Постанова

від 21.07.2023 по справі 914/538/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2023 р. Справа №914/538/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддівГриців В.М.

Зварич О.В.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Громадської організації «Спорт без кордонів» б/н від 10.11.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 суддя: Кітаєва С.Б. м.Львів, повний текст рішення складено 21.10.2022

за позовом громадської організації «Спорт без кордонів», м. Львів

до відповідача-1 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-2 Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», м.Львів

про стягнення 91 305,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

12.03.2022 Громадська організація «Спорт без кордонів» (надалі ГО «Спорт без кордонів») звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (надалі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради») про стягнення (повернення) орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2017 ГО «Спорт без кордонів» (орендар) та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна за № С-10659-17. Враховуючи неможливість використання об`єкта оренди через обставини за які орендар не відповідає та на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України позивач просить стягнути 83 588,27 грн. сплаченої орендної плати з відповідача-1 та 7 717,48 грн. сплаченої орендної плати з відповідача-2.

Правовою підставою позову зазначає ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не подано доказів звернення до орендодавця (відповідача-1) із заявами про звільнення від сплати орендної плати.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 мотивовано тим, що відповідач-2 не є стороною договору оренди, а лише як балансоутримувачем майна та отримує визначену орендодавцем у договорі частину орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ГО «Спорт без кордонів» подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Згідно доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджувалося питання, що у позивача відсутня можливість використовувати об`єкт оренди для здійснення статутної діяльності.

Вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що неможливість використання об`єкта оренди може підтверджуватися лише аварійним станом цього об`єкта.

Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що громадська організація не подавала заяви про звільнення від сплати орендної плати в зв`язку з неможливістю використання орендованого майна за призначенням через його незадовільний стан.

Вважає, що позивачем не доведено неможливості використання об`єкта оренди, що не залежали від нього.

У зв`язку з перебуванням членів колегії Кравчук Н.М. та Малех І.Б. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 20.07.2023, справу № 914/538/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко С.М., судді: Гриців В.М., Зварич О.В.

Відповідно до ч.2 п. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті. Отже, перебіг передбачених статтею 248 ГПК України строків розгляду справи розпочинається заново.

15.02.2023 на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження в справі на час проведення будівельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи (в порядку ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Подане клопотання з посиланням на положення ст.ст. 98, 101, ч. 1 ст. 228 ГПК України обґрунтоване необхідністю отримання відповідей спеціаліста щодо технічного стану об`єкта оренди, оскільки позивач був позбавлений можливості використовувати об`єкт оренди за призначенням.

Неможливість проведення будівельно-технічної експертизи та подання її як доказу до суду першої інстанції обґрунтовує вступом в справу нового представника позивача в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів дослідила зміст клопотання і прийшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 914/538/22, беручи до уваги наступне.

Право суду зупинити провадження у справі врегульоване статтею 228 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про факти, що входять до предмета доказування та можуть бути встановлені лише судовим експертом, який володіє спеціальними знаннями для надання висновку з досліджуваних питань.

Слід зазначити, що в порядку положень ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У своєму клопотанні позивач не навів жодних конкретних обставин, за яких апеляційна скарга у справі № 914/538/22 не може бути розглянута у зв`язку з проведенням будівельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи (в порядку ч. 3 ст. 98 ГПК України).

В цій справі суд не позбавлений можливості з`ясувати всі обставини, що мають важливе значення для розгляду апеляційної скарги ГО «Спорт без кордонів».

Зупинення провадження у справі за відсутності належних підстав для цього мало б наслідком невиправдане затягування судового процесу та порушення вимог щодо розумної тривалості розгляду апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки правові підстави для зупинення провадження у справі № 914/538/22 на стадії апеляційного провадження відсутні.

06.02.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Розглянувши заявлене клопотання, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні такого враховуючи наступне.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі № 914/538/22 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх юридичні адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/538/22.

Також, апеляційний суд зазначає, що в межах доводів апеляційної скарги учасниками не подано додаткових доказів, учасникам справи надано можливість для висловлення своєї позиції по суті спірних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, встановлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення з заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, письмових запереченнях на апеляційну скаргу перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

06.11.2017 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Громадська організація "Спорт без кордонів" (орендар) уклали договір оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до якого орендодавець, на підставі ухвали 13-ї сесії 6-го скликання Львівської міської ради №2926 від 21.11.2013, на умовах визначених цим договором зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 140,7 кв.м, що позначені в технічній документації під індексами ІІІ, 8, 9, 10, 11, 12, які розташовані в будівлі (літ. А-1) за адресою м. Львів, вул. Сихівська, буд. 11 (далі - об`єкт оренди).

В подальшому, 31.01.2020 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Громадська організація "Спорт без кордонів" (орендар) уклали договір № С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою м. Львів, вул. Сихівська, буд. 11, за змістом якого сторони внесли зміни до договору в частині розрахунку орендної плати.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є комунальною власністю, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача до відповідачів про повернення коштів сплачених орендарем згідно договору оренди комунального майна за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою позову є обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

Разом з цим відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 в справі № 910/7495/16 та п. 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

В контексті подібних спірних правовідносин слід дійти до висновку, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Таким чином, норма права, закріплена в ч.6 ст.762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у вказаній статті, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з вказаною правовою нормою можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у ч.6 ст.762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, саме на орендаря покладається обов`язок доведення того, що з незалежних від нього причин використання об`єкту оренди стало неможливим і що він значною мірою позбавлений того, на що розраховував, укладаючи договір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі від 06.11.2017, ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» передало, а ГО «Спорт без кордонів» прийняла нежитлове приміщення за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 11. За змістом акту вбачається, що приміщення передаються в задовільному санітарно-технічному стані.

Згідно з ст.767 ЦК України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Судами встановлено, що позивач добровільно здійснював оплату орендних платежів згідно Договору.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції", чинній у листопаді 2019 року, передбачалося, що: поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором; капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором (ст.181); орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна (ст.23).

Умови договору оренди передбачають, використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору (п.7.1.1); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.1.2); використовувати та зберігати об`єкт оренди відповідно до умов цього договору, утримувати об`єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію (п.7.1.3); своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт (п. 7.1.4); капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об`єкта оренди проводити тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (п. 7.1.6); щоквартально здійснювати звірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу. Результати звірки оформляються актом, який підписують дві сторони у двох примірниках (п.7.1.8); відповідно до пунктів 6.2.1-6.2.3 цього договору надавати безперешкодний доступ на об`єкт оренди представникам орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов цього договору (п.7.1.11); укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат (п.7.1.13); забезпечити пожежну безпеку об`єкта оренди (п.7.1.17).

Орендар має право: використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору; пристосувати об`єкт оренди до особливостей своєї діяльності з дотриманням встановленого порядку (п.7.2.2); здавати об`єкт оренди в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням з орендодавцем (п.7.2.4).

Орендодавець зобов`язувався: не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об`єктом оренди на умовах цього договору (п.6.1.1); відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень об`єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об`єкта оренди внаслідок таких поліпшень (п.6.1.3). Відповідно до п.6.2.7 орендодавець має право проводити реконструкцію або капітальний ремонт будинку (споруди, приміщення).Зміни та доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у порядку, встановленому чинним законодавством Українип (п.13.5).Одностороннє внесення змін до цього договору не допускається (п.13.6).

31.01.2020 року між орендодавцем та орендарем укладено договір № С-10659-17 (Д-20) про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого викладено в новій редакції пункти 1.3 щодо вартості майна, 5.1 щодо розміру та порядку розрахунків. Зокрема, погоджено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р. (зі змінами та доповненнями) і складає 6 360,78 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Орендар на підставі виставлених рахунків сплачує 90% розміру орендної плати на рахунок Управління комунальної власності департаменту економічною розвитку Львівської міської ради, 10% розміру орендної плати - на рахунок ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

Відповідно до п.3 договору про внесення змін, інші пункти договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.11.2017 року залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Даний договір є невід`ємною частиною до вищевказаного договору оренди №С-10659-17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.11.2017 року ( п.5).

Договір підписаний від орендодавця начальником Управління комунальної власності ДЕР ЛМР Свистун І.В., від орендаря - головою правління ГО «Спорт без кордонів» Т.В.Танчак, підписи завірені гербовими печатками сторін.

Право користування нежитловими приміщеннями зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С.

В силу умов договору оренди позивач здійснював дії на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, звертаючись із заявою до органу місцевого самоврядування 19.11.2019.

Позивач як на обставину звільнення його від відповідальності щодо сплати ним орендних платежів обгрунтовує дотриманням процедури на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта.

Проте вчинення цих дій позивачем на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта не є тотожним щодо неможливості використання орендованого ним приміщення. Окрім того на час підписання акту - приймання об`єкта, що передавалося в оренду ,було в задовільному санітарно-технічному стані, що позивачем не заперечувалося.

Позивачем подано акт проведення перевірки за № 210п/21 від 16.04.2021, в якому вказано, що нежитлове приміщення по вул. Сихівській, 11, м. Львів не використовується, проте цей акт складено в односторонньому порядку та не вміщує обставин, з яких би вбачалося про причини невикористання приміщення та стосується лише дати в ньому зазначеної, а тому не є належним доказом для застосування ч.6 ст.762 ЦК України.

Загальними вимогами процесуального права, що закріплені у статтях 73,74,76,86,236-238 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Про повне позбавлення можливості користуватися орендованим майном позивач не надав жодних належних доказів у розумінні ст.76 ГПК України.

Оцінюючи докази в цій справі, в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ГО «Спорт без кордонів» не доведено неможливість використання орендованого майна з незалежних від неї причин для здійснення статутної діяльності.

Таким чином спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не досліджувалося питання, що у позивача відсутня можливість використовувати об`єкт оренди в тому числі для здійснення статутної діяльності.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про відмову в позові відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам норм як матеріального так і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем-1 про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Громадської організації «Спорт без кордонів» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (позивача) судового збору в розмірі 3 687,00 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № СВ06765260/1 від 21.10.2022.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Громадської організації «Спорт без кордонів» б/н від 10.11.2022 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 у справі № 914/538/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 687,00 грн. покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Гриців В.М.

Зварич О.В.