Рішення

від 05.10.2022 по справі 922/4278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022м. ХарківСправа № 922/4278/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Іванії К. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Центральна, 1, код 34174009)

до Фермерського господарства «Подолівське» (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код 38072134)

про стягнення 12.099.628,64 гривень

за участю представників сторін:

позивача - Оріщенко Н. С.,

відповідача - не з`явився,

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» звернулось до Господарського суду Харківської області через систему «Електронний суд» з позовом до Фермерського господарства «Подолівське», в якому просило стягнути з Фермерського господарства «Подолівське» грошові кошти у розмірі 10317788,55грн., з яких: 1393831,45 грн. безпідставно набуті кошти у вигляді суборендної плати за користування земельними ділянками з 01.01.2021 по 01.11.2021; 39721,57грн. сума заборгованості за договором №03/01/17-ПО від 03.01.2017 не сплачену за 2020 рік, 9498923,46грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за весь час прострочення, тобто з 03.01.2020 по 04.10.2021, 666062,73грн. пені у розмірі 0,1%(згідно п. 4.5 договору), 989,23грн. 3%річних нарахованих на несплачену суму боргу за договором, 34712,13грн. 3%річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів, у вигляді суборендної плати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач (орендар) послався на те, що строк дії договору суборенди землі, укладений між сторонами 03 січня 2017 року (з подальшими доповненнями до нього), закінчився 03 січня 2020 року, однак відповідач (суборендар) орендовані ділянки в повному обсязі позивачу не повернув, безпідставно продовжив користуватися земельними ділянками, що стало фактичною та правовою підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2021, з урахуванням заяви про усунення недоліків (вх. №26089 від 05.11.2021), прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.12.2021 об 11:00.

10.11.2021 від відповідача надійшла заява про зловживання правом (вх.№26485 від 10.11.2021) в якій відповідач просив визнати подання ТОВ «Краєвид Агро» як позивачем, та/або адвокатом Соколик І.В., позовних заяв з недоліками до ФГ «Подолівське» по справам №№922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21 - зловживанням правом та застосувати передбачені законом наслідки, а саме: позовну заяву по справі №922/4278/21 повернути позивачеві, або позов по справі №922/4278/21 залишити без розгляду.

29.11.2021 року від відповідача надійшов відзив в порядку ст. 165 ГПК України (вх.№28101 від 29.11.2021), в якому останній просив відмовити в позові в повному обсязі. Щодо сплати орендної плати за 2021 рік відповідач вказував на те, що не заперечує проти необхідності сплатити орендну плату за 2021 рік, натомість вважає безпідставним звертання з позовними вимогами за захистом права, для здійснення якого передбачений досудовий порядок, якого позивачем не дотримано. Щодо недоплати орендної плати за 2018 рік відповідач вказував на те, що додатки до позову не містять актів позивача та платіжних документів відповідача, за якими суд може встановити зазначену в позові недоплату (заборгованість) відповідача за договором, що виникла за 2018 рік та просив суд прийняти докази сплати орендної плати за договором за 2018 рік в повному обсязі. Щодо обробки ТОВ «Краєвид Агро» земельних ділянок відповідач вказував на те, що усі 793,8665 га земельних ділянок, що орендовані у позивача за договором навесні 2021 року були засіяні відповідачем різними культурами, а твердження позивача про вільні від посівів земельні ділянки з числа спірних та використання позивачем вказаних земельних ділянок для посіву навесні 2021 року не відповідають дійсності. Щодо безпідставного зберігання відповідачем грошових коштів позивача у розмірі 1 433 553,20 грн відповідач вказував на відсутність правових підстав для такої вимоги. Щодо стягнення неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідач вказував, що відповідно до законодавства України є неможливим стягнення неустойки в подвійному розмірі орендної плати.

03.12.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№28533 від 03.12.2021) на заяву представника відповідача ФГ «Подолівське» про зловживання правом.

06.12.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№28602 від 06.12.2021), у якій останній вказував, що відповідач, знаючи та не заперечуючи факт наявності заборгованості до теперішнього часу не вжив жодних дій щодо відновлення порушених прав позивача, а припини національного законодавства не встановлюють обов`язкового досудовоговрегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, із позовом до суду. Щодо оплати орендної плати за 2018 рік позивач вказував на те, що до позовної заяви були додані акти, за кожен рік окремо, в тому числі і за 2018 рік, а заборгованість за минулий період 2018 року у розмірі 215791,33 грн. була погашена відповідачем 29.01.2019 року, тобто з простроченням терміну оплати. Щодо обробітку земельних ділянок позивач вказував на те, що навесні 2021 рокуТОВ «Краєвид Агро» на підставі діючих договорів оренди землі здійснило обробіток землі, а конкретні питання обробітку земельних ділянок та здійснення посівів на них є предметом розгляду окремої справи про визнання права власності на врожай. Щодо стягнення неустойки в подвійному розмірі позивач вказував на те, що оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу, ним заявлена неустойка на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.

06.12.2021, безпосередньо перед підготовчим засіданням, від відповідача надійшла заява про відвід судді (вх. 28628 від 06.12.2021), в якій відповідач просив відвести суддю Новікову Н.А. від розгляду справи №922/4278/21.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021, розглянувши заяву Фермерського господарства «Подолівське» про відвід судді (вх. №28628 від 06.12.2021), вирішено визнати таку заяву необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

Протокольною ухвалою від 06.12.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 16.12.2021 о 10:30.

10.12.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. №29200 від 10.12.2021), в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фермерське господарство «Подолівське» в розмірі ціни позову на суму 10 317 788,55 (десять мільйонів триста сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 55 копійок), крім арешту грошових коштів, які призначені для виплати заробітної плати працівникам та виконання зобов`язань з оплати загальнообов`язкових податків, зборів та платежів.

10.12.2021 через систему «Електронний суд» та 15.12.2021 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли заперечення в порядку ст. 167 ГПК України (вх.№29250 від 10.12.2021, вх.№ 29626 від 15.12.2021), у яких відповідач наголошував на тому, що позивачем не здійснено жодного звернення до відповідача у формі, що передбачена договором та/або законом з метою оповіщення (п.4.4. договору) відповідача про розрахунки орендної плати за 2021 рік, що мали бути здійснені позивачем в односторонньому порядку (п.4.4. договору) та за якими відповідач мав сплатити орендну плату за 2021 рік, що виключає будь-який факт ухилення відповідача від сплати орендної плати за 2021 рік за договором та виключає будь-яку вину відповідача у вказаній несплаті. Відповідач вказував, що ним здійснено повний розрахунок з позивачем з орендної плати за договором за 2018 рік, а строк на стягнення пені за допущено несвоєчасну сплату - пропущено. Відповідач наголошував, що не погоджується з розрахунком орендної плати за 2021 рік та вказував, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на зміну розрахункової площі для стягнення орендної плати за договором, тому розрахунок орендної плати за 2021 рік має відбуватися виходячи з даних документів, що є у справі (додаткової угоди від 01.08.2019 року та відповіді). Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в подвійному розмірі орендної плати, відповідач наголосив на тому, що застосування ст. 785 ЦК України не має ані фактичних, ані законних підстав.

13.12.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України (вх.№29344 від 13.12.2021), у якій відповідач просив зобов`язати ТОВ «Краєвид Агро» надати докази обробітку (сільськогосподарської діяльності) ТОВ «Краєвид Агро» в 2021 році (з 01.01.2021 року по час звернення до суду з даним позовом) на земельних ділянках загальним розміром 226,9092 га (із зазначенням конкретних кадастрових номерів) із масиву земельних ділянок, переданих ТОВ «Краєвид Агро» до ФГ «Подолівське» за Договором оренди земельних ділянок № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року.

13.12.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№ 29345 від 13.12.2021) до заяви про зловживання правом від 10.11.2021 в порядку ст. 43 та 169 ГПК України, у яких відповідач, на підставі його аналізу матеріалів ухвал суду по 16 справам, позовної заяви та уточненої позовної заяви по поточній справі та, беручи до уваги пояснення позивача на обґрунтування відсутності зловживання правом, виклав пояснення до заяви про зловживання правом від 10.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про забезпечення позову (вх. №29200 від 10.12.2021) вирішено повернути заявнику разом з доданими до заяви.

15.12.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№29621 від 15.12.2021), у якому позивач витребувати у відповідача оригінал Додаткової угоди вiд 27.12.2019 року до Договору суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію вказаної додаткової угоди.

16.12.2021 через канцелярію від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі (вх.№29681 від 16.12.2021).

16.12.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення з процесуальних питань в порядку ч. 9 ст. 81 та ст. 169 ГПК України (вх.№29711 від 16.12.2021), яких останній просив відмовити в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

16.12.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про надання доказу в порядку ст. 80 ГПК України (вх.№29709 від 16.12.2021), у якій відповідач просив прийняти у якості доказів копію Додаткової угоди від 27.12.2012 року до Договору 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року, копію доказів відправлення вказаної Вимоги від ТОВ «Краєвид Агро» до ФГ «Подолівське» 19.05.2021 року.

Протокольною ухвалою від 16.12.2021 відкладено підготовче засідання на 23.12.2021 о 15:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 вирішено відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства «Подолівське» про зловживання правом (вх. №26485 від 10.11.2021).

23.12.2021 від представника позивача адвоката Оріщенко Н.С. надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження (вх.№30332 від 23.12.2021), у якому позивач повідомив про те, що для представництва інтересів позивача залучено нового представника та просив продовжити строк підготовчого провадження у справі №922/4278/21 на тридцять днів для належної підготовки справи для розгляду по суті.

В судовому засіданні 23.12.2022 року розглянуто клопотання позивача про витребування доказів та клопотання відповідача про зобов`язання надати докази в порядку ч.2 ст.74 ГПУ України, протокольними ухвалами відмовив в їх задоволенні. Також, за усним клопотанням представника відповідача клопотання про зупинення провадження у справі зняв з розгляду.

Протокольною ухвалою від 23.12.2021 задоволено клопотання представника позивача та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 12.01.2022 о 14:30.

12.01.2022 від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№589 від 12.01.2022), у яких останній вказував, що через відсутність державної реєстрації змін до речового права суборенди щодо строку дії такої суборенди в бік продовження, право суборенди ФГ «Подолівське» припинилось 03.01.2020 року, що унеможливило законність користування відповідачем земельними ділянками в спірний період. Позивач також вказував, що з метою іншого уточнення позовних вимог, він має намір надати відповідний перерахунок своїх позовних вимог відповідно до отриманої з ДРРП інформації щодо земельних ділянок.

Протокольною ухвалою від 23.12.2021 відкладено підготовче засідання на 26.01.2022 о 12:15.

17.01.2022 від відповідача надійшли пояснення (вх.№909 від 17.01.2022), у яких останній виклав пояснення щодо чинності додаткової угоди від 27.12.2019 року про продовження строку дії договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року. Відповідач вказував, що додаткова угода визнавалась керівництвом ТОВ «Краєвид Агро», виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок та сплати за них в 2020 році та звітуванням за ці операції до контролюючих органів. Відповідач вказував, що керівник ТОВ «Краєвид Агро» Заскалкіна Оксана Михайлівна мала відповідні повноваження на підписання додаткової угоди про продовження строку дії договору суборенди, а відповідно до земельного законодавства не вимагалось здійснення державної реєстрації права суборенди, яке продовжено спірною додатковою угодою станом на час її підписання.

25.01.2022 від відповідача надійшли пояснення (вх.№1665 від 25.01.2022) щодо розміру суборендної плати за 2021 рік, у яких він наголошував на хибності бази розрахунку вимоги щодо розміру орендної плати за 2021 рік та на тому, що саме ним (або його пов`язаними особами) в 2021 році використовувались усі земельні ділянки за Договором, відповідно до останньої погодженої додаткової угоди від 01.01.2020 року та з урахуванням фактичного вибуття двох земельних ділянок з вказаних суборендних відносин. Відповідач вказував, що в його фактичному використанні в 2020 році перебували земельні ділянки загальним розміром 748,3305 га, що підтверджується додатковою угодою від 01.01.2020 року та даними з ДЗК та ДРРП, а загальна сума орендної плати за 2021 рік за час фактичного використання орендованих земельних ділянок становить 1603616,89 грн з ПДВ.

25.01.2022 від відповідача надійшли пояснення (вх.№1664 від 25.01.2022) щодо вимоги про стягнення недоплаченої суми орендної плати за 2020 рік, у яких він вказував, що в його фактичному користуванні за договором в 2020 році перебували земельні ділянки загальним розміром 748,3305 га, а зміна розміру орендованих земельних ділянок, тягне за собою зміну розміру орендної плати за користування ними (за розрахунком, площа суборендованих земельних ділянок за Договором з самого початку 2020 року вже фактично зменшилась на 12,4047 га, та стала дорівнювати - 748,3305 га). Відповідачем сплачено орендну плату за 2020 рік відповідно до фактичного розміру використовуваних земель в загальному розмірі 2 396 268,77 грн. Відповідач стверджує, що відсутні недоплати за оренду земель за Договором за 2020 рік, та як наслідок підстави для нарахування пені.

27.01.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 1934 від 27.01.2022), в якій просить стягнути з Фермерського господарства «Подолівське» на свою користь грошові кошти у розмірі 12099628,64грн, з яких: 1741037,09 грн безпідставно набуті кошти; 39 721,57 грн сума заборгованості за користування земельними ділянками; 9 607 600,45 грн неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; 666 062,73 грн пені; 989,23 грн 3% річних нарахованих на несплачену суму заборгованості; 44 217,57 грн 3% річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів.

Позивач вказував на те, що за наслідком аналізу деталізованих інформаційних довідок щодо земельних ділянок, що були вказані у договорі суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням тексту додаткової угоди від 01.08.2018 року, було виявлено: 1) невідповідність площі земельних ділянок, вказаних у додатковій угоді, фактичній площі таких ділянок відповідно до відомостей про такі ділянки згідно ДРРП, сформованих на підставі правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки, 2) виявлено, що право суборенди на окремі земельні ділянки загальною площею 75,8252 га взагалі не було зареєстровано за ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ»; 3) виявлено, що право оренди на окремі земельні ділянки загальною площею 12,4047 га взагалі не було зареєстровано за ТОВ «Краєвид Агро», та відповідно не було та не могло бути зареєстровано і право суборенди за ФГ «Подолівське».

Протокольною ухвалою від 31.01.2022 відкладено підготовче засідання по справі на 02.02.2022 об 11:00.

У підготовчому засіданні від 02.02.2022 протокольними ухвалами господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про збiльшення розмiру позовних вимог (вх. № 1934 від 27.01.2022), встановлено вiдповiдачу 5-денний строк для подачi вiдзиву на позов з урахуванням збiльшених позовних вимог, у зв`язку з чим вiдкладено пiдготовче засiдання на 07.02.2022 о 10:00, явку представника позивача в зазначене судове засідання визнано обов`язковою.

07.02.2022 від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 26.01.2022 в порядку ст. 165 ГПК України, в якому відповідач просив взяти до уваги його попередні процесуальні заяви по суті (відзив та заперечення), та виклав нові заперечення щодо доводів позивача, викладених в заяві про збільшення позовних вимог. Зокрема, щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів суборендної плати з 01.01.2021 по 01.11.2021 відповідач зазначав, що категорично не погоджується із розрахунком площі, що використовувалася позивачем у 2021 році; вартість 1 га за 1 день користування має встановлюватися за вихідними даними додаткової угоди від 01.01.2020 року. Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення з 03.01.2020 року по 04.10.2021 року відповідач вказував на те, що позивач змінив крім предмету позову за даною вимогою ще й підставу, вказавши інший період стягнення, під час якого діяли інші правовідносини, а також те, що позивач пропустив строк позовної давності за цією вимогою щодо земельних ділянок, право користування на які не було зареєстровано відповідачем.

Протокольною ухвалою від 07.02.2022 відкладено пiдготовче засiдання на 08.02.2022 о 12:00.

08.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній вказує, що за основу розрахунків слід брати додаткову угоду від 01.08.2018 року, на підставі якої було зареєстровано право суборенди в ДРРП, а не додаткову угоду від 01.01.2020 року, яку позивач не визнає та зміни на підставі якої не були зареєстровані в ДРРП, тому і вартість 1 га за 1 день користування визначається за даними додаткової угоди від 01.08.2018 року. Позивач вказував, що одночасної зміни предмету та підстав позову в даному разі немає, оскільки спірні правовідносини випливають із того ж самого договору суборенди №03/01/17-по від 03.01.2017, конкретизація періоду, на який нарахована неустойка, має характер суто збільшення розміру позовних вимог, підстави нарахування неустойки ті ж самі - своєчасне неповернення земельних ділянок відповідачем у користування позивача.

Протокольною ухвалою від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2022 о 15:00, дозволено надати представникам сторін додаткові пояснення з окремого питання стосовно заяв наданих до суду 08.02.2022.

10.02.2022 від відповідача надійшли пояснення (заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог від 26.01.2022), що фактично є запереченням на відповідь на відзив. У поясненнях були надані заперечення тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив від 08.02.2022 року.

14.02.2022 від позивача надійшли письмові пояснення, що містили заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, за якими позивач вказував, що п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК (спеціальний строк позовної давності) України не розповсюджується на вимоги про стягнення подвійної неустойки згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України, а позивач має право нараховувати неустойку за весь час неправомірного користування майном, тому вимоги позивача заявлені в межах строку позовної давності.

В судовому засіданні 14.02.2022 року судом було відкрито розгляд справи по суті та надано вступне слово учасникам справ. Представник позивача Оріщенко Н. С. (ордер серія АХ 1083548 від 23.12.2021р.) позов підтримала, представник відповідача Смілянський Я. Г. (ордер серія АІ №1092423 від 22.07.2021р., договір про надання юридичних послуг та правової допомоги від 21.07.2021р.) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому до з`ясування обставин і дослідження доказів суд вирішив перейти в наступному судовому засіданні та на підставі статті 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 28.02.2022 о 14:30 , про що постановив протокольну ухвалу.

28 лютого 2022 року судове засідання у справі № 922/4278/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2022 вирішено відкласти розгляд справи № 922/4278/21, запропоновано усім учасникам справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2022 призначено розгляд справи по суті на 04.07.2022 о 15:00. В призначеному судовому засіданні суд оголосив, що надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи і суд задовольнив його, оголосив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 06.07.2022 року до 10:00.

В судовому засіданні 06.07.2022 року суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, зокрема, суд вислухав представника позивача та його правову позицію по справі, вислухав представника відповідача та мотиви заперечень проти позову, сторони і суд обмінялись репліками та перейшли до дослідження доказів по справі. Дослідивши у справі докази суд в порядку статті 216 ГПК України оголосив перерву в судовому засіданні до 05.08.2022 до 11:00 з метою детального ознайомлення позицій сторін і перевірки розрахунків та досліджених доказів, з приводу чого оголосив протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 05.08.2022 року, не відбулось у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці представників сторін та суду через оголошену повітряну тривогу в місті Харкові та Харківській області, в зв`язку із чим призначив розгляд справи по суті на 15.08.2022 року о 14:00.

15.08.2022 року суд на підставі статті 216 ГПК України постановив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 08.09.2022 року о 12:00, призначене на 08.09.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з відпусткою судді, призначено розгляд справи по суті на 05.10.2022 р. о 12:15.

В призначене 05 жовтня 2022 року судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Напередодні судового засідання представник відповідача подав клопотання про участь в судовому засіданні 05 жовтня 2022 року в режимі відеоконференції. Не зважаючи на те, що приписами ГПК України передбачено звернення з таким клопотанням не пізніше 5-ти днів до судового засідання, враховуючи тривалий судовий розгляд даної справи і беручи до уваги, що представники сторін адвокати зареєстровані в електронному кабінеті і відповідно отримують можливість ознайомитись з ухвалою відразу після її підписання суддею в системі Діловодство, ухвалою суду було задоволено вказане клопотання за для надання можливості представнику бути присутнім в судовому засіданні з огляду на недопущенні затягування судового процесу. Разом із тим перед початком судового засідання та безпосередньо в ході судового засідання секретарем судового засідання здійснювались неодноразові спроби зв`язатися із представником відповідача відповідними технічними засобами для забезпечення участі представника відповідача в призначеному судовому засіданні в режимі відеконференції, проте останній на зв`язок не вийшов, телефонні дзвінки на мобільний номер телефону відхиляв.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, враховуючи, що в попередніх судових засіданнях суд дослідив абсолютно всі матеріали справи та подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, в повному обсязі вислухав думку представників сторін по справі, їх доводи в мотивування вимог та заперечень своїх позицій по справі, надав можливість обмінятися питаннями та відповідями по суті спору та з огляду на це оголосив про відкладення розгляду справи виключно з метою додаткового ознайомлення судом з дослідженими доказами, наданими розрахунками сторін та перевіркою правильності їх здійснення і відповідного юридичного обґрунтування, суд вважає, що надав сторонам по справі в повному обсязі можливість скористатись їхніми процесуальними правами під час розгляду справи господарським судом, що в однозначний спосіб свідчить про те, що жодні правові та фактичні підстави для відкладення судового засідання 05 жовтня 2022 року були відсутні, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, у зв`язку з чим в судовому засіданні 05.10.2022р. перейшов до стадії судових дебатів та вирішив спір по суті.

Дослідивши матеріали судової справи та наявні у ній документальні докази, надані сторонами в ході розгляду справи господарським судом, вислухавши думку учасників судового процесу на підтвердження власних вимог та заперечень, судом встановлено наступне.

03 січня 2017 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро», як орендарем, та відповідачем Фермерським господарством «Подолівське», як суборендарем, укладено договір № 03/01/17-ПО суборенди землі.

Як вбачається з умов укладеного договору суборенди землі, Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Барвінківського району (п. 1.1.). Земельні ділянки, що орендуються, знаходяться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до договорів оренди землі, укладених між їх власниками та Орендарем (п. 1.2.). В суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 826,58 га згідно переліку наведеного в Додатку №1 до Договору (п. 2.1.). Договір укладено строком на 3 (три) роки. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами. (п. 3.1.).

Стаття 4 договору визначає умови сплати суборендної плати, за якими суборендна плата вноситься Суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок Орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати в 2017 році становить 2296865,16 (два мільйона двісті дев`яносто шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень шістнадцять копійок) грн. з ПДВ (п. 4.1.). Суборендар погоджується, що обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки здійснюється автоматично з урахуванням індексації розміру орендної плати у відповідності з положеннями Податкового кодексу України щодо індексації нормативної грошової оцінки земель та/або збільшенням розміру орендної плати у зв`язку з ринковими факторами шляхом перегляду розміру орендної плати в договорах оренди землі. (п. 4.2.). Суборендна плата вноситься у такі строки: негайно після початку збирання врожаю Суборендарем, при завершенні збирання врожаю з площі суборендованих земель достатньої для розрахунків з Орендарем, але не пізніше 15 серпня кожного року суборенди (п. 4.3.). У разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.5.).

Передача земельних ділянок в суборенду здійснюється за актом їх приймання-передачі (п. 6.2.).

Після припинення дії Договору Суборендар повертає протягом 5 календарних днів Орендарю земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в суборенду, за винятком випадків погіршення стану земельних ділянок не з вини Суборендаря (п. 7.1.).

Дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.п. 10.2.). У разі зміни складу засновників (учасників) Орендаря Орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за одностороннім рішенням Орендаря (односторонньої відмови Орендаря від договору).

Додатком №1 до Договору суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 було визначено перелік земельних ділянок, що передаються в суборенду.

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок в суборенду від 03.01.2017 (додаток до Договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017), Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно переліку (Додаток №1 до договору), а саме, передано загальний розмір земельних ділянок розміром 826,58 га.

01.08.2018 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017, на підставі якої сторони погодили змінити умови договору суборенди в частині обчислення та виплати суборендної плати, а також оновили перелік земельних ділянок, які передаються в суборенду з 01.08.2018.

Так, сторони погодили пункт 4.1 статті 4 «Суборендна плата» викласти в наступній редакції: Суборендна плата вноситься Суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок Орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати з 01.08.2018 року та до кінця терміну дії Договору становить 2 926 223,85 грн. в розрахунку на рік, з урахуванням ПДВ. Розмір суборендної плати на рік в розрахунку на один гектар з 01 серпня 2018 року становить 2950,13 гривень (без ПДВ).

Додатком №1 до додаткової угоди від 01.08.2018 до договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017 сторонами погоджено оновлений перелік орендованих земельних ділянок, що передаються в суборенду, загальна площа яких становить 793,8665 га.

При цьому судом приймаються пояснення позивача щодо уточнення фактичних площ земельних ділянок, що перебували в користуванні відповідача за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 року до договору, зокрема щодо того, що під час розгляду цієї справи позивачем було виявлено, що у додатковій угоді від 01.08.2018 року до договору суборенди землі №03/01/17-по від 03.01.2017 сторонами були вказані невірно площі наступних земельних ділянок: кадастровий номер 6320480500:04:000:1098 вказана площа 3,7748 га замість вірної 7,5496 га; кадастровий номер 6320480500:07:000:0049 - вказана площа 8,7445 га замість вірної 8,3528 га; кадастровий номер 6320480500:08:000:0078 вказаний кадастровий номер два рази із площею по 3,6266 га замість вірної загальної площі 7,2531 га, а також у додатковій угоді неправильно здійснено додавання (підсумовування) загальної площі усіх земельних ділянок, що має наслідком наявність різниці між фактичною (офіційною) площею земельних ділянок та площею, помилково вказаною у додатковій угоді до договору суборенди, у розмірі 3,3830 га. Відтак, фактичною і вірно зазначеною в розрізі переліку земельних ділянок за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 року до договору мала б бути площа земельних ділянок у розмірі 797,2495 га.

Окрім того судом також приймаються пояснення позивача щодо уточнення фактичних площ земельних ділянок, що перебували в користуванні відповідача за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 року до договору, зокрема щодо того, що право оренди на окремі земельні ділянки загальною площею 12,4047 га взагалі не було зареєстровано за ТОВ «КРАЄВИД АГРО», та відповідно не було та не могло бути зареєстровано і право суборенди за ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ», а саме на земельну ділянку кадастровий номер 6320480500:04:000:0170 площею 6,2675 га (кадастровий номер зазначено в додатку до додаткової угоди від 01.08.2018 року (п.43)) та земельні ділянку кадастровий номер 6320480500:04:000:0172 площею 6,1372 га (кадастровий номер зазначено в додатку до додаткової угоди від 01.08.2018 року (п.44)).

Позивачем та відповідачем були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017, які ними визнаються, а саме:

в 2017 році наступні акти: № 84 від 11.10.2017 року на суму 2 296 864,14 грн з ПДВ;

в 2018 році наступні акти: № 3 від 31.01.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 23 від 28.02.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 53 від 31.03.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 74 від 30.04.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 98 від 31.05.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 128 від 30.06.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 155 від 31.07.2018 року на суму 191 405,43 грн з ПДВ, № 188 від 31.08.2018 року на суму 317 277,17 грн з ПДВ, № 213 від 30.09.2018 року на суму 211 849,13 грн з ПДВ, № 230 від 31.10.2018 року на суму 207 662,70 грн з ПДВ, № 257 від 30.11.2018 року на суму 207 662,70 грн з ПДВ, № 275 від 31.12.2018 року на суму 207 662,70 грн з ПДВ, на загальну суму 2 491 952,41 грн;

в 2019 році наступні акти: № 5 від 31.01.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 14 від 28.02.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 28 від 31.03.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 39 від 30.04.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 48 від 31.05.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 56 від 30.06.2019 року на суму 243851,94 грн з ПДВ, № 65 від 31.07.2019 року на суму 243851,94 грн з ПДВ, № 73 від 31.08.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 78 від 30.09.2019 року на суму 243851,99 грн з ПДВ, № 83 від 31.10.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 88 від 30.11.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ, № 92 від 31.12.2019 року на суму 243851,98 грн з ПДВ на суму 243851,97 грн з ПДВ, на загальну суму 2 926 223,68 грн.

В 2020 році сторонами були підписані наступні акти: № 1 від 31.01.2020 року на суму 255 918,74 грн з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 52 919,53 грн з ПДВ), № 4 від 29.02.2020 року на суму 243 851,99 грн з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 40 852,78 грн з ПДВ), № 8 від 31.03.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 15 від 30.04.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 21 від 31.05.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 23 від 30.06.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 24 від 31.07.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 26 від 31.08.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 28 від 30.09.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, а також позивачем надані підписані з його сторони акти № 30 від 31.10.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 32 від 30.11.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 34 від 31.12.2020 року на суму 202 999,21 грн з ПДВ та рахунки на оплату №19 від 31.10.2020 року, №21 від 30.11.2020 року, №23 від 31.12.2020 року на відповідні суми, на загальна суму послуг у 2020 році 2435990,52 грн.

Сторонами підтверджується проведення оплат відповідачем за договором суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017, що відображено у наданій позивачем виписці з картки рахунку № 361 за період з 01.01.2017 року по 01.01.2021 року, а саме:

в 2017 році: 20.11.2017 року у розмірі 2250000,00 грн. та 21.11.2017 року у розмірі 46864,14 грн., на загальну суму 2 296 864,14 грн;

в 2018 році: 13.09.2018 у розмірі 500 000,00 грн., 27.09.2018 року у розмірі 74216,29 грн., 09.10.2018 року у розмірі 866000,00 грн., 24.10.2018 року у розмірі 428748,02 грн., 31.10.2018 року у розмірі 207662,70 грн., 31.11.2018 року у розмірі 199534,07 грн., 29.01.2019 року у розмірі 215791,33 грн, на загальну суму: 2491952,41грн;

в 2019 році: 20.11.2019 року у розмірі 731555,93 грн., 05.12.2019 року у розмірі 1706963,78 грн., 13.12.2019 року у розмірі 243851,98 грн., 24.12.2019 року у розмірі 0,01 грн., 31.12.2019 року у розмірі 0,01 грн., 31.12.2019 року у розмірі 243851,96 грн, на загальну суму: 2926223,68 грн;

Також сторонами підтверджуються оплати відповідача в 2020 році: 26.11.2020 року у розмірі 1800000,00 грн., 04.12.2020 року у розмірі 300000,00 грн., 17.12.2020 року у розмірі 132991,31 грн., 31.12.2020 року у розмірі 163277,46 грн, на загальну суму: 2396 268,77 грн.

В матеріалах справи також містяться надані відповідачем копії додаткових угод до договору суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 додаткова угода від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 та додаткова угода від 01.01.2020 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017.

Додаткова угода від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 містить наступні умови: строк дії договору: до 03.01.2021 року включно (п.1), дану додаткову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, один для орендаря, другий для суборендаря, третій - для органу, який проводить державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди земельної ділянки) (п.2), дана додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами, зміни до права оренди земельної ділянки оформлюються відповідно до чинного законодавства України (п.4).

Додаткова угода від 01.01.2020 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 містить умови про виключення шести земельних ділянок загальною площею 33,1313 га із переліку земельних ділянок, що передаються в суборенду, а також визначено розмір суборендної плати з 01.01.2020 рік та до кінця терміну дії даного договору в розмірі 2 435 990,52 грн. разом з ПДВ в розрахунку на рік.

Позивач чинність вказаних додаткових угод не визнав та вказував, що фактичне існування додаткової угоди від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 як документу на паперовому носії само по собі автоматично не створило належних правових підстав для продовження строку суборенди земельних ділянок відповідно до договору суборенди землі №03/01/17-по від 03.01.2017 року тривалістю до 03.01.2021 року та, відповідно, не наділило ФГ «Подолівське» правом на користування земельними ділянками в 2020 та 2021 роках після закінчення строку дії договору суборенди землі №03/01/17-по від 03.01.2017 року. Позивач вказував, що державна реєстрація змін до речового права суборенди земельних ділянок в частині зміни (продовження) строку такої суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019 року проведена не була.

В свою чергу, дія додаткової угоди від 01.01.2020 року на думку позивача могла поширюватися виключно на період з 01.01.2020 року (з дати її укладення) по 03.01.2020 року (дата закінчення договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017), в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних у додатковій угоді земельних ділянок ТОВ «Краєвид Агро». Право суборенди на окремі земельні ділянки, виключені додатковою угодою від 01.01.2020 року, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та не було припинено на підставі такої додаткової угоди від 01.01.2020 року.

Відповідач наголошував на чинності вищевказаних додаткових угод та вказував на те, що додаткова угода від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 визнавалась керівництвом ТОВ «Краєвид Агро» і теперішнім і попереднім, виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок та сплати за них в 2020 році та звітуванням про ці операції до контролюючих органів. В свою чергу, вимога про реєстрацію права суборенди з`явилась в законодавстві лише відповідно до Закону України «Про оренду землі» від 16.01.2020 року, тобто після підписання Додаткової угоди від 27.12.2019 року. Відповідач вказував, що спеціальний закон для орендних земельних відносин, станом на час їх виникнення, не вимагає державної реєстрації права суборенди, а передбачає державну реєстрацію лише самого договору суборенди, який, на думку відповідача, було своєчасно зареєстровано.

Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним вище обставинам з урахуванням норм чинного законодавства суд виходить з наступного.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статті 626 наведеного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться в статті 283 ГК України, зокрема, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. В силу статті 96 наведеного кодексу землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

В силу вимог статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи є укладеною додаткова угода від 01.01.2020 року до Договору суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017?

- Коли припинилось право суборенди ФГ «Подолівське» на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року?

- Який обсяг земельних ділянок на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року фактично перебуває у ФГ «Подолівське»?

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.

Надаючи правову оцінку додатковій угоді від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 та додатковій угоді від 01.01.2020 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 5 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на дату укладання додаткової угоди від 27.12.2019 року), орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

До частини 5 статті 8 були внесені відповідні зміни згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019, що набрали чинності 16.01.2020 року, відповідно до яких право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на дату укладання додаткової угоди від 27.12.2019 року), державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Пунктом 2 додаткової угоди від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 передбачено, що дану додаткову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, один для орендаря, другий для суборендаря, третій - для органу, який проводить державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди земельної ділянки).

Суд оцінює вказане положення додаткової угоди як таке, що підтверджує згоду сторін на необхідність у проведенні державної реєстрації змін до права суборенди земельної ділянки на підставі такої додаткової угоди в частині зміни строку суборенди.

Як було встановлено судом, речове право суборенди земельних ділянок за ФГ «Подолівське» було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Зокрема, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:01:000:0001 площею 6,6355 га номер запису про інше речове право: 30157621, номер рішення про державну реєстрацію: 45380135 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0019 площею 4,1759 га номер запису про інше речове право: 30157645, номер рішення про державну реєстрацію: 45380227 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0030 площею 6,6865 га номер запису про інше речове право: 30157677, номер рішення про державну реєстрацію: 45380260 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0032 площею 7,8281 га номер запису про інше речове право: 30157696, номер рішення про державну реєстрацію: 45380278 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0035 площею 6,4061 га номер запису про інше речове право: 30157716, номер рішення про державну реєстрацію: 45380292 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0038 площею 9,7464 га номер запису про інше речове право: 30157728, номер рішення про державну реєстрацію: 45380306 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0045 площею 6,9109 га номер запису про інше речове право: 30157759, номер рішення про державну реєстрацію: 45380339 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0046 площею 8,6538 га номер запису про інше речове право: 30157779, номер рішення про державну реєстрацію: 45380359 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0047 площею 4,5763 га номер запису про інше речове право: 30157796, номер рішення про державну реєстрацію: 45380376 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0048 площею 4,1842 га номер запису про інше речове право: 30157854, номер рішення про державну реєстрацію: 45380430 від 05.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0053 площею 6,9036 га номер запису про інше речове право: 30169116, номер рішення про державну реєстрацію: 45392905 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0056 площею 7,0982 га номер запису про інше речове право: 30169378, номер рішення про державну реєстрацію: 45393135 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0061 площею 6,8662 га номер запису про інше речове право: 30169548, номер рішення про державну реєстрацію: 45393414 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0073 площею 7,7916 га номер запису про інше речове право: 30169713, номер рішення про державну реєстрацію: 45393634 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0074 площею 6,6803 га номер запису про інше речове право: 30169898, номер рішення про державну реєстрацію: 45393782 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0076 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30170188, номер рішення про державну реєстрацію: 45394131 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0105 площею 2,7367 га номер запису про інше речове право: 30170356, номер рішення про державну реєстрацію: 45394352 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0107 площею 6,8399 га номер запису про інше речове право: 30170553, номер рішення про державну реєстрацію: 45394550 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0108 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30171255, номер рішення про державну реєстрацію: 45395190 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0109 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30170753, номер рішення про державну реєстрацію: 45394785 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0117 площею 6,6176 га номер запису про інше речове право: 30172432, номер рішення про державну реєстрацію: 45395742 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0127 площею 6,5249 га номер запису про інше речове право: 30172797, номер рішення про державну реєстрацію: 45397001 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0128 площею 6,2832 га номер запису про інше речове право: 30173471, номер рішення про державну реєстрацію: 45397554 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0137 площею 6,4915 га номер запису про інше речове право: 30173892, номер рішення про державну реєстрацію: 45398174 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0138 площею 6,9142 га номер запису про інше речове право: 30174064, номер рішення про державну реєстрацію: 45398310 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0139 площею 6,9295 га номер запису про інше речове право: 30174229, номер рішення про державну реєстрацію: 45398511 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0141 площею 6,7932 га номер запису про інше речове право: 30174400, номер рішення про державну реєстрацію: 45398725 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0148 площею 4,6777 га номер запису про інше речове право: 30174553, номер рішення про державну реєстрацію: 45398888 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0149 площею 2,6978 га номер запису про інше речове право: 30174666, номер рішення про державну реєстрацію: 45399000 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0151 площею 0,4594 га номер запису про інше речове право: 30174823, номер рішення про державну реєстрацію: 45399167 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0155 площею 6,1004 га номер запису про інше речове право: 30174929, номер рішення про державну реєстрацію: 45399276 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0156 площею 6,2193 га номер запису про інше речове право: 30175035, номер рішення про державну реєстрацію: 45399389 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0157 площею 6,3916 га номер запису про інше речове право: 30175255, номер рішення про державну реєстрацію: 45399626 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0158 площею 6,3030 га номер запису про інше речове право: 30175332, номер рішення про державну реєстрацію: 45399707 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0159 площею 3,7105 га номер запису про інше речове право: 30175488, номер рішення про державну реєстрацію: 45399793 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0160 площею 6,5902 га номер запису про інше речове право: 30175714, номер рішення про державну реєстрацію: 45400146 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0174 площею 6,1004 га номер запису про інше речове право: 30175787, номер рішення про державну реєстрацію: 45400207 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0175 площею 6,1004 га номер запису про інше речове право: 30175864, номер рішення про державну реєстрацію: 45400302 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0176 площею 6,1004 га номер запису про інше речове право: 30175928, номер рішення про державну реєстрацію: 45400380 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0177 площею 6,1004 га номер запису про інше речове право: 30175989, номер рішення про державну реєстрацію: 45400429 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0204 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30176475, номер рішення про державну реєстрацію: 45400911 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0205 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30176505, номер рішення про державну реєстрацію: 45400984 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0206 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30176518, номер рішення про державну реєстрацію: 45401008 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0207 площею 6,6349 га номер запису про інше речове право: 30176536, номер рішення про державну реєстрацію: 45401031 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0208 площею 4,1634 га номер запису про інше речове право: 30176556, номер рішення про державну реєстрацію: 45401061 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0913 площею 8,9760 га номер запису про інше речове право: 30176575, номер рішення про державну реєстрацію: 45401090 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0930 площею 8,0512 га номер запису про інше речове право: 30176608, номер рішення про державну реєстрацію: 45401134 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0932 площею 6,7783 га номер запису про інше речове право: 30176596, номер рішення про державну реєстрацію: 45401108 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0934 площею 7,5534 га номер запису про інше речове право: 30176623, номер рішення про державну реєстрацію: 45401156 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0940 площею 6,7209 га номер запису про інше речове право: 30176645, номер рішення про державну реєстрацію: 45401175 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0946 площею 6,9269 га номер запису про інше речове право: 30176664, номер рішення про державну реєстрацію: 45401196 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0948 площею 5,4399 га номер запису про інше речове право: 30176683, номер рішення про державну реєстрацію: 45401215 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0973 площею 7,0617 га номер запису про інше речове право: 30176695, номер рішення про державну реєстрацію: 45401238 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0974 площею 7,0617 га номер запису про інше речове право: 30176711, номер рішення про державну реєстрацію: 45401254 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:0984 площею 8,1214 га номер запису про інше речове право: 30176739, номер рішення про державну реєстрацію: 45401299 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1000 площею 6,7244 га номер запису про інше речове право: 30176722, номер рішення про державну реєстрацію: 45401270 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1002 площею 6,7244 га номер запису про інше речове право: 30176759, номер рішення про державну реєстрацію: 45401326 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1010 площею 6,6074 га номер запису про інше речове право: 30176772, номер рішення про державну реєстрацію: 45401345 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1011 площею 6,7245 га номер запису про інше речове право: 30176781, номер рішення про державну реєстрацію: 45401363 від 06.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1012 площею 6,1827 га номер запису про інше речове право: 30177244, номер рішення про державну реєстрацію: 45401889 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1045 площею 6,9885 га номер запису про інше речове право: 30177739, номер рішення про державну реєстрацію: 45402522 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1055 площею 6,7244 га номер запису про інше речове право: 30177631, номер рішення про державну реєстрацію: 5402061 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1067 площею 0,8027 га,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1071 площею 8,7070 га номер запису про інше речове право: 30178417, номер рішення про державну реєстрацію: 5403326 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1093 площею 6,5852 га номер запису про інше речове право: 30179030, номер рішення про державну реєстрацію: 45404067 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1097 площею 6,7967 га номер запису про інше речове право: 30180056, номер рішення про державну реєстрацію: 45405200 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1098 площею 7,5496 га номер запису про інше речове право: 30180286, номер рішення про державну реєстрацію: 45405440 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:04:000:1102 площею 8,6605 га номер запису про інше речове право: 30180440, номер рішення про державну реєстрацію: 45405624 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:07:000:0049 площею 8,3528 га номер запису про інше речове право: 30181234, номер рішення про державну реєстрацію: 45406494 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:07:000:0053 площею 8,7460 га номер запису про інше речове право: 30181484, номер рішення про державну реєстрацію: 45406777 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0043 площею 7,5417 га номер запису про інше речове право: 30181988, номер рішення про державну реєстрацію: 45407276 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0044 площею 7,6055 га номер запису про інше речове право: 30182381, номер рішення про державну реєстрацію: 45407725 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0045 площею 7,5817 га номер запису про інше речове право: 30182595, номер рішення про державну реєстрацію: 45407998 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0058 площею 7,5491 га номер запису про інше речове право: 30182779, номер рішення про державну реєстрацію: 45408213 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0060 площею 7,5184 га номер запису про інше речове право: 30183000, номер рішення про державну реєстрацію: 45408416 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0061 площею 7,5491 га номер запису про інше речове право: 30183202, номер рішення про державну реєстрацію: 45408641 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0062 площею 7,5491 га номер запису про інше речове право: 30183565, номер рішення про державну реєстрацію: 45409039 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0067 площею 8,2600 га номер запису про інше речове право: 30183764, номер рішення про державну реєстрацію: 45409251 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0068 площею 7,7819 га номер запису про інше речове право: 30183931, номер рішення про державну реєстрацію: 5409443 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0069 площею 7,8004 га номер запису про інше речове право: 30184451, номер рішення про державну реєстрацію: 45410002 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0070 площею 8,0941 га номер запису про інше речове право: 30184625, номер рішення про державну реєстрацію: 45410239 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0071 площею 7,4104 га номер запису про інше речове право: 30184881, номер рішення про державну реєстрацію: 45410509 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0072 площею 7,8952 га номер запису про інше речове право: 30185096, номер рішення про державну реєстрацію: 45410699 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0073 площею 7,5919 га номер запису про інше речове право: 30188190, номер рішення про державну реєстрацію: 45414079 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0075 площею 7,3649 га номер запису про інше речове право: 30188432, номер рішення про державну реєстрацію: 45414320 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0077 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30188666, номер рішення про державну реєстрацію: 45414518 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0078 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30188949, номер рішення про державну реєстрацію: 45414858 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0079 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30190047, номер рішення про державну реєстрацію: 45415896 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0080 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30190331, номер рішення про державну реєстрацію: 45416303 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0081 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30190527, номер рішення про державну реєстрацію: 45416550 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0082 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30190767, номер рішення про державну реєстрацію: 45416765 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0083 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30191117, номер рішення про державну реєстрацію: 45417092 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0084 площею 7,2531 га номер запису про інше речове право: 30191982, номер рішення про державну реєстрацію: 45418024 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0087 площею 4,4791 га номер запису про інше речове право: 30192293, номер рішення про державну реєстрацію: 45418409 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0126 площею 8,9760 га номер запису про інше речове право: 30193215, номер рішення про державну реєстрацію: 45419391 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0127 площею 8,8125 га номер запису про інше речове право: 30192954, номер рішення про державну реєстрацію: 45419126 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0128 площею 8,3972 га номер запису про інше речове право: 30193589, номер рішення про державну реєстрацію: 45419794 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0133 площею 9,6745 га номер запису про інше речове право: 30193855, номер рішення про державну реєстрацію: 45419990 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0134 площею 9,6789 га номер запису про інше речове право: 30194101, номер рішення про державну реєстрацію: 45420238 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0135 площею 2,8040 га номер запису про інше речове право: 30194251, номер рішення про державну реєстрацію: 45420475 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0137 площею 2,9208 га номер запису про інше речове право: 30194408, номер рішення про державну реєстрацію: 45420630 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0138 площею 8,3986 га номер запису про інше речове право: 30194607, номер рішення про державну реєстрацію: 45420808 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0139 площею 10,5986 га номер запису про інше речове право: 30194756, номер рішення про державну реєстрацію: 45420967 від 07.02.2019,

щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320480500:08:000:0140 площею 10,1895 га номер запису про інше речове право: 30194926, номер рішення про державну реєстрацію: 45421086 від 07.02.2019.

Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що було зареєстровано саме договір суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року, а не речове право суборенди відповідача, оскільки такі доводи не відповідають фактичним обставинам.

При цьому, виключними підставами для державної реєстрації речового права суборенди відповідача на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначені договір суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року та додаткова угода від 01.08.2018 року до договору суборенди.

В той же час, дослідивши Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельних ділянок, суд встановив, що щодо земельних ділянок, що перебували в суборенді у відповідача, не міститься відомостей про державну реєстрацію змін до права суборенди ані на підставі додаткової угод від 27.12.2019 року, ані на підставі додаткової угоди від 01.01.2020 року до договору суборенди.

Щодо необхідності реєстрації змін до права суборенди земельних ділянок на підставі додаткової угоди від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-по від 03.01.2017 року, як можливої підстави для зміни права суборенди в частині продовження строку права суборенди, суд зазначає, що за наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацією з інформаційних довідок, що містять хронологію реєстраційних дій вбачається, що право суборенди на земельні ділянки, що було зареєстроване за ФГ «Подолівське» на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року, припинилося з 03.01.2020 року згідно п. 10.2. договору суборенди, а саме: «дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено».

Частиною 1, 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на дату укладання додаткової угоди від 27.12.2019 року), державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1, 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на сьогодні) встановлено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, суд вважає встановленим припинення права суборенди ФГ «Подолівське» на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року саме 03.01.2020 року.

Щодо додаткової угоди від 01.01.2020 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017, яка містить умови про виключення шести земельних ділянок загальною площею 33,1313 га із переліку земельних ділянок, що передаються в суборенду, суд зазначає, що з відомостей інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається відсутність реєстрації припинення права суборенди на шість земельних ділянок на підставі вказаної додаткової угоди, а також відсутність внесення змін до права суборенди в частині зміни розміру суборендної плати (або внесення інформації про суборендну плату) на підставі вказаної додаткової угоди.

Таким чином, при подальшому аналізі розрахунків позовних вимог та аргументів сторін, судом будуть братися за основу саме умови договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017 та умови додаткової угоди від 01.08.2018 договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року.

При цьому суд звертає увагу на суперечливість та непослідовність тверджень відповідача про продовження строку дії договору суборенди та його дію у спірний період, оскільки відповідачем не надано жодного доказу належного виконання обов`язків орендаря за цим договором та жодного платіжного доручення про сплату орендної плати на користь позивача у відповідності до умов договору. Така непослідовна позиція (невизнання та невиконання обов`язків суборендаря до моменту пред`явлення позову по даній справі та твердження про існування цих обов`язків після одержання даного позову) свідчить про намагання відповідача уникнути виконання господарських зобов`язань.

Розглядаючи окремо кожну із вимог позивача до відповідача по даній справі, суд виходить з наступного.

Вимога про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у розмірі 9.607.600,45 гривень.

За приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За встановленими обставинами даної справи строк дії права суборенди за договором суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року сплив 03.01.2020 року та суборендар не повернув у визначеному законом порядку земельні ділянки суборендарю та продовжив їх використання.

В постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17 визначено, що особливий статус вказаної неустойки за статтею 785 ЦК України обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому нормою статті 785 ЦК України.

За висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) за статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, що застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю) та має характер тривалості у часі (сплачується за весь час неправомірного користування майном) - відтак, дійсно має певні особливості в порівнянні з іншими штрафними санкціями.

Суд виходить при вирішенні спору по суті із загальних та спеціальних правових норм, що регулюють спірні правовідносини (найм, оренда (суборенда), оренда землі тощо).

За вимогою про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Матеріали справи достовірно свідчать, що договір оренди суборенди земельних ділянок припинив свою дію 03.01.2020 року.

У зв`язку з припиненням дії договору для орендаря настають наслідки, передбачені пунктами 10.2 договору - дія договору припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено та пунктом 9.4 суборендар зобов`язаний повернути орендарю суборендовані земельні ділянки після закінчення суборенди. За змістом розділу 12.1 при поверненні земельних ділянок також повинен бути складений відповідний акт прийому-передачі, адже передавались в оренду земельні ділянки від орендаря суборендарю по відповідному акту прийому-передачі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.

Матеріали справи свідчать, що відповідач жодних доказів прийняття ним заходів до повернення суборендованих ділянок в зв`язку із закінченням строку договору суборенди чи вчинення позивачем перешкод у їх поверненні суду не надав. Більш того, не повернувши належним чином орендарю земельні ділянки, суборендар продовжив їх використовувати (достатньо тривалий час) для здійснення власної господарської діяльності та отримання, відповідно, прибутку. При цьому жодних заходів з повернення земельних ділянок не здійснив навіть після виникнення спору та розгляду справи господарським судом.

За наведених обставин суд приходить до переконливого висновку про те, що неповернення земельних ділянок за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 03.01.2020 року.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлена вимога про стягнення неустойки в загальному розмірі 9.607.600,45 грн., з яких: період з 04.01.2020 по 31.10.2020: 784,8448 га (площа земельних ділянок)*10,0987 грн. (розмір плати за день користування за 1 га)=2.393.625,479 грн. (за період)*2=4.787.250,958 грн. (подвійний розмір); період з 01.11.2020 по 05.11.2021: 557,9356 га (площа земельних ділянок)*10,0987 грн. (розмір плати за день користування за 1 га)=2.084.736,97 грн. (за період)*2=4.169.473,94 грн (подвійний розмір); всього заявлено до стягнення 9.607.600,45 грн.

При цьому позивачем заявлена також вимога про стягнення неустойки за період з 05.11.2018 по 03.01.2020 із розрахунку: 75,8252 га (площа земельних ділянок)*10,0987 грн. (розмір плати за день користування за 1 га)=325.437,7776 грн. (за період)*2=650.875,5552 грн. (подвійний розмір). Зазначена вимога обґрунтована тим, що право суборенди земельних ділянок площею 75,8252 га зареєстровано за відповідачем у встановленому порядку не було та обов`язок їх повернення виник у суборендаря 05.11.2018 року (з врахуванням строку позовної давності щодо даної позовної вимоги).

При цьому розмір плати за користування за день за гектар в розмірі 10,0987 розраховано за формулою: 2.926.223,85 грн. /793,8665 га/365 днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки суд приходить до висновку про його обґрунтованість, правомірність та нормативну мотивованість з огляду на вищевказані приписи чинного законодавства.

Також суд звертає увагу на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які містяться у постанові від 20 листопада 2020 року в справі № 916/1319/19, про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що за 2020 рік зобов`язання щодо повернення земельних ділянок не виникло через те, що строк договору продовжено додатковою угодою від 27.12.2019 року, адже таке припущення спростовується матеріалами справи. Відносно посилань відповідача на те, що зобов`язання щодо повернення земельних ділянок нібито не виникло, суд зазначає, що сплив строку договору суборенди має безумовним наслідком повернення суборендарем орендарю орендованих земельних ділянок в повному обсязі, а факт продовження користування ділянками відповідно свідчить про порушення суборендарем взятих на себе договором зобов`язань.

Також суд критично відноситься до розрахунків відповідача та його посилань відносно неправомірності нарахувань позивача через неточність площ земельних ділянок, що фактично були в користуванні суборендаря, адже чіткого контррозрахунку із відповідними належними документальними в розумінні процесуального закону доказами самим відповідачем суду не надано, доводів позивача не спростовано, відтак суд відхиляє такі посилання як фактично необґрунтовані та юридично немотивовані.

Також судом зауважується, що пунктом 9.3. договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 було передбачено право суборендаря на збір урожаю у випадку закінчення дії цього Договору, в тому числі достроково, до збору Суборендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на земельних ділянках. Водночас наявність вказаного права у суборендаря не передбачає автоматичне продовження строку дії договору суборенди та не звільняє суборендаря від обов`язку повернути земельні ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору суборенди, та окрім того, передбачає, що початок вирощування відповідного урожаю обов`язково мав би мати місце в межах строку дії договору суборенди, а не поза межами такого строку.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи надані сторонами докази, відповідач не мав права розпочинати цикл вирощування сільськогосподарських робіт на земельних ділянках у зв`язку із закінченням строку дії договору суборенди 03.01.2020 року.

З огляду на встановлені судом факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та неповернення відповідачем земельних ділянок в порядку, передбаченому умовами договору, встановлену вину відповідача у неповерненні ділянок позивачу, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частини другої статті 785 Цивільного кодексу України й підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 9.607.600,45 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

В силу статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Частиною 6 статті 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених кодексом.

Відповідно до статі 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому згідно з частин 1 та 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, стаття 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, до вказаної неустойки не підлягає застосуванню встановлений положеннями статті 258 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності, враховуючи її самостійний, відмінний від передбаченої у статті 549 ЦК України, статус майнової відповідальності наймача у правовідносинах оренди. Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 по справі № 915/1030/16 .

Відтак з огляду на те, що позовна заява по даній справі подана до господарського суду 26 жовтня 2021 року, відповідно в частині стягнення неустойки позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки до вимог про стягнення неустойки, нарахованої в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю в три роки.

Заборгованість з плати за фактичне користування земельними ділянками за 2020 рік у розмірі 39.721,57 гривень.

Під час розгляду справи судом встановлено, зокрема в своїх поясненнях наполягає позивач та не заперечується одночасно відповідачем, що в 2020 році відповідач фактично користувався земельними ділянками позивача, і сторонами зафіксовано розмір плати за таке фактичне користування в 2020 році оплату в розмірі 2.435.990,52 гривень, а реально сплачено відповідачем в 2020 році 2.396.268,77 гривень.

Це зокрема достовірно підтверджується документально. В 2020 році сторонами були підписані наступні акти: № 1 від 31.01.2020 року на суму 255 918,74 грн з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 52 919,53 грн з ПДВ), № 4 від 29.02.2020 року на суму 243 851,99 грн з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 40 852,78 грн з ПДВ), № 8 від 31.03.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 15 від 30.04.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 21 від 31.05.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 23 від 30.06.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 24 від 31.07.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 26 від 31.08.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 28 від 30.09.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, а також позивачем надані підписані з його сторони акти № 30 від 31.10.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 32 від 30.11.2020 року 202 999,21 грн з ПДВ, № 34 від 31.12.2020 року на суму 202 999,21 грн з ПДВ та рахунки на оплату №19 від 31.10.2020 року, №21 від 30.11.2020 року, №23 від 31.12.2020 року на відповідні суми, на загальна суму послуг у 2020 році 2435990,52 грн.

Сторонами одночасно підтверджуються оплати відповідача в 2020 році: 26.11.2020 року у розмірі 1800000,00 грн., 04.12.2020 року у розмірі 300000,00 грн., 17.12.2020 року у розмірі 132991,31 грн., 31.12.2020 року у розмірі 163277,46 грн, на загальну суму: 2396 268,77 грн.

Відтак відтак загальна сума заборгованості складає саме 39.721,57 гривень (2.435.990,52 гривень -2.396.268,77 гривень).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, у запереченнях відповідача від 10.12.2021 року, недоплату в розмірі 39.721,80 грн. за користування земельними ділянками у 2020 році відповідач визнає.

В силу статті 599 ЦК України підставою для припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином.

При цьому, статтею 286 ГК України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі. А якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Факт закінчення дії договору оренди земельної ділянки не свідчить про припинення у відповідача зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

При цьому жодних належних документальних достовірних доказів оплати зазначеної вище суми заборгованості орендарю суборендарем не надано, лише наведено відповідачем в ході розгляду справи нічим не підтверджені та суперечливі аргументи про находження на стадії погодження, здійснення перерахунку в іншому періоді та невизнання взагалі факту наявності заборгованості.

Отже, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

З огляду на вказане суд констатує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі, відтак така заборгованість підлягає стягненню на користь позивача і суд таку вимогу позивача задовольняє.

Вимога про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021 році у розмірі 1.741.037,09 гривень.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України) та землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Встановлена вище відсутність між сторонами договірних правовідносин у 2021 році дає підстави для висновку про те, що між сторонами з приводу земельних ділянок, що є предметом суборенди, виникли бездоговірні правовідносини. Такі відносини регулюються, в тому числі, статтями 1212 та 1214 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В даному разі названі умови наявні, адже з моменту припинення орендних правовідносин сторін, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору суборенди та недоотримання орендарем доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельними ділянками, відповідач по справі, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі частини 1 статі 1212 ЦК України.

Суд, вирішуючи питання про те, яка фактична площа земельних ділянок була в користуванні суборендаря виходить із документальних доказів, які надані сторонами по справі та містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на конкретні земельні ділянки за договором суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на додаткову угоду від 01.01.2020 року щодо розміру ділянок, що були у нього в користуванні, та розміру орендної плати, як і на додаткову угоду від 27.12.2019 року, про що зазначено вище, адже матеріали справи свідчать, що підставами для здійснення державної реєстрації права суборенди земельних ділянок були лише договір суборенди землі № 03/01/17-ПО від 03.01.2017 року та додаткова угода до нього від 01.08.2018 року. Відтак, зміни до права суборенди додатковими угодами до договору від 27.12.2019 року та від 01.01.2020 року оформлені належним чином та відповідно до обов`язкових вимог чинного законодавства не були.

Таким чином з огляду на те, що земельні ділянки належать позивачу на праві оренди, договір суборенди припинив свою дію та суборендар не повернув орендовані у орендаря земельні ділянки, відповідач фактично використовував в 2021 році зазначені земельні ділянки для здійснення господарської діяльності, за користування земельними ділянками на користь позивача за вказаний період підлягали сплаті кошти у вигляді орендної плати, кошти, які б у разі продовження договору суборенди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд дійшов переконливого висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов`язаний повернути позивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування земельними ділянками, що належать позивачу на праві оренди.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18.

Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Перевіривши розрахунки безпідставно збережених коштів, наведені у заяві про збільшення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що вони є вірними, мотивованими та здійснені відповідно до положень чинного законодавства. Зокрема, загальна сума безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021 році в розмірі 1.741.037,09 гривень складається із: 557,9356 га (площа нарахування)*10,0987 грн. (розмір плати за 1 га за 1 день)*309 днів (період 01.01.2021 по 05.11.2021)=1.741.037,09 гривень.

Доказів невідповідності наведених вище розрахунків та/або належного фактичного та юридичного спростування таких розрахунків відповідачем, матеріали справи не містять.

Суд також зауважує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною, в тому числі в практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням наведеного суд констатує, що фактично, сума безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021 році в розмірі 1.741.037,09 гривень є за юридичним змістом орендною платою за фактичне користування суборендарем земельними ділянками.

Наведене вище дає підстави для висновку про те, що позивач просить стягнути безпідставно набуті грошові кошти у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021 році (що за правовим змістом є орендною платою за фактичне користування суборендарем земельними ділянками) за період 01.01.2021 по 05.11.2021 та одночасно неустойку у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за цей же період.

Проте суд констатує, що зазначене матиме наслідком те, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а також суперечить положенням статті 61 Конституції України, оскільки є подвійним притягненням відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин безпідставно набуті грошові кошти у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021 році у розмірі не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Стягнення пені .

Як вказує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, пунктами 4.5 договору передбачено, у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 4.3. договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017 передбачено, що суборендна плата вноситься у такі строки: негайно після початку збирання врожаю Суборендарем, при завершенні збирання врожаю з площі суборендованих земель достатньої для розрахунків з Орендарем, але не пізніше 15 серпня кожного року суборенди (п. 4.3.).

У 2017 році суборендна плата була перерахована 20.11.2017 року у розмірі 2250000,00 грн та 21.11.2017 року у розмірі 46864,14 грн. на загальну суму 2 296 864,14 грн.

Позивач здійснює нарахування пені за період з 15.08.2017 по 20.11.2017 на суму 2 296 864,14 грн та з 20.11.2017 по 21.11.2017 на суму 46864,14 грн.

Суд зазначає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки відповідачем заявлено про сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені за прострочення сплати суборендної плати за 2017 рік у розмірі 225 186,52 грн, суд відмовляє у задоволенні такої вимоги на цій підставі.

За умовами додаткової угоди від 01.08.2018 до договору суборенди землі 03/01/17-ПО від 03.01.2017, суборендар зобов`язаний сплатити суборендну плату не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту складання та підписання акту надання послуг (п. 4).

У 2018 році суборендна плата була перерахована 13.09.2018 у розмірі 500 000,00 грн., 27.09.2018 року у розмірі 74216,29 грн., 09.10.2018 року у розмірі 866000,00 грн., 24.10.2018 року у розмірі 428748,02 грн., 31.10.2018 року у розмірі 207662,70 грн., 31.11.2018 року у розмірі 199534,07 грн., 29.01.2019 року у розмірі 215791,33 грн.

Позивач здійснює нарахування пені за період з 01.12.2018 по 29.01.2019 на суму 8123,63 грн та з 01.01.2019 по 29.01.2019 на суму 207 662,70 грн. Суд позбавлений можливості оцінити підставність заявлених позовних вимог, оскільки позовна заява не містить належного обґрунтування періодів розрахунку пені та суми заборгованості, на яку вона нараховується.

Позивач здійснює нарахування пені за період з 01.01.2021 до 30.10.2021 на суму 39 721,57 грн та з 01.01.2021 по 30.10.2021 на суму 1 393 831,45 грн. Суд зазначає, що право суборенди ФГ «Подолівське» на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року було припинено з 03.01.2020, а тому є необґрунтованим нарахування пені на підставі пункту 4.3. такого договору суборенди за період, коли строк дії договору закінчився, тому не можна говорити про порушення зобов`язань відповідачем щодо своєчасної сплати орендних платежів у цей період.

Наведені обставини дають підстави для суду робити висновок про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 440 876,21 грн пені.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 666 062,73 грн пені.

Щодо позовної вимоги про стягнення 989,23 грн 3% річних нарахованих на несплачену суму заборгованості.

Позивач здійснює нарахування 3% річних на несплачену суму заборгованості за фактичне користування земельними ділянками після припинення терміну дії договору суборенди в розмірі 39 721,57 грн за період з 01.01.2021 по 30.10.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що строк оплати за фактичне користування земельними ділянками після закінчення дії договору не встановлено договором, а доказів направлення вимоги щодо сплати даної заборгованості в порядку ст. 530 ЦК України суду не надано, позов цій частині заявлено безпідставно, оскільки відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання в даному випадку.

Щодо позовної вимоги про стягнення 44 217,57 грн 3% річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів у вигляді суборендної плати за 2021 рік на суму 1741 037,09 грн за період з 01.01.2021 по 05.11.2021.

Суд зазначає, що нарахування 3 % річних в даному випадку не відповідають наведеній вище позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, адже права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, після неповернення у визначений договором строк земельних ділянок, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві, а також приписам ст. 625 ЦК України, оскільки не можна говорити про порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань за відсутності певних умов договору щодо встановлення строку або відсутності умов виникнення такого обов`язку у відповідності до ст. 530 ЦК України, у зв`язку з чим позов в цій частині є безпідставним, а вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Також суд зауважує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Відповідно цьому суд зауважує, що решті аргументів сторін судом також була надана належна правова оцінка, проте вона не наводиться в тексті даного рішення, оскільки ці аргументи з урахуванням характеру справи не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позивача, наведених у позовній заяві в частині стягнення заборгованості за користування земельними ділянками та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, що з врахуванням наведених приписів законодавства та обставин справи є правовою та фактичною підставою для часткового задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Подолівське» (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код 38072134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Центральна, 1, код 34174009) 39.721,57 гривень заборгованості за користування земельними ділянками, 9.607.600,45 гривень неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Центральна, 1, код 34174009)

Відповідач: Фермерське господарство «Подолівське» (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код 38072134)

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану та постійними обстрілами ворожими військами міста Харкова, відключеннями електропостачання, що слугувало причиною технічного збою в роботі під час складання повного тексту судового рішення, повний текст рішення складено і підписано 20 жовтня 2022 року.

СуддяН.А. Новікова