Рішення

від 03.10.2022 по справі 441/1946/17

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1946/17 2/441/22/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2022 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Чорненької Я.В.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Городоцька міська рада Львівської області про демонтаж самовільно встановленої огорожі та відновлення ширини проїзду, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , 28.12.2017 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним проїздом мотивуючи тим, що є власником земельної ділянки площею 0, 25 га та житлового будинку на АДРЕСА_1 , доступ до яких пролягає через спільний проїзд з АДРЕСА_1 між будинками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Наприкінці 2015 року відповідачка ОСОБА_3 самовільно встановила металеву огорожу, зменшивши ширину проїзду на 1 м, що за її зверненням земельною комісією Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області 30.06.2016 складено акт, яким встановлено, що відповідачка встановила огорожу на спільному проїзді, зменшивши ширину такого на 1 м, відновлювати ширину проїзду до попереднього стану відмовляється, оскільки вважає, що такий проїзд належить до її земельної ділянки, а не до земель загального користування, при цьому відповідних правовстановлюючих документів не представила, що 16.11.2016 після повторного звернення до Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області, їй у вирішенні вищеозначеного питання відмовлено та рекомендовано звернутись до суду. Просила зобов`язати ОСОБА_3 , усунути перешкоди в користуванні спільним проїздом, у спосіб демонтажу за власні кошти, встановленої нею огорожі, відновивши ширину такого не менше 3, 5 м по усій довжині та не менше 4, 67 м при в`їзді з АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 26.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 60).

28.03.2018, до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_4 , позивачкою уточнено заявлені вимоги, справу призначено до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 144).

Ухвалою суду від 24.06.2019, провадження в справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №441/809/19 за позовом ОСОБА_4 до Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг при Городоцькій РДА, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівскій області про скасування актів обстеження земельної ділянки, рішень сільської ради, інше, а 22.12.2021 провадження у справі поновлено, до участі у справі залучено правонаступника Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області - Городоцьку міську раду Львівської області (т. 2 а.с. 149, 150, 168, 168).

Позивачка ОСОБА_2 в суді 23.05.2018 вимоги підтримала з мотивів наведених у заяві, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наприкінці 2015 року, самовільно встановивши металеву огорожу на спільному проїзді, звузили такий на 1 м та унеможливили доїзд спеціальним автотранспортом рятувальних служб з вул. Вишнева до належного їй будинковолодіння на АДРЕСА_1 . 30.06.2016 земельною комісією Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області з виходом на місце встановлено, що відповідачі встановили огорожу на спільному проїзді, звузивши такий на 1 м, відновлювати проїзд до попереднього стану відмовляються. 16.11.2016 після повторного звернення до сільського голови, їй у вирішенні вищеозначеного питання відмовлено та рекомендовано звернутись до суду. Оскільки металева огорожа встановлювалась ОСОБА_4 , який є власником будинку на АДРЕСА_2 та його матір`ю ОСОБА_3 , останніх слід зобов`язати демонтувати таку за власні кошти, відновивши таким чином ширину спільного проїзду не менше 3, 5 м по усій довжині проїзду та не менше 4, 67 м при в`їзді з АДРЕСА_2 .

Представник позивачки ОСОБА_1 в суді вимоги підтримав, пояснив, що відповідачі й надалі чинять перешкоди ОСОБА_2 в користуванні спільним проїздом, більше того, останні при в`їзді з АДРЕСА_3 встановили браму, що унеможливює доступ позивачці до належного їй будинковолодіння взагалі, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в суді 20.09.2018 позов не визнала, мотивуючи тим, що спільного проїзду з позивачкою з АДРЕСА_3 ніколи не було, а забудовник житлового будинку АДРЕСА_2 , покійний ОСОБА_6 прадід ОСОБА_4 та рідний брат по матері забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 , покійний ОСОБА_7 - батько ОСОБА_2 , добровільно надавав брату право проходу через його земельну ділянку, при цьому зазначила, що правовстановлюючих документів на земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку належного сину ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 немає, відповідне рішення органом місцевого самоврядування не приймалось.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, будучи допитаним як свідок в судовому засіданні 23.05.2018 показав, що згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23.12.2016 він є спадкоємцем, а відповідно власником житлового будинку на АДРЕСА_2 , що демонтувати встановлену ним разом з ОСОБА_3 металеву огорожу не буде, оскільки жодного заїзду з АДРЕСА_3 до будинковолодіння ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 не було, що проїзд про відновлення якого просить позивачка, по суті є земельною ділянкою, призначеною для обслуговування його будинку.

Представник відповідачів ОСОБА_8 у відзивах від 15.03.2018 і від 18.04.2018 та в суді просить у позові ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи в основному тим, що спірного проїзду з АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 до будинковолодіння позивачки ніколи не існувало, що такий заїзд запроектований з іншого боку, тобто з АДРЕСА_3 , однак позивачка, вводячи суд в оману, намагається облаштувати собі заїзд до свого будинку за рахунок земельної ділянки належної до будинковолодіння ОСОБА_4 .

Представник третьої особи Дубаневицької сільської ради, сільський голова Іванів Г.І. в судовому засіданні 04.04.2019 визначеної позиції щодо заявлених вимог не має, при цьому пояснила, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та житлового будинку на АДРЕСА_1 , що заїзд до будинковолодіння позивачки запроектований та завжди здійснювався з АДРЕСА_5 , що іншого заїзду до будинку належного ОСОБА_2 , остання не має.

В судове засідання 03.10.2022, позивачка ОСОБА_2 , відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , представник відповідачів ОСОБА_8 та представник третьої особи - Городоцької міської ради Львівської області, не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши сторони, представників, свідчення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Відповідно дост.4,13,81,82ЦПК України,кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутись досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.Суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених вимогі напідставі доказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадківвстановлених цимКодексом.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 41 Конституції Українивикористання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із статтею 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до частини третьої статті 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (статя 83 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першоюстатті 103 ЗК Українивласники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до положеньстатті 391 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Із витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі №30491712 від 18.05.2012 та про державну реєстрацію прав №31888875 від 23.05.2012, із копії рішення VII-ої сесії VII-го скликання Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області №97 від 08.09.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №73882222 від 24.11.2016 убачається, що ОСОБА_2 з 23.05.2012 є власником житлового будинку та з 18.11.2016 земельної ділянки площею 0, 25 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 44-47).

Згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23.12.2016, за ОСОБА_4 визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що убачається із оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №441/1658/16-ц.

Із викопіювання з схеми землекористувань с. Дубаневичі за 1958 рік, із плану забудови земельної ділянки, затвердженого районним архітектором Т.Ільчишин від 30.07.1966, інших матеріалів справи видно, що заїзд до будинковолодіння ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 запроектований з АДРЕСА_2 належним ОСОБА_4 і будинковолодінням АДРЕСА_4 належним ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 108, 161, 163, 164, 212).

Про наявність земель загального користування - спільного проїзду з АДРЕСА_4 , між будинковолодіннями АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 , окрім іншого, убачається також із довідки виконкому Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області №155 від 16.03.2018 та листа першого заступника голови Городоцької районної державної адміністрації В.Петрова №02-50/125 від 11.05.2011 (т. 1 а.с. 107, 111).

Із плану топографічного знімання ПП «КАЙЛАС-К» території в с. Дубаневичі від 2017 року убачається, що ширина спільного проїзду між будинковолодіннями АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 при в`їзді має 2, 80 м, далі змінюється від 2, 74 м до 3, 07 м та в кінці проїзду на АДРЕСА_1 - 3, АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 18).

Із копії акта обстеження земельної ділянки від 30.06.2016 видно, що за заявою ОСОБА_2 , постійною комісією із земельних питань при Дубаневицькій сільській раді з виходом на місце встановлено, що відповідачі встановили огорожу на спільному проїзді звузивши такий на 1 м, тим самим створили перешкоди позивачці у доступі до належного їй будинковолодіння (т. 1 а.с. 48).

Вищеозначений акт земельної комісії був предметом обговорення 08.09.2016 на засіданні VII-ої сесії VII-го скликання Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області та затверджений рішенням №92 (т. 1 а.с. 106).

Рішення Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області №92 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки» від 08.09.2016 є чинним, в судовому порядку незаконним не визнавалось.

Про те, що самовільно зайнята ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельна ділянка, яка є спільним проїздом і який позивачка використовує як заїзд до належного їй на праві власності будинковолодіння на АДРЕСА_1 належить до земель загального користування с. Дубаневичі Львівського району Львівської області, що іншого заїзду до будинку ОСОБА_2 не мала і не має, окрім іншого, ствердили в суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Із свідчень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді також убачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_4 не виготовлялась, останньому Державний акт на право приватної власності на землю не видавався, що останній разом із ОСОБА_3 самовільно, без відповідних на це дозвільних документів встановили металеву огорожу на цементному фундаменті довжиною 51 м, при цьому звузивши спільний проїзд на 1 м.

Про існування спільного проїзду та про перешкоди позивачці у користуванні таким з АДРЕСА_4 до будинковолодіння на АДРЕСА_1 відповідачами ОСОБА_12 , убачається також із рішень виконавчого комітету Дубаневицької сільської ради народних депутатів №38 від 14 грудня 1995 року та №228 від 18 липня 1997 року про зобов`язання ОСОБА_11 (власника домоволодіння АДРЕСА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_4 ) звільнити для ОСОБА_13 (власника домоволодіння АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 ) спільний проїзд (т. 1 а.с. 214, 215).

Із змісту листа №1013-6/138-17 від 11.01.2017 виконкому Дубаневицької сільської ради Львівської області, листа №1013-6/138-17 від 11.01.2017 директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Желих Р.С. та листа №07-13/438 від 01.09.2017 заступника голови Городоцької районної державної адміністрації І.Новальчук також убачається про самовільне встановлення відповідачами огорожі на спільному проїзді з АДРЕСА_3 та звернення з цього приводу позивачки до відповідних органів державної влади (т. 1 а.с. 49, 51-53).

Із пояснень представника ОСОБА_1 в суді, інших матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на 03.10.2022 вимог комісії від 30.06.2016 не виконали, проїзду загального користування шириною 3, 5 м не відновили, металеву огорожу не демонтували, а навпаки при в`їзді з АДРЕСА_3 встановили браму, що унеможливлює доступ позивачки до належного їй будинковолодіння взагалі.

Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановивши металеву огорожу на цементному фундаменті довжиною 51 м, самовільно зайняли проїзд загального користування, що між будинками ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), чим створили перешкоди позивачці у доступі до її будинковолодіння на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 244, 245).

Як убачається із відповіді начальника Городоцького РВ ГУ ДСНС України у Львівській області Афіногенова О.Ю. №15/60 від 09.03.2017, у відповідності до розділу ІІІ п. 3.22 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», у районах садибної забудови, при потребі, крім вуличної мережі, слід формувати мережу внутнішньо квартальних проїздів, ширина проїжджої частини яких з однією смугою руху приймається 3, 5 м, з двома - 5, 5 м (т. 1 а.с. 54).

Згідно п. 6.1.27 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», для під`їзду до будинків житлових груп, установ і підприємств обслуговування, торгових центрів слід передбачати двосмугові проїзди завширшки не менше 5, 5 м, а до окремо розташованих будинків - односмугові проїзди завширки не менше 3, 5 м.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За наведеного, а також ураховуючи надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить переконання про наявність правовихпідстав длязобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванніспільним проїздомзагального користування шириною 3, 5 м, довжиною 51 м, що між будинковолодіннями ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), у спосіб демонтажу за власні кошти, самовільно встановленої ними металевої огорожі на цементному фундаменті.

Суд покладає обов`язок і на ОСОБА_3 по демонтажу самовільно встановленої металевої огорожі, з огляду на те, що така огорожа встановлювалась обома відповідачами разом.

Вимоги ОСОБА_2 про відновлення ширини проїзду - не менше 4, 67 м при в`їзді з АДРЕСА_3 з покликанням на висновок старшого викладача кафедри НУ «Львівська політехніка» ОСОБА_14 , не грунтуються на нормах закону, а тому у задоволенні таких, суд відмовляє.

Покликання відповідачів та їх представника про те, що спільного проїзду між будинковолодіннями ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 на АДРЕСА_4 , ніколи не було, що ОСОБА_6 - прадід ОСОБА_4 , будучи рідним братом батька ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , дозволив останньому право проходу через свою земельну ділянку, а заїзд ОСОБА_2 до належного їй будинковолодіння має здійснюватися зі сторони АДРЕСА_3 , суд з огляду на вищенаведені та дослідженні в судовому засіданні докази, оцінює критично.

Що стосуєтьсязаписів упогосподарських книгахсела проналежність,на думкувідповідачів,до будинковолодіння АДРЕСА_2 земельноїділянки пл.0,26га призначеноїдля обслуговуванняозначеного будинку,то рішеньпро передачуу постійне/тимчасовекористування,або жу власністьземельної ділянкитакої площіз відповіднимцільовим призначеннямв т.ч.із встановленняммеж ділянкина місцевості ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ,або ж ОСОБА_4 органом місцевогосамоврядування неприймалось,а згіднонаданих представником ОСОБА_8 викопіювання зсхеми землекористуваньс.Дубаневичі на1958рік забудинком на АДРЕСА_2 значилась земельна ділянка пл. 0, АДРЕСА_7 , а згідно Проекту впорядкування земель с. Дубаневичі - пл. 0,10 га (т. 1 а.с. 85, т. 2 а.с. 69-76).

Підстав для визнання неналежними доказів про які у клопотанні від 15.02.2019 зазначає представник відповідачів ОСОБА_8 таких як акти обстеження земельної ділянки від 20.04.2016 та від 30.06.2016, рішення сесії Дубаневицької сільської ради №74 від 29.06.2016, №92 від 08.09.2016 та №97 від 08.09.2016, план топографічного знімання виготовлений ПП «КЛАЙС-К», інше, суд не убачає, оскільки такі докази містять інформацію щодо предмета доказування, і не спростовують фактів, які в них зафіксовані та пояснення в суді сторін, свідків.

З огляду на вимоги ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача по 320 грн. 00 коп. судового збору, з кожного.

Питання про розподіл судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу про які остання зазначила у заяві від 27.12.2017 і про відшкодування яких заявив представник ОСОБА_1 , судом буде вирішено у спосіб ухвалення додаткового рішення в порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 76, 77, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст. 39, 78, 83, 103, 152, 158 ЗК України, суд -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. на АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож. на АДРЕСА_2 ) усунути перешкоди ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_8 ) у користуванні спільним проїздом шириною 3, 5 м, з АДРЕСА_3 , що між домоволодіннями ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), у спосіб демонтажу за власні кошти, встановленої ними металевої огорожі на цементному фундаменті довжиною 51 м.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 320 грн. 00 коп. судового збору, з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.10.2022.

С у д д я Малахова-Онуфер А.М.