шлюбних відносин між сторонами у березні 2019 року, а тому вказані грошові кошти не входять до загального спільного майна подружжя та не підлягає поділу.

На рахунку НОМЕР_6 у АТ «УкрСиббанк», відритому 25 листопада 2013 року фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 , відображається рух грошових коштів за період з 01 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти за цим рахунком також не входять до загального спільного майна подружжя та не підлягають поділу.

Депозитний рахунок НОМЕР_11 у АТ «Універсал Банк» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 12 серпня 2019 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти за цим рахунком також не входять до загального спільного майна подружжя та не підлягають поділу.

Суд також зазначив, що позивачкою за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , є спільною власністю подружжя.

Також судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року у спільну часткову власність по 1/2 частину кожним, а тому не підлягає врахуванню при поділі спільного сумісного майна подружжя.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 28 вересня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М. задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Проведено поділ спільного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 частині за кожним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль SKODA KODIAQ, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку грошових коштів, що складає 222, 17 дол. США, які перебувають на рахунку НОМЕР_4 , та у сумі 39 588, 63 грн, які перебувають на рахунку НОМЕР_11 (АТ «Універсал Банк).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості внеску до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 75 369 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості спільного сумісного майна у розмірі 377 500 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_3 , у порядку статті 377 ЦК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням письмового відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу у справі № 638/3903/20, в якому він зазначав, що сімейні стосунки та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 припинені з вересня 2019 року, за відсутності належних та достовірних доказів існування подружніх відносин між сторонами та ведення ними спільного господарства з вересня 2019 року, припиненням між сторонами сімейних відносин та ведення спільного господарства слід вважати вересень 2019 року. Апеляційний суд не вважав преюдиційними обставинами для цієї справи посилання у постанові Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі № 638/3903/20 на припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2019 року, оскільки вказані судом обставини є нічим іншим, як оцінкою наявних у матеріалах справи доказів щодо наявності підстав для визначення місця проживання дітей.

Вирішуючи спір, апеляційний суд встановив, що станом на серпень 2019 року кінцевий баланс на рахунку № НОМЕР_10 , відкритого у банку «Bank of America» під час перебування сторін у шлюбно-сімейних відносинах, був нульовим, тому вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо визнання його об`єктом спільного сумісного майна подружжя.

Також суд зазначив, що автомобіль VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 , був зареєстрований на ОСОБА_1 26 липня 2012 року та відчужений останнім 25 травня 2019 року, тобто під час перебування сторін у шлюбно-сімейних відносинах. Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що зазначений автомобіль був проданий без письмової згоди ОСОБА_2 та отримані від його продажу грошові кошти у розмірі 350 000 грн не були витрачені в інтересах сім`ї.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_3 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та НОМЕР_6 у АТ «УкрСиббанк», відкритих на ім`я ОСОБА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки вказаних грошових коштів, а також компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, що були зняті ОСОБА_1 з цих банківських рахунків, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до банківських виписок на вказаних рахунках відповідно відображається рух грошових коштів за період з 24 грудня 2019 року по 06 березня 2020 року та з 01 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року, тобто після припинення шлюбних відносин між сторонами у вересні 2019 року, а тому дійшов висновку що грошові кошти, які знаходяться на зазначених рахунках, не входять до загального спільного майна подружжя та не підлягають поділу.

Також суд зазначив, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , підлягає поділу між ними у рівних частках з визнанням за кожним права важності на 1/2 частину цього будинку. У зв`язку із цим суд дійшов висновку і щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, на якій цей будинок розташований, в порядку статті 377 ЦК України.

Крім того, в порядку поділу майна подружжя апеляційний суд визнав за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас апеляційний суд вважав за доцільне залишити у власності ОСОБА_1 транспортний засіб SKODA KODIAQ, 2019 року випуску, вартістю 1 004 000 грн, з компенсацією ОСОБА_2 половини вартості зазначеного автомобіля.

Апеляційний суд також визнав об`єктом права спільної сумісної власності та поділу майна подружжя внесок до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 150 738 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації половини цих коштів 75 369 грн.

Встановивши, що рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_11 у АТ «Універсал Банк» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 12 серпня 2019 року та 17 лютого 2019 року, на цих рахунках станом на час припинення шлюбних відносин між сторонами у вересні 2019 року перебували грошові кошти у сумі 514, 35 дол. США та 79 177, 26 грн, апеляційний суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку цих грошових коштів, що складає 222, 17 дол. США та 39 588, 63 грн відповідно.

Крім того, врахувавши, що вартість майна ОСОБА_1 перевищує вартість майна ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спільного сумісного майна у розмірі 377 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року скасувати й залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко В. В. зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 362/256/17, від 15 травня 2019 року у справі № 335/6544/14 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гринченко Т. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року з урахуванням преюдиційності обставин припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у грудні 2019 року, встановлених постановою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі № 638/3903/20; провести розподіл грошових коштів, що знаходились станом на грудень 2019 року на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , між сторонами шляхом задоволення наступних позовних вимог ОСОБА_2 :

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину банківського вкладу на депозитному рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що складає 43 092, 06 грн, з відсотками, який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , та на 1/2 частину банківського вкладу на рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк», що складає 45 932, 04 грн, з відсотками, який відкрито на ім`я ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загалом грошову суму в розмірі 86 349, 63 грн, яка складається з: 62 000 грн в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з депозитного рахунку НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 грудня 2019 року, та 24 349, 63 грн в рахунок компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, які були зняті ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк»;

- виділити в приватну особисту власність ОСОБА_2 повністю житловий будинок літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 273, 8 кв. м, житловою площею 105, 2 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0, 0605 га, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, та визнати вказану земельну ділянку приватною власністю ОСОБА_2 ;

- виділити у власність ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості спільного майна у розмірі 28 500 грн.

В іншій частині оскаржувану постанову апеляційного суду просила залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення представник ОСОБА_2 - адвокат Гринченко Т. М. зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року касаційні провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка В. В., представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М. відкрито, витребувано цивільну справу № 638/2341/20 із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника представник ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М. мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції неправильно визначив момент фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, що призвело до неправильного вирішення справи та неправильного визначення обсягу спільного сумісного майна, яке підлягає поділу; не врахував преюдиційні обставини, встановлені постановою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі № 638/3903/20 щодо припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2019 року, не надав належної оцінки доказам, наданим на підтвердження вказаних обставин, зокрема, спільним фото родини. Крім того, судом не враховано, що у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 фактично визнавав припинення шлюбних відносин між сторонами наприкінці 2019 року (а. с. 141, т. 2).

Вважає, що визнавши за ОСОБА_2 право власності на половину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , апеляційний суд фактично не вирішив спір в цій частині, не врахував установлений сторонами порядок користування цим майном та обґрунтування підстав необхідності виділення ОСОБА_2 житлового будинку повністю, зокрема, доводи про те, що це єдине майно, на яке за нею зареєстровано право власності таяке залишилось у її з дітьми фактичному користуванні після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 та яке утримується за її рахунок і по цей час.

Також апеляційний суд не надав належної оцінки тим обставинам, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий вказаний будинок, хоча і набута під час шлюбу між сторонами, але у порядку приватизації, а тому є приватною особистою власністю ОСОБА_2 .

Вважає, що запропонований нею порядок поділу майна подружжя враховує частки сторін у праві спільної сумісної власності на майно, при цьому розмір компенсації у праві спільної сумісної власності у разі такого поділу буде мінімальним та не обтяжливим; такий порядок поділу повністю враховує фактичний порядок користування сторонами майном після розірвання шлюбу та інтереси двох малолітніх дітей, місце проживання яких визначено разом з матірю ОСОБА_2 .

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М. не містить доводів в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу грошових коштів, що знаходились на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на зняті ним грошові кошти.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка В. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив момент фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами - з вересня 2019 року, що призвело до неправильного вирішення справи.

Водночас, суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку щодо припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2018 року. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови апеляційного суду не містить спростування вказаних висновків суду першої інстанції.

Разом з цим зазначає, що ОСОБА_1 підтримує свою позицію щодо припинення шлюбних відносин між сторонами саме у квітні 2018 року, а тому спільною сумісною власністю подружжя можуть вважатися лише ті грошові кошти, які перебували у володінні ОСОБА_1 станом на квітень 2018 року.

Апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим доказам на підтвердження тих обставин, що грошові кошти у розмірі 140 387, 19 дол. США, які знаходились на рахунку № НОМЕР_10 , відкритому у банку «Bank of America» на ім`я ОСОБА_2 , були використані нею не в інтересах сім`ї, а на власний розсуд. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані грошові кошти є об`єктом спільного сумісного майна подружжя.

Вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про поділ майна подружжя, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними. Вказала, що підтримує доводи своєї касаційної скарги, просила її задовольнити та відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року у справі № 638/19391/19 розірвано. Судове рішення набрало законної сили 24 липня 2020 року.

У шлюбі народились двійнята - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року у справі № 638/20093/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 24 грудня 2019 року і до досягнення кожною дитиною повноліття (а. с. 159, т. 1). Зазначене судове рішення набрало законної сили 11 січня 2020 року та пред`явлено до виконання.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 лютого 2020 року № 200781473, витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 18 грудня 2012 року № 36787631, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1631, належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 27, 2 кв. м (а. с. 7-8, т. 1; 23, 24, 25, т. 2).

ОСОБА_2 надала згоду на придбання ОСОБА_1 зазначеного об`єкту нерухомості, що підтверджується копією заяви останньої, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н. А. та зареєстрованої в реєстрі за № 2921 (а. с. 26, т. 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31 січня 2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 , вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 997 000 грн, або згідно курсу НБУ 40 000 дол. США (а. с. 69-70, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 лютого 2020 року № 200785085, інформаційної довідки від 17 березня 2020 року № 204414610, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бідонько Л. Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 706, належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 36, 1 кв. м (а. с. 9-10, т. 1; 31-32, 33-34, 35, т. 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31 січня 2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 , вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1 246 000 грн, або згідно курсу НБУ 50 000 дол. США (а. с. 71-72, т. 1)

Відповідно до договору купівлі-продажу продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого 15 березня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 587, витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 16 березня 2012 року № 33491178, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», загальною площею 57, 8 кв. м, житловою площею 31, 9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0, 0605 га; надвірні будівлі та споруди, які входять до його складу: огорожа № 1, 2, 3, погріб літ. «В», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Е» (а. с. 5, 6, 7, т. 2).

16 квітня 2015 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 273, 8 кв. м, житловою площею 105, 2 кв. м (а. с. 8 т. 2). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2015 року № 36384503 підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20730471 від 16 квітня 2015 року; державний реєстратор Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області: ОСОБА_8 (а. с. 9, т. 2).

Згідно звіту про оцінку майна від 31 січня 2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 , вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , становить 3 190 000 грн, або згідно курсу НБУ 128 000 дол. США (а. с. 75, т. 1).

Згідно з державним актом серії ЯМ № 951483, виданим 14 листопада 2012 року на підставі рішення 19 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області від 26 вересня 2012 року № 843/12, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0, 0605 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , (а. с. 62, т. 1).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 належить транспортний засіб - автомобіль SKODA KODIAQ, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору, право власності на який зареєстровано за останнім 05 березня 2019 року.

Згідно звіту про оцінку майна від 31 січня 2020 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 , вартість вказаного транспортного засобу становить 1 004 000 грн, або згідно курсу НБУ 40 300 дол. США (а. с. 73-74, т. 1).

17 квітня 2014 року ОСОБА_1 відкрив рахунок за кордоном (Сполучені Штати Америки) на ім`я ОСОБА_2 у банку «Bank of America» 23929 Valencia Blvd., Suite 100, Valencia, СА 91355, номер рахунку № НОМЕР_10 . За даними платіжних доручень на вказаний рахунок в період з 28 квітня 2014 року по 29 листопада 2016 року ОСОБА_1 внесено грошові кошти у загальному розмірі 171 073 дол. США (а. с.76-100, т. 1).

Відповідно до виписок з банківського рахунку № НОМЕР_10 про здійснені банківські операції за період з 15 лютого 2019 року по 17 вересня 2021 року (мовою оригіналу з перекладом на українську мову), станом на 18 березня 2019 року кінцевий баланс на рахунку складав 140 387, 19 дол. США, на 17 квітня 2019 року - 140 388, 95 дол. США, на 17 травня 2019 року - 138 390, 70 дол. США, на 17 червня 2019 року - 122 392, 36 дол. США, на 18 липня 2019 року - 68 200,72 дол. США, на 19 серпня 2019 року - 0, 00 дол. США, на 17 вересня 2019 року - 0, 00 дол. США (а. с. 4-30, т. 5).

З листа уповноваженої особи вказаного банку від 21 серпня 2020 року вбачається, що рахунок № НОМЕР_10 закрито 05 серпня 2019 року з нульовим балансом (а. с. 36-37, т. 3).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу 3243/2019/1485144 від 25 травня 2019 року ОСОБА_1 здійснив відчуження транспортного засобу - автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який був зареєстрований на нього 26 липня 2012 року (а. с. 44, т. 2)

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «СІП Фабрика» (код ЄДРПОУ: 41449170), розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду складає 150 738, 00 грн (а. с. 47, т. 2).

Відповідно до заяви клієнта на оформлення депозиту «Валютний» № НОМЕР_12 від 17 лютого 2019 року, рахунок НОМЕР_4 у АТ «Універсал Банк» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 17 лютого 2019 року (а. с.105, т. 3).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» від 29 вересня 2020 року № 10787 А-БТ на вказаному рахунку перебувають грошові кошти у сумі 514, 35 дол. США (а. с. 88, т. 3).

У наданій суду виписці по рахунку НОМЕР_3 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» відображається рух грошових коштів за період з 24 грудня 2019 року по 06 березня 2020 (а. с. 59-60, т. 2).

Згідно виписки за особовим рахунком НОМЕР_6 (АТ «УкрСиббанк) вказаний рахунок відкритий 25 листопрада 2013 року та належить фізичній-особі підприємцю ОСОБА_1 . У наданій суду виписці по рахунку НОМЕР_6 відображається рух грошових коштів за період з 01 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року (а. с. 80-85, т. 3).

Відповідно до заяви клієнта на оформлення депозиту (банківського вкладу) № N90.30.0000005491 від 12 серпня 2019 року, рахунок НОМЕР_11 у АТ «Універсал Банк» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 12 серпня 2019 року (а. с. 104, т. 3).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 01 лютого 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 856, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках, по 1/2 частині кожний, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 38-40, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка В. В., та представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Т. М. задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Відповідно до положень частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суди встановили, що спірне майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, автомобіль SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; набуто сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягли домовленості про поділ спірного майна. При цьому кожна зі сторін просила визнати право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_3 за собою.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, та встановлених на їх підставі обставин, встановивши, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 придбаний подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, дійшов правильного висновку про те, що наявні правові підстави для поділу будинку шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 його частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на установлений сторонами порядок користування майном, зокрема, спірним житловим будинкомза адресою: АДРЕСА_3 , який, як зазначає ОСОБА_2 , перебуває лише у її з дітьми користуванні, та можливості у зв`язку з цим визнання за нею права власності на будинок в цілому, спростовується доводами ОСОБА_1 , який заперечує проти визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок, вважаючи правильним висновок суду першої інстанції про визнання за ним права власності на цей будинок.

Визнавши за кожною із сторін права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку, апеляційний суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності і на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6310136300:09:026:0014, на якій цей будинок розташований, в порядку статті 377 ЦК України.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі вважала, що суди помилково поділили земельну ділянку, яка є її особистою власністю, яку вона отримала в порядку безоплатної приватизації відповідно до державного акта серії ЯМ № 951483, виданого 14 листопада 2012 року на підставі рішення 19 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області від 26 вересня 2012 року № 843/12.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі. При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

За загальним правилом, закріпленим у цих нормах, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником або користувачем відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу. При цьому у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18)).

Аналогічні висновки щодо переходу права власності на земельну ділянку до особи у разі набуття у власність житлового будинку містяться в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18), від 25 лютого 2019 року у справі № 199/2099/17 (провадження № 61-35533св18), від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19 (провадження № 61-19224св19), від 16 листопада 2022 року у справі № 127/11015/21 (провадження № 61-4122св22).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , як учасник спільної часткової власності на будинок, набув і право на земельну ділянку пропорційно розміру його частки у спільній власності на вказаний будинок, тобто на 1/2 частину земельної ділянки у порядку поділу, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в цій частині колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується також з висновками апеляційного суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 997 000 грн, а за ОСОБА_2 - на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1 246 000 грн, в порядку поділу майна подружжя.

Транспортний засіб SKODA KODIAQ, 2019 року випуску, вартістю 1 004 000 грн, апеляційний суд залишив у власності ОСОБА_1 , з компенсацією ОСОБА_2 половини його вартості, що не заперечувалось сторонами при розгляді справи.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частини внеску до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 75 369 грн, ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 є співзасновником вищевказаного товариства та у період перебування в шлюбі здійснив внесок до його статутного фонду в розмірі 150 738 грн.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також Верховний Суд у справі № 161/19023/17 провадження № 61-16823св19 (постанова від 11 березня 2020 року).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «СІП Фабрика», розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду складає 150 738 грн.

Встановивши, що ОСОБА_1 було внесено до статутного ТОВ «СІП Фабрика» 150 738 грн у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку, що частка у статутному капіталі товариства сформована за рахунок коштів подружжя, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості внеску до статутного фонду ТОВ «СІП Фабрика» у розмірі 75 369 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, при тому, що розмір стягнення сторони не оспорюють.

Апеляційним судом також встановлено, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами був придбаний автомобіль VOLKSWAGEN модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який зареєстрований на ОСОБА_1 26 липня 2012 року та відчужений останнім 25 травня 2019 року. Водночас, сторонами не доведено, що зазначений автомобіль був проданий без письмової згоди ОСОБА_2 та отримані від його продажу грошові кошти у розмірі 350 000 грн не були витрачені в інтересах сім`ї, а тому апеляційний суд правильно вказав про те, що цей автомобіль не має враховуватися при поділі майна подружжя.

Разом із цим, частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.

Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.

На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.

Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши письмовий відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу у справі № 638/3903/20, в якому останній зазначав, що сімейні стосунки та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 припинені з вересня 2019 року; відсутність належних та достовірних доказів існування подружніх відносин між сторонами та ведення ними спільного господарства з вересня 2019 року, дійшов висновку щодо припинення між сторонами сімейних відносин та ведення спільного господарства саме з вересня 2019 року.

При цьому апеляційний суд правильно вказав про те, що посилання у постанові Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі № 638/3903/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком, на припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2019 року, не може вважатися преюдиційними обставинами для справи, що переглядається, а є оцінкою наявних у матеріалах справи № 638/3903/20 доказів щодо наявності підстав для визначення місця проживання дітей.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2018 року та касаційної скарги ОСОБА_2 щодо припинення шлюбних відносин між сторонами у грудні 2019 року, зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_3 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та НОМЕР_6 у АТ «УкрСиббанк», відкритих на ім`я ОСОБА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки вказаних грошових коштів, а також компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на грошові кошти, що були зняті ОСОБА_1 з цих банківських рахунків, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до банківських виписок на вказаних рахунках відображається рух грошових коштів за період з 24 грудня 2019 року по 06 березня 2020 року та з 01 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року відповідно, тобто після припинення шлюбних відносин між сторонами у вересні 2019 року, а тому дійшов правильного висновку що грошові кошти, які знаходяться на зазначених рахунках, не входять до загального спільного майна подружжя та не підлягають поділу.

Доказів щодо перебування грошових коштів на банківських рахунках НОМЕР_3 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та НОМЕР_6 у АТ «УкрСиббанк» станом на час припинення шлюбних відносин між сторонами у вересні 2019 року суду не надано, тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні цих вимог за недоведеністю.

Встановивши, що рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_11 у АТ «Універсал Банк» було відкрито на ім`я ОСОБА_1 12 серпня 2019 року та 17 лютого 2019 року, на цих рахунках станом на час припинення шлюбних відносин між сторонами у вересні 2019 року перебували грошові кошти у сумі 514, 35 дол. США та 79 177, 26 грн, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку цих грошових коштів, що складає 222, 17 дол. США та 39 588, 63 грн відповідно.

Доказів на спростуванням цих висновків ОСОБА_1 не надано.

Встановивши, що станом на серпень 2019 року на рахунку № НОМЕР_10 , відкритому у банку «Bank of America» на ім`я ОСОБА_2 , були відсутні будь-які грошові кошти, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що грошові кошти, які знаходились на цьому рахунку до серпня 2019 року, тобто під час перебування сторін у шлюбних відносинах, не є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині колегією суддів відхиляються.

Крім того, врахувавши, що вартість майна ОСОБА_1 перевищує вартість майна ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спільного сумісного майна у розмірі 377 500 грн.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, апеляційним судом проведена належна правова оцінка доказів.

Посилання касаційних скарг на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявниками у касаційних скаргах постановах.

Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду у межах доводів касаційних скарг ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка Володимира Володимировича, представника ОСОБА_2 - адвоката Гринченко Тетяни Миколаївни - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович