Постанова
від 20.10.2022 по справі 953/10303/20
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/10303/20 Номер провадження 22-ц/814/2610/22Головуючий у 1-й інстанції Колесник С.А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Хіль Л.М.

секретар Владіміров Р.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Каткової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником- адвокатом Орел Володимиром Васильовичем,

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2021 року, постановлене суддею Колесник С.А. (повний текст складено 07 жовтня 2021 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в:

30.06.2020 позивач звернувся в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 31.07.2020, у якому просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 у період часу із 01.04.2013 по теперішній час (30.06.2020), визнавши квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 06.09.2008 перебував із відповідачкою у шлюбі, який розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.04.2013. Від шлюбу мають спільну дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати однією сім`єю, вели спільний бюджет, який витрачали на потреби родини, займалися вихованням сина, разом відпочивали. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився другий син ОСОБА_4 .

Під час спільного проживання однією сім`єю за особисті кошти позивача, 23.05.2013 ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , де він, позивач, зробив ремонт, замінив вікна, опалення, паркет, придбав нові меблі та побутову техніку.

Із наведених підстав, посилаючись на приписи ч.4 ст.368 ЦК України, ч.2 ст.3, ст.ст.27, 60, 74 СК України просить вимоги позову задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2020 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Заборонено будь-якій особі у будь-який спосіб проводити реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_5 ./а.с.26-27 т.1/

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28.09.2021 у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2020 по справі №953/10303/20 у вигляді заборони будь-якій особі у будь-яких спосіб проводити реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_5 .

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна (квартири) під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, унаслідок спільної праці та за спільні кошти.

Позивач, чиї інтереси в суді представляє адвокат Орел В.В., оскаржив рішення суду першої інстанції до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, попередньо викладених у позові, доводить, що розірвання шлюбу між сторонами було фіктивним, а придбання квартири на ім`я відповідачки зумовлено борговими зобов`язаннями позивача, що підтверджується наявними у справі доказами.

Наполягає, що нерухомість придбана ним за особисті кошти, які він заробив у період шлюбу із відповідачкою від підприємницької діяльності у ювелірній справі та продажу земельної ділянки, його приватної власності, відчуження якої за 5 років до придбання квартири не спростовує цільового використання цих коштів.

Заперечує висновки районного суду щодо відсутності у нього доходу за І квартал 2008 року - ІІІ квартал 2020 року, оскільки такі відомості ДПС України не мають превалюючої юридичної сили перед іншими доказами, зокрема, звітами суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку, квитанціями купівлі-продажу банківського металу, договором купівлі-продажу землі. Водночас, законність джерела походження коштів - доходу позивача не є предметом спору в цій справі.

Доводить, що ремонт у квартирі також зроблено на його кошти, як і придбано меблі, що підтверджується наявними у справі накладними, він же приймав участь у благоустрою прибудинкової території шляхом оплати вартості встановлення дверей до під`їзду будинку, про що складено договір.

Посилаючись на показання свідків, спростовує висновки районного суду щодо недоведеності використання ним в інтересах сім`ї коштів у розмірі 81 000,00 грн., які він 13.05.2013 позичив у ОСОБА_7 .

Так, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у судовому засіданні підтвердили, що у спірний період сприймали сторін, як сім`ю, а також, що квартира придбана за кошти позивача. Свідки також підтвердили, що позивач приймав участь у благоустрою прибудинкової території, придбавав продукти харчування, гуляв із дітьми, були очевидцями, як відповідачка відвідувала позивача у лікарні та опікувалася ним.

Указані свідки не є заінтересованими у справі, не пов`язані між собою спільним інтересом та різні за статусом, проте їх показання районний суд безпідставно відхилив, надавши перевагу показам свідків відповідача - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які є її родичами, дідом та батьками, а їх покази містять розбіжності та різняться із позицією самої відповідачки.

Вважає, що показання указаних свідків занадто стисло викладені у мотивувальній частині рішення, яка не відображає питань до свідків та їх відповідей, а поза увагою суду залишилися розбіжності в їх показаннях.

Зокрема, свідок ОСОБА_17 , дід відповідачки, не знає хто, є батьком його правнука ОСОБА_20 ; невпевнений у факті окремого проживання сторін після розлучення; доказів, що він передав відповідачці 2500,00 Євро для купівлі квартири, не має.

Показання свідка ОСОБА_18 , матері відповідачки, яка не була очевидцем сварок сторін, суперечать показанням інших свідків, зокрема, ОСОБА_9 , - щодо причин розлучення; свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 - стосовно часу коли саме відповідач заїхала в квартиру, а саме, до чи після ремонту; свідка ОСОБА_15 - щодо часу придбання меблів, хто саме ставив квартиру під охорону. Також її покази різняться від показів ОСОБА_17 щодо валюти та суми коштів подарованої відповідачці на купівлю квартири, а також самої відповідачки, яка в судовому засіданні указала, що кошти на квартиру їй було передано особисто ОСОБА_22 , а свідок указала на ОСОБА_23 .

Вважає малоінформативними показання свідка ОСОБА_19 , батька відповідачки, який об`єктивно не володіє інформацією по суті спору, а обставини щодо окремого проживання сторін відомі йому зі слів дочки. Просить врахувати, що свідок відмовився відповідати на запитання представника позивача про те, яку саме частку коштів на купівлю житла було надано ним, ОСОБА_19 .

Заперечує висновки районного суду, що купівля квартири відбулася за кошти відповідачки та її рідних, як такі, що не ґрунтуються на належних доказах. Звертає увагу, що кошти у розмірі 30000,00 дол. США не є тими, які виручено ОСОБА_23 від продажу квартири померлого брата ОСОБА_22 , оскільки квартира була продана ним самим 01.03.2013 , а помер він у грудні 2013 року.

Звертає увагу, що у судовому засіданні відповідачка не надала обґрунтованих пояснень на спростування позову, ухилялася від запитань сторони позивача, що підтверджується аудіозаписом судових засідань.

Вважає, що статус відповідачки, як матері одиначки, не спростовує факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та просить врахувати, що в судовому порядку (справа №953/17743/20) вирішується питання визнання батьківства позивача щодо дитини відповідачки - ОСОБА_24 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 16.12.2021.

13.01.2022 відповідачем, в особі представника - адвоката Каткова А.Г., подано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

24.01.2022 представник позивача - адвокат Орел В.В. подав до апеляційного суду клопотання про приєднання до справи письмових пояснень стосовно обставин справи в розрізі показів свідків, за змістом яких, якщо суд вбачатиме за необхідне, просить повторно допитати в якості свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 .

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.08.2022 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Орел Володимиром Васильовичем, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 28.09.2021 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

Позивач, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, надавши на електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнних дій. Також повідомляє про розірвання договору про надання правової допомоги із адвокатом Орлом В.В.

Вирішуючи заявлене клопотання та питання розгляду справи за даної явки, колегія суддів приймає до уваги наступне.

За змістом статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Загальні вимоги щодо форми та змісту заяви, клопотання та заперечення, визначені статтею 183 ЦПК України та частиною другою наведеної норми передбачено обов`язковість їх підписання заявником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.183 ЦПК України).

Установивши, що клопотання позивача про відкладення розгляду не містить власноручного підпису заявника чи його електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», що є порушенням ч.2 ст.183 ЦПК України, за правилами ч.4 наведеної норми, апеляційний суд повертає його заявнику без розгляду.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» сформував позицію, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Належна обізнаність позивача про судовий розгляд справи підтверджується судовими повістками-повідомленнями про судове засідання, завчасно надісланими на електронну пошту його представника - адвоката Орел О.О., про що складено довідку про доставку електронного листа./а.с.83 т.3/

Доказів припинення повноважень адвоката на представництво інтересів його довірителя, позивача, матеріали справи не містять. Таким чином, оскільки поважність причин неявки позивача та його представника судом апеляційної інстанції не встановлена, позивач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за даної явки.

У судовому засіданні відповідачка та її представник - адвокат Каткова А.Г. заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 06.09.2008 сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.04.2013./а.с.2 т.1/

Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.4 т.1/

До реєстрації шлюбу сторін, 23.06.2008 ОСОБА_27 відчужив на користь ОСОБА_28 належну йому земельну ділянку площею 0,1250 га (кадастровий номер 6325185001:00:035:0206), розташовану на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області в АДРЕСА_2 .Продаж земельної ділянки вчинено за суму - 340117,00 грн., які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору./а.с.146,147 т.1/

02.09.2008, ОСОБА_29 отримав у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит у розмірі 113680,00 дол. США на придбання об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_3 згідно договору №014/1800/74/102714, забезпечений іпотекою./а.с.59-69, 70-72 т.2/

06.10.2011 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надано заяву про відсутність заперечень проти видачі витягу на відчуження ОСОБА_27 кв. АДРЕСА_3 , яка перебуває в іпотеці банку, у зв`язку із добровільною реалізацією іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом./а.с.74 т.2/

26.10.2011 між ОСОБА_27 (продавець) та ОСОБА_30 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за змістом якого продавець передав у власність належну йому квартиру АДРЕСА_3 ; продаж вчинено за 400000,00 грн., що еквівалентно 50149,20 дол. США./а.с.44-45 т.2/

13.05.2013 ОСОБА_27 отримав від ОСОБА_31 у позику 81000,00 грн. зі строком виплати до 01.05.2014 рівними частками до 01 числа кожного місяця по 6 750,00 грн., про що складено договір позики, посвідчений Манерко Л.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області./а.с.148 т.1/ Зобов`язання за договором позики виконано 17.02.2014, що підтверджується заявою ОСОБА_31 /а.с.149 т.1/

23.05.2013 між ОСОБА_15 , ОСОБА_32 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за №1715 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мірошниченко Т.П. Предметом договору є квартира АДРЕСА_1 (пункт 1 договору).

Пунктами 3, 4 цього договору сторони погодили, що ціна квартири визначається у грошовому еквіваленті долара США до української гривні. Сплата грошової суми за квартиру здійснюється в українських гривнях. Продаж, що є дійсним наміром сторін, вчинено за 583440,00 грн., що за домовленістю сторін становить еквівалент 71500,00 доларів США, які продавці отримали повністю, відповідно частинам власності, від покупця ще до підписання цього договору, майнових претензій за цим договором продавці не мають.

Згідно п.11 цього договору покупець свідчить, що на момент підписання цього договору вона у зареєстрованому шлюбі не перебуває та не знаходиться у фактичних сімейних відносинах без реєстрації шлюбу./а.с.6-7 т.1/

23.05.2013 право приватної власності на указану квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 3845017./а.с.8 т.1/

10.09.2014 відповідачка змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », свідоцтво про зміну імені, видане Київським ВДРАЦС РС Харківського МУЮ, серія НОМЕР_2 ./а.с.3 т.1/

04.12.2013 та 26.07.2014 ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_4 , укладено із мебельним ательє «Dreamwood» договори №29 та №53 про виготовлення меблів (шкаф-стінка вартістю 15500,00 грн.; трюмо, дзеркало, тумба, дві полки вартістю 5750,00 грн.); 13.05.2014 - із ПП ОСОБА_35 про монтаж під`їзної вхідної двері та системи обмеженого доступу в під`їзд №13/05-14 (загальна вартість робіт 3100,00 грн.); 25.07.2015 та 07.08.2015 - із ФО-П ОСОБА_36 про виготовлення (надання ремонтних послуг) №647 (стіл, тумба-комод вартістю 22700,00 грн.); 27.11.2015 - із ФО-П ОСОБА_37 про індивідуальне замовлення меблів (стіл письмовий вартістю 15000,00 грн.); 29.03.2016 - із ФО- ОСОБА_38 по виготовленню металевих дверей вартістю 13 150,00 грн.; 22.03.2017 та 18.04.2017 ФО-П ОСОБА_39 видав накладні№1723, №2353 покупцю ОСОБА_27 на відеокамери та обладнання до них вартістю 13738,00 грн. та 6691,50 грн.; 17.08.2018 - накладна №5425 про оплату охоронної сигналізації вартістю 7686,00 грн.; 24.08.2018 - договір №1016/18/П із КП «Муніципальна охорона» про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження, дислокація об`єкта: квартира АДРЕСА_1 , та фактичну оплату послуг./а.с.150-161, 167, 232-240т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_24 , батьками якого записано: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ./а.с.5 т.1/ Батько записано згідно ст.125 СК України, за заявою матері дитини.

Станом на 01.07.2020 за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією із Реєстру територіальної громади міста Харкова./а.с.16 т.1/

Згідно повідомлення до особової справи №76931 ОСОБА_1 призначено субсидію із травня 2019 року по квітень 2020 року за адресою: АДРЕСА_4 ./а.с.248 т.1/

На підтвердження матеріального становища ОСОБА_1 надано трудову книжку серії НОМЕР_4 , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про її, ОСОБА_1 , реєстрацію ФО-П./а.с.64-66, 67 т.1/

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН в Київському районі та отримує соціальні виплати, а саме, за період: із квітня 2018 року по червень 2019 року - по 860,00 грн. щомісячної одноразової допомоги при народженні 1-єї дитини (усього 12900,00 грн.); із січня 2018 року по листопад 2020 року - 22063,82 грн. допомоги на 1 дитину одиноким матерям (з урахуванням доходів); із січня 2018 року по листопад 2019 року - 71391,69 грн. державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям./а.с.219-220 т.1/

Походження коштів на придбання нерухомості відповідач ОСОБА_1 пов`язує із тим, що її рідна бабця ОСОБА_23 (дівоче прізвище ОСОБА_23 ) надала її кошти від продажу квартири згідно договору від 01.03.2013 покійного брата ОСОБА_22 у розмірі 30000,00 дол. США./а.с.79 т.1/

За змістом договору купівлі-продажу квартири від 01.03.2013, укладеного між ОСОБА_22 (продавець) та ОСОБА_42 (покупець), остання придбала у ОСОБА_22 квартиру АДРЕСА_5 . Продаж здійснено за 239012,00 грн., що за згодою сторін складає еквівалент 30 000,00 дол. США./а.с.212 т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_22 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 ./а.с.74 т.1/

Також ОСОБА_23 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2012 належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться: АДРЕСА_6 ./а.с.104 т.1/

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2020 (справа №953/3922/20) ОСОБА_27 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 170,00 грн. За змістом вступної частини постанови 18.02.2020 о 14-00 год. ОСОБА_27 вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: принижував, штовхав, хапав за руки, погрожував фізичною розправою, виганяв з квартири, на зауваження не реагував, тим самим вчинив насильство в сім`ї, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП./а.с.92 т.2/

Судовим наказом м.Харкова від 17.08.2020 (справа №953/13058/20) стягнуто із ОСОБА_27 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме, із 13.08.2020 і до досягнення дитини повноліття./а.с.91 т.2/

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.10.2020 (справа №953/15472/20) частково задоволено скаргу ОСОБА_27 та зобов`язано начальника СВ Київського відділу поліції ГУ НП України в Харківській області в порядку ст.214 КПК України організувати внесення уповноваженою особою до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_27 від 22.09.2020 про вчинення кримінального правопорушення (ЖЄО №31524)./а.с.246 т.1/

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04.12.2020 (справа №953/19771/20) видано обмежувальний припис строком на 3 місяці стосовно ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким йому заборонено: знаходиться в місцях спільного перебування з ОСОБА_1 ; наближатися на відстань більше ніж 500 метрів до ОСОБА_1 та місця її проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; особисто і через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватися із нею; вести листування, телефонні переговори або контактувати із ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб./а.с.3 т.2/

На підтвердження матеріального становища позивачем ОСОБА_27 надано свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П, згідно ліцензії Міністерства фінансів України №765970 строком дії до 09.12.2005 підприємець ОСОБА_27 займається господарською діяльністю: виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння./а.с.112, 114 т.1/

17.12.2004 здійснено державну реєстрацію ПП «Еволюція» (код ЄДРПОУ 33289519), керівник ОСОБА_27 , із тим же видом господарської діяльності згідно ліцензії Міністерства фінансів України №320094 строком дії з 17.11.2005 по 17.11.2010./а.с.113,117 т.1/

ОСОБА_27 здійснено валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу згідно квитанцій: Харківська філія АКБ «Правекс-Банк» від 30.04.2004 №6, від 21.11.2006 №875 та №1034; ВАТ АБ «Укргазбанк» від16.07.2007 №MSAL_114_1; ВАТ «Надра» Харківське РУ від 21.08.2007 №0NPRM22, від 10.09.2007 №0NPRM8, від 21.12.2007 №111NPRM17, від 10.01.2008 №111NPRM11, від 28.01.2008 №111NPRM19; ВАТ АБ «Укргазбанк» від 05.02.2008 №MSAL_114_9, АКБ «Правекс-Банк» від 25.03.2008 №4728, ВАТ АБ «Укргазбанк» від 10.06.2008 №MSAL_121_4, від 17.06.2008 №MSAL_121_4, від 04.07.2008 №MSAL_121_3, від 18.08.2008 №MSAL_121_3, №MSAL_121_2,від 11.09.2008 №MSAL_121_6, АКБ «Правекс-Банк» від 17.04.2009 №3945, ПАО «Марфін Банк» від 29.11.2010 №17-2551Т, АКБ «Правекс-Банк» від 22.10.2012 №7831 (клієнт ОСОБА_43 ), від 26.10.2012 №8043 (клієнт ОСОБА_44 ), від 16.11.2012 №8775, від 24.12.2012 №10047, від 27.12.2012 №10197 (клієнт ОСОБА_45 ), від 01.02.2013 №853 (клієнт ОСОБА_46 )./а.с.118-145 т.1/

Згідно даних ДПС України в Харківській області в період із 01.01.2008 по 30.09.2020 відомості про доходи ОСОБА_27 відсутні./а.с.12-13 т.2/

ФО-П ОСОБА_27 подано до Люботинського відділення ХОДПІ у Харківській області звіти суб`єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку щодо обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком: за ІІ квартал 2008 року - 58500,00 грн.; ІІІ квартал 2008 року - 130500,00 грн.; ІV квартал 2008 року - 150000,00 грн.; І квартал 2009 року - 10000,00 грн.; ІІ квартал 2009 року - 11500,00 грн.; ІІІ квартал 2009 року - 13500,00 грн./а.с.24-29 т.2/

На підтвердження відносин, притаманних родині, позивачем надано особисту переписку із відповідачкою за 2018 - 2020 роки./а.с.148-171 т.2/

23.07.2021 позивач змінив прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_6 ./а.с.239 т.2/

У суді першої інстанції допитані свідки.

Свідок ОСОБА_25 , подруга відповідачки, суду показала, що сторони із 2008 року по 2020 рік проживали разом. Декілька раз після купівлі спірної квартири була у них в гостях, бачила зміни, а саме: поклеєні шпалери, шафу, диван. Коли сторони навідували свідка вдома після перенесеної операції у 2015 році, у неї склалось враження, що вони є чоловіком та жінкою. Останній час, із 2020 року свідок декілька разів спілкувалась зі сторонами за допомогою телефонного зв`язку. Крім цього, зазначила, що їй відомо, що сторони разом відпочивали у піонерському таборі «Факел».

Свідок ОСОБА_9 , мати позивача, суду показала, що сторони із 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали на орендованих квартирах. Про розірвання шлюбу між сторонами вона дізналася у 2013 році, як її пояснили, через кредит, а в липні 2020 року син їй повідомив, що вони з відповідачкою розійшлися. В останнє бачила сторін у спірній квартирі до карантину, десь восени 2019 року, це були вихідні, домовлялася про зустріч заздалегідь. Коли приходила у гості до родини сина, сприймала їх звичайною сім`єю. Меблі у квартиру придбавав її син, оскільки відповідачка не працювала. Напередодні купівлі спірної квартири він їй телефонував, казав, що не вистачає коштів для придбання квартири. Вказувала, що позивач відкрив свою майстерню і цим заробляв на життя.

Свідок ОСОБА_10 , який хрестив старшого сина сторін, суду показав, що із весілля у 2008 році та до початку карантину 2020 року вважав сторін такими, що проживають разом однією сім`єю. У цей період вони товаришували родинами, ходили один до одного у гості, разом відзначали свята. В останнє у них у гостях свідок був приблизно улітку 2019 року. Пояснив, що разом із позивачем 2-3 рази на рік їздив рибалити, заїжджав на спірну квартиру, де вони грузили речі, після чого позивач повертався за цією ж адресою. Також свідок консультував позивача із приводу проведення косметичного ремонту у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_11 , знайомий позивача, суду показав, що в останнє бачив позивача 9-10 років назад, заходив до нього у гості у спірну квартиру, де бачив наявність дитячих іграшок, квартира була у жилому стані.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , сусіди сторін, суду показали, що приблизно влітку 2013 року позивач заїхав на спірну квартиру, а згодом відповідачка із сином. Свідки сприймала їх як одну родину. Позивач займався питанням благоустрою під`їзду та прибудинкової території, організовував ремонти, садив дерева та квіти у дворі. Приблизно з літа 2020 року позивач перестав проживати разом із родиною у спірній квартирі. Свідок ОСОБА_14 також бачила позивача із пакетами продуктів, як він грався із дітьми у дворі будинку.

Свідок ОСОБА_17 , дід відповідачки, суду показав, що сторони під час шлюбу проживали на орендованому житлі та були зареєстровані у нього. Після розлучення відповідачка придбала квартиру за кошти, які дала їй уся родина. Особисто свідок дав відповідачці 2500,00 Євро. Зазначив, що після розірвання шлюбу позивач поводив себе неадекватно. Про відносили між сторонами свідку відомо зі слів відповідачки.

Свідок ОСОБА_18 , мати відповідачки, суду показала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 2013 році через постійні сварки. Після розлучення, за кошти, які їй дали члени родини, відповідачка купила спірну квартиру за 70000,00 дол. США, із яких 30 000,00 дол. США їй дала ОСОБА_23 від продажу квартири, 3000,00 дол. США дав ОСОБА_17 , решту коштів додали чоловік свідка та вона сама, працююча пенсіонерка. Пошуками квартира займалася відповідачка та їх знайомий ріелтор ОСОБА_47 . Свідок також підтвердила, що відповідачка двічі перебувала у декретній відпустці за кожним із синів, зараз займається підприємницькою діяльністю.

Свідок ОСОБА_15 , попередній власник спірної квартири, суду показав, що проводив перемовини із позивачем щодо продажу. Відповідачку не знає, при зустрічі зараз не впізнав би. Зазначив, що у день укладення договору із купівлі-продажу квартири він разом із позивачем приїхав до банку, де отримав від останнього гроші у валюті долари США та якась інша іноземна, які вніс до каси банку, отримав листа банку про відсутність заборгованості. Потім поїхали до нотаріуса, де були він, позивач та якась дівчина. Хто підписував договір, він не пам`ятає. Також повідомив, що приблизно через сім місяців після купівлі квартири, позивач придбав у нього кутовий диван. Свідок також зазначив, що квартиру було продано з ремонтом та в ній була вбудована кухня, із техніки - вмонтована в кухню газова піч, сейф.

Свідок ОСОБА_19 , батько відповідачки, суду показав, що із 06.09.2008 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та разом проживали до 2013 року. Потім позивач змінився, в родині почалися сварки і вони розлучилися. Після розлучення вони близько місяця ще проживали разом. На сімейній нараді було прийнято рішення придбати квартиру відповідачці, кошти на її купівлю давали його мати після продажу квартири, а інші кошти збирали батьки свідка та батьки дружини ( ОСОБА_48 ). Одразу після придбання квартири був у ній, квартира у жилому стані, про ремонт не пам`ятає, як і не пам`ятає, щоб заставав усю родину разом.

Свідок ОСОБА_16 , юрист із нерухомості, показав суду, що консультував та надавав позивачу послуги із придбання спірної квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із недоведеності факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та відсутності підстав для застосування положень, передбачених ст.74 СК України, у зв`язку із чим не має підстав вважати спірне нерухоме майно таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Суд визнав показання свідків такими, що не підтверджують факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме у період із 01.04.2013 по 30.06.2020, тоді як наявність постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП свідчать, що відносини між колишнім подружжям є складними.

При цьому, сам собою факт періодичного відпочинку, спільна присутність на святах не може свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, притаманні подружжю.

Долучені до матеріалів справи договори про купівлю меблів, встановлення дверей у під`їзд та відеоспостереження районний суд визнав недостатніми доказами для підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявлений період. Тоді як надані позивачем накладні та чеки на купівлю будівельних матеріалів не доводять придбання цих матеріалів саме для ремонту спірної квартири; скрін-шоти в месенджері за період з 13.04.2018 по 10.06.2020 суд не оцінював як докази, оскільки вони подані з порушенням ЦПК України.

Суд першої інстанції відхилив за недоведеністю доводи позивача, що спірна квартира набута за кошти, зароблені ним в період зареєстрованого шлюбу, оскільки земельна ділянка відчужена за п`ять років до набуття квартири, а заробіток від продажу золотих виробів не підтверджується відомостями ДПІ.

При цьому суд, врахувавши обставини, установлені рішенням суду від 01.04.2013 про розірвання шлюбу, що сторони припинили шлюбі відносини із грудня 2012 року, визнав недоведеним, що кошти у розмірі 81000,00 грн., отримані ним у позику 13.05.2013, використовувалися в інтересах родини.

Оскільки позивачем не спростовано належними доказами факт дарування родиною відповідачки коштів на придбання квартири, які підтверджені показаннями свідків, суд відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд такі висновки суду першої інстанції визнає помилковими із огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №320/4964/17 від 14.03.2019.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 справа №466/3769/16, від 27.02.2019 справа №522/25049/16-ц, від 11.12.2019 справа №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 справі №490/10757/16-ц, від 08.12.2021 справа №531/295/19.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1,2 статті 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що із 06.09.2008 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за позовом ОСОБА_2 рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.04.2013 (справа №646/2407/13-ц), яке набуло чинності 11.04.2013./а.с.2 т.1/

Обставини, встановлені цим рішенням, а саме, що сторони із грудня 2012 року шлюбних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть та не мають бажання зберегти сім`ю не є преюдійними у цій справі, де спірний період визначений конкретним проміжком часу із 01.04.2013 по 30.06.2020, і ті обставини, які їм передували, як і причини офіційного розлучення, не впливають на підстави для встановлення подальшого факту їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суд першої інстанції, визнавши недоведеним належними доказами такий факт саме у період із 01.04.2013 по 30.06.2020, дійшов таких висновків із порушенням норм процесуального закону щодо оцінки доказів, безпідставно надавши перевагу позиції відповідачки, яка зводиться до замовчування суттєвих обставин, та показань свідків, її близьких родичів ОСОБА_17 , дід відповідачки, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , її батьки.

Апеляційним судом досліджено записи допиту цих свідків, які показали, що із вересня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, власного житла не мали, мешкали на орендованих квартирах. У 2012 році розлучилися через неадекватну поведінку позивача. При цьому, зі слів свідка ОСОБА_17 позивач винен йому гроші, які той відмовляється повернути, а ОСОБА_19 має на нього образу, тому що він покинув його дочку.

Аналізуючи такі показання свідків, колегія суддів ставить під сумнів їх об`єктивність через відкриту неприязнь у стосунках із позивачем, а отже, зацікавленість у розгляді справи на користь дочки, а тому не приймає до уваги, як і показання в частині окремого проживання сторін. Такі покази містять розбіжності між собою, із показаннями інших свідків та матеріалами справи у сукупності.

Так, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили, що одразу після розлучення відповідачка виїхала від колишнього чоловіка на квартиру, придбану нею за кошти родини, а свідок ОСОБА_19 підтвердив продовження спільного проживання сторін близько місяця після офіційного розлучення.

Натомість показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , сусідів сторін, які не є зацікавленими особами, підтверджено, що у 2-ій половині 2013 року позивач заїхав у спірну квартиру, де робив ремонт, потім заселилася уся сім`я разом із хлопчиком віком 8-9 років. Свідок ОСОБА_12 окремо зазначила, що сприймали їх, як звичайну сім`ю, вони разом проживали в квартирі, гуляли, народили іще одну дитину. Позивач купляв продукти, займався благоустроєм прибудинкової території. Приблизно з літа 2020 року позивач перестав проживати разом із родиною у спірній квартирі.

Показання цих свідків узгоджуються із матеріалами справи, якими підтверджено витрати позивача на придбання майна на користь сім`ї. Такими доказами є: договори про виготовлення меблів від 14.12.2013, 26.07.2014, 25.07.2015, 07.08.2015 та 27.11.2015, укладені від імені ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_4 ; про монтаж під`їзної вхідної двері та системи обмеженого доступу в під`їзд №13/05-14 за вказаною адресою; 29.03.2016 про виготовленню металевих дверей; накладними від 22.03.2017 та 18.04.2017 за №1723, №2353 - на відеокамери та обладнання до них; 17.08.2018 - накладна №5425 про оплату охоронної сигналізації; 24.08.2018 - договір №1016/18/П із КП «Муніципальна охорона» про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження, дислокація об`єкта: квартира АДРЕСА_1 , та фактичну оплату послуг.

Такі докази є належними, допустимими, такими, що не допускають їх подвійного трактування, оскільки доводять, що у спірний період позивач витрачав кошти на спільні цілі родини, забезпечуючи її комфортними умовами для проживання, що підтверджує наявність спільного бюджету та ведення сторонами спільного господарства.

Наявність між сторонами відносин, притаманних родині, також підтверджуються показами свідків ОСОБА_25 , подруги відповідачки, якій відомо, що сторони із 2008 року по 2020 рік проживали разом. Свідок сприймала їх, як чоловіка та дружину, бувала у них в гостях, знає про їх спільний відпочинок. Також показами свідка ОСОБА_10 , хрещеного сина сторін, який вважав останніх такими, що із 2008 році до 2020 року проживали разом однією сім`єю. У цей період вони товаришували родинами, ходили один до одного у гості, разом відзначали свята. Свідок підтвердив, що позивач зберігав особисті речі, зокрема для риболовлі, у спірній квартирі.

Відповідач спростувати покази указаних свідків не змогла, як і пояснити участь колишнього чоловіка у пошуках квартири для її придбання, що підтверджується показами свідка ОСОБА_16 , юриста із нерухомості.

Покази свідка ОСОБА_18 , що пошуками нерухомості займалася сама відповідачка та їх знайомий ріелтор ОСОБА_50 , останнім в суді не підтверджені, та спростовані показами власника квартири свідка ОСОБА_15 , який підтвердив, що перемовини щодо купівлі-продажу квартири велися ним саме із позивачем, кошти на виконання угоди йому передав позивач, який був присутній у нотаріуса під час її оформлення та підписання.

Наявні у справі письмові докази апеляційний суд визнає належними та у сукупності з показаннями вказаних свідків вони підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім`єю без шлюбу у період із 01.04.2013 по 30.06.2020, оскільки вони вели спільне господарство, в тому числі, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №531/295/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №554/8023/15 зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-1026цс15.

Вирішуючи питання щодо правового режиму заявленого до поділу майна, апеляційний суд приходить до висновку, що спірне майно, а саме квартира, є спільною сумісною власністю сторін, оскільки набута у період їх спільного проживання: сторони працювали, одержували доходи, які об`єднували для ведення спільного господарства та набуття спільного майна, його ремонт та утримання .

Такі висновки апеляційного суду не спростовуються твердженнями жодної зі сторін щодо набуття спірного майна за особисті кошти кожного із них. Тим більше, що ними вимоги про визнання спірної квартири особистою власністю не заявлялися, презумпція спільності права власності на майно не спростована, а наданими доказами підтверджено набуття квартири в інтересах обох сторін у спільну сумісну власність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення районного суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 4 204,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Орел Володимиром Васильовичем, - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період часу із 01 квітня 2013 року по 30 червня 2020 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 204,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.10.2022.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

Л.М. Хіль

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.10.2022
Оприлюднено25.10.2022
Номер документу106897457
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності

Судовий реєстр по справі —953/10303/20

Ухвала від 29.06.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Колесник С. А.

Постанова від 05.04.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 17.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 28.11.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Постанова від 20.10.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Пилипчук Л. І.

Постанова від 20.10.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Пилипчук Л. І.

Ухвала від 31.07.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Пилипчук Л. І.

Ухвала від 31.07.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Пилипчук Л. І.

Ухвала від 16.12.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 06.12.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні