Ухвала

від 23.05.2024 по справі 441/1946/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 441/1946/17

провадження № 61-6662ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року, додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Городоцька міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом, шляхом демонтажу за власні кошти, встановленої нею огорожі, відновивши ширину такого не менше 3, 5 м по усій довжині та не менше 4, 67 м при в`їзді з АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спільним проїздом шириною 3, 5 м, з АДРЕСА_1 , що між домоволодіннями ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) у спосіб демонтажу за власні кошти, встановленої ними металевої огорожі на цементному фундаменті довжиною 51 м. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожного окремо, на користь ОСОБА_2 по 13 625 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року скасовано в частині вирішення позовних вимог й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спільним проїздом з АДРЕСА_1 . У решті позовних вимог відмовлено. Рішення Городоцького районного суду Львівської області в частині стягнення судового збору залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року задоволено частково. Додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року змінено й визначено суму стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн (тобто по 10 000 грн з кожного).

У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже справа № 441/1946/17 не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір за результатами встановлення обставин справи та оцінки доказів наданих сторонами, а доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів Верховним Судом.

Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Заявником реалізовано право на апеляційний перегляд цієї справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року, додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Городоцька міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара