Постанова

від 19.10.2022 по справі 922/1369/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/1369/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (вх.№1050Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2022 (суддя О.І. Чистякова, повна ухвала складена 19.09.2022) у справі №922/1369/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, ідентифікаційний код 39820081);

до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (63670, Харківська область, Куп`янський район, с. Сподобівка, вул. Кропивницького, буд. 36, ідентифікаційний код 37126733);

про стягнення 3 052 674,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" про стягнення за договором поставки № 2102П1 від 21 лютого 2022 року попередньої оплати у розмірі 2 459 999,16 грн (два мільйони чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 16 копійок) та 48 % річних за період з 21.02.2022 23.08.2022 у розмірі 592 674,87 грн (п`ятсот дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 87 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № 2102П1 від 21 лютого 2022 року позивач (покупець) перерахував на рахунок відповідача (постачальника) попередню оплату у загальному розмірі 2 459 999,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 113293 від 21.02.2022 на суму 500 000,00 грн, № 2517 від 22.02.2022 на суму 1 959 999,16 грн, однак відповідач в порушення умов договору товар до 03.03.2022 позивачу не поставив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 2 459 999,16 грн та 48 % річних за період з 21.02.2022 23.08.2022 у розмірі 592 674,87 грн.

15.09.2022 на електронну адресу суду позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№10054), в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" в межах суми стягнення 3 052 674,03 грн (три мільйони п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 03 копійки), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/1369/22 (О.І.Чистякова) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (вх.№10054 від 16.09.2022) про забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (63670, Харківська область, Куп`янський район, село Сподобівка, вул. Кропивницького, буд. 36, ідентифікаційний код 37126733) в межах суми стягнення 3 052 674,03 грн (три мільйони п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 03 копійки), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Приватне підприємство "Сподобівка Агро Плюс" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/1369/22 повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що жодних доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, в тому числі і щодо «небажання повертати», позивач до заяви не додавав. Вважає, що суд першої інстанції без достатніх підстав та доказів виніс ухвалу про забезпечення позову.

Апелянт також зазначає про незаконність постановлення оскаржуваної ухвали враховуючи пункт 102 розділу ХIII Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Вказує, що ПП "Сподобівка Агро Плюс" знаходиться на території, яка дуже тривалий час була під окупацією військ російської Федерації та тільки на початку вересня була звільнена Збройними Силами України.

04.10.2022 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1369/22 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі №922/1369/22 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/1369/22 та призначено справу до розгляду на 19.10.2022 об 11:50 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від представника ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5892 від 11.10.2022) в якому він просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" адвоката Крайза Олександра Ігоровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/1369/22

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" адвоката Чоломбитько Юлії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/1369/22

Представники сторін в судове засідання 19.10.2022 не з`явились.

18.10.2022 від ПП "Сподобівка Агро Плюс" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№6141ел.5584).

19.10.2022 від ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№6253).

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду цієї справи є спір про стягнення з відповідача на користь позивача 3 052 674,03 грн за договором поставки №2102П1 від 21 лютого 2022 року, з яких: попередня оплата у розмірі 2 459 999,16 грн та 48% річних за період з 21.02.2022 23.08.2022 у розмірі 592 674,87 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 3 052 674,03 грн, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає зокрема, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 3 052 674,03 грн безпосередньо пов`язано із предметом позову. Позивач також вважає, що оскільки позовні вимоги позивача є вимогами майнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти є співмірним з предметом спору у цій справі. Позивач вважає, що з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, зважаючи на значний розмір позовних вимог, вжиття заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача є обґрунтованим та адекватним засобом, що дозволить забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд зокрема вказав, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог є розумним, обґрунтованим та адекватним способом забезпечення позову з огляду на предмет позову - стягнення заборгованості за поставлений товар.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову забезпечує збалансованість інтересів сторін та обрані заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача можливості провадити господарську діяльність, а лише обмежують його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.

Також, судом зазначено, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог, не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить запобігти ймовірному порушенню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог та виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

Отже заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає зокрема, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 3 052 674,03 грн безпосередньо пов`язано із предметом позову. Позивач також вважає, що оскільки позовні вимоги позивача є вимогами майнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти є співмірним з предметом спору у цій справі. Позивач вважає, що з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, зважаючи на значний розмір позовних вимог, вжиття заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача є обґрунтованим та адекватним засобом, що дозволить забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Дослідивши обставини викладені в заяві, а також докази, надані заявником на їх підтвердження, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що застосований місцевим господарським судом захід забезпечення позову, а саме, накладення арешту на грошові кошти ПП "Сподобівка Агро Плюс" у межах заявленої до стягнення суми, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований запобігання виникненню можливих перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові 24.02.2021 року у справі № 916/2364/20.

Посилання скаржника на неадекватність та неспівмірність заходів забезпечення позову, вжитих судом, із заявленими позовними вимогами, необґрунтованість таких заходів забезпечення позову та порушення збалансованості інтересів сторін, судовою колегією відхиляються, оскільки скаржник не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах оспорюваної суми, а також відповідні висновки суду першої інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти товариства на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, що свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому судова колегія зазначає, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах частини спірної суми.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 27.06.2019 року у справі № 916/73/19 та від 16.02.2021 року у справі № 910/16866/20.

Також судова колегія зауважує, що скаржником не доведено, що застосування заходів забезпечення позову будь-яким чином порушує його права та охоронювані законом інтереси відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, або призведе до втручання у звичайну діяльність відповідача.

Крім того, необхідно наголосити, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19 та від 14.02.2020 року у справі № 916/2278/19.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2020 у справі №921/634/19, накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Тобто, з метою недопущення незаконного обмеження право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, суд застосовуючи такий спосіб забезпечення позову, як накладання арешту на грошові кошти, обов`язково має дослідити чи не перебільшує сума коштів, на яку накладається арешт, суми позову у справі.

В даному випадку, як вже зазначалось раніше, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" про стягнення попередньої оплати у розмірі 2 459 999,16 грн та 48 % річних у розмірі 592 674,87 грн, та арешт оскаржуваною ухвалою накладено на грошові кошти ПП "Сподобівка Агро Плюс" лише в межах суми позову 3 052 674,03 грн, а тому задоволення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову у повному обсязі, за переконанням судової колегії, є обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти за переконанням судової колегії лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача та існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на приписи пункту 102 розділу ХIII Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дана норма стосується зокрема заборони відкриття виконавчих проваджень, тобто виконання судових рішень на відповідних територіях.

Наразі відповідачем оскаржується ухвала про забезпечення позову, а ні дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, висновками суду та доводами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, ухвала відповідає приписам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/1369/22 прийнята при належному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим, апеляційна скарга "Сподобівка Агро Плюс" не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/1369/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.10.2022.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко