Постанова

від 19.10.2022 по справі 922/3614/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/3614/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Склярука С. І.

за участю представників сторін:

від прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №057317 від 09.10.2020;

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 не з`явився

від відповідача 3 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №316 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3614/21 (повний текст складено та підписано 04.01.2022, суддя І.П.Жигалкін)

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова

до 1. Харківської міської ради, м. Харків;

2. Приватного акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігуана Ресурс", м. Харків

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору, повернення ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, ПАТ "Харківстальконструкція" та ТОВ "Ігуана Ресурс", в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 9 Додатку 2 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 18.12.2019 р. № 1903/19;

- визнати незаконним та скасувати п. 13 Додатку 3 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 26.02.2020 р. № 2017/20;

- визнати незаконним та скасувати п. 52 Додатку 4 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам (земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд) від 24.06.2020 р. № 2149/20;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.12.2020 загальною площею 0,8478 га з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055, що розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Ігуана Ресурс";

- зобов`язати ТОВ "Ігуана Ресурс" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові площею 0,8478 га, кадастровий номер 6310138500:12:004:0055, Харківській міській раді. Просив суд покласти на відповідачів судові витрати (т.1, а.с.1-18)

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 відмовлено в задоволенні позовних вимог (т.2, а.с.125-136).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Станом на час прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення від 24.06.2020 № 2149/20 ТОВ Ігуана Ресурс мало у власності нежитлову будівлю літ. П-1 за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 3, право власності на яку було зареєстровано, незаконним не визнано.

Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення.

Крім того, враховуючи, що право оренди набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на Харківську міську раду, яка розраховувала на їх належність та легітимність.

Також судом встановлено, що твердження прокурора про розмір земельної ділянки, на отримання якої має право відповідач 2, має відповідати площі, яку безпосередньо займають нежитлові споруди (виключно площу під об`єктами нерухомого майна) або може бути дещо більшою (у разі необхідності обслуговування цих об`єктів) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та спростовується матеріалами справи.

Оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Напроти, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу був розроблений та погоджений з усіма необхідними службами, прокурором відповідні обставини не спростовані.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами формування земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:12:004:0045 відповідні відомості внесені в Державний земельний кадастр, а право власності на земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою.

В результаті проведення дій щодо формування земельних ділянок оновлюються та вносяться до Державного земельного кадастру відомості про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок, що дозволяє створити реальний інструмент контролю за змінами, що відбуваються, а наявність актуальних відомостей про правовий режим їх використання та суб`єктів земельних відносин - конкретизувати адресну спрямованість при реалізації природоохоронних заходів та персоніфікувати відповідальність за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням або з порушенням земельного законодавства.

Проведення процесу формування земель комунальної власності сприяє інвестиційній привабливості земель, що сприятиме збільшенню доходів бюджетів усіх рівнів за рахунок зростання надходжень від плати за землю в результаті актуалізації відомостей про суб`єктів земельних відносин та земельні ділянки, що підлягають оподаткуванню.

З огляду на викладене, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснювалось заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчинено саме в інтересах територіальної громади з метою формування такої земельної ділянки.

Таким чином, оскаржувані рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вчинені саме в інтересах територіальної громади, з метою формування, актуалізації даних Державного земельного кадастру.

При цьому прокурором не доведено того, що оспорювані рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки.

На момент укладення спірного договору оренди земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником є Харківська міська рада, і відповідно право розпорядження якими згідно Закону України Про місцеве самоврядування в Україні входить до повноважень Харківської міської ради.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою та ТОВ Ігуана Ресурс, укладено уповноваженим суб`єктом, проведено державну реєстрацію оспорюваного договору із зазначенням всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі.

Виникненню права оренди у ТОВ Ігуана Ресурс, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі органів влади, зокрема, і Харківської міської ради, а тому відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність, а тому визнання договору недійсним є за своєю суттю втручання у право особи мирно володіти майном.

Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ Ігуана Ресурс повернути земельну ділянку, яка в свою чергу є похідною від визнання незаконним та скасування спірного рішення Харківської міської ради.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Харківської обласноїпрокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі № 922/3614/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури та поновити строк на апеляційне оскарження; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги у справі покласти на відповідачів; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру (т.2, а.с.155-171).

Прокурор вважає, що вказане судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права (ст.ст.124,134,135 ЗК України, ст.6 Закону України «Про оренду») та процесуального права (ст.ст.76-79,86, 236 ГПК України), а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень ст.377 ЦК України та ч. 1 ст.120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Отже, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Апелянт наполягає на тому, що ТОВ «Ігуана Ресурс», придбавши у власність нежитлові будівлі, відповідно до ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України мало право на отримання у користування земельної ділянки, на якій розміщене зазначене нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, що перейшли від попереднього землекористувача.

Навіть після формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:004:0045 Харківською міською радою рішення щодо надання ПрАТ «Харківстальконструкція» її у власність або користування на праві оренди не приймалось, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності. Таким чином, у ПрАТ «Харківстальконструкція» на момент прийняття спірних рішень був відсутній правовий зв`язок з Харківською міською радою щодо користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Отже, прийняття Харківською міською радою рішення про надання дозволу на розробку та погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу з кадастровим номером 6310138500:12:004:0045 відбулось на підставі заяв генерального директора ПрАТ «Харківстальконструкція», яке ніколи не було ні власником, ні землекористувачем зазначених земельних ділянок.

Разом з тим, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055, яка сформована в результаті поділу та зареєстрована в ДЗК лише 08.04.2020, відведена ТОВ «Ігуана Ресурс» за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

Таким чином, як вважає прокурор, судом не враховано, що оскільки в даному випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,8478 га не було оформлено попереднім власником розташованого на ній нерухомого майна ПрАТ «Харківстальконструкція», а отже в подальшому не могло виникнути переходу такого права до ТОВ «Ігуана Ресурс».

Разом з тим, ч. 2 ст.134 ЗК України передбачає, що зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134, 135 ЗК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі 915/182/17, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19.

Враховуючи викладене, апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що твердження прокурора про неправомірність оскаржуваних рішень базується на доцільному тлумаченні положень чинного законодавства, адже земельним законодавством чітко передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду за результатами проведення земельних торгів, а матеріалами справи та доказами, наданими прокурором, повністю підтверджується, що Харківською міською радою його дотримано не було.

Твердження суду першої інстанції про відсутність норм, що встановлюють розміри та межі земельних ділянок та ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, є такими, що не грунтуються на чинних нормативно-правових актах та спростовуються матеріалами справи.

Державні будівельні норми та правила відповідно до ст.4 ЦК України не є актами цивільного законодавства; вони не оприлюднюються в офіційних друкованих виданнях; не реєструються в Міністерстві юстиції як нормативно-правові акти; визначаються законодавством як нормативно-технічний документ, стандарт, не обов`язковий для застосування.

Так, державні будівельні норми та правилами містять правові норми, зокрема, такі, що стосуються прав та обов`язків суб`єктів, використовуються в судовій практиці як акти цивільного законодавства і повноцінне джерело правового регулювання, мають ознаки нормативно-правового акта, що підлягає державній реєстрації, в їх змісті зазначається про обов`язковість застосування.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова будівля літ.»П-1» (виробничий цех), яка належить ТОВ «Ігуана Ресурс», має загальну площу 0,086 га, тоді як площа спірної земельної ділянки під об`єктов нерухомості становить 0,8478 га. Таким чином, площа забудови нежитлової будівлі становить лише 10,14% від площі земельної ділянки.

При цьому спірне рішення Харківської міської ради не містить чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч. 1 ст.79 ЗК України) призначається та є необхідною саме для розміщення та обслуговування будівель, відповідно до вимог ч.2 ст.337 ЦК України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до ДБН та СНІП.

Враховуючи долучений до позовної заяви розрахунок щільності забудови, виконаний ФОП Усовим А.В. та архітектором Клочко М.І., який має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серії АА № 003058 від 07.06.2016, виданий Міністерством регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України Атестаційною архітектурно-будівельною комісією, ТОВ «Ігуана Ресурс» безпідставно отримано в оренду земельну ділянку, яка в 17 разів (при мінімальній площі) та в 12 разів (при максимальній площі) перевищує загальну площу будівлі.

Варто звернути увагу, всупереч ст.ст 74,89 ГПК України відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо невідповідності вищенаведених розрахунків та зроблених на їх підставі висновків вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, та не наведено власних розрахунків.

Таким чином, на думку апелянта, прокурором у встановлений законом спосіб доведено факт невідповідності площі спірної земельної ділянки площі розташованого на ній нерухомого майна шляхом долучення до матеріалів справи розрахунку щільності забудови, який проведено уповноваженою особою з відповідною кваліфікацією, яка володіє необхідними спеціальними знаннями, а Харківська міська рада не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки в оренду ТОВ «Ігуана Ресурс» площею, яка значно перевищує площу розташованої на ній нежитлової будівлі, не інакше як за результатами проведених земельних торгів.

Враховуючи викладене, усупереч норм ст.ст.86, 236 ГПК України, судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо явної невідповідності площі об`єктів нерухомості, належних відповідачу, площі наданої в оренду земельної ділянки та не враховано висновки Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, які в силу ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для судів при застосуванні таких норм права.

Судом першої інстанції безпідставно зазначено, що прокурором не доведено, що оскаржувані рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Харкова.

Оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.

Оскільки звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності відведення земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання законодавства в цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, дотримання органом місцевого самоврядування належного порядку розпорядження земельними ділянками, безпосередньо належить до інтересів держави.

У даному випадку поза увагою суду першої інстанції залишилось суттєве порушення відповідачами інтересів держави (національного, суспільного інтересу), яке відбулось внаслідок ігнорування останніми встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення відповідача отримати земельну ділянку за спрощеною процедурою, а наявність об`єктів нерухомості використана лише як формальний привід для уникнення земельних торгів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 року сформовано колегію у складі: Радіонова О.О. головуючий суддя, судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.(т.2, а.с.191).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3614/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.192).

Матеріали справи № 922/3614/21 надійшли до Східного апеляційного господарського суду 08.02.2022.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 поновлено Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі № 922/3614/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі № 922/3614/21. Встановлено учасникам справи строк до 01.03.2022 року включно, для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання всім учасникам справи та заяв, клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

Призначено справу до розгляду на 13.04.2022 р. о 14:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 111 .

Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 року у справі № 922/3614/21.

У строк, встановлений судом для подання відзивів на апеляційну скаргу, відзиви від відповідачів до суду не надійшли.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

З урахуванням викладеного, судове засідання, призначене на 13.04.2022, не відбулося.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було відкладено розгляд даної справи, доведено до відома учасників справи, що дата відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу.

Таким чином, на час винесення даної ухвали, в Україні продовжено строк дії воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду.

Водночас, з огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.08.2022 у даній справі вважав за можливе призначити апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні за межами строку, встановленого вищенаведеним Указом Президента, на 19.10.2022 о 14-30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в залі засідань № 131.

21.09.2022 від Харківської обласної прокуратури до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин, управління представництва інтересів держави у суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталі Володимирівни поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 задоволено клопотання прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин, управління представництва інтересів держави у суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталі Володимирівни про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 по даній справі задоволено клопотання представників Харківської міської ради Підлісної Катерини Олександрівни та ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 19.10.2022 о 14.30, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

Прокурор в судовому засіданні підтвердив свою позицію та вимоги апеляційної скарги, наголошує на правомірності та обґрунтованості позовних вимог, просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1, Харківської міської ради у судове засідання не з`явились, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Представники відповідачів 2, 3 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з того, що судом було здійснено усі заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, зважаючи, що, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши у відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду, прокурор зазначив про те, що вивченням окружною прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів державі в суді у сфері земельних відносин, встановлені порушення вимог законодавства під час надання Харківською міською радою суб`єктам господарювання дозволів на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки та надання в оренду земельних ділянок, що розташовані на території Немишлянського району міста Харкова, а саме надання ТОВ «Ігуана Ресурс» земельної ділянки комунальної власності в оренду поза процедурою земельних торгів.

Відповідно до п.9 Додатку 2 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експулатації та обслуговування будівель і споруд від 18.12.2019 № 1903/19 територіальною громадою міста Харкова на підставі заяви гендиректора ПрАТ «Харківстальконструкція» Гоготова В.В. від 16.12.2019 за № 16-К на адресу Харківського міського голови, змінено вид використання земельної ділянки комунальної власності площею 3,5334 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0045) на «для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель» по вул.Велозаводській,3.

Надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,5334 га комунальної власності (кадастровий номер 6310138500:12:004:0045) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експулатації та обслуговування нежитлових будівель по вул.Велозаводській,3 (Немишлянський район) (т.1, а.с.26-30).

У подальшому, відповідно до п.13 Додатку 3 до рішення 33 сесії ХМР 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експулатації та обслуговування будівель і споруд» від 26.02.2020 № 2017/20 на підставі заяви гендиректора ПрАТ «Харківстальконструкція» від 13.02.2020 територіальною громадою міста Харкова погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,5334,га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0045) комунальної власності на земельну ділянку 1 площею 2,6856 га, земельну ділянку 2 площею 0,8478 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул.Велозаводській,3 (Немишлянський район) (т.1, 43-46).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2021 за №НВ-0006292072021 на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 08.04.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,8478 га з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055 для експлуатації та обслуговування меж, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055 зареєстрована 21.05.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. на підставі договору купівлі-продажу за № 647 від 17.04.2008 за ПрАТ «Харківстальконструкція» (т.1, а.с.47-52).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2020 за №984 ПрАТ «Харківстальконструкція» передано у власність ТОВ «Ігуана Ресурс» нежитлову будівлю літ. «П-1», загальною площею 860,1 кв.м, до складу якої входить під`їздна колія № 1, довжиною 162,0 м, що знаходиться за адресою: вул.Велозаводська, 3 у м.Харкові (т.1, а.с.53-56).

Відповідно до п.52 Додатку 4 до рішення 36сесії ХМР 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 № 2149/20 ТОВ «Ігуана Ресурс» змінено вид використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,8478 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0055) на «для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «П-1» (виробничий цех) по вул.Велозаводській, 3 (т.1, а.с.57-58).

Надано в оренду строком до 01.07.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,8478 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0055) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «П-1» (виробничий цех) по вул.Велозаводській,3 (Немишлянський район) (т.1, а.с.59-65).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2021 за № 269924572 встановлено, що Департаментом реєстрації ХМР 08.12.2020 на підставі Витягу з Державного земельного кадастру від 08.07.2020 за № НВ-6313398652020 проведено державну реєстрацію права власності ХМР на спірну земельну ділянку (т.1, а.с.73).

На підставі вищезазначеного рішення міської ради 08.12.2020 між Харківською міською радою та ТОВ «Ігуана Ресурс» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,8478 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська,3, державна реєстрація якого проведена Департаментом реєстрації ХМР 08.12.2020 (т.1, 59-65) .

Як зазначає прокурор, зазначені рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розроблення техдокументації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,5334 га комунальної власності (кадастровий номер 6310138500:12:004:0045) за рахунок коштів ПрАТ «Харківстальконструкція», погодження техдокументації, надання в оренду ТОВ «Ігуана Ресурс» спірної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст.124, ч. 1 ст. 134, ч. 1, 2 ст.135 ЗК України, ч. 2 ст.16 Закону України «Про оренду землі», тому прокурор звернувся із зазначеним позовом до суду.

В обгрунтування звернення до суду в інтересах держави, прокурор зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, оскільки перебуває в межах населеного пункту м.Харків.

Відповідно до ч. 2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування, тобто у законно перебачений порядок і спосіб.

Водночас, на підставі оскаржуваних рішень міської ради ТОВ «Ігуана Ресурс» набуло на поза конкурентних засадах право оренди на спірну земельну ділянку.

Враховуючи зазначене, припиненням права користування земельною ділянкою, набутого у незаконний спосіб, а так само користування землями у порядку і на підставах, визначених законодавством, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність припинення такого права, у порушення земельного законодавства, такому суспільному інтересу не відповідає.

Неправомірними рішеннями міськради порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.ст.13,14 Конституції України, ст.5 Земельного кодексу України, що очевидно становить інтереси держави.

Таким чином, суспільний інтерес відповідає інтересам держави.

Так, у постанові від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 Верховний Суд, застосовуючи ст.13 Конституції України, звернув увагу, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими.

За вказаних обставин, про наявність суспільного інтересу, а відтак і інтересів держави, при порушенні вимог закону також зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України».

Таким чином, у даному випадку порушення інтересів держави, на думку прокурора, полягає у порушенні внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та укладення спірного договору вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок права користування земельними ділянками комунальної форми власності, а також визначеної державної політики у сфері земельних відносин, побудованої на засадах законності та рівності прав усіх суб`єктів землекористування.

Порушення закладеного державою принципу економічно ефективного використання землі, з метою отримання народом України через органи державної влади та місцевого самоврядування максимального прибутку на конкурентних засадах.

Водночас, захищати вказані інтереси повинна Харківська міська рада, яка від імені Українського народу і територіальної громади м.Харкова уповноважена реалізовувати компетенцію власника.

Разом з тим, як вважає прокурор, міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. Отже, з метою захисту інтересів держави до суду звертається саме прокурор.

Крім того, пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Прокурор вважає, що даний позов підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідач 1, Харківська міська рада проти позову заперечував з наступного.

Так, відповідач вважає, що прокурором не доведено в позові, що ним дотримано вимоги Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку звернення до суду в інтересах держави.

В обгрунтування даного заперечення посилається на Закон України «Про прокуратуру», постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, де вказано про те, що ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадку та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина або його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.2 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначено, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У позові прокурора в даній справі зазначено, що в даному випадку прокурор звертається до суду як позивач за відсутності органу, який може захистити інтереси держави, оскільки Харківська міська рада, яка наділена територіальною громадою м.Харкова відповідними повноваженнями, виступає у якості відповідача.

Тобто прокурором зазначено (визнано), що в даному випадку наявний орган місцевого самоврядування та суб`єкт владних повноважень, до компетенції яких віднесено повноваження захисту інтересів територіальної громади та інтересів держави в земельних правовідносинах, однак прокурором не надано суду разом із позовною заявою доказів, що вказана особа не дійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів територіальної громади та держави.

Оскільки в даній справі Харківська міська рада була стороною правочину, який оспорюється прокурором у позові, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», мав до подання позову звернутись до Ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Як вважає Харківська міська рада, прокурором не доведено дотримання порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог, відповідач 1 зазначає.

Територіальна громада м.Харкова в особі ХМР, як власник земельної ділянки та орган, уповноважений розпоряджатись землями комунальної власності м.Харкова, мала законні підстави здійснити її поділ, бути замовником технічної документації із поділу земельної ділянки, що перебувала у власності цієї громади, а також мала право змінити вид використання земельної ділянки, що перебувала у її власності, в межах, встановлених законодавством.

Відповідач 1 звернув увагу суду, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є не нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а є актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (розроблення документації із землеустрою), що свідчить про відсутність підстав для подальшого скасування цього акту рішенням суду.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Отже, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим (постанова Великої Палата Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/14ц).

Прокурором в позовній заяві не обґрунтовано, чим саме порушено інтереси держави при наданні Харківською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою та необґрунтовано, чому позов в цій частині має розглядатися в порядку господарського судочинства.

На думку відповідача 1, Харківська міська рада прийняла оскаржуване рішення від 26.06.2020 № 2149/20 діючи на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, оскільки ч. 2 ст.134 ЗК України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Харківська міська рада, приймаючи рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки, пересвідчившись в реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановивши, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (нежитлова будівля літ «П-1»), що перебуває у власності ТОВ «Ігуана Ресурс», що є підставою для не проведення земельних торгів, прийняла оскаржуване рішення.

Наведене свідчить про те, що прокурор не довів факт порушення інтересів держави ані в цілому, ані конкретно територіальної громади міста Харкова.

Інші відповідачі відзивів суду не надали, свою правову позицію суду не довели.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16ц.

Так, оскаржувані рішення Харківської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування п. 9 Додатку 2 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 18.12.2019 р. № 1903/19, яким надано дозвіл ПрАТ «Харківстальконструкція» на формування земельної ділянки - розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;

- визнання незаконним та скасування п. 13 Додатку 3 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 26.02.2020 р. № 2017/20, яким ПрАТ «Харківстальконструкція» погоджено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:004:0045, в результаті чого утворено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055 пов`язані із делегованими йому законом повноваженнями для перевірки правильності даних, необхідних для прийняття рішення цим органом, що є публічно-правовими відносинами, які в порядку господарського судочинства розгляду не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що в частині позовних вимог прокурора щодо оскаржування зазначених рішень відповідача 1, слід закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.231 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1, Харківська міська рада звертався до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду 12.10.2021, посилаючись на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі (т.2, а.с.1-5).

Прокурор заперечував проти клопотання про залишення позову без розгляду, про що навів у письмових запереченнях (т.2, а.с.22-27).

Проте, зазначене клопотання залишилось не вирішеним судом першої інстанції.

Судова колегія вважає, що необгрунтоване залишення без будь-якого належного процесуального реагування конкретного клопотання учасника справи, в даному випадку, про залишення позову без розгляду, свідчить про порушення останнім положень статті 236 ГПК України щодо законності і обгрунтованості судового рішення.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.77-83).

Як вважає прокурор, у даному випадку порушення інтересів держави полягає у порушенні внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та укладення спірного договору вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок права користування земельними ділянками комунальної форми власності, а також визначеної державної політики у сфері земельних відносин, побудованої на засадах законності та рівності прав усіх суб`єктів землекористування.

Порушення закладеного державою принципу економічно ефективного використання землі, з метою отримання народом України через органи державної влади та місцевого самоврядування максимального прибутку на конкурентних засадах.

Водночас, захищати вказані інтереси повинна Харківська міська рада, яка від імені Українського народу і територіальної громади м.Харкова уповноважена реалізовувати компетенцію власника.

Разом з тим, на думку прокурора, міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. Отже, з метою захисту інтересів держави до суду звертається саме прокурор.

Тобто прокурор звертається до суду як позивач за відсутності органу, який може захистити інтереси держави, оскільки Харківська міська рада, яка наділена територіальною громадою м.Харкова відповідними повноваженнями, виступає у якості відповідача.

Разом з тим, прокурором визнано, що в даному випадку наявний орган місцевого самоврядування та суб`єкт владних повноважень, до компетенції яких віднесено повноваження захисту інтересів територіальної громади та інтересів держави в земельних правовідносинах, однак прокурором не надано суду разом із позовною заявою доказів, що вказана особа не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів територіальної громади та держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердженням судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (такий висновок щодо застосування норм права міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104 цс 19).

Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою до суду, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в даній справі прокурором не доведено наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Таким чином, в частині позовних вимог прокурора про:

визнання незаконним та скасувати п. 52 Додатку 4 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам (земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд) від 24.06.2020 р. № 2149/20, яким передано земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055 в оренду ТОВ "Ігуана Ресурс";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.2020 загальною площею 0,8478 га з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055, що розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Ігуана Ресурс";

- зобов`язання ТОВ "Ігуана Ресурс" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові площею 0,8478 га, кадастровий номер 6310138500:12:004:0055, Харківській міській раді,

позов слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, так як позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Відповідно до ч. 1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статями 226 та 231 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 цєї ж статті порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3614/21 задоволенню не підлягає.

Оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню у повному обсязі з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, та залишенню без розгляду в іншій частині позовних вимог на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

24.02.2022 Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15.08.2022 № 2500-1Х, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в України з 05год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

В силу положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені прокурором витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за прокурором.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 278, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3614/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 у справі №922/3614/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування п. 9 Додатку 2 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 18.12.2019 р. № 1903/19 та визнання незаконним та скасування п. 13 Додатку 3 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 26.02.2020 р. № 2017/20, на підставі п.1. ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір в даній частині позову не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

4. Залишити позов прокурора без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України в частині:

- визнання незаконним та скасування п. 52 Додатку 4 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівел і споруд» від 24.06.2020 р. № 2149/20;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.2020 загальною площею 0,8478 га з кадастровим номером 6310138500:12:004:0055, що розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Ігуана Ресурс";

- зобов`язання ТОВ "Ігуана Ресурс" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Велозаводська, 3 у м. Харкові площею 0,8478 га, кадастровий номер 6310138500:12:004:0055, Харківській міській раді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21.10.2022.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота