Ухвала

від 21.10.2022 по справі 291/1551/22

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1551/22

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2022 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Митюк О.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасимчук Н.П.,

розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР», Адвоката, Лівак Антона Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр", представник позивача Лівак Антон Петрович

до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Ташір"

про визнання недійсними додаткової угоди, договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку,

встановив:

У провадженні Ружинського районного суду перебуває позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр", представник позивача Лівак Антон Петрович

до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Ташір" про визнання недійсними додаткової угоди, договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Відповідно до позовної заяви представник позивача в забезпечення вказаного позову просить суд, вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії ОСОБА_1 та Приватному підприємству «ТАШІР», в тому числі, проводити будь- які сільськогосподарські роботи (збирання врожаю, посів сільськогосподарських культур, дискування, внесення добрив тощо) стосовно земельної ділянки кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075, площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карабчиївської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області.

В обґрунтування заяви зазначає, що ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» використовує земельну ділянку з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075, площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карабчиївської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області (далі - Земельна ділянка) на підставі договору оренди землі від 11.11.2012 р. (далі - Договір оренди) укладеного з ОСОБА_2 , яка була власником Земельної ділянки на той момент. Лише на початку вересня 2022 року ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» дізналося про договір оренди землі від 18.08.2022 р., який начебто уклали між собою ОСОБА_1 , яка стала власником земельної ділянки після смерті матері, ОСОБА_2 , та ПП «ТАШІР», коли представники ПП «ТАІ1ІІР» на полі, де знаходиться земельна ділянка повідомили працівникам ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР», що право оренди на земельну ділянку належить ПП «ТАШІР». Також, представники ПП «ТАШІР» повідомили, що посіви ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» на земельній ділянці створюють проблеми для використання земельної ділянки зі сторони ПП «ТАШІР». При цьому, станом на момент подання цієї заяви про забезпечення позову на Земельній ділянці знаходяться посіви сільськогосподарської культури-сої, які належать ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР». Вказане підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» №451 від 05.10.2022 р..

Позивач, вважає за доцільне заборонити відповідачам здійснювати будь-які дії на земельній ділянці до прийняття рішення у цій справі, адже невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що обґрунтовується наступним.

По-перше, якщо не вжити згаданих заходів забезпечення позову ПП «ТАШІР» здійснить посів власних сільськогосподарських культур, адже наразі період посівної. І у разі задоволення позовних вимог вказана ситуація унеможливить виконання рішення суду, адже земельна ділянка буде зайнята посівами ПП «ТАШІР». що призведе до неможливості фактичного поновлення права оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», тому що останнє не зможе використовувати земельну ділянку.

По-друге, якщо не вжити згаданих заходів забезпечення позову вказане може призвести до втрати врожаю сої ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на земельній ділянці, адже представники ПП «ТАШІР» збираються проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці. Це призведе до неможливості поновити порушені права ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» з огляду на те, що врожай, ймовірно буде зібраний або знищений представниками ПП «ТАШІР». А наявність врожаю ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на земельній ділянці є саме реалізацією права оренди, яке може бути порушене.

Позивач також зазначив у заяві, що це не єдиний випадок, коли ПП «ТАШІР» отримує право оренди на земельні ділянки сумнівним шляхом, внаслідок чого порушуються права як орендарів, так і власників земельних ділянок.

Так, до цієї заяви про забезпечення позову додано рішення Ружинського районного суду Житомирської області у справі №291/1555/20 від 18.05.2021 р., де встановлено що:

«29 грудня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Ташір», Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки площею 3.5522 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та має кадастровий номер 1825281600:07:000:0233, що стверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ 05-36 №000250, виданим 21.11.2002р... ...Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, та просив суд їх задовольнити.

Згідно договору оренди землі б/н від 05 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП «Ташір» було укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки належної позивачу, який згідно інформації про право власності на вищевказану земельну ділянку, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 13278034, дата державної реєстрації 09.02.2016 р. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848886318252, та відповідно даної інформаційної довідки N° 53348121 від 16.02.2016 року, 09.02.2016 року на земельну ділянку зареєстровано право оренди, на підставі договору оренди землі від 05.01.2015 року, з строком дії -.05.01.2025 року,номер запису про інше речове право: 13255623 (а.с.11-16)....

....Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи за №1/3-312 від 11.09.2019 року досліджуваний підпис від імені ОСОБА 1 у графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» договору оренди землі від 05.01.2015 року, який укладений між ОСОБА 1 та ПП «Ташір» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:07:000:0233 та загальною площею 3,5522 га, виконаний не ОСОБА 1 , а іншою особою , цивільна справа №291/60/19 (2/291/15/20).

Згідно з ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: 2) забороною вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Відтак, при обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яку відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1588 від 16.11.2019 року вона успадкувала після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу якої подано заяву про забезпечення позову.

18.08.2022 між ОСОБА_1 та ПП «ТАШІР» був укладений договір оренди земельної ділянки: кадастровий номер 1825283800:02:000:0075, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

Право оренди за ПП «ТАШІР» зареєстровано у Високівській сільській раді Житмоирської області 26.08.2022 року.

Також відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.08.2022, припинення права оренди ТОВ «СІГНЕТ ЦЕНТР» на спірну земельну ділянку відбулося на підставі додаткової угоди від 04.01.2022 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГНЕТ ЦЕНТР».

Тобто земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на даний час перебуває у оренді ПП «ТАШІР».

Суд вважає, що заборона вчиняти будь-які дії стосовно обробітку чи використання земельної ділянки може вплинути суттєво на права та обов`язки відповідача або інших осіб і потягнути за собою втрати матеріального характеру, як самого відповідача так і інших осіб.

Окрім того суд уважає, що вжиття таких заходів суперечить встановленому ст. 5 ЗК України принципу земельного законодавства щодо забезпечення рівності права власності на землою громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, та забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Всупереч викладеному, позивач не обгрунтував та не надав суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

У вказаній справі невжиття заходів забезпечення позову, на думку суду, істотно не ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду та невжиття відповідних заходів щодо забезпечення позову, а вжиття таких заходів може стати перешкодою для здійснення господарської діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність, а тому суд вважає доцільним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст. 151, 153, 154, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР», Адвоката, Лівак Антона Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр", представник позивача Лівак Антон Петрович до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Ташір" про визнання недійсними додаткової угоди, договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку- відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Митюк.