Рішення

від 07.09.2022 по справі 914/538/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 Справа № 914/538/22

м.Львів

за позовом: Громадської організації Спорт без кордонів, м.Львів

до відповідача-1: Управління комунальної власної департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-2: Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення орендної плати. Ціна позову: 91305,75 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Походзяєвої М.С.

Від позивача: ОСОБА_1 адвокат;

Від відповідача-1: Галаджун М.Р. - представник;

Від відповідача-2: Карпо Н.І. - представник

Суть спору: Громадська організація «Спорт без кордонів» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1, Управління комунальної власної департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача-2, Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», про стягнення орендної плати. Ціна позову: 91305,75 грн. У прохальній частині позовної заяви позивач просить:

- стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Громадської організації «Спорт без кордонів» 83 588,27 (вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень 27 копійок) сплаченої орендної плати;

-стягнути з Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» на користь Громадської організації «Спорт без кордонів» 7 717,48 ( сім тисяч сімсот сімнадцять гривень 48 копійок) сплаченої орендної плати;

-стягнути з відповідачів на користь громадської організації «Спорт без кордонів» судові витрати.

Ухвалою суду від 17.03.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.04.2022. Цією ухвалою (у п.6 її резолютивної частини) суд витребував у позивача для огляду оригінали документів, згідно переліку у додатках до позовної заяви, сформованої як документ в системі «Електронний суд».

04.04.2022, за вх.№7138/22, від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 27.04.2022 повідомлено Львівське комунальне підприємство Агенція ресурсів Львівської міської ради про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.05.2022.

03.05.2022, за вх.№9060/22, в системі документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзиви.

12.05.2022, за вх.№9866/22, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі.

З підстав, зазначених в ухвалі від 12.05.2022, суд здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 15.06.2022.

«З підстав наявності в Електронному суді додатків №11,14,15 до позовної заяви низької роздільної здатності, а саме: копій листа №01-181 від 28.01.2020, копій квитанцій про сплату орендної плати на користь відповідача-1, копій квитанцій про сплату орендної плати на користь відповідача-2» представник позивача (в додаток до клопотання від 13.05.2022 (вх.№10208/22 від 16.05.22)), долучив до матеріалів справи письмові копії перелічених у клопотанні документів, зазначивши, що їх оригінальні примірники знаходяться у позивача.

01.06.2022, за вх.№11581/22, в системі документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву.

Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 15.06.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022.

У судовому засіданні 06.07.2022 оголошувалавсь перерва до 17.08.2022, що зазначено у протоколі судового засідання та додатково,у письмовій формі під розписку, доведено до відома представників сторін, які взяли участь у засіданні.

Відповідач-2 подав додаткові пояснення на позовну заяву (вх.№16666/22 від 08.08.22).

За клопотанням представника позивача, який вступив у справу, суд відкладав розгляд справи на 07.09.2022, що відображено у протоколі судового засідання, та про що ухвалою-повідомленням від 17.08.2022 повідомив Львівське комунальне підприємство Агенція ресурсів Львівської міської ради.

Позивач явку представника в судове засідання 07.09.2022 забезпечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив.

В судовому засіданні 07.09.2022 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Позиція позивача.

Громадська організація «Спорт без кордонів» (надалі позивач) звернулась до господарського суду з позовом до відповідачів, у звіязку із «неможливістю використання об`єкта оренди через обставини за які орендар не відповідає».

Правовою підставою позову позивач вказав положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги наступні.

06.11.2017 між Громадською організацією «Спорт без кордонів» (позивачем, орендарем) та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (відповідачем-1, орендодавцем) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 (надалі - договір оренди), відповідно до п.1.1 якого орендодавець, на умовах визначених цим договором, зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв. м (сто сорок цілих сім десятих квадратних метри), що позначені в технічній документації під індексами ІІІ, 8, 9, 10, 11, 12, які розташовані в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, буд. 11, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності.

У пункті 2.1 Договору погоджено, що Орендар використовуватиме об`єкт оренди для статутної діяльності. Термін Договору оренди - 5 років, з 06 листопада 2017 року до 06 листопада 2022 року включно (п. 4.1. договору оренди).

Розмір орендної плати відповідно до Договору оренди становить 1 688,40 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень, 40 копійок) без ПДВ на рік (п.5.1 Договору).

31.01.2020 року між ГО «Спорт без кордонів» та Відповідачем-1 укладено Договір № С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до Договору оренди № С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, буд. 11, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С. 06.11.2017 року за № 2604 (надалі - договір про внесення змін), яким розмір орендної плати змінено з 1 688,40 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень, 40 копійок) без ПДВ на рік на 6 360, 78 грн. (шість тисяч триста шістдесят гривень, 78 копійок) без ПДВ за перший місяць оренди, та у якому сторони погодили, що орендар на підставі виставлених рахунків сплачує 90% розміру орендної плати на рахунок Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, 10% розміру орендної плати - на рахунок ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

За умовами Договору оренди (п.п.6.1.1,6.2.7) орендодавець зобов`язувався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об`єктом оренди; проводити реконструкцію або капітальний ремонт будинку (споруди). За умовами п.7.1.6 Договору орендар має право проводити капітальний та поточний ремонт, реконструкцію та технічне переобладнання об`єкта оренди лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у відповідному порядку.

Позивач зазначає, що опис стану несучих конструкцій нежитлових приміщень під індексами 8,9,10,11,12,ІІІ в будівлі «літ А-1» на вул. Сихівській, 11 в м. Львові зафіксовано в технічній експертизі, виконаній Державним науково-дослідним та проектно- вишукувальним інститутом «НДІ Проектреконстукція».

Відповідно до кошторисної документації, вартість капітального ремонту об`єкта оренди становить 1 147 849,00 гривень. Така вартість ремонту перевищує 25 % вартості об`єкта оренди та, відповідно, відносить ремонтні роботи до невід`ємних покращень.

19.11.2019 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про отримання згоди на здійснення невід`ємних покращень.

17.12.2019, після звернення позивача, Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради», відповідачем-2, затверджено Акт обстеження нежитлових приміщень, яким комісія погодила доцільність запропонованих ГО «Спорт без кордонів» невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 11, пл. 140, 7 кв.м. Позивач зазначає, що згідно з Актом «на час проведення обстеження візуально встановлено наявність тріщин в стінах приміщень, просідання фундаментів будівлі, протікання стелі, сирість, грибок, відсутність опалення та електрики».

Постійною комісією з питань комунальної власності Львівської міської ради (Протокол засідання постійної комісії з питань комунальної власності № 152 від 21.01.2020 року) рекомендовано виконавчому комітетові Львівської міської ради надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за адресою: вул. Сихівська, 11 (лист №01-181 від 28.01.2020 року).

Відповідач-1 для розгляду заяви позивача на здійснення невід`ємних покращень не вчинив дій направлених на надання позивачу згоди на здійснення невід`ємних покращень орендованого майна, дій, які б забезпечили приведення майна у відповідність та використання за цільовим призначенням.

Позивач стверджує, що відповідач-1 свідомо, знаючи про прийняття Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 03.10.2019 року, зволікав із прийняттям рішення до моменту набрання Законом чинності, та уже після набрання Законом чинності, 05.03.2020 року повідомив позивача про неможливість надання згоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2020 року у справі № 914/785/20 встановлено незаконні дії Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що полягали у перевищенні повноважень при поверненні позивачу заяви про здійснення невід`ємних покращень та доданих до неї документів. Судом також встановлено факт зволікання відповідача-1 щодо передачі документів до розгляду Виконавчому комітету Львівської міської ради, зазначає позивач. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2020 року залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року. Висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду щодо протиправності дій відповідача-1 знайшли своє відображення у Постанові Верховного суду від 16.02.2022 року.

За доводами позивача у період з жовтня 2019 року та станом на момент звернення з позовом до суду позивач не міг та не може використовувати об`єкт оренди за призначенням через протиправні дії відповідача-1, які полягають у свідомому зволіканні відповідача-1 щодо розгляду заяви на здійснення невід`ємних покращень орендованого майна та отримання/ надання згоди на здійснення невід`ємних покращень, незаконному поверненні документів позивачу.

Листом від 14.04.2020 року, зазначає позивач, він звертався до відповідача-1 з проханням не здійснювати нарахування орендної плати за договором з підстав неможливості використання приміщення через обставини, що не залежать від позивача.

В період з моменту подання заяви на здійснення невід`ємних покращень та станом на 28.02.2022 року Позивачем сплачено орендну плату в наступному розмірі:

- на рахунок відповідача-1 83 588,27 ( вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень 27) копійок ;

- на рахунок відповідача-2 7 717, 48 (сім тисяч сімсот сімнадцять гривень). (копії платіжних доручень додаються, оригінали в позивача, зазначається у позовній заяві)

Зважаючи, що:

« 1. Об`єкт оренди для його використання потребує проведення ремонтних робіт, обсяг яких свідчить про можливість їх здійснення через невід`ємні покращення орендованого майна.

2. Відповідач-1 самостійно не вчиняв жодних дій, направлених на здійснення ремонтних робіт об`єкта оренди.

3. Відповідач-1 вчиняв незаконні дії на шляху реалізації Позивачем дій, направлених на проведення ремонтних робіт об`єкта оренди через здійснення невід`ємних покращень орендованого майна.

4. Неможливість використання Позивачем приміщення в період з 01.01.2020 року по теперішній час є наслідком протиправних дій Відповідача -1, - оплачена на користь відповідачів сума орендної плати за період неможливості використання об`єкта оренди підлягає поверненню (стягненню) на користь позивача».

Відповідач-1 просить у позові відмовити. Заперечення проти позову викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

Стосовно посилання позивача у позовній заяві на положення ч.6 ст.762 ЦК України.

Відповідач-1 вважає, що ч.6 ст.762 ЦК України передбачає звільнення від сплати орендної плати за період у який майно не могло використовуватися, проте, нею не передбачено повернення вже сплаченої орендної плати за Договором.

Стосовно посилання позивача на звернення останнього листом від 14.04.2020 до відповідача-1 з проханням не здійснювати нарахування орендної плати за Договором з підстав неможливості використання приміщення через обставини, що від нього не залежать.

За змістом листа, вважає відповідач-1, позивач просив не нараховувати орендну плату за період з 06.11.2017, з дати укладення Договору. Тобто, позивач звернувся із проханням не нараховувати орендну плату за весь період дії договору, при цьому зробив це не одразу після укладення Договору, а майже через три роки з дати укладення договору.

Із змісту листа від 14.04.2020 випливає, що позивачем не міг використовуватися об`єкт оренди у зв`язку із потребою у проведенні невід`ємних поліпшень, якщо врахувати вимогу не нараховувати орендну плату протягом всього терміну дії Договору, проте із заявою про проведення таких поліпшень Позивач звернувся до Відповідача-1 лише 19.11.2019, тобто через два роки використання приміщення.

На переконання відповідача-1, в заперечення факту використання орендованого майна позивач доказів не надав.

Спірне майно (об`єкт оренди) було передано позивачу в оренду за актом приймання-передачі від 06.11.2017 року. Зазначений акт підписано обома сторонами без зауважень.

Згідно із ст.767 ЦК України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справжність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Позивач добровільно здійснював оплату орендних платежів згідно Договору.

Норма статті 762 ЦК України, на яку посилається у позовній заяві позивач, була чинною на момент укладення Договору, а отже позивачем могло бути скеровано аналогічне звернення ще у 2017 році, якщо позивачем було встановлено, що об`єкт оренди потребує проведення невід`ємних поліпшень і він не зможе його використовувати у зв`язку із цим. Проте, позивач не тільки не звернувся з такою заявою у 2017 році, а й добровільно здійснював проплати згідно договору.

Згідно п.127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім випадків, визначених у пунктах 1-3.

Жоден з випадків, зазначає відповідач-1, не передбачає припинення нарахування орендної плати з підстав, зазначених позивачем у листі від 14.04.2020, відтак для припинення нарахування орендної плати за Договором не було правових підстав.

Узагальнені висновки відповідача-1 стосовно заявлених позовних вимог наступні.

Відповідно до положень ч.6 ст.762 ЦК України, орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо він з незалежних обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

Однак, про повне позбавлення можливості користуватися орендованим майном Позивач не надав жодних належних доказів у розумінні ст.76 ГПК України.

Висновком технічної експертизи долученим до позову і на який посилається позивач, не встановлено, що приміщення не може експлуатуватися та є аварійним, а також не долучено фото у підтвердження зазначеного у позові.

Твердження позивача про неможливість використання спірного майна грунтується лише на припущеннях Позивача.

Обставини ж неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.

Частиною 4 ст. 762 ЦК України передбачено право наймача вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном, його якість істотно зменшились. Аналогічна можливість передбачена ст. 768 ЦК України, яка визначає відповідальність орендодавця за дефекти зданого в оренду майна. Зменшення платежів у зазначених випадках має бути розмірним рівню зниження корисних (споживчих) властивостей об`єкта оренди, обумовлених договором. Отже, підставами для зменшення орендної плати за ч. 4 ст. 762 ЦК України є дефекти майна та зниження його корисних властивостей, обумовлених договором.

Позивач намагається уникнути своїх обов`язків за договором в значній мірі, оскільки звернувся із проханням саме про припинення нарахування, а не про зменшення орендної плати.

Враховуючи, що оренда державного та комунального майна регулюється спеціальним законодавством Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який також не містить положень щодо звільнення від орендної плати, а Договором такої можливості не передбачено, відповідач-1 вважає безпідставною заявлену до нього позовну вимогу про стягнення 83 588,27 грн орендної плати.

Не погодившись із позицією відповідача-1, позивач у відповіді на відзив виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо заперечень відповідача-1, зазначивши наступне.

Твердження відповідача-1 про ненадання позивачем жодних належних доказів на підтвердження того, що приміщення об`єкта оренди за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017) не може експлуатуватися, не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви представником позивача долучено копію технічної експертизи, виконаної Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІ Проектреконструкція», з описом стану несучих конструкцій нежитлових приміщень під індексами 8,9,10,11,12,111 в будівлі «літА-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові; Акт обстеження нежитлових приміщень, затверджений відповідачем-2, яким комісія погодила доцільність запропонованих позивачем невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень.

Відповідач-1 умисно здійснює хибне трактування норм цивільного законодавства України, зокрема статті 762 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно позиції Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, висловленій у постанові від 21.12.2021 року у справі №914/2857/20, орендар на підставі ч.6 ст.762 ЦК України має право вимагати не лише звільнення орендаря від внесення орендної плати, а й повернення орендної плати за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не могло використовуватись з незалежних від орендаря обставин, та за який орендну плату було внесено.

Переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч.6 ст.762 ЦК України законом не визначено, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Посилання відповідача-1 на Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №48 в частині умов, за яких можливим є внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати не є доцільним, оскільки для звільнення орендаря від внесення орендної плати або повернення сплаченої орендної плати через неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря обставин, не має необхідності внесення відповідних змін до договору оренди. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у складі Касаційного господарського суду у постанорві від 21.12.2021 року у справі №914/2857/20.

З підстав, наведених у відзиві, Відповідач-2 просить у позові відмовити.

Підтверджує, що на виконання укладеного 06 листопада 2017 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ГО «Спорт без кордонів» договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-10659-17, Львівське комунальне підприємство "Агенція ресурсів Львівської міської ради" (балансоутримувач приміщення) по акту приймання-передачі здало, а ГО «Спорт без кордонів» прийняло у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлові приміщення першого поверху під індексами III, 8, 9, 10, 11, 12, що розташовані у будівлі А-1 за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 11, загальною площею 140,7 кв.м. Акт підписано представниками обох сторін без зауважень та претензій до об`єкта оренди.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Договором оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця, відповідно до виставлених рахунків.

Починаючи з 1 січня 2020 року, ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», як балансоутримувач, у порядку розподілу орендної плати між бюджетом, орендодавцем та балансоутримувачем має право на отримання 10 % орендної плати за користування приміщеннями, які перебувають на її балансі, що встановлено п. 7.3-2 Ухвали № 5324 від 11.07.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 07.06.2007 № 897 Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова».

Додатковою угодою № С-10659-17(Д-20) від 31.01.2020 року було внесено зміни до п. 5.1 договору, із врахуванням яких: Орендар сплачує 90% розміру орендної плати на рахунок орендодавця та 10% розміру орендної плати на рахунок балансоутримувача.

Відповідач-2 зазначає, що питання щодо звільнення орендаря від сплати орендної плати не відноситься до компетенції балансоутримувача приміщення.

Орендар до ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» не звертався з проханням про звільнення від сплати орендної плати за Договором, з підстав неможливості використання приміщення через обставини, що від нього не залежать.

Орендоване приміщення за актом приймання-передачі орендар не повертав .

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06.11.2017 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (згідно з договором орендодавець) та Громадська організація «Спорт без кордонів» (згідно з договором орендар) уклали Договір оренди № С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до якого орендодавець, на умовах визначених цим договором зобов`язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м., що позначені в технічній документації під індексами ІІІ, 8, 9, 10, 11, 12, які розташовані в будівлі (літ. А-1) за адресою м. Львів, вул. Сихівська, буд. 11, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства "Агенція ресурсів Львівської міської ради" і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

У п. 2.1 договору зазначено, що об`єкт оренди використовується орендарем для статутної діяльності.

Первісна балансова вартість об`єкта оренди відповідно до довідки балансоутримувача від 27.04.2017 року станом на 01.04.2017 року становить 265 474,54 грн. (п. 1.3 договору).

Приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач ( п.3.1).

Відповідно до п.3.3 Договору, при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач.

Відповідно до п.3.5, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з часу підписання акту приймання-передачі.

Термін договору оренди визначений на п`ять років, з 06.11.2017 року до 06.11.2022 року (п. 4.1).

Перебіг терміну дії цього Договору та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди (п.4.2).

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду (п.4.4).

Договір оренди може бути достроково припиненим за ініціативою орендаря лише зі згоди орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір оренди, орендар зобов`язаний попередити про це орендодавця не пізніше ніж за два місяці до припинення цього договору, а також виконати всі умови цього договору. При цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається (п. 4.5).

Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 1 688,40 грн (п.5.2).

Відповідно до п.п.5.2-5.6 договору, розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.5.12 договору, розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою.

Договором визначено права та обов`язки сторін. Так, передбачено обов`язок орендаря: . використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору (п.7.1.1); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.1.2); використовувати та зберігати об`єкт оренди відповідно до умов цього договору, утримувати об`єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію (п.7.1.3); своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт (п. 7.1.4); капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об`єкта оренди проводити тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (п. 7.1.6); щоквартально здійснювати звірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу. Результати звірки оформляються актом, який підписують дві сторони у двох примірниках (п.7.1.8); відповідно до пунктів 6.2.1-6.2.3 цього договору надавати безперешкодний доступ на об`єкт оренди представникам орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов цього договору (п.7.1.11); укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат (п.7.1.13); забезпечити пожежну безпеку об`єкта оренди (п.7.1.17).

Орендар має право: використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору; пристосувати об`єкт оренди до особливостей своєї діяльності з дотриманням встановленого порядку (п.7.2.2); здавати об`єкт ореенди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням з орендодавцем (п.7.2.4).

Орендодавець зобов`язувався: не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користувуатися об`єктом оренди на умовах цього договору (п.6.1.1); відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень об`єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об`єкта оренди внаслідок таких поліпшень (п.6.1.3).

Відповідно до п.6.2.7 орендодавець має право проводити реконструкцію або капіталшьний ремонт будинку (споруди, приміщення).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у порядку, встановленому чинним законодавством Українип (п.13.5).

Одностороннє внесення змін до цього договору не допускається (п.13.6).

Орендодаавець заявляє та гарантує, що об`єкт оренди є власністю Територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради, не переданий в оренду за іншими договорами, не являється предметом іпотеки (застави), в тому числі не обтяжений податковою заставою, не оформлений, як внесок до статутного фонду юридичних осіб, під забороною відчуження та арештом не перебуває, прав щодо нього в третіх осіб немає (п.13.8).

Право користування нежитловими приміщеннями підлягає обов`язковій державній реєстрації у порядку передбаченомсу чинним законодавством (п.13.11).

Договір підписаний від орендодавця начальником Управління комунальної власності ДЕР ЛМР Свистун І.В, від орендаря головою правління ГО «Спорт без кордонів» Т.В.Танчак, підписи завірені гербовими печатками сторін.

06.11.2017 по Акту приймання-передачі Львівське комунальне підприємство «Агенція ресурсів ЛМР» в особі директора Теліпського Ю.І. здало, а Громадська організація «Спорт без кордонів» в особі голови правління Танчак Т.В. прийняла нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул.Сихівська,11, під індексами:111; 8-12, загальною площею 140,7 кв.м. В акті приймання-передачі сторонами зафіксовано, що нежитлові приміщення які передано в оренду, знаходяться у задовільному санітарно-технічному стані.

Акт приймання-передачі від 06.11.2017 підписаний зазначеними посадовими особами орендаря і балансоутримувача без будь-яких зауважень та претензій до нежитлових приміщень (об`єкту оренди).

31.01.2020 року між оренедодавцем та орендарем укладено договір № С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого викладено в новій редакції пункти 1.3 щодо вартості майна, 5.1 щодо розміру та порядку розрахунків. Зокрема, погоджено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р. (зі змінами та доповненнями) і складає 6 360,78 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Орендар на підставі виставлених рахунків сплачує 90% розміру орендної плати на рахунок Управління комунальної власності департаменту економічною розвитку Львівської міської ради, 10% розміру орендної плати - на рахунок ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

Відповідно до п.3 договору про внесення змін, інші пункти договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.11.2017 року залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Даний договір є невід`ємною частиною до вищевказаного договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.11.2017 року ( п.5).

Договір підписаний від орендодавця начальником Управління комунальної власності ДЕР ЛМР Свистун І.В, від орендаря - головою правління ГО «Спорт без кордонів» Т.В.Танчак, підписи завірені гербовими печатками сторін.

Право користування нежитловими приміщеннями зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С.

З матеріалів у справі вбачається, що 02.04.2020 Громадська організація "Спорт без кордонів" (ГО «Спорт без кордонів») подавала на розгляд Господарського суду Львівської області позовну заяву до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (УКВ ДЕР ЛМР) та до Виконавчого комітету Львівської міської ради ( ВК ЛМР) про:

1) визнання незаконною відмови відповідачів (яка полягає у незаконних діях відповідача-1 та бездіяльності відповідача-2) у погодженні клопотання позивача на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого ним нерухомого майна комунальної власності;

2) зобов`язання відповідача-2 прийняти рішення про надання згоди ГО «Спорт без кордонів» на здійснення невід`ємних покращень орендованого ним нерухомого майна;

3) зобов`язання відповідача-1 видати наказ про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого ГО «Спорт без кордонів» нерухомого майна.

Позовна заява була мотивована тим, що відмова відповідача-1 у наданні згоди на здійснення поліпшень орендованого майна на підставі того, що договір оренди не був укладений на конкурсній основі відповідно до приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 є незаконною, натомість позивач виконав всі необхідні дії та подав необхідні документи для отримання вказаного погодження у відповідності до чинного на момент подання документів законодавства.

За вказаним позовом Господарським судом Львівської області було відкрито провадження у справі №914/785/20.

Судові рішення у справі №914/785/20.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 позов було задоволено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2021 постанову апеляційного суду скасовано і справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/785/20 касаційні скарги Виконавчого комітету Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 у справі № 914/785/20 в частині:

визнання незаконною відмови Виконавчого комітету Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26256622) у погодженні клопотання Громадської організації "Спорт без кордонів" (ідентифікаційний код юридичної особи 38142494) на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення, що полягає у бездіяльності Виконавчого комітету Львівської міської ради;

покладення обов`язку на Виконавчий комітет Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26256622) прийняти рішення про надання згоди Громадській організації "Спорт без кордонів" (ідентифікаційний код юридичної особи 38142494) на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення;

покладення обов`язку на Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 25558625) видати наказ про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення, скасовано і прийнято у цій частині нове рішення, у позові у цій частині відмовлено.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 залишено без змін ( а саме в частині визнання незаконною відмови Управління, яка полягає у незаконних діях Управління, у погодженні клопотання позивача на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого ним нерухомого майна комунальної власності).

Відмовляючи в частині позову колегія суддів Верховного Суду вказала, що вимоги до Виконавчого комітету є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4271 від 29.11.2018, згода орендодавця на невід`ємні поліпшення -це наказ Управління комунальної власності (п.2.2.), який приймається на підставі рішення про надання орендарю згоди або відмови на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень Виконавчого комітету Львівської міської ради, який в свою чергу приймає своє рішення на підставі поданих документів (п.13, п.14).

Судами встановлено, що відповідач-1 не направляв до Виконавчого комітету відповідного пакету документів для розгляду заяви та самостійно відмовив позивачу у наданні згоди на поліпшення об`єкта оренди.

Відповідно до змісту ст.ст.4, 45 ГПК України відповідачем є особа, що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача і якому пред`явлено позовну вимогу.

Позовні вимоги, заявлені до конкретного відповідача, задовольняються у разі встановлення судами факту порушення цим відповідачем прав або охоронюваних інтересів позивача.

Проте із встановлених обставин справи, йдеться у Постанові Верховного Суду, не вбачається, що Виконавчий комітет міг і зобов`язаний був прийняти відповідне рішення про згоду чи відмову у здійсненні невід`ємних поліпшень без необхідного пакету документів чи вимагати від Управління їх надати.

Отже, у позовних вимогах до Виконавчого комітету слід відмовити.

Верховний Суд вказав, що оскільки згода орендодавця на невід`ємні поліпшення у формі наказу Управління видається на підставі відповідного рішення Виконавчого комітету міської ради, яке не приймалось, то позовні вимоги до Управління щодо зобов`язання відповідача-1 видати наказ про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого позивачем нерухомого майна також не підлягають задоволенню.

Також Верховний Суд відзначив, що у позивача виникли правомірні очікування лише щодо належного розгляду його звернення Управлінням, а не на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень.

У Постанові Верховний Суд також вказав, що доводи скаржників про втручання у дискреційні повноваження відповідачів в частині зобов`язання їх прийняти відповідне рішення касаційним судом не оцінюються, оскільки у задоволенні таких вимог суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити із наведених вище підстав.

Позивачем долучено до матеріалів справи (в додаток до клопотання вх.№10208/22 від 16.05.22) копії дублікатів квитанцій про сплату орендної плати відповідачу -1 та відповідачу-2 (а.с.138-147):

по сплаті орендної плати відповідачу-1:

- копію дублікату квитанції 0.0.1718390669.1, дата проведення операції 2020-05-26 12:05:37, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума -745,00, призначення -орендна плата Сихівська,11;

- копію дублікату квитанції 0.0.1718387925.1, дата проведення операції 2020-05-26 12:05:40, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума -4999,00, призначення -орендна плата Сихівська,11;

-копію дублікату квитанції 0.0.1771558511.1, дата проведення операції 2020-07-17 12:01:47, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума -4999,00, призначення -орендна плата Сихівська,11;

-копію дублікату квитанції 0.0.1771559045.1, дата проведення операції 2020-07-17 12:01:48, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума - 2001,00, призначення -орендна плата Сихівська,11;

-копію дублікату квитанції 0.0.2235739191.1., дата проведення операції 2021-08-18 14:43:47, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума -22003,65, призначення -рендна плата Сихівська,11;

-копію дублікату квитанції 0.0.2411397975.1, дата проведення операції 2022-01-11 16:24:43, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, сума -31602,02, призначення -орендна плата Сихівська,11.

При цьому, копії дублікатів квитанції 0.0.1771558511.1, дата проведення операції 2020-07-17 12:01:47 та дублікату квитанції 0.0.1771559045.1, дата проведення операції 2020-07-17 12:01:48, виготовлені настільки неякісно, що у графах «відправник» та «одержувач» відомості про цих осіб взагалі відсутні. Лишень по відомостях про картку/рахунок відправника « НОМЕР_1 » та по відомостях про код одержувача « 25558625» та шляхом співставлення із іншими копіями дублікатів квитанцій (наприклад, копією дублікату квитанції 0.0.2235739191.1., дата проведення операції 2021-08-18 ) , які містять окрім вказаних даних про картку/рахунок відправника та про код одержувача ще й відомості у графах «відправник» - «ГО Спорт без кордонів», «одержувач» «Управління комунальної власності ДЕР ЛМР»,можливим є припустити , що платником (відправником) коштів по дублікату квитанції 0.0.1771558511.1 та по дублікату квитанції 0.0.1771559045.1 є ГО «Спорт без кордонів»,а одержувачем коштів -Управління комунальної власності ДЕР ЛМР.

Оригіналів для огляду, незважаючи на витребування судом оригіналів всіх документів, які долучені до позовної заяви, у т.ч. і квитанцій, починаючи з ухвали про відкриття провадження у справі, позивач так і не надав суду. Крім того, розрахунку заявленої до стягнення з відповідача-1 суми 83588,27 грн. позивачем не проведено (доказів зворотнього матеріали справи не містять), а з копій квитанцій, які позивач долучив до матеріалів справи, не вбачається, а відтак не видається за можливе встановити період, за який перераховувались відповідачу-1 кошти як орендна плата, та , відповідно, не видається за можливе з`ясувати, чи відповідає період упродовж якого здійснював позивач платежі з орендної плати періоду, протягом якого за доводами позивача він не використовував об`єкт оренди через обставини за які він (як орендар) не відповідає та за який просить повернути ( стягнути) з відповідача-1 кошти по орендній платі, яка реальна сума платежів з орендної плати за такий період. Крім того , загальна сума перерахованих позивачем відповідачу-1 коштів по вище перелічених квитанціях-66349,67 грн, а не сума 83 588,27 грн, яка заявлена позивачем до стягнення.

По сплаті орендної плати відповідачу-2 :

- копію дублікату квитанції 0.0.1671079609.1, дата проведення операції 2020-04-08 17:00:44, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради, сума -24,72, призначення оплата згідно рахунку №253 від 31.01.2020, згідно договору від 31.01.2020 №С-10659-17(Д-20);

-копію дублікату квитанції 0.0.2245146839.1, дата проведення операції 2021-08-26 14:59:23, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради, сума -4229,00, призначення відшкодування 10% частки за квітень-серпень 2021 р. Сихівська,11 м.Львів;

-копію дублікату квитанції 0.0.2360420063.1, дата проведення операції 2021-11-30 11:26:57, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради, сума -1731,88, призначення відшкодування 10% частки за квітень-серпень 2021 р. Сихівська,11 м.Львів;

-копію дублікату квитанції 0.0.289989110.1, дата проведення операції 2021-12-21 13:13:21, відправник ГО Спорт без кордонів, одержувач -ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради, сума -1731,88, призначення відшкодування 10% частки за квітень-серпень 2021 р. Сихівська,11 м.Львів.

Загальна сума перерахованих позивачем відповідачу-2 коштів по вище перелічених квитанціях-7 717,48 грн.

Оригінали квитанцій суду не надані для огляду.

З переліку докуменетів, які зазначені в «додатках» до позовної заяви, суду надано для огляду на стадії «дослідження доказів» лише акт обстеження нежитлових приміщень (позиція « 5» у додатках до позовної заяви). При цьому, долучаючи до позовної заяви копії документів, згідно переліку у додатках, позивач вказував, що оригінали документів, з яких виготовлені копії, знаходяться у позивача.

Так ,позивачем долучено до позовної заяви в копіях наступні документи :

Під порядковим номером 3 у додатках; а.с.27-28:

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 102874635; дата,час формування - 07.11.2017 12:51:43; витяг сформовано приватним нотаріусом Попович О.С., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область.

Витяг містить наступну інформацію: підстава формування витягу - заява з реєстраційним номером 25056084, дата реєстрації заяви 06.11.2017 17:58:07, заявник: ОСОБА_2 (уповноважена особа). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71604746101; опис об`єкта: загальна площа (кв.м.); 939.1, матеріали стін: цегла, Опис:1.Підвалу під індексами 1,11,111,1У.У,У1,У111, 1Х, Х, Х1 загальною площею 640,4 кв.м.2.Першого поверху: під вндексами:8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19, 111, 1У загальною площею 298,7 кв.м. Адреса : АДРЕСА_1 . Дата , час державної реєстрації: 06.11.2017 17:58:17. Вид іншого речового права: право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами. Зміст, характеристика іншого речового права : строк до 06.11.2022, Відомості про суб`єкта іншого речового права : Орендар: Громадська організація «Спорт без кордонів», код ЄДРПОУ:38142404, країна реєстрації:Україна. Орендодавець : Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 25558625, країна реєстрації Україна. Опис об`єкта іншого речового права : в оренду надаються нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м. під індексами 111,8,9,10,11,12, які розташовані в будівлі (літ.А-1) за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, буд.11

Під порядковим номером 4 у додатках; а.с.29:

Копія листа Управління комунальної власності департаменту економічного прозвитку Львівської міської ради до Громадської організації «Спорт без кордонів» п. ОСОБА_3 (лист від 05.03.2020 №2302-вих-19927). Зі змісту листа вбачається, що він є відповіддю на звернення Громадської організації «Спорт без кордонів», яке зареєстроване у «Центрі надання адміністративних послуг» Львівської міської ради №2-35840/АП-2302 від 19.11.2019, щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м., за адресою вул.Сихівська,11 орендарем якого є Громадська організація «Спорт без кордонів», договір оренди №С-10659-17 (Д-20) від 06.11.2017.

Зазначений лист досліджувався судами при розгляді справи №914/785/20 та було встановлено, що відповідач-1 відмовив у наданні згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень та повернув поданий пакет документів Управлінню листом від 05.03.2020 з посиланням на п.1 ч.6 статті 21 Закону від 03.10.2019.

Під порядковим номером 5 у додатках; а.с.55:

Копія Акту обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху під інд.111,8+12, загальною площею 140,7 кв.м. у будівлі під літерою «А-1» за адресою: вул.Сихівська, буд.11, м.Львів, Львівська обл., орендар ГО «Спорт без кордонів», договір оренди від 06.11.2017 р №С-10659-17. Акт складено 17 грудня 2019 року.

Даний акт досліджувався судами при розгляді справи №914/785/20 та було встановлено, що 17.12.2019 комісія у складі представників Управління комунальної власності, Департаменту економічного розвитку, Управління архітектури та урбаністики, Комісії з питань комунальної власності, ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради, утворена на підставі п. 8 Порядку надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29 листопада 2018р., провела обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху під інд. III, 8 - 12, загальною площею 140,7 м. кв., в результаті чого зроблено висновок: комісія погодила доцільність запропонованих орендарем невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 11, пл. 140,7 кв.м., на час проведення обстеження візуально встановлено наявність тріщин в стінах приміщення, просідання фундаментів будівлі, протікання стелі, сирість, грибок, відсутність опалення та електрики.

Під порядковим номером 6 у додатках; а.с.56-62:

Копія Технічної експертизи про стан несучих конструкцій нежитлових приміщень під індексами 8;9;10;11;12;111 в будівлі літ «А-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові, проведеної Львівською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІ Проектреконструкція».

Технічна експертиза проводилась на замовлення ГО «Спорт без кордонів».

У розділі «Зальні положення» технічної експертизи зазначені підстави та обгрунтування проведення технічного обстеження: «Роботи з технічного обстеження нежитлових приміщень під індексами 8,9,10,11,12, 111 в будівлі, літ «А-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові проводилися з метою визначення технічного стану несучих конструкцій приміщень та можливість подальшої безпечної експлуатації».

Також зазначено, зокрема, що дослідження і підготовка висновків проведені методом візуального та інструментального обстеження у відповідності з держстандартами.

У частині 2 «Вихідні дані» розділу «Загальні положення…» зазначено, що технічна експертиза про стан конструкцій нежитлових приміщень під індексами 8;9;10;11;12;111 в будівлі літ «А-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові проведена , у тому числі, й на підстві «обстежень приміщень фахівцями ДП ДНД та ПВІ «НДІ Проектреконструкція».

Висновки «Технічної експертизи» : « 1.Орендовані нежитлові прмміщення під індексами т8,9,10,11,12,111 розміщені на 1-му поверсі будівлі під літ. «А-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові, загальна площа приміщень становить 140,70 м.кв.

2.Детальним обстеженням нежитлових приміщень встановлено, що санітарно-технічний стан приміщень незадовільний. Загальний фізичний знос конструкцій становить - 58%. Приміщення потребують невідкладного ремонту з модернізацією інженерних мереж».

Конкретну дату виготовлення «Технічної експертизи» не видається за можливе встановити із поданої до справи позивачем копії (через неякісно виготовлену копію документа). Оригінал для огляду суду на його вимогу не надано, хоча у додатках до позовної заяви зазначено позивачем, що оригінал документа знаходиться у позивача.

Єдина інформація про часовий простір, упродовж якого виготовлено «Технічну експертизу про стан несучих конструкцій нежитлових приміщень під індексами 8;9;10;11;12;111 в будівлі літ «А-1» на вул.Сихівській,11 в м.Львові» міститься на титульній сторінці документа (а.с.56), після підписів директора О.Городиловської та головного інженера проекту М.Овчиннікова, а саме 2018.

Під порядковим номером 6 у додатках; а.с.56-62:

Копія Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва на «Капітальний ремонт нежитлових приміщень під індексом:8,9,10,11,12,111 в існуючій будівлі літ.»А-1» на вул.Сихівській 1, у м.Львові», складений в поточних цінах станом на 6 листопада 2019 року. Всього за зведеним кошторисним розрахунком сума 1147,849 тис.грн.

Під порядковим номером 11 у додатках; а.с.34:

Під порядковим номером « 11» у додатках до позовної заяви значиться «Копія листа №01-181 від 28.01.2020».

Долучена копія листа (а.с.34) виготовлена неякісно через що ознайомитись з реквізитами листа (його номером, датою складання), як і з його змістом не видається за можливе.

Проте, в додаток до клопотання (вх.№10208 від 16.05.2021, а.с.135-136) позивачем надано до справи копію листа Постійної комісії з питань комунальної власності Львівської міської ради №01-181 від 28.01.2020, адресованого двом адресатам: Виконавчому комітету Львівської міської ради та Управлінню комунальної власності, у якому відображено Витяг (засвідчену копію частини тексту) з протоколу №152 засідання Постійної комісії від 21.01.2020. Вбачається, що на засіданні 21.01.2020 комісія слухала звернення Управління комунальної власності від 14.01.2020 №4-2302-664 про розгляд питання доцільності надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за адресою: вул.Сихівська,11 та вирішила рекомендувати виконавчому комітетові Львівської міської ради надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за адресою вул.Сихівська,11.

При розгляді справи №914/785/20 судами було встановлено, що відповідно до протоколу засідання Постійної комісії з питань комунальної власності Львівської міської ради №152 від 21.01.2020, заслухано звернення Управління від 14.01.2020 № 4-2302-664 про розгляд питання доцільності надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, та вирішено рекомендувати Виконавчому комітетові надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна» (п.4.15 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №914/785/20).

Під порядковим номером 12 у додатках; а.с.31:

Копія листа від 14 квітня 2020 ГО «Спорт без кордонів», адресованого Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради наступного змісту: « Громадська організація «Спорт без кордонів» є орендарем нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м. по вул.Сихівській,11 м.Львів на підставі договору оренди №10659-17 від 06.11.2017 року.

Зважаючи на те, що нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м. по вул.Сихівській,11 м.Львів не може використовуватись за призначенням через його незадовільний стан та неможливість приведення його у відповідність без отримання згоди Управління Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської області на здійснення невід`ємних покращень, прошу у відповідності до ч.6 ст.762 Цивільного кодекусу України «Наймач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає» нарахування орендної плати за договором №10659-17 від 06.11.2017 року не здійснювати.». Лист підписаний Конахович К.С.

Під порядковим номером 13 у додатках; а.с.33:

Копія довідки Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» від 02.04.2019 №1007-05/04, виданої ГО «Спорт без кордонів» про те, що нежитлова будівля за адресою: вул.Сихівська, буд.11 м.Львів, Львівська область, загальною площею 1027,5 кв.м. перебуває на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської мсіської ради»

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01 квітня 2019 року первісна балансова вартість будівлі становить 1 938 700,00 грн, залишкова балансова вартість будівлі становить 1 819147,08 грн.

Довідка видана для надання за місцем вимоги.

До позовних матеріалів позивачем також долучено :

копію договору оренди нерухомого майна (будівель,споруд, приміщень) від 06.11.2017 №С-10659-17 (а.с.19-21);

копію договору від 31.01.2020 №С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до Договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою:м.Львів, вул.Сихівська, буд.11, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С. 06.11.2017 року за №2604 (а.с.21-22);

копії рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 та Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2022 року у справі №914/785/20. (а.с.63-77);

Сторонами долучено до матеріалів справи копію Акту від 06.Х1.2017 приймання-передачі нежитлового периміщення за адресою м.Львів, вукл.Сихівська,11, під індексами 111;8-12, загальною площеюд 140,7 кв.м. в оренду, підписаного ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» та ГО «Спорт без кордонів» (а.с.92; 122).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли з Договору оренди, за умовами якого відповідач-1 (орендодавець) передав комунальне майно, в оренду позивачу (орендар).

Судом встановлено, що укладений договір № С-10659-17 від 06.11.2017 за своєю правовою природою є договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час укладення договору оренду).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час укладення договору оренду), п. 7.1.2 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частинами 1 та 4 ст. 285 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", (чинного на час укладення договору оренду) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Разом з цим відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що за нормою частини першої статті 19 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату незалежно від наслідків його господарської діяльності саме за користування об`єктом оренди. Ця норма не конкурує з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України, яка звільняє орендаря від плати за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки ці обставини є окремими та незалежними від наслідків його господарської діяльності.

Це узгоджується і з визначенням оренди, наведеним у частині першій статті 2 Закону, відповідно до якого орендою є користування майном, а його ознаками - договірний характер, строковість, платність.

Тобто договір оренди комунального майна встановлює для його сторін, зокрема, такі права: для орендаря - право користуватися переданим в оренду майном, а для орендодавця - право отримувати оренду плату. Цим правам кореспондують відповідні обов`язки: для орендодавця - передати орендарю об`єкт оренди (частина четверта статті 13 Закону); для орендаря - вносити орендну плату за користування об`єктом оренди (частина третя статті 18 та частина перша статті 19 Закону).

Проаналізувавши правову позицію судів стосовно застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08 травня 2018 у справі №910/7405/16 зробила висновки про те, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Суд вбачає за потрібне зазначити, що у даній справі (№914/538/22), позивач, мотивуючи заявлені ним позовні вимоги, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов`язання за договором оренди (зобов`язання зі сплати орендної плати), а відтак, не вбачається потреби у застосуванні положень частини першої статті 617 ЦК України, статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Отже, враховуючи критерії, вироблені судовою практикою, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, при тлумаченні частини 6 ст.762 ЦК України, слід враховувати, що частина 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає, а відтак можна прийти до висновку, що частина 6 ст. 762 ЦК України не підлягає застосуванню, зокрема, якщо орендар має щонайменшу здатність отримання вигоди від майна, що полягає у можливості: мати доступ до майна/входити до нього; зберігати обладнання, товари, інше майно в орендованих приміщеннях; здійснювати обмежену діяльність навіть із значним скороченням чисельності персоналу чи годин роботи; здійснювати діяльність із зміною способу надання послуг чи скороченням площі, необхідної для такого надання, що супроводжуються збереженням можливості безперешкодного відновлення господарської діяльності ; відсутності активних дій орендаря щодо звільнення орендованого майна, його передачі орендодавцеві та виключення запису з реєстру речових прав про оренду.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

Стосовно необхідності доведення обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, то відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 18 серпня 2020 року у справі №910/10657/19 , то незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

Однак, при настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди; його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

В контексті подібних спірних правовідносин ( йдеться у п.8.11 Постанови) суд доходить висновку, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це. В цьому сенсі такою обставиною, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути передання орендодавцем в користування третій особі об`єкта оренди без погодження з орендарем, який користувався ним на підставі раніше укладеного з цим орендодавцем договору

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19, у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає (частина шоста статті 762 ЦК України), він звільняється від обов`язку вносити орендну плату, який покладено на нього частиною третьою статті 18 та частиною першою статті 19 Закону на весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини. Тобто, орендодавець не має права вимагати від орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди державного майна за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане орендарем, через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 21 грудня 2021 у справі №914/2857/20 зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо він з незалежних обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення. При цьому з наведених норм законодавства випливає, що для звільнення орендаря від внесення орендної плати або повернення сплаченої орендної плати через неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря обставин, не має необхідності внесення відповідних змін до договору оренди.

Оскільки у частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстави виникнення таких обставин, засоби їх підтвердження, то підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Загальними вимогами процесуального права, що закріплені у статтях 73,74,76,86,236-238 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Як вже зазначалось, нормою частини 6 статті 762 ЦК України передбачено звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, виходячи з положень частини 6 статті 762 ЦК України, при розгляді даної справи, слід на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, з`ясувати наявність/відсутність підстав для застосування цієї норми: об`єктивну безпосередню неможливість використовувати орендарем передане у найм майно, тобто, наявність обставин за які орендар не відповідає; весь час ( його початкові і кінцеві моменти), протягом якого майно не могло бути використане; плату (орендну плату) згідно договору, за весь час протягом якого майно не могло бути використане; реальне (зважаючи на предмет спору) виконання орендарем протягом такого часу виконання обов`язку зі сплати орендної плати.

Здійснення та захист цивільних прав нерозривно пов`язані з фактором часу. З визначеними моментами або періодами часу чинне цивільне законодавство пов`язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов`язків, необхідність вчинення передбачених законодавством або договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права, тощо. Таким чином, можна зробити висновки, що строки та терміни є юридичними фактами або одним з елементів юридичної сукупності. Аналізуючи наведені у ст.251 ЦК України визначення строку та терміну, можливим є зробити висновок, що термін може визначатись окремо, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, його початкові і кінцеві моменти).

Згідно із ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Зі змісту позовної заяви не видається за можливе дійти висновку, про чітке знання позивачем того періоду в часі, протягом якого, за його доводами, майно не могло бути ним (як орендарем за договором) використане через обставини, за які він не відповідає. Це випливає з наступних тверджень позивача .

Так, позивач стверджує: «В період з жовтня 2019 року та станом на сьогодні, Позивач не міг та не може використовувати об`єкт оренди за призначенням через протиправні дії Відповідача-1. Такі дії полягають у свідомому зволіканні Відповідача-1 щодо розгляду заяви на здійснення невід`ємних покращень орендованого майна та отримання/надання згоди на здійснення невід`ємних покращень, незаконному поверненні його Позивачу» (стор.6 позовної заяви, абз.4).

«Листом від 14.04.2020 року Позивач звертався до Відповідача-1 з проханням не здійснювати нарахування орендної плати за договором з підстав неможливості використання приміщення через обставини, що не залежать від Позивача» (стор.6 позовної заяви, абз.5).

«Неможливість використання Позивачем приміщення в період з 01.01.2020 року по теперішній час є наслідком протиправних дій Відповідача-1» (стор.7 позовної заяви, абз.2 пункт « 4»).

У листі від 14 квітня 2020, адресованому відповідачу-1, позивач, покликаючись на те, що він є орендарем нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м. по вул.Сихівській,11 м.Львів на підставі договору оренди №10659-17 від 06.11.2017 року, зазначав, що орендоване примішення не може використовуватись за призначенням через його незадовільний стан та неможливість приведення його у відповідність без отримання згоди Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської області на здійснення невід`ємних покращень, та цитуючи норму частини 6 статті 762 ЦК України просив нарахування орендної плати за договором №10659-17 від 06.11.2017 року не здійснювати .

Зважаючи, що у листі немає конкретних даних як стосовно початкового часового моменту, з якого (за твердженнями позивача) він не може використовувати орендоване майно, дату листа (14.04.2020), а також прохання не здійснювати нарахування орендної плати за договором №10659-17 від 06.11.2017 року, слушними є доводи відповідача-1 про те, що за змістом листа позивач фактично просив не нараховувати орендну плату за період з 06.11.2017, з дати укладення Договору. Тобто, позивач звернувся із проханням не нараховувати орендну плату за весь період дії договору, при цьому зробив це не одразу після укладення Договору, а майже через три роки з дати укладення договору.

Отже, третій період в часі, зазначений позивачем у позовній заяві як такий, протягом якого, за доводами позивача, майно не могло бути ним (як орендарем за договором) використане через обставини, за які він не відповідає, з 06.11.2017, з дати укладення Договору, і станом на момент звернення з даним позовом до суду.

Матеріалами у даній справі підтверджується, що на виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017, по акту приймання-передачі від 06.11.2017 орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул.Сихівська,11, під індексами 111;8-12, загальною площею 140,17 кв.м. в задовільному санітарно-технічному стані.

Жодних претензій стосовно стану майна, яке за договором оренди призначалось для використання у статутній діяльності, орендар не мав. Доказів зворотнього з акту приймання-передачі не вбачається.

За таких обставин (враховуючи, що на інші обставини, як і на існування інших доказів на їх підтвердження) позивач у позові не посилається і наявні у справі докази про зворотнє не свідчать), суд приходить до висновку, що при прийнятті об`єкта в оренду орендар (позивач у справі) перевірив стан майна, переконався у його справності та не виявивши і не висловивши жодних застережень, претензій до об`єкта оренди підписав акт приймання передачі , тим самим засвідчивши, що стан майна, яке він прийняв у користування відповідає умовам договору і призначенню майна, зазначеному в договорі оренди.

Згідно із ст.767 ЦК України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справжність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

За наведеного, до тверджень позивача про те, що з 06.11.2017, з дати укладення Договору, майно не могло бути ним (як орендарем за договором) використане і не використовувалось через обставини, за які він не відповідає, суд ставиться критично, зважаючи на необгрунтованість та недоведеність таких обставин позивачем, як з аналогічних мотивів і до доводів позивача стовоно зазначених ним двох інших дат, від яких (за доводами позивача) починає відлік початок часового періоду упродовж якого майно не перебувало у користуванні орендаря ( з жовтня 2019 року ; з 01.01.2020 року ).

На думку суду, неприпустимою є така поведінка позивача, яка знайшла свій вияв у зазначенні суперечливих обставин, якими позивач одночасно обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Адже, відповідно до норм процесуального Закону виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, пов`язаний із конкретними доказами, які підтверджують такі обставини, що, зважаючи на предмет і підстави позову у даній справі не може бути одним і тим же стосовно боказової бази.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.

Стосовно підстав для застосування норми ч.6 ст.762 ЦК України (встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин - об`єктивної безпосередньої неможливості використовувати орендарем передане у найм майно), то оцінивши докази у справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивач не доводить наявності обставин за які він ( як орендар) не відповідає, а відтак, не доводить наявності підстав для застосування норми ч.6 ст.762 ЦК України.

Як вбачається зі змісту позовних вимог такою підставою позивач зазначає протиправні дії Відповідача-1, які полягають у свідомому зволіканні Відповідача-1 щодо розгляду заяви на здійснення невід`ємних покращень орендованого майна та отримання/надання згоди на здійснення невід`ємних покращень, незаконному поверненні заяви з документами Позивачу»

Поряд з цим, у Постанові від 16.02.2022 у справі №914/785/20, Верховний Суд відзначив, що у позивача виникли правомірні очікування лише щодо належного розгляду його звернення Управлінням, а не на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень.

Також, суд вважає, що наведена відповідачем обставина не є абсолютною, самостійною підставою для застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Великою Палатою Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №910/7495/16 зазначено, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Позивач не доводить на підставі належних та допустимих доказів, що він не допущений, позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення, не має можливості знаходитись у ньому, зберігати свої речі тощо, а відтак, не доводить об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане йому у найм майно .

Суд враховує, що дії відповідача-1, які полягають у зволіканні щодо розгляду заяви на здійснення невід`ємних покращень орендованого майна , поверненні заяви з документами Позивачу, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з будь-якої дати , яку зазначає позивач (а це : листопад 2017; жовтень 2019; січень 2020), неможливість використання орендованого майна ані відповідно до мети договору, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведена позивачем обставина не є абсолютною, самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.

Про факт звільнення орендованого приміщення, тобто припинення фактичного використання орендованих приміщень з будь-якої зазначеної позивачем дати, позивач відповідачу-1 не повідомляв. Доказів зворотнього матеріали справи не містять, що свідчить лише про те, що отримане орендарем майно в оренду по акту приймання-передачі залишилось у користуванні орендаря.

Посилання позивача на зволікання Відповідача-1 щодо розгляду заяви на здійснення невід`ємних покращень само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України. Як встановлено судом, позивач не довів повного припинення ним своєї діяльності у період вирішення питання відповідними установами (розгляду заяви позивача) про здійснення невід`ємних покращень, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна.

Крім того, навіть за наявності у позивача дозволу на невід`ємні покращення, така обставина ще не свідчила б про сам факт початку втілення невід`єним покращень, оскільки вірогідно, передбачалося б призупинення на час виконання робіт експлуатації орендованих приміщень (чи будівлі у якій вони знаходяться) в цілому або її (їх) частини.

Слід звернути увагу, що за умовами договору оренди (п.7.1.11) обов`язком орендаря є надавати безперешкодний доступ на об`єкт оренди представникам орендодавця з метою перевірки його викоритання у відповідності до умов договору.

Із врахуванням зазначених умов договору, чинності договору, та оскільки матеріали справи не містять доказів повного припинення орендарем своєї діяльності в орендованих приміщеннях, доказів відсутності доступу орендаря до об`єкту оренди, то той факт, що 17.12.2019 було проведено комісією обстеження нежитлових приміщень свідчить про виконання орендарем своїх зобов`язань згідно п.7.1.11 договору. Доказів зворотнього, для інших висновків суду, матеріали справи не містять.

Слід ще раз зазначити, що проведення обстеження та складення акту було необхідним при вирішенні інших питань, а саме звернення позивача з пакетом документів для розгляду його заяви про надання згоди на невід`ємні поліпшення і акт вже отримав оцінку судів при вирішенні справи № 914/785/20.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи позивача, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи. (Про докази, які подані у даній справі позивачем, і які оцінені судами при розгляді справи № 914/785/20 суд вже зазначав вище в рішенні).

Крім того, належними засобами доказування не підтверджено перебування в користуванні будь-якої третьої особи орендованого майна, що в силу таких обставин, виключало б можливість використання його позивачем у своїй діяльності.

Право користування майном зареєстровано у відповідному Державному реєстрі , запис з реєстру не виключений.

Суд враховує, що при оцінці обставин (ч.6 ст.762 ЦК України) презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин

Суд підкреслює, що в контексті норми ч. 6 ст. 762 ЦК України орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо він з незалежних обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять

Як зазначено вище в рішенні, при настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказом на підтвердження неможливості використання майна може бути висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди.

Проте, висновком технічної експертизи, долученим до позову і на який посилається позивач, не встановлено, що приміщення не може експлуатуватися та є аварійним, а також не долучено фото у підтвердження зазначеного у позові.

Тлумачення частини шостої статті 762 ЦК України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним, поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється звільнення від виконання обов`язку за весь час.

Договір між сторонами є чинним, в установленому законом порядку не розірваним та не визнаним недійсним. Згідно з актом приймання-передачі орендоване майно передано орендарю. Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України орендар має довести належними і допустимими доказами обставини, які підтверджують відсутність можливості використання об`єкта оренди взагалі; існування таких обставин поза волею орендаря, а не лише посилатись на неможливість використання орендованого майна з підстав загального посилання на існування обставин, за які він не відповідає.

Жодних доказів на підтвердження існування зазначених фактів позивачем суду не надано.

Суд зауважує, що позивач помилково ототожнює неможливість використання ним орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна (що ним не доведено у даній справі), з виниклими у нього правомірними очікуваннями лише щодо належного розгляду його звернення до відповідача-1 (встановлено ВС у постанові від 16.02.2022 у справі №914/785/20), що не підпадає під дію норми частини 6 статті 672 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оцінивши подані позивачем докази в порядку ст.86 ГПК України, суд доходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено об`єктивну неможливість використання орендованого майна з незалежних від нього обставин з моменту зазначених ним дат та до пред`явлення позову в даній справі.

Відтак, суд дійшов до висновку про недоведеність існування об`єктивної неможливості наймача (позивача у справі) використовувати орендоване майно.

При цьому, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Норма ч.6 ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Оскільки, останнім не доведено неможливість використання орендованого майна (як фактично, так і з урахуванням видів діяльності) підстав для задоволення позову немає. (Слід зауважити, що копія Статуту позивачем до справи не подана).

При цьому, лише за наявності обставин, згідно ч.6 ст.762 ЦК України, такі призводять до звільнення від сплати орендної плати, як про це прямо зазначає ч.6 ст.762 ЦК України, а не до ненарахування орендної плати.

Саме про ненарахування орендної плати , а не про звільнення від такої плати йшлось у листі позивача від 14.04.2020. Доказів на підтвердження звернень позивача до відповідача-1 на предмет звільнення від плати, - матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що ненарахування орендної плати нівелювало б саму сутність оренди.

Згідно з п. 5.6 Договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

У п.5.2 договору сторони погодили, що загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 1 688,40 грн. Відповідно до п.5.1 укладеного 31.01.2020 року між оренедодавцем та орендарем договір № С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до договору оренди,розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (із змінами та доповненнями) і складає 6 360,78 грн. без ПДВ за перший місяць оренди.

Відповідно до п.п.5.2-5.6 договору, розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендар взяв на себе обов`язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.1.2договору).

Отже, розмір орендної плати, із врахуванням наведених умов договору, повинен бути нарахований за кожний місяць користування майном, оскільки, у випадку її не нарахування за попередній місяць, не дозволить встановити розмір орендної плати за наступний.

Як вже зазначено судом вище в рішенні, розрахунку заявленої до стягнення з відповідача-1 суми 83588,27 грн. позивачем не проведено (доказів зворотнього матеріали справи не містять), а з копій квитанцій, які позивач долучив до матеріалів справи, не вбачається, а відтак не видається за можливе встановити період, за який перераховувались відповідачу-1 кошти як орендна плата, та , відповідно, не видається за можливе з`ясувати, чи відповідає період упродовж якого здійснював позивач платежі з орендної плати періоду, протягом якого, за доводами позивача, він не використовував об`єкт оренди через обставини за які він (як орендар) не відповідає та за який просить повернути ( стягнути) з відповідача-1 кошти по орендній платі; яка реальна сума платежів з орендної плати за такий період. Крім того, загальна сума перерахованих позивачем відповідачу-1 коштів по вище перелічених квитанціях-66349,67 грн, а не сума 83 588,27 грн, яка заявлена позивачем до стягнення.

Докази звернення до відповідача - 2 щодо звільнення від сплати орендної плати позивачем не надані. А відповідач-2 стверджує, що таких звернень до нього не було.

Відповідно до договору орендодавцем комунального майна є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, отже, забезпечити нарахування орендної плати може тільки орендодавець.

Суд також зауважує, що відповідач-2 не є стороною договору оренда, а лише як балансоутримувач майна отримує визначену орендодавцем у договорі частину орендної плати. У зв`язку з чим відповідач-2, не маючи жодного стосунку до правовідносин сторін за договором, не уповноважений визначати порядок нарахування орендної плати, чи звільнення від її сплати. Такі повноваження має виключно власник майна та сторона договору оренди.

Додатково стосовно цільового використання об`єкта оренди, суд вбачає за потрібне зазначити таке.

«Невикористання об`єкта оренди за призначенням» та «використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням» різні за своєю правовою природою, оскільки використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Суд також наголошує, що підставою заявлених позовних вимог є саме норми ч.6 ст.762 ЦК України, зазначена позивачем у позовній заяві, відтак, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог і не надає оцінку обставинам справи, виходячи із інших, передбачених ст.762 ЦК України норм.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав належних доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що подані позивачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (позиція Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 р. по справі № 917/1307/18).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено вірогідними, достатніми та допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Судові витрати.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 21.10.2022

Суддя Кітаєва С.Б.