Постанова

від 01.04.2024 по справі 441/1946/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1946/17 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/3344/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

22-ц/811/227/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

З участю позивачки ОСОБА_1 та її представника-адвоката Крупей М.С., відповідачки ОСОБА_2 та її представника-адвоката Каралюс В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 441/1946/17 заапеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року та на додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Городоцька міська рада Львівської області,- про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом

в с т а н о в и в :

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкоди у користуванні спільним проїздом, у спосіб демонтажу за власні кошти, встановленої нею огорожі, відновивши ширину такого не менше 3, 5 м по усій довжині та не менше 4, 67 м при в`їзді з АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0, 25 га та житлового будинку на АДРЕСА_1 , доступ до яких пролягає через спільний проїзд з АДРЕСА_1 між будинками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Наприкінці 2015 року відповідачка ОСОБА_2 самовільно встановила металеву огорожу, зменшивши ширину проїзду на 1 м, що за її зверненням земельною комісією Дубаневицької сільської ради Городоцького району Львівської області 30.06.2016 складено акт, яким встановлено зазначені обставини. Просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом.

Рішенням Городоцькогорайонного судуЛьвівської областівід 03жовтня 2022року позов задовольнити частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спільним проїздом шириною АДРЕСА_2 , що між домоволодіннями ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) у спосіб демонтажу за власні кошти, встановленої ними металевої огорожі на цементному фундаменті довжиною 51 м.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Вирішено питання судових витрат.

07.10.2022 представник позивачки ОСОБА_5 подав до суду заяву про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат пов`язаних із розглядом справи, мотивуючи тим, що позивачкою на підставі укладеного Договору про надання правової допомоги від 01.11.2017 понесено 27 590 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу у зазначеній справі.

Додатковим рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. на АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. на АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_4 ) по 13 625 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з кожного.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року оскаржила відповідачка ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим. Вказує, що судом взято до уваги лише докази позивачки та не дано оцінки доказам відповідачів, а також суд вийшов за межі позовних вимог та межі своїх повноважень, оскільки розпорядився землями комунальної власності, що є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Зазначає, що згідно Свідоцтва на забудову садиби та Плану забудови садиби визначено місце, вулицю з якої має здійснюватися заїзд до будинковолодіння АДРЕСА_5 ) шириною 6 метрів. Другого альтернативного заїзду до будинку не передбачено. Успадкувавши житловий будинок після смерті сестри, позивачка демонтувала заїзд з боку ву.Сільської, демонтувала огорожу та встановила нову, самовільно захопивши узбіччя дороги. Суд безпідставно взяв до уваги план забудови земельної ділянки, затвердженого районним архітектором 30.07.1966 року., як доказ того, що заїзд запроектований з АДРЕСА_1 .

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Додаткове рішення суду від 29.11.2022 року оскаржила ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Крупей М.С. пропущено термін подачі доказів про розмір витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи. Вважає, що у адвоката відсутні законні підстави для представлення інтересів ОСОБА_1 в суді у зв`язку з закінченням терміну дії договору, не надано жодного належного доказу про отримання грошових коштів у розмірі 37590 грн. від позивачки, а також не обґрунтована така сума і відсутній розрахунок розміру витрат. Акт прийому- передачі грошових коштів від 03.10.2022 року не є належним доказом, який підтверджує факт отримання грошових коштів адвокатом від позивачки.

Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені заяви.

На спростування вимог апеляційної скарги стороною відповідача ОСОБА_2 та її представником адвокатом Каралюс В.М. неодноразово надавалися пояснення з долученими світлинами спірного місця земельної ділянки.

Позивачкою ОСОБА_1 та її представником адвокатом Крупей М.С. на спростування пояснень відповідачки надані заперечення.

Дубаневицька сільська рада входить в ОТГ Городоцької міської ради. Городоцька міська рада надала клопотання проводити розгляд справи без її участі. 06.11.2023 року міський голова ОСОБА_6 надав суду заяву, якою відкликав пояснення від 02.04.2023 року на доводи апеляційної скарги (а.с.161-163т.3), подані через електронний суд, просить не брати їх до уваги, при вирішенні спору покладається на суд, просить врахувати дотримання сторонами спору правил добросусідства і порозуміння (а.с.6-7т.4).

15.02.2024 року надано суду Витяг з протоколу засідання Постійної комісії у справах земельних ресурсів, АПК, містобудування охорони довкілля Городоцької міської ради Львівської області від 23 червня 2022 року. Викладені у Витягу обставини є суперечливими, неповними, однак згідно висновку комісія рекомендує при розробленні детального плану території щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовно площею 0, 2500 га в АДРЕСА_1 передбачити проектним рішенням влаштування проїзду з вулиці Вишневої до земельної ділянки ОСОБА_1 з боку ділянки яка буде передбачатись для майбутньої приватизації ОСОБА_3 поруч з ділянкою, якою користується ОСОБА_7 (а.с.113-114 т.4).

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Каралюс В.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 та її представника-адвоката Крупей М.С., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, позовні вимоги ОСОБА_1 до часткового задоволення.

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК), ст.15 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Способи захисту цивільного права визначені статтею 16 ЦК.

За змістом ст.5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дій, які порушують право.

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до положень ст.391 ЦК позов про усунення прав, не пов`язаних з позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння порушуються його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

За положеннями ч.1 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (далі по тексту с.Дубаневичі), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину № 592 від 18.05.2012 року та Витягом про реєстрацію прав № 34236223 від 23.05.2012 року.

Позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,25 га на якій розміщений житловий будинок та господарські будівлі і споруди. Кадастровий номер земельної ділянки 4620983400:01:004:0025 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73882222 від 24.11.2016.

Згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23.12.2016 за ОСОБА_3 визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (матеріали цивільної справи № 441/1658/16ц).

Земельна ділянка відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не сформована, належить до комунальної власності.

Земельна ділянка позивачки ОСОБА_1 та несформована земельна ділянка відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суміжними, розміщені поміж вулицями Вишнева та Сільська в с.Дубаневичі.

Зокрема, несформована земельна ділянка, якою користується ОСОБА_3 прилягає до АДРЕСА_1 , земельна ділянка, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 прилягає до вулиці Сільська та має виїзд на земельні наділи (городи), якими користуються мешканці села, дорога є грунтовою.

Із викопіювання зі схеми землекористувань села Дубаневичі за 1958 рік і плану забудови земельної ділянки, затвердженої районним архітектором ОСОБА_9 від 30.07.1966, інших матеріалів справи видно, що заїзд до будинковолодіння ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 запроектований з АДРЕСА_3 належним відповідачу ОСОБА_3 і будинковолодінням АДРЕСА_6 належним ОСОБА_4 ( а.с.108,161,163,164, 212 т.1).

Про наявність земель загального користування-спільного проїзду з АДРЕСА_1 між будинковолодінням АДРЕСА_7 вбачається також із довідки виконкому Дубанецької сільської ради №155 від 16.03.2018 та листа першого заступника голови Городоцької РДА В.Петрова № 02-50/125 від 11.05.2011 ( а.с.107,111 т.1).

Допитаний в судовому засіданні першої інстанції представник третьої особи Дубаневицької сільської ради, сільський голова ОСОБА_10 суду пояснив, що заїзд до будинковолодіння позивачки ОСОБА_1 запроектований та завжди здійснювався з АДРЕСА_1 між господарствами АДРЕСА_7 , іншого заїзду до будинку ОСОБА_1 остання не має.

Із плану топографічного знімання ПП «КАЙЛАС-К» території в с.Дубаневичі у 2017 році встановлено, що ширина спільного проїзду між будинковолодінням АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 при в`їзді має 2,80м, далі змінюється від 2,74 до 3,07 м та в кінці проїзду на вул.Сільська -4-3,7 м ( а.с.18 т.1).

Згідно пояснень позивачки по справі ОСОБА_1 та її представника, внаслідок встановленої огорожі відповідачем ОСОБА_3 на спільному проїзді, проїзд звужений та створені перешкоди заїзду до її будинковолодіння.

Про перешкоди для заїзду із сторони відповідача ОСОБА_3 з АДРЕСА_8 вбачається також із долучених до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Дубаневицької сільської ради народних депутатів №38 від 14 грудня 1995 року та №228 від 18 липня 1997 року про зобов`язання попереднього власника ОСОБА_8 (батька відповідача ОСОБА_3 ), який був власником будинковолодіння АДРЕСА_8 , спадкоємцем якого є позивачка ОСОБА_1 ) спільний проїзд. ( а.с.214,215 т.1).

Колегія суддів зазначає, що рішення Дубаневицької сільської ради Городоцького району № 74 від 29.12.2016 року, №72 від 20.04.2016 року, №73 від 29.06.2016 року, №92 від 08.09.2016 року, №97 від 08.09.2016 року, якими виконком зобов`язував попереднього власника ОСОБА_8 звільнити спільний проїзд є чинними, ніким не оскаржувалися та не скасовані.

Наявність спільного проїзду з АДРЕСА_3 до земельної ділянки та будинку позивачки ОСОБА_1 підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленою ПП «Кайдас-К» та затверджена рішенням Дубаневицької сільської ради №97 від 08.09.2016 року (а.с.18т.1).

У матеріалах справи наявні заяви-звернення ОСОБА_1 до виконкому Дубаневицької сільської ради, до архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області , до Городоцької РДА про самовільне встановлення відповідачами огорожі на спільному проїзді з АДРЕСА_1 .

Із листів-відповідей вбачається, що відповідачі самовільно встановили огорожу на спільному проїзді, чим створили перешкоди для заїзду з АДРЕСА_8 .

Відповідачами по справі не заперечується, що земельна ділянка, якою вони користуються належить до комунальної власності, є несформована, технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 не виготовлялася, відповідно, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку із присвоєнням кадастрового номера не видавався. Користування відповідачами земельною ділянкою відбувається по фактичному користуванню попередниками.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні спільним проїздом, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин справи та зібраних доказів, які підтверджені відповідними матеріалами справи.

В той же час, суд зобов`язав відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спільним проїздом шириною 3,5 м між будинковолодінням ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) у спосіб демонтажу за власні кошти встановленої ними металевої огорожі на цементному фундаменті довжиною 51 м.

З висновками суду першої інстанції у частині способу усунення перешкод позивачці ОСОБА_1 , колегія суддів не погоджується.

Матеріалами справи та зібраними по справі доказами встановлено, що спільний проїзд з АДРЕСА_9 до будинковолодіння позивачки запроектований згідно схеми землекористувань 1958, дозвіл на будівництво нового житлового будинку виданий рішенням Городоцької районної ради депутатів трудящих від 15 липня 1966 р.№364 та відображено на Плані земельної ділянки ОСОБА_11 , який затверджений районним архітектором ОСОБА_9 30 липня 1966 року (а.с. 87, 212 т.1).

Із фотосвітлин, які є у значній кількості у матеріалах справи вбачається, що з АДРЕСА_1 є проїзд, облаштована брама до будинковолодіння ОСОБА_1 , а також є огорожа на цементному фундаменті із сторони відповідачів вздовж їхнього господарства.

Правонаступником Дубаневицької сільської ради- Городоцькою міською радою не прийнято жодних рішень про ліквідацію спільного проїзду з АДРЕСА_10 до будинковолодіння позивачки ОСОБА_1 та про передачу у користування чи власність площі спільного проїзду.

У матеріалах справи відсутній детальний план території, на розробку якого було надано дозвіл рішенням №1598 від 27 травня 2021 року Городоцької міської ради та рішення про його затвердження Городоцькою міською радою, тому спільний проїзд з АДРЕСА_1 не є самовільно облаштований, а його правомірність підтверджена матеріалами справи.

В той же час, земельна ділянка відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 є комунальною власністю, така не сформована, відтак право встановлення межових знаків в натурі, спосіб усунення перешкод належить територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування.

Суд не бере до уваги заяву ОСОБА_4 , яка написана на ім`я старости села Дубаневичі який проживав у АДРЕСА_3 (проживає у АДРЕСА_11 ) про те, що його житловий будинок знесений та він просить виключити (анулювати) по господарський номер запису обліку майна і землі. Зазначає, що на приватизацію земельної ділянки не претендує, не заперечує щодо приватизації такої племінником ОСОБА_3 .

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_6 є вільною, перебуває у комунальній власності, заявник не вправі нею розпоряджатися, оскільки не є ні землекористувачем, ні власником. Зазначена земельна ділянка не передана у користування відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Право розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_6 належить територіальній громаді. Так як спільний проїзд до будинковолодіння ОСОБА_1 проходив між будинковолодінням АДРЕСА_12 , землі за зазначеною адресою є комунальною власністю, а проїзд визначений та передбачений з 1958 року, тому органу місцевого самоврядування необхідно визначити чи демонтувати огорожу на цементному фундаменті, яка встановлена ОСОБА_3 , чи розширити проїзд за рахунок вільної земельної ділянки на АДРЕСА_6 .

Право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду (ст..26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктами «а», «в» частини 1 статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід зобов`язати не чинити перешкод позивачці ОСОБА_1 у користуванні спільним проїздом, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Колегія суддів не приймає до уваги Акт комісійного обстеження земельних ділянок від 01 грудня 2023 року складений на виконання листа Львівського апеляційного суду від 14.11.2023 року у справі № 441/1946/17, оскільки такий не містить чіткої відповіді на поставлені питання, не ґрунтується на чинних нормах земельного законодавства (а.с.80-87 т.4).

У матеріалах справи наявний Витяг з протоколу Постійної комісії у справах земельних ресурсів, АПК, містобудування охорони довкілля Городоцької міської ради від 23 червня 2022 року, яким встановлено фактичні обставини на час вивчення питання по зверненню позивачки ОСОБА_12 та відповідача ОСОБА_3 . Комісія прийшла до висновку, що основним заїздом до земельної ділянки та житлового будинку і господарських будівель, що належить ОСОБА_1 є (має бути) заїзд з АДРЕСА_1 .

В той же час, комісія рекомендує при розробленні детального плану території щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовно площею 0, 25га в АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_1 з боку ділянки, яка буде передбачатись для майбутньої приватизації ОСОБА_3 поруч з ділянкою, якою користується ОСОБА_7 (а.с.112-114т.4).

Отже, незважаючи на припущення, які викладені у зазначеному Витягу з протоколу та його опису, комісія у справах земельних ресурсів прийшла до висновку, що зазначений спільний проїзд є необхідним для заїзду позивачки до свого господарства.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність спільного проїзду між господарствами сторін спростовуються як матеріалами справи так і долученими до справи фотосвітлинами із яких видно облаштований проїзд, встановлену браму на в`їзді до земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 із сторони вулиці Вишневою в напрямку вулиці Сільської.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності позначення спільного проїзду на викопіюванні із Генерального плану с.Дубаневичі (а.с.185 т.1), слід зазначити, що такий містить основні орієнтири села, його поділи на квартали та головні дороги села.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту-містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово-орієнтовна інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Доданий до матеріалів справи генеральний план містить основні координати зонування села Дубаневичі без будь-яких позначень та приміток. Міжгосподарські заїзди, проїзди, стежки, польові дороги на генеральному плані не містять відображення та можуть змінюватися в залежності від різних обставин розбудови села та його планування, що відображається на містобудівній документації, яка є детальним планом населеного пункту.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6ст.81 ЦПК).

Враховуючи вище наведені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, яким стягнуто із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, така підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: п.1) на професійну правничу допомогу.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2017 року укладеного між адвокатом Крупей М.С. та ОСОБА_1 , адвокат зобов`язується надати клієнту визначену цим Договором правову допомогу щодо захисту інтересів у цивільних, кримінальних, адміністративних справах (а.с.25-27 т.3).

01.11.2018 року між адвокатом Крупей М.С. та клієнтом ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду про надання правової допомоги про продовження дії Договору (а.с.24т.3).

Згідно Акту-приймання передачі грошових коштів від 03.10.2022 року ( в рамках договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2017 року) клієнт передав, а виконавець прийняв відповідно до Акту виконаних робіт грошові кошти в розмірі 37890,00 грн. в рахунок оплати послуг виконавця в рамках Договору. (а.с.23 т.3).

На а.с.21 т.3 знаходиться Акт виконаних робіт від 03.10.2022р. (наданих послуг) за Договором від 01.11.2017р. відповідно до якого вартість послуг виконавця за надані послуги з правової допомоги склала 37890,00 грн. (а.с.21 т.3).

Задовольняючи заявлену вимогу частково, на суму 27250,00 грн., судом враховано реальні послуги відповідно до затрат часу, співмірності суми оплати до наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи заперечення представника відповідачів про стягнення витрат, часткове задоволення позовних вимог, сімейні обставини відповідачів, зокрема, їх малозабезпеченість, які не мають постійного місця роботи, що відповідачка ОСОБА_2 є вдовою, часто хворіє, займається вихованням внуків, приходить до висновку про зменшення витрат на правову допомогу до 20000,00 грн. ( в рівних частинах з кожного: по 10000,00 грн).

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.1; 376 ч.1 п.п. 3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року скасувати в частині вирішення позовних вимог.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_13 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прожив. АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проживаючого АДРЕСА_3 ) не чинити перешкод ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у користуванні спільним проїздом з АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року змінити, визначивши стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн. ( по 10000,00 грн. з кожного).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк