Рішення

від 20.06.2024 по справі 291/1551/22

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1551/22

Провадження №2/291/32/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Колесник Р.Ю.,

представника позивача Лівака А.П. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр"

до ОСОБА_3 , Приватного підприємства "Ташір"

про визнання недійсними додаткової угоди, договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, який діє в інтересах позивача, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного підприємства "Ташір", в якому просить визнати недійсним додаткову угоду від 04.01.2022 року до договору оренди землі, визнати недійсним договір оренди землі від 18.08.2022 року та скасувати державну реєстрацію права оренди ПП «Ташір» на земельну ділянку 1825283800:02:000:0075. Позовні вимоги мотивує тим, що 11.11.2012 р. між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_4 надала, а ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075, площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карабчиївської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області. 03.05.2014 р. ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» вже у оновленому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєструвало своє право оренди на земельну ділянку. 26.10.2015р. між ОСОБА_4 та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено додатковий договір від 26.10.2015 р. до Договору оренди за яким строк дії Договору оренди продовжено до 25.10.2025 р.. Відповідні зміни стосовно строку дії Договору оренди зареєстровано у ДРРПНМ. 25.01.2016 р. між ОСОБА_4 та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено додатковий договір до Договору оренди, яким внесено зміни до останнього в частині продовження строку дії Договору оренди до 11.11.2026 р. та збільшення розміру орендної плати. 27.05.2016 р. ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» провело державну реєстрацію змін до права оренди на підставі відповідного додаткового договору до Договору оренди. Таким чином, ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» має право на використання земельної ділянки на правах оренди до 11.11.2026 р. на підставі Договору оренди. 04.01.2022р. до ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулась донька ОСОБА_4 - ОСОБА_3 з заявою, в якій вона повідомила про те, що ОСОБА_4 померла, а ОСОБА_3 отримала у спадок земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №1588 від 16.11.2019 р.. У вказаній заяві ОСОБА_3 від 04.01.2022 р. просила у ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» перераховувати орендну плату за Договором оренди їй на банківській рахунок, у зв`язку з тим, що до неї, як до спадкоємця перейшли права й обов`язки орендодавця за Договором оренди. При цьому, від ОСОБА_3 не надходило жодних письмових або усних заяв до ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» з вимогою про розірвання Договору оренди та припинення права оренди землі з ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР». Проте, на початку вересня 2022 р. під час проведення польових робіт поруч з Земельною ділянкою до працівників ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулись усно представники ПП «ТАШІР», які повідомили, що право оренди на земельну ділянку належить їм, і наявні посіви ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» на земельній ділянці створюють проблеми для використання земельної ділянки зі сторони ПП «ТАШІР». Після цього, працівниками ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» в рамках внутрішнього службового розслідування було отримано розширену інформаційну довідку з ДРРПНМ №310700241 від 23.09.2022 р. стосовно відомостей про Земельну ділянку, з якої стало відомо, що: 26.08.2022 р. кимось припинено право оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на Земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 04.01.2022 р..

26.08.2022р.зареєстровано право оренди Приватного підприємства «ТАШІР» на земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 18.08.2022 р., який укладений в період поки діяв Договір оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР».

В даному випадку, якщо і Додаткова угода підписувалась Генеральним директором ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», то мало місце перевищення повноважень зі сторони Генерального директора ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», адже для подібних правочинів Статутом ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» передбачено ряд обмежень.

Таким чином, стає очевидним факт, що Додаткова угода укладена з перевищенням повноважень Генерального директора, адже відповідно до положень абз. 7 пп. 7.7.2 Статуту ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» розірвання договорів оренди землі неможливе без згоди Загальних зборів Учасників ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР».

При цьому, правочин у вигляді Додаткової угоди жодним чином не був схвалений зі сторони ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», адже: у ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» відсутній примірник Додаткової угоди, що вказує на відсутність реального волевиявлення ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на підписання Додаткової угоди і припинення -права оренди; ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» фактично не повертав Земельну ділянку Відповідачу 1, адже представники ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» не знали про існування Додаткової угоди.

Так, станом на день подання цієї позовної заяви на земельній ділянці знаходяться посіви сої, які належать ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» №451 від 05.10.2022 р. Зазначене вказує на те, що ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» продовжує користуватись земельної ділянкою відповідно до умов Договору оренди; ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» не подавало та не ініціювало питання здійснення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на підставі Додаткової угоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

ПП «ТАШІР» в судове засідання не з`явився. Подав відзив на позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПП «Ташір» в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Суду пояснив, що погоджується, що договір з ПП «ТАШІР» та ОСОБА_3 укладений на момент дії договору між ТОВ «Сігнет Центр» з ОСОБА_3 .. В свою чергу ПП «ТАШІР» заперечує проти визнання недійсною додаткової угоди тому, що додаткова угода була укладена між двома сторонами, в якій є їх підписи і в додатковій угоді не зазначено, ким, якою із сторін буде проводитись державну реєстрація, тому порушень тут немає.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_5 суду пояснив, що стороною договору була мати його матері, його бабуся, яка померла в 2021 році. В кінці 2021 року, мати вступила в спадщину. Його бабуся, ні додаткового, ні основного договору не підписувала, а це робила мати, ОСОБА_3 , ці договори були з ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТРОМ», підпис в яких був « ОСОБА_6 ». Але в позовній заяві при матеріалах справи є угоди, які взагалі , ні мати, не бабуся не підписували. Коли мати вступила в права спадщини, то отримала орендну плату, як стала стороною договору, потім представник «Сігнета» - ОСОБА_7 , яка проживає в селі, принесла новий договір і угоду про розірвання старого, мати подзвонила, порадившись, відмовились від підпису в цьому договорі, тому, що угода була підписана в січні, а зареєстрована десь через пів року. Через неділю до матері приходив знов цей представник, пізніше ще декілька разів, але мати відмовлялася ставити будь-які підписи. Потім ми вирішили з мамою, раз вони так наполягають на підписанні додаткової угоди, ми її підписали не забираючи її, а договір не підписували, представники лукавлять, кажучи, що вони не знали про підписання додаткової угоди. Угоду ніхто не направляв Баніт. Потім підписали з « Ташіром », а їм сказали, що потрібно зареєструвати розірвання з попереднім орендарем Поїхали з матір`ю до реєстратора і зареєстрували. Додаткову угоду про розірвання оренди вони подавали разом з мамою, їздили в Житомирську область. Мама хворіє, тому особисто з`явитися в судове засідання не може.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час, місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому частинами третьою та четвертою статті 95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до приписів частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При цьому згідно з положеннями частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України закріплено, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно положень ч.ч. 5, 6 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).

З наданих суду доказів вбачається, що 11.11.2012 р. між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_4 надала, а ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075, площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карабчиївської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області. 03.05.2014 р. (а.с.12-17).

03.05.2014 р. ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» вже у оновленому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєструвало своє право оренди на Земельну ділянку, що підтверджується витягом з ДРРПНМ №21203329 від 03.05.2014 р. (а.с.18-19).

26.10.2015р. між ОСОБА_4 та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено додатковий договір від 26.10.2015 р. до Договору оренди за яким строк дії Договору оренди продовжено до 25.10.2025 р.(а.с.20).

Відповідні зміни стосовно строку дії Договору оренди зареєстровано у ДРРПНМ, що підтверджується витягом з ДРРПНМ N950857062 від 25.12.2015 р.(а.с.21-22).

25.01.2016 р. між ОСОБА_4 та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» укладено додатковий договір до Договору оренди, яким внесено зміни до останнього в частині продовження строку дії Договору оренди до 11.11.2026 р. та збільшення розміру орендної плати. 27.05.2016 р.(а.с.23).

ТОВ «СІГНЕТ- ЦЕНТР» провело державну реєстрацію змін до права оренди на підставі відповідного додаткового договору до Договору оренди, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПНМ №60082968 від 27.05.2016 р. (а.с.24-25).

04.01.2022р. до ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулась донька ОСОБА_4 - ОСОБА_3 з заявою, в якій вона повідомила про те, що ОСОБА_4 померла, а ОСОБА_3 отримала у спадок земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №1588 від 16.11.2019 р..У вказаній заяві ОСОБА_3 від 04.01.2022 р. просила у ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» перераховувати орендну плату за Договором оренди їй на банківській рахунок, у зв`язку з тим, що до неї, як до спадкоємця перейшли права й обов`язки орендодавця за Договором оренди (а.с.26-33).

Відповідно додаткової угоди від 04.01.2022 року про заміну сторони та розірвання договору оренди землі від 11.11.2012 року, орендодавець ОСОБА_3 та орендар в особі Генерального директора ОСОБА_11, який діє на підставі статуту уклали цю Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі від 11.11.2012 року та змінили сторону-орендодавця в Договорі з ОСОБА_9 на ОСОБА_3 , а також дійшли згоди розірвати договір оренди (а.с.179).

Згідно договору оренди землі від 18.08.2022 року вбачається, що 18.08.2022 року між ОСОБА_3 та ПП «Ташір» було укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075, площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карабчиївської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, термін дії договору 7 років (а.с.162-163).

Згідно інформаційну довідки з ДРРПНМ №310700241 від 23.09.2022 р. стосовно відомостей про земельну ділянку, вбачається, що 26.08.2022 р. припинено право оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 04.01.2022 р. та 26.08.2022 р. зареєстровано право оренди Приватного підприємства «ТАШІР» на земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 18.08.2022 р. (а.с30-33).

Згідно статуту ТОВ «СІГНЕТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код 38180739 (нова редакція), який міститься в матеріалах справи вбачається, що він затверджений загальними зборами Учасників ТОВ «СІГНЕТ ЦЕНТР», протоколом №11/07/19 від 11.07.2029 року (а.с.35- 52).

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що до ПП «ТАШІР» звернулася ОСОБА_3 із пропозицією укласти договір оренди земельної дільники (пай) та повідомила, що земельну ділянку, яка перебувала в оренді в ТОВ «СІГНЕТ ЦЕНТР» вона успадкувала після смерті матери і немає бажання продовжувати договірні з ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР». Вони погодились на дану пропозицію та уклали з ОСОБА_3 договір оренди, який в подальшому був зареєстрований в установленому законом порядку, а саме, зареєстровано право оренди земельної ділянки. Реєстрували договір у реєстратора. ОСОБА_3 особисто надала додаткову угоду від 04.01.2022 року.

На підставі ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

В силу ч.1 ст.729 ЦК України, ст.17 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладення першого договору оренди, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.629 та ст.759 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами; за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України та ч. 3 ст.152 ЗК України).

На підставі вищевикладеного суд вважає, що державний реєстратор вчинивши реєстраційні дії щодо припинення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 і ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», тим само підтвердив законність додаткової угоди.

Посилання позивача на ті обставини, що керівник ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» не мав відповідні повноважень на укладання угод щодо припинення (розірвання) діючих договорів орендні є безпідставним, адже Статут ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» затверджено у 2019 році, а припинений договір оренди землі укладено 11.11.2012 року, тобто до затвердження нової редакції Статуту.

Крім того, як в первісному договорі так і в додаткових договорах та угодах не міститься жодного застереження щодо даного обмеження, а тому дане застереження діє виключно для посадової особи товариства на яку покладено обов`язки щодо укладення та припинення договорів оренди землі і жодним чином не впливає на права та обов`язки Орендодавця, а тому не може бути підставою для визнання додаткової угоди недійсною, а тому суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні 26.08.2022 р. припинено право оренди ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» на Земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 04.01.2022 р. та 26.08.2022 р. зареєстровано право оренди Приватного підприємства «ТАШІР» на Земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 18.08.2022 р., який укладений в період поки діяв Договір оренди з ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі від 18.08.2022 року та скасування державної реєстрації права оренди за ПП «Ташір» на земельну ділянку 1825283800:02:000:0075 підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.12,13,76,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати недійсним договір оренди землі від 18.08.2022 р., укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «ТАШІР» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного підприємства «ТАШІР» на земельну ділянку з кадастровим номером: 1825283800:02:000:0075 площею: 3,0241 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору оренди землі від 18.08.2022 р., укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «ТАШІР».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр" (Ідентифікаційний код 38180739) судові витрати в сумі 2481 грн. (Дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).

Стягнути з Приватним підприємством «ТАШІР» (Ідентифікаційний код 31826055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет - Центр" (Ідентифікаційний код 38180739) судові витрати в сумі 2481 грн. (Дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігнет - Центр», місцезнаходження:13543, Житомирська область, Попільнянський район, с.Андрушки, вул.Заводська, буд.№5, код ЄРДПОУ 38180739.

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає:13630, с.Карабчиїв, Бердичівського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач:Приватне підприємство «ТАШІР», місце розташування:13600, смт.Ружин, вул.Шкільна, буд.№9, Бердичівського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 31826055.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк